Постанова

від 17.05.2023 по справі 362/4040/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2023 року м. Київ

Справа №362/4040/22

Провадження № 22-ц/824/6274/2023

Резолютивна частина постанови оголошена 17 травня 2023 року

Повний текст постанови складено 19 травня 2023 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Карпенка В.Р.

сторони: позивач ОСОБА_1 ,

відповідачТовариство з обмеженою відповідальністю «Сільвер-Лайн»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер-Лайн» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства

з обмеженою відповідальністю «Сільвер-Лайн» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

Позов мотивований тим, що в період з 13 лютого 2020 року по 30 грудня 2021 року ОСОБА_1 працювала на посаді менеджера в ТОВ «Сільвер-Лайн», розмір її заробітної плати визначено не нижче мінімально встановленого законодавчо, крім того, відповідно до усного договору щодо оплати праці, окрім мінімально встановленого розміру заробітку, який отримувала позивач, їй як менеджеру, щомісячно додатково виплачувалося 6-7 тисяч гривень готівкою. Окрім вказаних коштів, також на підставі усного договору, по завершенню виконання укладеного з контрагентом договору, позивачу до виплати підлягала сума в розмірі 10 % від прибутку отриманому за результатами виконання договору. Проте, при звільненні відповідачем, на думку позивачки, не здійснено повного розрахунку, а саме не виплачено основну заробітну плату в розмірі 7 000,00 грн за грудень 2021 року та додаткову заробітну плату (10 % винагорода) в розмірі 283 867,80 грн за наслідками виконання укладених з контрагентами договорів, а всього 290 867,80 грн.

ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ «Сільвер-Лайн» на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 7 000,00 грн за грудень 2021 року; додаткову заробітну плату (10 % винагороди) в розмірі 283 867,80 грн за наслідками виконання укладених з контрагентами договорів; трьох процентів річних від простроченої суми

в розмірі 6 622,21 грн суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення і інфляційне збільшення в розмірі 56 815,07 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 18 800,00 грн.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрити провадження по справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження

з повідомленням сторін. Призначити судове засідання у справі.

У листопаді 2022 року представник відповідача подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтовані відзиву посилався на те, що

17 грудня 2021 року з позивачем було проведено повний розрахунок при звільненні працівника з посади, а саме 10 842,52 грн, яка включила виплату заробітної плати та виплату за невикористану відпустку. Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення коштів за усною домовленістю, то між позивачем та відповідачем жодних таких договорів не укладалося, а тому вказані вимоги є безпідставними.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Сільвер-Лайн» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем з позивачем при звільненні були проведені всі розрахунки. Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення коштів за усною домовленістю, то позивачем будь-яких належних та допустимих доказів укладення таких договорів суду не надано.

10 лютого 2023 року ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада

2022 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не було відображено усі процесуальні дії вчинені судом. Судом не викликались та не допитувались свідки. Заявник вказує, що нею було надано належні та допустимі докази, які підтверджують наявність трудових відносин між сторонами.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року задоволено та поновлено його.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада

2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Сільвер-Лайн» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

Витребувано з Васильківського міськрайонного суду Київської області матеріали справи № 362/4040/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Сільвер-Лайн» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

15 березня 2023 року матеріали справи № 362/4040/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Сільвер-Лайн» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненнінадійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Літвін І.М. підтримали доводи апеляційної скарги.

Відповідач ТОВ «Сільвер-Лайн» в судове засідання явку свого представника не забезпечив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише

у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді менеджера в ТОВ «Сільвер-Лайн», що підтверджується трудовим договором від 04 серпня 2020 року укладеним між сторонами.

Згідно пункту 5.1 вказаного договору, за виконання обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, працівнику встановлюється посадовий оклад у розмірі згідно діючого штатного розпису.

Будь-яких інших умов щодо оплати праці трудовий договір від 04 серпня 2020 року не містить.

На підставі поданої ОСОБА_1 письмової заяви від 17 грудня 2021 року, наказом від 31 грудня 2021 року № 3В-005 ТОВ «Сільвер-Лайн» про припинення трудового договору, ОСОБА_1 звільнено з посади 31 грудня2021 року.

З наказом про припинення трудового договору ОСОБА_1 ознайомлена

31 грудня 2021 року.

Згідно довідки від 25 жовтня 2022 року, наданої відповідачем, у останнього відсутня заборгованість по заробітній платі перед позивачем в повному обсязі.

Згідно довідки-розрахунку від 14 листопада 2022 року, позивачу при звільненні було виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку, а всього

10 842,52 грн.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв?язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини першої та шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною першою статті 3, статтею 4 КЗпП України встановлено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до вимог частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах

і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8- рп/2013

у справі № 1-13/2013 зазначено, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Згідно із частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Статтею 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Аналогічна норма міститься статті 30 Закону України «Про оплату праці», яка доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахунково-платіжна відомість.

Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Системний аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Установлено, що згідно довідки від 25 жовтня 2022 року, наданої відповідачем,

у останнього відсутня заборгованість по заробітній платі перед позивачем в повному обсязі. А згідно довідки-розрахунку від 14 листопада 2022 року, позивачу при звільненні було виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку, а всього

10 842,52 грн. Тобто, з позивачем при звільненні було проведено повний розрахунок.

Виходячи з наведеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, Київський апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено того, що під час її звільнення з нею не було проведено повного розрахунку. А відтак у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 7 000,00 грн за грудень 2021 року необхідно відмовити.

Що стосуються заявлених позовних вимог про стягнення додаткової заробітної плати (10 % винагороди) в розмірі 283 867,80 грн за наслідками виконання укладених з контрагентами договорів, яка розрахована відповідачем, як вона стверджує у позовній заяві за усною домовленістю з відповідачем, то такі також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем будь-яких належних та допустимих доказів укладення таких договорів суду не надано.

З урахуванням наведеного задоволенню також не підлягають вимоги

ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі

6 622,21 грн суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення

і інфляційне збільшення в розмірі 56 815,07 грн, оскільки такі є похідними від основних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати, у задоволенні яких судом відмовлено.

Що стосується заявленої вимог про стягнення витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 18 800,00 грн, то такі відповідно до статті 141 ЦПК України залишаються за позивачем.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна