Постанова

від 12.12.2022 по справі 813/2310/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року

м. Київ

справа №813/2310/17

адміністративне провадження № К/9901/3794/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діпроспецавтотранс» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 (судді - Святецький В.В., Гудим Л.Я., Довгополов О.М.)

у справі за позовом Личаківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова до товариства з обмеженою відповідальністю «Діпроспецавтотранс» про стягнення заборгованості,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У червні 2017 року Личаківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- стягнути з відповідача на користь позивача 136 975,67 грн заборгованості по відшкодуванню витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково - технічну діяльність» і сумою пенсії обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надіслано відповідачу повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» №848-VIII від 26.11.2015 та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період з січня по червень 2017 року у розмірі 136 975,67 грн.

Вказані суми відповідачем добровільно не відшкодовано, а відтак, за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсій за період січень-червень 2017 року у розмірі 136 975,67 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не є науковою установою, організацією, підприємством чи вищим навчальним закладом, не проходив відповідну атестацію згідно з вимогами Закону № 848-VIII, тому на нього не може бути покладено обов`язок здійснювати фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на яку має право науковий працівник. Доказів проведення такої атестації щодо відповідача позивач суду не надав.

Суд першої інстанції виходив з того, що з набранням чинності Закону №848-VIII, у зв`язку із втратою чинності Закону №1977-XII, статус відповідача в контексті встановлених судом обставин не змінився та не покладається на нього обов`язок по відшкодуванню витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної працівникам, згідно із Законом №1977-XII.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 апеляційну скаргу позивача задоволено.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 136975 (сто тридцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 67 коп. заборгованості по відшкодуванню витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач в добровільному порядку не відшкодовує витрати на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково - технічну діяльність» і сумою пенсії обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

При цьому апеляційний суд виходив з того, що відповідач є правонаступником підприємства, робота на якому дає право на призначення наукових пенсій.

Право працівників відповідача на виплату пенсії згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» було підтверджено відповідними довідками ВАТ «Діпроспецавтотранс» про набутий стаж, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Крім того, суд виходив з того, що доказів того, що рішення про призначення пенсій вказаних в надісланих повідомленнях працівників відповідача згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» оскаржувались відповідачем та були скасовані в судовому порядку матеріали справи не містять.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення. Просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Зокрема, покликається на те, що положення частини 6 статті 37 Закону № 848-VIII щодо обов?язку фінансування витрат на виплату наукових пенсій на нього не поширюються.

Крім того, покликається на те, що пунктом 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 848-VIII обов?язок фінансування витрат на виплату наукових пенсій передбачено лише на період до 01.01.2017.

Також покликається на те, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 №372 Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи" (Порядок №372) діяв лише до 01.01.2017, в зв?язку з чим суперечить Закону № 848-VIII і застосуванню не підлягає.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 6 статті 37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин Закон №848-VIII) різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, на яку має право науковий працівник, фінансується:

-для наукових (науково-педагогічних) працівників державних, комунальних наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів, а також інших наукових установ, які згідно із статтею 12 цього Закону включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, - за рахунок коштів державного бюджету з урахуванням надходжень від сплати єдиного внеску у розмірі, встановленому частиною дев`ятою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" для цієї категорії працівників;

-для наукових (науково-педагогічних) працівників інших наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій, підприємств та закладів.

Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України Про наукову і науково-технічну діяльність , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - різниця у розмірі пенсії) визначає Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України Про наукову і науково-технічну діяльність , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року №372 (Порядок - №372).

Відповідно до пункту 4 цього Порядку у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Щодо питання про правонаступництво позивача, Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 у справі №813/8801/14 дійшов наступних висновків:

«… У квітні 1993 року на базі вищевказаного орендованого майна Інституту здійснено державну реєстрацію Орендного підприємства «Дніпроспецавтотранс». засновником якого є Організація орендарів підприємства «Дніпроспецавтотранс».

В подальшому, відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області від 17.01.1996 № 35 і на підставі установчого договору Орендне підприємства «Дніпроспецавтотранс» перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Проектний інститут «Дніпроспецавтотранс» (далі - ВАТ «Проектний інститут «Дніпроспецавтотранс»), яке згідно з пунктом 3.3 Статуту є правонаступником Орендного підприємства і стає власником майна, переданого йому засновником (регіональним відділенням Фонду державного майна України у Львівській області) - пункт 3.5 Статуту.

Засновниками ВАТ «Проектний інститут «Дніпроспецавтотранс», згідно з пунктом 4.1, є організація орендарів Орендного підприємства «Дніпроспецавтотранс» і регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області.

Вищим адміністративним судом України у справі №813/4878/14 за позовом УПФУ у Личаківському районі м. Львова до ТОВ «Дніпроспецавтотранс» про стягнення заборгованості встановлено, що 13.03.2008 державна реєстрація ВАТ «Проектний інститут «Дніпроспецавтотранс» припинена на підставі рішення засновників, а 19.03.2008 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про державну реєстрацію ТОВ «Дніпроспецавтотранс».

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Орендне підприємство «Діпроспецавтотранс» та відповідно і ТОВ «Діпроспецавтотранс» є правонаступником Державного підприємства «Проектний інститут «Дніпроспецавтотранс». ...»

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач є правонаступником підприємства, робота на якому давала право на призначення наукової пенсії, і має заборгованість по відшкодуванню витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково - технічну діяльність» і сумою пенсії обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період з січня по червень 2017 року, яку добровільно не відшкодовує.

За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що Порядок №372 діяв лише до 01.01.2017 і суперечить Закону №848-VIII є безпідставним і висновки суду апеляційної інстанції не спростовує, оскільки преамбулою цього Порядку лише передбачено особливості його застосування до 01.01.2017, однак його дію після 01.01.2017 не обмежено.

Крім того, передбачене пунктом 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 848-VIII обмеження фінансування витрат на виплату наукових пенсій до 01.01.2017 зумовлене тим, що дія частини 6 статті 37 цього Закону, якою передбачено такий обов?язок, відтермінована у часі саме до 01.01.2017.

Оскільки предметом спору у цій справі є період після 01.01.2017, то покликання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на пункт 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 848-VIII є безпідставним, оскільки цим пунктом врегульовано правовідносини до 01.01.2017.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, в задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За правилами частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Водночас, частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, то провадження у справі не може бути закрите на підставі пункту 5 частини 1 статті 238 КАС України.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діпроспецавтотранс»- залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Стародуб

В.М. Кравчук

А.А. Єзеров