Ухвала

від 30.11.2022 по справі 359/2786/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №359/2786/20 Головуючий у І інстанції Чирка С.С.

Провадження №22-з/824/882/2022 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

(додаткова)

30 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - Новак Наталії Юріївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ-Україна», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2022 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Новак Н.Ю., звернулась з апеляційною скаргою. Посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення по справі, невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Новак Наталії Юріївни задоволено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2022 року скасовано, ухвалено у справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним правочин у формі Акту прийому-передачі майна від 18.04.2018 року до статутного капіталу ТОВ «АМТ-Україна» у вигляді ідеальної частки в обсязі 50% житлового будинку та господарських (допоміжних) споруд, які не введено в експлуатацію, загальною площею 302,50 кв.м, житловою площею 140,80 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якого оцінена в сумі 1 792 500,00 гривень.

Визнано недійсним договір дарування частки в статутному капіталі ТОВ «АМТ-Україна», у розмірі 99%, яка в грошовому еквіваленті становить 1 793 250,00 гривень, укладений 02.04.2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ-Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 1 401 (одній тисячі чотириста одній) гривень 30 коп. з кожного.

08 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 - Новак Н.Ю. звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат та просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «АМТ-Україна» понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 4204,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6500,00 грн.

Вказана заява обґрунтована тим, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції, адвокатом Новак Н.Ю. було заявлено розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та розмір судового збору, про що також було повідомлено суд при поданні апеляційної скарги.

Зазначає, що документально підтверджено витрати ОСОБА_1 зісплати судового збору у сумі 4 204,00 грн.

Крім того, вказує, що на виконання умов договору про надання правової допомоги №33/20 від 01 грудня 2020 року Новак Н.Ю. було надано правничу допомогу ОСОБА_1 в рамках цієї цивільної справи. Відповідно до умов указаного договору, звіту про надані юридичні послуги та виставленого об`єднанням рахунку, витрати на правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції склали 6500,00 грн.

Згідно положень частин першої - третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

29 листопада 2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - Новак Н.Ю. надійшла заява про розгляд справи за відсутності заявниці та її представника.

Інші сторони даної справи до суду апеляційної інстанції не з`явились, хоча були повідомленні про розгляд даної заяви належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважав за можливе провести розгляд даної заяви за відсутності вказаних осіб, оскільки їх неявка в судове засідання не перешкоджає вирішенню питання про ухвалення додаткового судового рішення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подана представником ОСОБА_1 - Новак Н.Ю. заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Ухвалюючи рішення по справі, суд апеляційної інстанції не вирішив питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу, а тому наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктами 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з тим, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 29 Закону №5076-VI визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Згідно зі статтею 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі Заїченко проти України (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Зматеріалів справи вбачається, що в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - Новак Н . Ю. зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правову допомогу, які очікував понести апелянт, у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, який полягає у:

- складанні та поданні апеляційної скарги у розмірі 2000,00 грн.;

- складанні та поданні до суду відповіді на відзив у розмірі 1500,00 грн.;

- поданні заяв з процесуальних питань у розмірі 500,00 грн. за одну заяву;

- участь в судових засіданнях у розмірі 1500,00 грн. за одне засідання.

До закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції представником заявника було зроблено відповідну заяву про надання доказів щодо понесених судових витрат на правничу допомогу.

У встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк представником ОСОБА_1 - Новак Н . Ю. подані відповідні докази на підтвердження розміру понесених ним вказаних судових витрат.

Судом встановлено, що правнича допомогу заявнику у цій справі у суді апеляційної інстанції надавалась адвокатом Новак Н.Ю. на підставі договору про надання правової допомоги № 33/20 від 01 грудня 2020року, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АА №1109370 від 30 травня 2021 року, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АА №1213313 від 02 червня 2022 року.

Відповідно до п. 2.1. даного Договору клієнт зобов`язується виплатити адвокату винагороду за виконану роботу відповідно до досягнутої домовленості, що оформлюється Додатковими угодами.

Згідно Додаткової угоди №3 від 10травня 2022 року до Договору про надання правової допомоги № 33/20 від 01 грудня 2020року дана Додаткова угода визначає порядок оплати надання адвокатом правової допомоги (гонорару) у цивільній справі №359/2786/20 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ-Україна», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину у Київському апеляційному суді (п.1 Додаткової угоди).

Пунктом 2 Додаткової угоди сторони узгодили, що вартість надання правової допомоги в суді першої інстанції становить: складання, оформлення та подання до суду апеляційної скарги на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2022 року, яким позов залишено без задоволення по справі №359/2786/20 в розмірі 2 000,00 грн.; складання та подання до суду відповіді на відзив у розмірі 1500,00 грн.; подання заяв з процесуальних питань у розмірі 500,00 грн. за одну заяву; участь в судових засіданнях у розмірі 1500,00 грн. за одне засідання.

Сторони також узгодили, що оплата здійснюється клієнтом у наступному порядку: клієнт зобов`язується авансом сплатити адвокату 2 000,00 грн. - протягом 3 (трьох) календарних днів з дня укладення Додаткової угоди; клієнт зобов`язується сплатити решту суми - протягом 3 (трьох) календарних днів з дня постановления судом першої інстанції рішення у справі, (п. 3 Додаткової угоди).

На підтвердження належного надання правової допомоги, обумовленої договором, ОСОБА_1 та адвокатом Новак Н.Ю. було складено акт приймання-передачі правової допомоги від 04 листопада 2022 року за Договором, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно акту від 04листопада 2022 року адвокатом надані, а клієнтом прийняті надання правової допомоги: складання, оформлення та подання до суду апеляційної скарги на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2022 року по справі №359/2786/20 у розмірі 2 000.00 грн.; участь у судових засіданнях у справі 07.09.2022, 05.10.2022, 02.11.2022 у розмірі 4500,00 грн. (із розрахунку 1 500,00 грн. за одне засідання).

Таким чином, загальна вартість узгодженої сторонами та наданої адвокатом клієнту правової допомоги за Актом приймання-передачі правової допомоги від 04 листопада 2022 року становить 6500,00 грн.

Узгоджена сторонами сума була сплачена ОСОБА_1 адвокату, що підтверджується: Квитанцією № 1 від 10травня 2022 року на суму 2 000 грн. (аванс); Квитанцією №2 від 04 листопада 2022 року на суму 4 500,00 грн., якими адвокат Новак Н.Ю. підтверджує повну сплату їй гонорару (витрат на правову допомогу) у сумі 6 500,00 грн., що була надана адвокатом у справі №359/2786/20 в Київському апеляційному суді.

За правилами статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу,а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

З матеріалів справи вбачається, що жодних заперечень від інших сторін, учасників даної справи, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі колегія суддів вважає співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом Новак Н.Ю., обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними.

Щодо вимоги в заяві про стянення судового збору в розмірі 4204,00 грн., судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви в цій частині, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «АМТ-Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 1401,30 грн. з кожного.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду заяви представника ОСОБА_1 - Новак Н.Ю. про стягнення судових витрат дійшов висновку про її часткове задоволення та стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «АМТ-Україна» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі по 2166,70 грн. з кожного, у зв`язку із чим приймає додаткову постанову у порядку статтей 270 та 381 ЦПК України.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - Новак Наталії Юріївни про стягнення судових витрат задовольнитичастково.

Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ-Україна» (03148, м. Київ, вул. Петра Курінного, 2А, офіс 4, код ЄДРПОУ 39630028) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі по 2 166 (дві тисячі сто шістдесят шість гривень) гривень 70 коп. з кожного.

У задоволенні інших вимог заяви відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Суддя-доповідач Д.О.Таргоній

Судді: Т.О. Писана

К.П. Приходько