Постанова

від 07.12.2022 по справі 364/1040/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 364/1040/21 Головуючий у суді першої інстанції - Ткаченко О.В.

Номер провадження № 22-ц/824/10140/2022 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Київської області від 14 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Єдність» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування запису про державну реєстрацію права оренди,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СТОВ «Єдність» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування записупро державну реєстрацію права оренди, в якій зазначив, що 15 червня 2009 року між його бабцею ОСОБА_2 та СТОВ «Єдність» було укладено договір оренди на земельну ділянку площею 3,7700 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчено державним актом серії ІІ-КВ № 006341.

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його бабця ОСОБА_2 померла, та ним на підставі рішення Володарського районного суду Київської області від 09 серпня 2019 року було успадковано зазначену земельну ділянку.

Однак вказував, що на момент укладання договору оренди землі від 15 червня 2009 року, його бабця ОСОБА_2 мала досить похилий вік, незадовільний стан здоров`я та не виходила з дому, а тому спірний договір оренди землі з СТОВ «Єдність» укласти не могла.

Враховуючи викладене, позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки, скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди землі та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 14 липня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої наголошує, що останні роки життя ОСОБА_2 він постійно був поряд з нею і про оскаржуваний договір чи намір його укласти остання не повідомляла, не отримувала коштів за таку оренду чи натуральну продукцію, що свідчить про помилковість висновку суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вказує, що заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи він не мав можливості, оскільки не є стороною оскаржуваного договору, його примірника немає, заявляв клопотання про його витребування у товариства, проте відповідач, завідома перешкоджаючи призначенню експертизи, надав до суду першої інстанції лише копію договору.

Відтак, апелянт вважає, що відповідачем не було спростовано твердження, що оскаржуваний договір не було укладено, а тому просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

17 жовтня 2022 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Єдність», у якому товариство звертає увагу, що 15 червня 2009 року між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір оренди землі, що відповідає нормам ст. 203 ЦК України, містить підпис орендодавця, сторонами було погоджено основні умови. А державна реєстрація речового права, тобто фіксування вже існуючого та чинного права оренди, відбулось 21 травня 2018 року.

Вважаючи, що апелянт не навів аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та містили б підстави для зміни рішення, відповідач у відзиві просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 - без задоволення.

Позивач у справі ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 159) до суду апеляційної інстанції не з`явився.

Представник відповідача у справі СГ ТОВ «Єдність», ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не з`явися та направив клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції при розгляді вказаної справи встановив, що 15 червня 2009 року було укладено договір оренди землі між ОСОБА_2 та СТОВ «Єдність», (а.с.53-54) на земельну ділянку площею 3,7700 га, кадастровий номер 3221685800:03:007:0027 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчено державним актом серії ІІ-КВ № 006341 (а.с.55).

Позивач зазначив, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла та він успадкував земельну ділянку площею 3,7700 га, кадастровий номер 3221685800:03:007:0027 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчено державним актом серії ІІ-КВ № 006341. Вказане підтверджується наданою копією рішення Володарського районного суду Київської області від 09 серпня 2019 року (а.с.7-16).

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем та його представником не доведено неправомірності дій відповідача щодо укладення договору оренди землі та не надано доказів його умисної бездіяльності щодо цього. Позивач посилався як на підставу задоволення позовних вимог те, що ОСОБА_2 не підписувала (не укладала) договір оренди землі, однак, а ні позивачем, а ні його представником клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи заявлено не було. Таким чином, позивачем не було спростовано факту укладення договору оренди між померлою ОСОБА_2 та відповідачем СТОВ «Єдність». Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відповідає з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України зазначає, що ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності.

У відповідності до приписів статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла та позивач по справі ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку площею 3,7700 га, кадастровий номер 3221685800:03:007:0027 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчено державним актом серії ІІ-КВ № 006341. Вказане підтверджується наданою копією рішення Володарського районного суду Київської області від 09 серпня 2019 року (а.с.7-16).

Однак, позивач вважає, що його бабця ОСОБА_2 не укладала договір оренди землі із відповідачем по справі СТОВ «Єдність», а надані відповідачем копії документів вказаного факту укладення не підтверджують.

Оцінюючи наявні документи у матеріалах справи, апеляційний суд керується наступним.

Відповідно до положень статті 202 ЦК України (тут і в подальшому норми матеріального права наводяться в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст.210 ЦК України).

Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Аналогічна норма закріплена і в статті 31 Закону України «Про оренду землі».

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Отже, законодавець допускає розірвання договору в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено умовами договору.

Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20 січня 2016 року № 6-1998цс15 та № 6-1980цс15.

З матеріалів справи вбачається, що 21 травня 2009 року ОСОБА_2 звернулась із письмовою заявою до СТОВ «Єдність», відповідно до якої виявила бажання укласти договір оренди земельної ділянки на 49 років (а.с.52).

В подальшому, 15 червня 2009 року було укладено договір оренди землі між ОСОБА_2 та СТОВ «Єдність», (а.с.53-54) на земельну ділянку площею 3,7700 га, кадастровий номер 3221685800:03:007:0027 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчено державним актом серії ІІ-КВ № 006341 (а.с.55).

В матеріалах справи також міститься акт приймання-передачі об`єкта оренди від 15 червня 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_2 передає, а СТОВ «Єдність» приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 3,7700 га, в тому числі ріллі 3,77 га на умовах оренди строком на 49 років, яка знаходиться на території Петрашівської сільської ради (а.с.56).

Вказані документи підписано ОСОБА_2 , а також СТОВ «Єдність» й скріплені печаткою юридичної особи.

Також із тексту укладеного договору оренди вбачається, що він зареєстрований, про що вчинено запис у Державному реєстрі земель 15 червня 2009 року за №04.09.909.00480.

Відповідно до п.37 Договору розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 підписала договір оренди земельної ділянки із відповідачем по справі й вказаний договір набув чинності для сторін й оскаржений в судовому порядку не був, а тому є чинним.

Щодо доводів апелянта в частині того, що підпис в договорі оренди землі від 15 червня 2009 року належить не ОСОБА_2 , то апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правомірно вказав, що позивач вказані доводи належними і допустимими доказами не підтвердив. Зокрема, позивачем не було заявлено клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи для встановлення дійсності підпису ОСОБА_2 в договорі оренди землі від 15 червня 2009 року.

Посилання апелянта на те, що відповідач надав до суду першої інстанції лише копію укладеного договору оренди землі, що позбавило його заявити клопотання про проведення відповідної експертизи, апеляційний суд сприймає критично, оскільки вказане не впливає на можливість чи неможливість заявити позивачем відповідне клопотання до суду, так як у випадку задоволення вказано клопотання судом було б зобов`язано відповідача надати оригінал договору для проведення судової почеркознавчої експертизи.

Щодо доводів апелянта про те, що станом на 21 травня 2018 року за ним ще не було зареєстровано право власності на земельну ділянку, а його бабця ОСОБА_2 не могла укласти вказаний договір, не отримувала жодних коштів чи натуральної продукції за вказаним договором, то апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до положень статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач по справі ОСОБА_1 прийняв спадщину після померлої, то до останнього перейшли всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Вказане стосується, зокрема, й укладеного ОСОБА_2 договору оренди землі 15 червня 2009 року з СТОВ «Єдність».

За приписами, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишенню без змін.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 14 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв