Ухвала

від 06.12.2022 по справі 761/17276/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/3618/2022 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 761/17276/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року,

за участі:

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_8 ,

власника майна ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року частково задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на майно та накладено арешт на: мобільний телефон марки «Apple» марки «IPhone 13 ProMax» чорного кольору із пошкодженою плівкою на передньому склі, що був вилучений 25.08.2022 року в ході проведення огляду місцевості, яка знаходиться позаду будівлі корпусу економічного факультету КНУ ім. Т.Шевченка, за адресою: м. Київ, просп. А. Глушкова, 4б.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31.08.2022 року в частині залишення без задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, а саме: предметів, ззовні подібних на грошові купюри долари США, номіналом 100 (сто) доларів США, в кількості 500 шт., на загальну суму 50000 (п`ятдесят тисяч) доларів США.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою в зазначеній частині, а відтак підлягає скасуванню.

Мотивуючи апеляційні вимоги зазначає, що інформація, яка міститься на телефоні, на який ухвалою слідчого судді накладено арешт та у виявлених грошових коштах нерозривно пов`язана, враховуючи спосіб вчинення кримінального правопорушення. Наявність вказаної інформації зобов`язує спрямувати досудове розслідування на збирання даних щодо фактичного відправника та кінцевого одержувача вказаних грошових коштів, обставин здійснення ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, діяльності спрямованої на пособництво державі-агресору, шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів грошових кошів представникам держави-агресора та т.зв. «ЛНР» та «ДНР», а також осіб, які організовували скоєння даного злочину, що входить до предмету доказування у кримінальному провадженні.

Як зазначає апелянт, з урахуванням наявних матеріалів кримінального провадження, а також результатів проведених слідчих дій є достатні підстави вважати, що вказані вище предмети належать ОСОБА_9 , що підтверджується обставинами їх вилучення. Вказані речові докази зберегли на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Зазначає, що аналіз та дослідження під час проведення експертиз вказаних вище речей, предметів у їх сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження дозволить підтвердити факт вчинення ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України.

В доповненнях до апеляційної скарги прокурор звертає увагу суду, що відсутність станом на дату складання клопотання про арешт майна додаткової кваліфікації дій ОСОБА_9 за ст. 209 КК України обумовлена динамічністю досудового розслідування . Разом з тим 31.08.2022 року слідчим внесено відомості до ЄРДР за ч. 3 ст. 209 КК України за № 22022000000000459, а вже 02.09.2022 року матеріали кримінальних проваджень № 22022000000000459 та № 22022000000000435 об`єднані в одне провадження, якому присвоєно № 22022000000000435.

Крім того процесуальний керівник наголошує, що відсутність повідомлення про підозру ОСОБА_9 не може впливати на можливість накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурорів, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її в повному обсязі, пояснення власника майна та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, Головним слідчим управлінням СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022000000000435 від 25.08.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України.

25.08.2022 року слідчим проведено огляд місцевості, яка знаходиться позаду будівлі корпусу економічного факультету КНУ ім. Т.Шевченка, за адресою: м. Київ, просп. А. Глушкова, 4б. Під час огляду було оглянуто територію, на якій знаходився ОСОБА_9 . За результатами огляду місцевості виявлено та вилучено предмети, які знаходились поруч зі ОСОБА_9 , а саме:

- предмети, ззовні подібні на грошові купюри долари США, номіналом 100 (сто) доларів США, в кількості 500 шт., на загальну суму 50000 (п`ятдесят тисяч) доларів США;

- мобільний телефон марки «Apple» марки «IPhone13 Pro Max» чорного кольору із пошкодженою плівкою на передньому склі.

26.08.2022 року постановою слідчого вищевказані речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22022000000000435 від 25.08.2022 року.

29.08.2022 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вилучене в ході проведення огляду майно.

Метою арешту вищевказаного майна прокурор зазначив збереження речових доказів, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

31.08.2022 року ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва частково задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на мобільний телефон марки «Apple» марки «IPhone 13 ProMax» чорного кольору із пошкодженою плівкою на передньому склі в іншій частині клопотання залишено без задоволення.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи частково дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 22022000000000435 від 25.08.2022 року про накладення арешту на вищевказане майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обґрунтованого висновку, що мобільний телефон марки «Apple» марки «IPhone13 ProMax» чорного кольору відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а тому необхідно накласти арешт на це майно.

З урахуванням цього, слідчий суддя, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора в цій частині та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як вважає колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Разом з цим колегія суддів погоджується також з висновками слідчого судді про відсутність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на грошові кошти, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів недостатньо для підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 167 КПК України для накладення арешту на майно.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що грошові кошти , вилучені в ході проведення огляду місцевості є речовим доказом та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

В той же час, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що майно, на яке просив накласти арешт є предметом протиправної діяльності, об`єктом та знаряддям злочину та відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, у зв`язку із чим постанова слідчого про визнання вилучених грошових коштів речовими доказами є формальною.

Більше того, за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення грошові кошти мають до розслідуваних кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,і колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні орган досудового розслідування не довів необхідності у накладенні арешту на майно.

Наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям, визначенимст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як саме клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав в частині арешту грошових коштів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність останніх у даному кримінальному провадженні, а прокурор, обґрунтовуючи подане клопотання про арешт майна, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави,з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року, якою частково задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, а саме: мобільний телефон марки «Apple» марки «IPhone13 Pro Max» чорного кольору із пошкодженою плівкою на передньому склі, що був вилучений 25.08.2022 року в ході проведення огляду місцевості, яка знаходиться позаду будівлі корпусу економічного факультету КНУ ім.. Т.Шевченка, за адресою: м. Київ, просп. А. Глушкова, 4б, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4