Ухвала

від 08.12.2022 по справі 727/6834/18

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 727/6834/18

УХВАЛА

08 грудня 2022 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П..

при секретарі Литвиненко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Артфінброк до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство Євротранс-2005 про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Артфінброк до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство Євротранс-2005 про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою суду від 08.11.2018 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 13.12.2018 року залучено до участі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Євротранс-2005».

Ухвалою суду від 14 грудня 2021 року зупинено провадження у справі №727/6834/18 за позовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Артфінброк» до ОСОБА_1 про зверненнястягнення напредмет заставидо завершення розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ «Артфінброк» на ухвалу господарського суду м. Києва у справі № 910/1382/20(910/14034/20) за позовом ПАТ «Романівська райагропромтехніка» до ПАТ «ФК «Апекс», ТОВ «ФК «Артфінброк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ТОВ «Парфе», ПП «Євротарнс-2005», ПП «Горизонталь 2007», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Артфін-Інвест» про визнання недійсними договорів в межах справи № 910/1382/20 за заявою ПАТ «Райагропромтехніка» до ПАТ «Апекс» про банкрутства.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2022 року відновлено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

15 листопада 2022 року від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, в обґрунтування якої представник відповідача покликається на рішення Верховного Суду та зазначає, що даний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час, дату і місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов наступного висновку.

ТОВ «ФК «Артфінброк» звернулося до суду із позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство Євротранс-2005 про звернення стягнення на предмет застави.

За змістом частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Основне зобов`язання - це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене заставою.

Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Тобто, за загальним правилом, саме позичальник як боржник у зобов`язанні за кредитним договором має виконати свій обов`язок перед кредитодавцем. Проте, якщо таке зобов`язання забезпечене, наприклад, іпотекою, іпотекодавець може виконати обов`язок боржника.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04 березня 2015 року між ПАТ «Апекс-Банк» та ПП «Євротранс-2005» було укладено кредитний договір № В1- ЮКЛ/040315/1, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії в межах встановленого ліміту кредитування, а позичальник зобов`язався повернути у повному обсязі кредит і сплатити проценти та комісію за користування кредитними коштами в термін з 04 березня 2015 року до 31 серпня 2017 року включно. У подальшому між сторонами було укладено додаткові договори до вказаного кредитного договору.

05 березня 2015 року між ПАТ «Апекс-Банк» як заставодержателем та ОСОБА_3 як заставодавцем, який виступає майновим поручителем ПП «Євротранс-2005», укладено договір застави транспортних засобів.

23 листопада 2017 року було укладено договір відступлення права вимоги № 23/11- 2017 між ПАТ «Апекс-Банк» та ТОВ «ФК «Артфінброк».

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Отже, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що «з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147- VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи- підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №906/277/18 (провадження № 12-300гс18) вказано, що Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року чітко розмежував юрисдикцію судів за правилами цивільного та господарського судочинства щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, встановивши у пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України, що критерієм розмежування юрисдикції у таких спорах є суб`єктний склад основного зобов`язання.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.?

До 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року - існували інші правила щодо юрисдикції господарських судів. Проте у цій справі позивач звернувся до суду у червні 2018 року, тобто після набрання чинності новою редакцією ГПК України.

З дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду тоді, коли сторонами основного зобов`язання стільки юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Натомість за правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною цього основного зобов`язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов`язання, не діяла як фізична особа-підприємець. Тому для визначення юрисдикції суду щодо розгляду відповідної справи суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, значення не має.

Пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України виключив з-під юрисдикції господарського суду спори щодо всіх правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, сторонами якого не є юридичні особи та (або) фізичні особи- підприємці. А частина перша статті 19 ЦПК України у системному зв`язку з частиною першою статті 2, частиною першою статті 5, статтею 46, частиною першою статті 47, частиною другою статті 48 цього кодексу не встановлюють обмежень щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами акцесорного зобов`язання є винятково юридичні особи та (або фізичні особи-підприємці).

Тобто, з грудня 2017 року, якщо хоча би однією зі сторін основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи-сторони основного зобов`язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов`язання, зокрема незалежно від того, чи об`єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов`язання.

У свою чергу, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи- підприємці.

У даній справі спір виник щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання і сторонами основного зобов`язання є юридичні особи. Із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «ФК «Артфінброк» звернулося у червні 2018 року, тобто після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

З огляду на вищевказане провадження у справі №727/6834/18 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Артфінброк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави підлягає до закриття, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства з огляду на суб`єктний склад сторін основного зобов`язання (юридичні особи).

Тому суд приходить висновку, що заява представника відповідача адвоката Штогрін В.С. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства, суд роз`яснює сторонам, що даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст. 255, 260, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Штогрін В.С. про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Артфінброк до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство Євротранс-2005 про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити.

Провадження в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Артфінброк до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство Євротранс-2005 про звернення стягнення на предмет застави - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в Рівненський апеляційний суд.

Суддя С.П. Харечко