Рішення

від 28.11.2022 по справі 362/4040/22

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/4040/22

Провадження № 2/362/2234/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2022 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ковбеля М.М.,

з участю секретаря Сілецької М.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в у судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер-Лайн» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер-Лайн» (далі по тексту ТОВ «Сільвер-Лайн») в якому просила стягнути з ТОВ «Сільвер-Лайн» на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 7 000 грн. за грудень 2021 року; додаткову заробітну плату (10% винагорода) в розмірі 283 867, 80 грн. (двісті вісімдесят три тисячі вісімсот шістдесят сім грн. 80 коп.) за наслідками виконання укладених з контрагентами договорів; трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 6 622,21 грн. суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення і інфляційне збільшення) в розмірі 56 815, 07 грн. витрати на правову допомогу в розмірі 18 800 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що вона в період з 13 лютого 2020 року по 30 грудня 2021 року працювала на посаді менеджера в ТОВ «Сільвер-Лайн», розмір її заробітної плати визначено не нижче мінімально встановленого законодавчо, крім того відповідно до усного договору щодо оплати праці, окрім мінімально встановленого розміру заробітку, який отримувала позивач, їй як менеджеру, щомісячно додатково виплачувалося 6-7 тисяч гривень готівкою. Окрім вказаних коштів, також на підставі усного договору, по завершенню виконання укладеного з контрагентом договору, позивачу до виплати підлягала сума в розмірі 10% від прибутку отриманому за результатами виконання договору. Проте, при звільненні відповідачем на її думку не здійснено повного розрахунку, а саме не виплачено основну заробітну плату в розмірі 7000 гривень за грудень 2021 року та додаткову заробітну плату (10% винагорода) в розмірі 283867,80 гривень за наслідками виконання укладених з контрагентами договорів, а всього 290867,80 гривень.

Ухвалою суду від 04.19.2022 року провадження у справі було відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання.

До суду 23.11.2022 року надійшов відзив від представника відповідача, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтовані відзиву посилається на те, що 17.12.2021 року з позивачем було проведено повний розрахунок при звільненні працівника з посади, а саме 10842,52 грн, яка включила виплату заробітної плати та виплату за невикористану відпустку. Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення коштів за усною домовленістю, то між позивачем та відповідачем жодних таких договорів не укладалося, а тому вказані вимоги є безпідставними.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді менеджера в ТОВ «Сільвер-Лайн», що підтверджується Трудовим договором укладеним між сторонами від 04.08.2020 року.

Згідно п. 5.1 вказаного Договору , за виконання обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, працівнику встановлюється посадовий оклад у розмірі згідно діючого штатного розпису.

На підставі поданої ОСОБА_1 письмової заяви від 17.12.2021 року, Наказом № 3В-005 ТОВ «Сільвер-Лайн» про припинення трудового договору, станню було звільнено з посади 31.12.2021 року.

Частиною першою статті 3, статтею 4 КЗпП України встановлено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції "Про захист заробітної плати" № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8- рп/2013 у справі № 1-13/2013 зазначено, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Аналогічна норма міститься статті 30 Закону України "Про оплату праці", яка доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України "Про оплату праці", заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахунково-платіжна відомість.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Як вбачається з довідки від 25.10.2022 року, наданої відповідачем, у останнього відсутня заборгованість по заробітній платі перед позивачем в повному обсязі.

Згідно довіки-розрахунку від 14.11.2022 року, позивачу при звільненні було виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку , а всього 10842,52 гривень.

Тобто, з позивачем при звільненні було проведено повний розрахунок.

Частинами першою, другою, четвертою, шостою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення коштів за усною домовленістю, то позивачем будь-яких належних та допустимих доказів укладення таких договорів суду не надано.

Виходячи з наведеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що наявні законні та достатні підстави для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,273,280,281,282,284,289,352,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя М.М. Ковбель