Постанова

від 13.12.2022 по справі 560/7828/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/7828/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

13 грудня 2022 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

позивача: Хуторяна В.М.,

представника відповідача: Костенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати накази:

- Голови Національної поліції України від 15 липня 2022 року №957о/с, згідно якого відповідно до абзацу першого пункту 2 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" призначено підполковника поліції ОСОБА_1 (0064913) начальником відділу реагування патрульної поліції Волноваського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, у порядку переведення, звільнивши його з посади заступника начальника відділу моніторингу та зонального контролю Хмельницького управління Департаменту внутрішньої безпеки;

- директора Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 15 липня 2022 року №270о/с, згідно якого відповідно до статті 65 Закону України Про Національну поліцію перевести для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Донецькій області підполковника поліції ОСОБА_1 (0064913), звільнивши з посади заступника начальника відділу моніторингу та зонального контролю Хмельницького управління, із 15 липня 2022 року, установивши розмір премії за липень 2022 року в розмірі 1%;

- начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області №324 о/с від 26.07.2022, яким призначено підполковника поліції ОСОБА_1 (0064913), який прибув з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України- начальником відділу реагування патрульної поліції Волноваського районного відділу поліції з 15 липня 2022 року, з посадовим окладом 3100 гривень та установити надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 65%;

та стягнути з Державного бюджету України завдану ОСОБА_1 незаконними діями Національної поліції України та Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області моральну шкоду в розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апелянт вважає, що наказ №957о/с від 15.07.2022 та наказ №270о/с видані в порушення статті 59 Закону України "Про Національну поліцію", Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції та Перелік документів з питань проходження служби, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року № 1235, оскільки видані без відповідного подання про призначення на посаду та звільнення з посади.

У наказі №957о/с від 15.07.2022 зазначено, що підставами для видання наказу стали: лист Головного управляння Національної поліції в Донецькій області від 08.07.2022 №1903/01/12-2022 та доповідна записка ОСОБА_2 , директора Департаменту внутрішньої безпеки від 12.07.2022. Переліком документів з питань проходження служби, передбачено, що документами з питань проходження служби є рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі, подання про призначення на посаду, подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення. ОСОБА_1 не звертався з рапортом про переведення на посаду начальника відділу реагування патрульної поліції Волноваського районного відділу Головного управління Національної поліції, подання про призначення ОСОБА_1 на зазначену посаду не було підготовлено та подане Голові Національної поліції України, так як не зазначено в наказі №957о/с від 15 липня 2022 року, а лист Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 08.07.2022 №1903/01/12-2022 та доповідна записка ОСОБА_3 , директора Департаменту внутрішньої безпеки від 12.07.2022 не є документами, визначеними Переліком документів з питань проходження служби, на підставі яких міг бути виданий наказ №957о/с.

Накази №957о/с від 15.07.2022 та №270о/с від 15.02.2022 видані в порушення п.2 ч.1ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" та ст. 32 КЗпП України та ч.1 ст.3 Закону України в зв`язку з переведенням ОСОБА_1 на іншу роботу, іншу установу та іншу місцевість без його згоди.

Крім того, позивач вважає оспорюванні накази протиправними, оскільки його двічі звільнено з посади наказом №957о/с та наказом №270 о/с від 15.07.2022. Наказ №957о/с в частині звільнення та призначення на посаду прийнятий не уповноваженою посадовою особою. При прийнятті вказаних наказів відповідачами не враховано основну спеціальність ОСОБА_1 , необхідність проходження ним відповідної перепідготовки, порушено гарантований принцип професійної діяльності поліцейського, проявлено дискримінацію стосовно позивача під час їх прийняття. Такими діями відповідачі на переконання позивача завдали йому моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача - Національної поліції України в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші представники відповідачів в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представників відповідачів в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач проходив службу в Національній поліції України (далі - НПУ) на посаді заступника начальника відділу моніторингу та зонального контролю Хмельницького управління Департаменту внутрішньої безпеки (далі - ДВБ).

Наказом Національної поліції України від 15.07.2022 №975 о/с відповідно до абзацу першого пункту 2 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" позивача призначено начальником відділу реагування патрульної поліції Волноваського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 15.07.2022 №270 о/с на підставі наказу НПУ від 15.07.2022 №957 о/с відповідно до статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" позивача переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, звільнивши з посади заступника начальника відділу моніторингу та зонального контролю Хмельницького управління, із 15 липня 2022 року.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області №324 о/с від 26.07.2022, підполковника поліції ОСОБА_1 (0064913), який прибув з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України - призначено начальником відділу реагування патрульної поліції Волноваського районного відділу поліції з 15 липня 2022 року.

Не погоджуючись з вказаними наказами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі діяли в межах наданих їм повноважень, зокрема щодо винесення оскаржуваних наказів, тому вони є правомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регламентується Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580- VIII (далі - Закон №580).

Відповідно до ч.1 статті 48 Закону №580 призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Частиною 1 ст. 59 Закону №580 визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Загальні засади проходження служби в поліції визначені Розділом VII вказаного Закону.

Згідно ст.65 Закону №580 передбачено, що поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Проходження служби поліцейським відбувається шляхом просування по службовій кар`єрі в порядку переміщення за посадами в системі органів поліції: у порядку просування по службі - на вищі посаду, на рівнозначні посади, та на посади, а також на посади нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський.

Окремою формою переміщення поліцейських є його переведення, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Згідно ст. 59 цього Закону №580 рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими визначено наказом МВС України від 23.11.2016 №1235 (далі - Порядок).

Відповідно до розділу II Порядку підставою для видання наказів по особовому складу є, зокрема, призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою.

Відповідно до п 1,2 розділу III Порядку видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про Національну поліцію», безпосереднє керівництво поліцією здійснює керівник поліції. Керівник поліції призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 21 Закону №580, безпосереднє керівництво поліцією здійснює керівник поліції. Керівник поліції призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра внутрішніх справ України.

Згідно п. 10 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національну поліцію очолює Голова.

Стаття 22 Закону №580 визначає, що керівник поліції здійснює, серед іншого, такі повноваження: очолює поліцію та здійснює керівництво її діяльністю, забезпечує виконання покладених на неї завдань (п. 1 ч. 1 ст. 22); підписує накази поліції (п. 7 ч. 1 ст. 22); приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону (п. 11 ч. 1 ст. 22).

Згідно ст. 47 Закону №580 призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Згідно Переліку №4 номенклатури посад Національної поліції України, затверджено наказом МВС від 15.06.2018 № 511 Голова НПУ наділений правом призначати та звільняти з посад будь якого поліцейського будь-якого органу/підрозділу поліції.

Відповідно до частини 8 статті 65 Закону №580 переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, за ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Відповідно до частини 7 статті 65 Закону №580 переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Суд звертає увагу позивача, що до статті 65 Закону №580, у редакції Закону України від 15.03.2022 № 2123-IX, було внесено зміни пунктом 1 розділу І Закону України від 15.03.2022 № 2123-IX, які вступили в силу з 01 травня 2022 року, та діють тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього).

Зокрема такі зміни стосуються переведення поліцейських.

Згідно п.8 ст.65 Закону №580, переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Отже, в даному випадку основним та ключовим моментом на думку суду є те, що поліцейський може бути переведений на рівнозначну посаду в будь-яке управління Національної поліції України, а саме туди де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу, зокрема на період введення в Україні воєнного стану та 60 днів після цього.

Зі змісту вказаних норм слідує, що керівник Національної поліції України наділений повноваженням щодо прийняття рішення щодо звільнення та призначення позивача з будь-якої посади в будь-якому порядку, в тому числі поліцейського, який проходить службу в територіальному підрозділі ДВБ НПУ, навіть за відсутності бажання цього поліцейського проходити службу на інших посадах в інших органах поліції.

Крім того, директор ДВБ, як керівник міжрегіонального територіального органу має право ініціювати питання про переведення його підлеглих до інших органів поліції.

Відтак, є безпідставними доводи апелянта про відсутність в голови Національної поліції України права як керівника поліції приймати рішення щодо проходження ним служби в системі національної поліції України.

Згідно ч.3 ст.59 Закону №580 рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Зі змісту оскаржуваних позивачем наказів встановлено, що в наказі від 15.07.2022 № 957 о/с, в частині що стосується позивача, його видання було зумовлено необхідністю фіксації звільнення позивача з посади та припинення нарахування та виплати його грошового забезпечення, а також вирішення питання встановлення йому додаткового грошового забезпечення, а саме: премії за відпрацьовані дні в липні місяці 2022 року.

Вказані обставини були зазначені в наказі ДВБ НПУ від 15.07.2022 № 270 о/с.

А тому, видання оскаржуваного позивачем наказу ДВБ НПУ було обумовлено необхідністю оформлення припинення виплати позивачу грошового забезпечення за займаною ним посаді в ДБВ, у зв`язку із звільненням та необхідністю здійснення виплати преміювання за липень 2022 року.

Суд також звертає увагу, що переведення позивача було здійснено на підставі листа начальника ГУНП в Донецькій області, щодо сприяння в комплектуванні вакантної посади в територіальному підрозділі ГУНП та на підставі пропозиції директора ДВБ, на думку якого, позивач за своїми морально-діловими якостями зможе бути корисним на вказаній посаді в ГУНП.

Отже, зазначене свідчить, що переведення позивача відбулося за ініціативою керівників органів поліції з метою забезпечення більш ефективної служби в територіальному підрозділі ГУНП, задля інтересів служби.

Вказана підстава згоди ініціативи поліцейського не потребує.

Згідно ч. 2 вказаної статті Закону посада вважається рівнозначною, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

Статтею 80 Закону України "Про Національно поліцію" передбачено, що граничні спеціальні звання молодшого, середнього складу поліції за штатними посадами встановлюються керівником поліції.

Згідно Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних знань, затвердженого наказом Національної поліції України від 04.12.2015 №142 граничне звання для посади заступника начальника відділу територіального управління міжрегіонального територіального органу Національної поліції України - "майор поліції" (розділ ІІ Переліку), а начальника відділу, що входить до складу територіального управління (відділу, відділення) поліції територіального органу поліції - "майор поліції" (розділ ІV Переліку).

Відтак, переведення позивача з посади заступника начальника відділу моніторингу та зонального контролю Хмельницького управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ на посаду начальника відділу реагування патрульної поліції Волноваського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області є переведенням на рівнозначну посаду.

Отже, у випадку прийняття рішення Головою Національної поліції України про визначення нового місця проходження служби позивачем задля інтересів служби, згоди останнього на переведення не потребується під час військового стану.

Таким чином, посилання позивача на правовий висновок постанови Верховного Суду від 30.06.2021 року по справі №620/1190/20 є безпідставним, оскільки він стосується правовідносин щодо переведення поліцейських до введення військового стану в Україні та до внесення змін до ст.65 Закону №580.

Щодо посилань апелянта на ст. 3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", суд зазначає наступне.

Згідно ст. 60 Закону України "Про Національну поліцію" відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Відповідно до пункту 4 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вищезазначеного Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Законом України "Про Національну поліцію" не передбачено отримання згоди особи на переміщення, у тому числі, до іншої місцевості.

Окрім того, згідно ст. 3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Отже, трудове законодавство допускає переведення працівника в умовах воєнного стану на іншу роботу без його згоди, в тому числі до іншої місцевості.

Водночас, апелянт стверджує, що оскаржуваними наказами було прийнято рішення про його переведення в район ведення активних бойових дій, посилається на наказ Мінреінтеграції від 25.04.2022 №75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)". З приводу вказаного, суд звертає увагу на наступне.

Так, вказаний наказ не містить переліку громад, що перебувають в зоні бойових дій, не містить переліку місцевостей, де є активні бойові дії.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону", бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Отже, визначення районів ведення бойових дій здійснюється Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Суд зазначає, що в липні 2022 року м.Покровськ в місцевості ведення активних бойових дій не перебувало. А тому, доводи апелянта про те, що його перевели на службу в місцевість, де ведуться активні бойові дії є безпідставними.

Позивач стверджує, що Накази №957о/с від 15.07.2022 та №270о/с від 15.02.2022 видані в порушення п.п.а п.40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №114 від 29 липня 1991 року у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 призначений на нову посаду за іншою спеціальністю, яка не відповідає його основній спеціальності, не є спорідненою спеціальністю, не відповідає набутому досвіду, без передування відповідної перепідготовки.

Стосовно таких тверджень позивача, суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 72 та 75 Закону України "Про Національну поліцію" перепідготовка належить до форм післядипломної освіти поліцейських в рамках реалізації заходів з професійного навчання поліцейських, порядок, організацію та терміни проведення якого визначається Міністерство внутрішніх справ України.

Згідно розділу III "Види післядипломної освіти і форми навчання" Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом МВС від 24.12.2015 № 1625 перепідготовка - професійне навчання, спрямоване на оволодіння працівниками поліції іншою професією. Перепідготовка працівників поліції здійснюється в навчальних закладах НПУ, що здійснюють спеціальну підготовку поліцейських, вперше прийнятих на службу до поліції (далі - ЗПО НП).

Направленню на перепідготовку підлягають працівники поліції, що вперше прийняті на службу в поліції на посади, які за класифікацією професій належать до категорії робітничих кадрів, за переведенням з центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.

Згідно з Переліком професій, що належать до категорії робітничих кадрів встановлені Класифікатором професій № ДК 003:2010, що затверджений наказ Держспоживстандарту України від 28.08.2010 № 327 та Розділу 2 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Мінсоцполітики України від 29.12.2004 № 336 "Про затвердження Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників" до категорії робітничих кадрів відносяться професії посада на яку переміщається позивач до категорії робітничих не належить, навпаки належить до категорії посад "Керівники інших основних підрозділів в інших сферах діяльності" Розділу 1. Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери, управителі.

А тому, враховуючи наведені вище норми, суд вважає, що позивач при переміщенні на посаду, призначення якої оскаржує позивач, направлення на перепідготовку не підлягав.

Крім того, відповідно до посадових обов`язків позивача, затверджених начальником Хмельницького УВБ ДВБ НПУ підполковником поліції ОСОБА_4 від 14.07.202, на позивача покладалися обов`язки серед іншого з організації роботи відділу відповідно до плану оперативно-службової діяльності управління, організація та координація оперативно-розшукових заходів підлеглими працівниками з протидії злочинності, контроль та організація проведення перевірок підлеглими працівників за напрямами діяльності підрозділу.

Аналіз наведених посадових обов`язків позивача свідчить, що до кола його обов`язків не входили специфічні функції, притаманні виключно фахівцям зі спеціальною підготовкою.

Суд звертає увагу, що позивач має тривалий досвід перебування на керівній посаді - заступника начальника відділу з 31.03.2017 по 15.07.2022, тобто розуміє та повинен вміти організувати роботу в колективі для досягнення поставлених службових завдань. Добре володіє нормативно-правовою актами, що регулюють порядок діяльність органів поліції, неодноразово брав участь в перевірках підрозділів поліції та окремих працівників та обізнаний з проблематикою функціонування підрозділів патрульної поліції, може завчасно виявити недоліки в діяльності підлеглих, значно покращивши якість виконання завдань доручених його підрозділу.

А тому, переведення позивача на посаду в ГУНП не потребувало проходження ним перепідготовки, його особисті та ділові якості, а також досвід службової діяльності дозволяє очолити керівну посаду в іншому підрозділі.

Щодо твердження позивача про те, що оскаржувані накази суперечать вимогам п.8 ч.10 ст. 62 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки порушено гарантований принцип професійної діяльності поліцейського, який полягає в тому, що поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та його професійних, особистих якостей, суд зазначає наступне.

Згідно п.8 ч.10 ст.62 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей.

Відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Пунктом 4 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 ним визначається порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки. До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Згідно ст.ст. 1, 13, 17 та 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейські проходять службу в поліції на посадах у центральному органі управління поліції, територіальних органах, закладах, установах поліції, під час перебування в розпорядженні згідно з положеннями статті 67 цього Закону, під час навчання на денній формі навчання за державним замовленням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, під час прикомандирування до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування згідно з положеннями статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України", статті 29 Закону України Про статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим" та статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" та під час відрядження до державних органів, установ та організацій згідно з положеннями статті 71 цього Закону. Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають: центральний орган управління поліції та територіальні органи поліції.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 не регулює питання проходження служби в поліції, оскільки врегульовує питання проходження служби в ОВС, осіб зарахованих до кадрів МВС та які мають спеціальні звання міліції, внаслідок чого на підставі п. 4 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" суперечить йому, внаслідок чого застосовуватися до нього не може.

Також позивач вважає, що видання наказів №957 від 15.07.2022 та №270о/с від 15.07.2022 є нічим іншим як прояв дискримінації, утиску, в зв`язку з поновленням на посаді за рішенням суду, що проявляється у порушенні принципу рівності прав і можливостей, обмеженні прав ОСОБА_1 виконувати службові обов`язки за посадою заступника начальника відділу моніторингу та зонального контролю Хмельницького управління Департаменту внутрішньої безпеки, а не для більш ефективної служби, в інтересах служби.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки його переведення було здійснено на підставі та у спосіб, передбачений законодавством України, що було обґрунтовано вище, зокрема що стосується періоду воєнного стану в Україні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Суд зазначає, що про наявність особливостей проходження служби в поліції позивач був обізнаний під час свого прийняття на службу та подальшого свого проходження.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі діяли в межах наданих їм повноважень, зокрема щодо винесення оскаржуваних наказів, тому вони є правомірними.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а тому вимоги позивача про стягнення моральної шкоди та стягнення судових витрат є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час ії розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 13 грудня 2022 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.