Рішення

від 13.12.2022 по справі 489/4714/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/4714/21 провадження №2/489/302/22

РІШЕННЯ

Іменем України

13 грудня 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дорога» (далі КП «Дорога»), третя особа Миколаївська міська рада, про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди

встановив:

У липні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, після уточнення якого остаточно просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільнені в розмірі 288000,00 грн., а також 50000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди і 8000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Як на підставу позовних вимог вказав, що з 15.05.2017 перебував в трудових відносинах з КП «Дорога», на якому з 01.01.2019 займав посаду заступника директора з виробництва. 05.05.2021 він був звільнений з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. При звільненні повний розрахунок по заробітній платі з ним проведено не було та період затримки заборгованості становив з 01.01.2020 по дату звільнення. Посилаючи на те, що з вини підприємства недотримав заробітну плату, яка в середньому до 01.01.2020 складала 12000,00 грн. на місяць після відрахувань податків, просить стягнути середній заробіток, з урахуванням уточнених позов, в розмірі 288000,00 грн. Крім того, внаслідок протиправних дій відповідача, повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини, погіршився його фізичний та духовний стан, що завдало йому моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва Кирильчуком О.І. від 04.08.2021 відкрито провадження у справі.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 14.02.2022 № 82 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» у зв`язку із перебуванням судді Кирильчука О.І. відповідно до наказу суду від 01.02.2022 № 01ос/г22 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснено повторний розподіл справи та перерозподілено на суддю Коваленка І.В.

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва Коваленка І.В. від 18.02.2022 відкрито провадження у справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Цією ж ухвалою, як засновника відповідача КП «Дорога», до участі у справі залучено Миколаївську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, та витребувано від відповідача довідку про середньомісячну заробітну плату позивача.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятоїстатті 279 ЦПК Українине надходило.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано та вимоги ухвали суду про надання довідки про середньомісячну заробітну плату позивача не виконано.

Третя особа правом на дання письмових пояснень на позов не скористалася.

За таких обставин, враховуючи тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе прийняти на рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимогстатті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 268ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Наявною в матеріалах справи копією трудової книжки ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 ) підтверджується, що з 15.05.2017 позивач перебував в трудових відносинах з КП «Дорога». 01.01.2019 позивача переведено на посаду заступника директора з виробництва (наказ № 4 від 01.01.2019), а наказом № 5 від 05.05.2021 звільнено з займаної посади з 05.05.2021 за угодою сторін, відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

В червні 2021 року позивач звернувся до Управління Держпраці у Миколаївській області із заявою про порушення КП «Дорога» законодавства про працю в частині невиплати йому заробітної плати, що підтверджується відповіді Управління Держпраці у Миколаївській області від 11.06.2021 № 21-232-21.

Із адресованого заступнику директора ЖКГ Миколаївської міської ради листа КП «Дорога» від 16.12.2021 № 22 вбачається, що заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 складає 78578,58 грн., що підтверджено розрахунковим листом по заробітній платі за травень 2021 року. Також заначено, що виплати по заробітній платі робітникам підприємства не проводилися в зв`язку з арештом банківських рахунків підприємства та відсутністю коштів.

До листа КП «Дорога» також додано довідку про заборгованість по заробітній платі за період з 31.10.2019 по 05.05.2021, яка видана ОСОБА_1 , заступнику директора з виробництва, згідно якої нарахована заробітна плата складає 78578,58 грн.

Накладення арешту на кошти боржника, які містяться на рахунках в установах банків, підтверджується постановою про арешт коштів боржника від 03.02.2020, винесеної державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Із змісту позову вбачається, що позивач зазначає заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2020 по 05.05.2021, не вказуючи її розміру.

При цьому, із доданого до позову розрахунку та заяви про збільшення позовних вимог від 06.01.2022 вбачається, що позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 288000,00 грн., сума якого визначена без утримання прибуткового податку з громадян і інших обов`язкових платежів.

Згідно довідки КП «Дорога» про заборгованість по заробітній платі та розрахункового листа позивача за травень 2021 року заборгованість відповідача по заробітній платі перед ОСОБА_1 складає 78578,58 грн. та утворилася за період з 31.10.2019 по 05.05.2021.

У зв`язку із тим, що суду не надано доказів фактичної виплати позивачу заборгованої заробітної плати та довідки про його середньомісячну заробітну плату, суд виходить із заборгованості вказаної відповідачем у наведених вище письмових доказах, так як інші докази в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями частин першої, другої статті 5ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як встановлено судом із змісту позову та розрахунку до нього позивач просить стягнути середній заробіток за час фактичної затримки остаточного розрахунку при звільненні, включивши до середнього заробітку заборгованість по заробітній платі (не виділивши таку заборгованість в окрему позовну вимогу).

Тобто, позивач фактично просить стягнути заборгованість по заробітній платі, що утворилася за період з 01.01.2021 по 05.05.2021 (день звільнення) та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку, який згідно заяви про збільшення позовних вимог розрахований по 06.01.2022.

Відповідно до частини першої статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи положення частини другої статті 5ЦПК України та те, що відповідно до КЗпП України та Закону України «Про оплату праці» вірним способом захисту порушеного права при затримці остаточного розрахунку при звільненні є звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, яка є відмінною від стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку.

Тому, для ефективного захисту порушеного права та приведення заявлених вимог у відповідність до способів захисту порушеного права, передбачених законом, суд вважає за необхідне розділити заявлену позивачем вимогу про стягнення середнього заробітку на вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільнені, що не є виходом за межі позовних вимог, так як вказаний позивачем розмір середнього заробітку включає в себе і заборгованість по заробітній платі.

При цьому, вирішуючи спір в межах заявлених вимог суд виходить із вказаного позивачем періоду заборгованості по заробітній платі, який становить з 01.01.2020 по 05.05.2021 (по день звільнення).

Згідно довідки КП «Дорога» заборгованість по нарахованій заробітній платі перед ОСОБА_1 за вказаний ним період невиплати складає 66973,00 грн. (за січень 2020 року 8083,20 грн.; за лютий 2020 року 660,00 грн.; за березень 2020 року 9660,00 грн.; за квітень 2020 року 9660,00 грн.; травень 2020 року 9660,00 грн.; за червень 2020 року 12588,48 грн.; за липень 2020 року по квітень 2021 року не нараховувалася; за травень 2021 року 7661,32 грн.).

Відповідно до статті 129Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Виплата заробітної плати працівнику гарантована статтею 43 Конституції України.

Статтею 116 КЗпП Українина підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбаченістаттею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність.

За положеннямистатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи вставлені обставини та наведені норми права, а також відсутність доказів щодо проведення відповідачем розрахунку з позивачем по заробітній платі, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2020 по 05.05.2021, що становить 66973,00 грн., яка визначена без утримання загальнообов`язкових платежів та податків.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 21.01.2015 у справі № 6-195цс14.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток, який розраховано по 06.01.2022 та який з урахуванням заборгованості по заробітній платі складає 288000,00 грн.

Отже, при розрахунку середнього заробітку суд виходить із періоду затримки виплати заробітної плати з 06.05.2021 (з наступного дня після звільнення) по 06.01.2022.

При цьому, суд не погоджується із вказаним позивачем розміром середньомісячної заробітної плати (12000,00 грн. на місяць), виходячи з наступного.

Із довідки КП «Дорога» про заборгованість по заробітній платі вбачається, що заробітна плата позивача за два повних місяці роботи травень та червень 2020 року (в інших місяцях, крім травня 2021 року, заробітна плата не нараховувалася) становить відповідно 9660,00 грн. та 12588,48 грн., разом 22248,48 грн.

Таким чином, середньоденна заробітна плата складає 570,47 грн. (22248,48/39 (робочі дні в розрахунковому періоді).

Кількість робочих днів у період з 06.05.2021 по 06.01.2022, з урахуванням роз`яснень Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 12.08.2020 № 3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» та Міністерства економіки України від 12.08.2021 № 47-03/520 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2022 рік» становить 168.

Таким чином, розмір середньомісячної плати за час затримки розрахунку (з 06.05.2021 по 06.01.2022) складає 96409,43 грн. (570,47 х 169), без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Аналіз норм статей116,117 КЗпП Українидає підстави для висновку про те, що відсутність коштів у роботодавця та накладенням органами державної виконавчої служби арештів не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів і не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України.

Висновок щодо застосуваннястатті 117 КЗпП Українивикладено у постанові Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі № 6-64цс13 та постановах Верховного Суду від 03.01.2018 у справі № 331/2814/16-ц (провадження № 61-1114св17) та від 08.12.2021 у справі № 536/1267/18 (провадження № 61-10824св21).

Отже, не зважаючи на відсутність фінансових активів та накладенням арешту на рахунки підприємства, це не звільняє відповідача від обов`язку проведення розрахунку з позивачем при звільненні.

Щодо суми середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, суд вважає за можливе зменшити його виходячи з наступного.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановленийстаттею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно достатті 117 КЗпП України, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Враховуючи наведену позицію Великої Палати Верховного Суду, а також розмір заборгованості по заробітній платі перед позивачем, тривалість її невиплати, відсутність фінансових активів у відповідача та арешт його рахунків, суд вважає за можливе зменшити середній заробіток до 70000,00 грн., який є наближений до заборгованості по заробітній платі.

При вирішенні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Статтею 237-1 КЗпП Українивизначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають додаткових зусиль з організації свого життя.

Із позову вбачається, що через тривале порушення відповідачем трудових прав позивача, який крім іншого є інвалідом третьої групи, на оплату праці, останній вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини.

Тому, враховуючи тривалу невиплату позивачу заборгованості по заробітній платі, що є порушенням встановлених законодавством гарантій на оплату праці, відповідно позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить із вимог виваженості, розумності та справедливості, враховуючи характер та тривалість заподіяних позивачу душевних страждань та вважає достатнім її розміром 3000,00 грн.

Отже, враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 66973,00 грн. заборгованості по заробітній платі, 70000,00 грн. середнього заробітку за час затримки при розрахунку та 3000,00 грн. моральної шкоди.

Відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з професійною правничою допомогою, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частинами другою, третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат: 1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставівідповідних доказівщодо обсягунаданих послугі виконанихробіт таїх вартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою; 2)розмір суми,що підлягаєсплаті впорядку компенсаціївитрат адвоката,необхідних длянадання правничоїдопомоги,встановлюється згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги напідставі відповіднихдоказів,які підтверджуютьздійснення відповіднихвитрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, щосуд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, щосклад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Несення витрат на професійну правничу допомогу позивач підтвердив Договором № 3 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2021, укладеним між Адвокатським об`єднанням «Дяхтяренко та партнери» в особі адвоката Дехтяренко О.А., який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю МК № 001356 від 25.05.2018, предметом якого є надання правової (правничої) допомоги ОСОБА_1 стосовно звернення до суду з метою стягнення з КП «Дорога» заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку та моральної шкоди; квитанцією ПриватБанка № 0.0.2196227681.1 від 15.07.2021 про перерахування Дехтяренко та партнери плати за юридичні послуги в сумі 8000,00 грн.

Водночас, доказів на підтвердження обсягу наданих правових послуг, зокрема детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що передбачено частиною третьою статті 137 ЦПК України, позивачем не надано.

Із доданого до позову попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат вбачається, що розрахунок судових втрат в розмірі 8000,00 грн. включає в себе вартість юридичної консультації, участь у судових засідання адвоката, складання заяв та додаткових документів.

Тому, так як розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, що виключає проведення судових засідань, а також зважаючи, що справа не є складною та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає достатнім розміром для відшкодування позивачу правових (правничих) витрат в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеному позову підлягає стягненню судовий збір в сумі 1399,73 грн.

Керуючись статтями4,19,141,263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Дорога» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 66973,00 грн. (шістдесят шість тисяч дев`ятсот сімдесят три гривні 00 коп.)та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 70000,00 грн. (сімдесят тисяч гривень 00 коп.), які визначено без утримання податків та загальнообов`язкових платежів, а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн. (три тисяч гривень 00 коп.)

Стягнути з Комунального підприємства «Дорога» на користь ОСОБА_1 витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) та судовий збір в сумі 1399,73 грн. (одна тисяча триста дев`яносто дев`ять гривень 73 коп.)

У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач Комунальне підприємство «Дорога», юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 7, ЄДРПОУ 32333053..

Повний текст судового рішення складено 13.12.2022.

Суддя І.В.Коваленко