Постанова

від 07.11.2022 по справі 454/435/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/435/22 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.

Провадження № 22-ц/811/1656/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.

Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.

секретар : Іванова О.О.

З участю: представника відповідача адвоката Брух А.А.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львовіцивільну справу№ 454/435/22за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 06 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

в с т а н о в и в :

15 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача та просить суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованого санвузла площею 4,3кв.м., загальною площею 20,2м.кв.

Позов мотивує тим, що вона є власником будинковолодіння АДРЕСА_1 . Також, їй на підставі права власності належить земельна ділянка (двір) прилеглий до будинку площею 0,0307га, яка розташована за вказаною адресою. Прибудинкова територія, згідно кадастрового плану земельної ділянки складає 0,0022га і під житлову забудову 0,0036га. Відповідач проживає у суміжній квартирі і йому належить суміжна земельна ділянка площею 0,0058га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначає, що відповідач створює їй перешкоди у користуванні приватизованою земельною ділянкою, оскільки в 2009р. він побудував без відповідних дозволів та погоджень прибудову до квартири АДРЕСА_3 , використовуючи частину земельної ділянки позивача. Тобто належна відповідачу цегляна прибудова знаходиться в кадастрових межах земельної ділянки позивача.

Межа, яка розділяє їх земельні ділянки проходить по лінії розділу будинковолодіння до огорожі.

Крім цього, зазначає, що дощові потоки і вода по водопровідній трубі, встановленій на земельній ділянці позивача накопичується та утворює калюжі та проникає під житлову частину будинку деформуючи підлогу.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 06 червня 2022 року в позові відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 2000 (дві тисячі) грн. судові витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню. Зазначає, що відповідач самовільно здійснив прибудову до належної йому частини будинку без належних дозвільних документів. При даному будівництві відповідач самовільно захопив частину належної їй частини земельної ділянки, загальний розмір самозахоплення складає 1,4 м. Також при будівництві самовільної прибудови відповідачем були порушені правила будівництва та санітарні норми. Оскільки збудована каналізаційна яма знаходиться на близькій відстані від її вікна, тим самим створюючи її перешкоди. Також дощові потоки і вода, які стікають по водопровідній трубі проникають під житлову частину її будинку деформуючи підлогу. Апелянт також не згідна з стягненням з неї судових витрат на правничу допомогу, оскільки відповідачем не надано детального опису робіт, послуг виконаних адвокатом, в квитанції не зазначено номер конкретної справи , що підтверджують сумнівну інформацію.

Просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким позов задоволити та скасувати рішення про стягнення з неї судових витрат.

Відповідно до ст.360 ЦПК України представник відповідача адвокат Брух А.О. подав відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною. Стверджує, що реконструкція квартири, а на даний час будинку, відповідала вимогам ДБН України та відповідними компетентними органами зареєстровано право власності відповідача на реконструйований будинок на АДРЕСА_1 загальною площею 46,8 кв.м. Твердження позивачки про те, що відповідач захопив частину її земельної ділянки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами . Посилання позивача про те, що водопровід відповідача ОСОБА_2 проходить по частині земельної ділянки позивача є безпідставними, оскільки з технічних умов на водовідведення вбачається, що каналізаційна труба проходить вздовж вул..Українська, а з плану земельної ділянки належної ОСОБА_2 вбачається, що каналізаційна мережа проходить через земельну ділянку ОСОБА_2 , а не через земельну ділянку ОСОБА_1 , і стік води відповідно здійснюється на частину земельної ділянки ОСОБА_2 . Аналогічно лічильник електричної енергії розміщений на зовнішній стіні будинку ОСОБА_2 , та зняття показів відбувається з земельної ділянки ОСОБА_2 . Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач ОСОБА_1 подала відповідь на відзив у якому зазначає, що в рішенні відсутні висновки щодо правової основи проведеної реконструкції квартири. Крім цього, питання про правовий статус земельної ділянки на дату здійсненої прибудови судом не розглянутий. У відзиві на апеляційну скаргу та у рішенні суду відсутні докази, які підтверджують право власності на прибудову станом на 2009 рік.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача-адвоката Брух А.А. на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи,законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Відповідно до частин 1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановленотакі обставини.

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 30.07.1996 року та реєстраційного посвідчення Червоноградського МБТІ від 23.09.1996 року позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 .

Рішенням Сокальської міської ради від 11.11.2013 року №131 змінено статус квартири АДРЕСА_5 , оскільки така знаходиться на власній земельній ділянці площею 0.1002, що стверджується державним актом № 8588 та зобов`язано ОСОБА_1 провести переєстрацію речових прав на вищезазначене нерухоме майно (а.с.7,9).

Право власності на будинок АДРЕСА_1 позивач зареєструвала лише 24.11.2020 року на підставі рішення суду у справі №454/2225/20 від 16.10.2020 року, а також на підставі рішення Сокальської міської ради №131 від 11.11.2013 року про присвоєння поштової адреси (а.с.10).

Постановою Львівського апеляційного суду від 28.03.2022 року скасовано рішення суду у справі №454/2225/20 від 16.10.2020 року на підставі якого зареєстровано право власності позивача на будинок. (а.с.53-55).

Відповідно доабзацу 3ч.3ст.26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майно» уразі визнанняна підставісудового рішеннянедійсними чискасування напідставі судовогорішення документів,на підставіяких проведенодержавну реєстраціюправ,скасування напідставі судовогорішення державноїреєстрації прав,що малонаслідком державнуреєстрацію зміни,припинення речовихправ,обтяжень речовихправ,відповідні правачи обтяженняповертаються устан,що існувавдо відповідноїдержавної реєстрації,шляхом державноїреєстрації змінчи набуттятаких речовихправ,обтяжень речовихправ.При цьомудата ічас державноїреєстрації набуттяречових прав,обтяжень речовихправ,що булиприпинені узв`язку зпроведенням відповідноїдержавної реєстраціїта наявнів Державномуреєстрі прав,у томучислі вйого невід`ємнійархівній складовійчастині,залишаються незмінними.

Рішенням Сокальської міської ради від 11 листопада 2013 року №130 змінено статус квартири АДРЕСА_6 , оскільки така знаходиться на власній земельній ділянці площею 0.0935, що стверджується державним актом № 051773 та зобов`язано співвласників квартири АДРЕСА_3 , а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 провести переєстрацію речових прав на вищезазначене нерухоме майно (а.с.8,51).

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0307 га . В акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_1 поставила свій підпис та зазначила, що не має претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки (а.с.11-13). Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку підтверджується право власності позивачки на зазначену земельну ділянку (а.с.14).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка для будівництва і обслуговування будинку площею 0.0058 га.

Відповідно до зведеного плану земельних ділянок гр.. ОСОБА_2 і гр.. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 у спільному користуванні сторін перебуває земельна ділянка площею 0,0279 га . ОСОБА_2 згідно Державного акту належать землі площею: 0.0849 га; 0.0028га; 0.0058га. ОСОБА_1 згідно державного атку належать землі площею: 0,095 га;0.0307 га.(а.с.52)

Судом встановлено, що ОСОБА_2 провів реконструкцію належної йому на той час на праві власності частини будинку (квартири АДРЕСА_3 ), а саме здійснив прибудову до стіни своєї квартири.

В подальшому висновком про технічний стан житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами від 03.12.2013 р. за №7372 проведеного КП «Червоноградське МБТІ» було підтверджено належний технічний стан будинку після проведеної реконструкції та відповідність його вимогам ДБН України.

ОСОБА_2 подав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. 31.12.2013 р. за №ЛВ182133651315 Інспекцією ДБК була зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об`єкта після проведеної реконструкції індивідуального житлового будинку з добудовою.

На підставі зареєстрованої декларації ОСОБА_2 та члени його сім`ї зареєстрували право власності вже на окремий житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 46,8кв.м, житловою площею 26,6кв.м та даний будинок належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зокрема по 1/4 кожному, що стверджується інформаційною довідкою від 30.05.2016р. та технічним паспортом.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 здійснив реконструкцію без відповідних дозволів та не набув права власності на реконструйоване майно.

При проведенні процедури реконструкції та подальшої процедури введення в експлуатацію житлового будинку ОСОБА_2 , інспекція ДАБК України та КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» проводили перевірку та огляд технічного стану будинку, відповідності його нормам ДБН та розміщення його на земельній ділянці ОСОБА_2 .

В декларації про готовність об`єкта до експлуатації (п.7) зазначено Державний акт на право власності на земельну ділянку від 06.08.1999 р. серія ІІІ-ЛВ 051773.

Відповідно до ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Що стосується тверджень позивача, щодо проходу водопроводу (каналізації) через її частину земельної ділянки, судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно технічних умов на водовідведення проведених КП «Водопровідно-каналізаційні господарства» затвердженого Сокальською МКП ВКГ та плану земельної ділянки належної ОСОБА_2 , що така мережа проходить через земельну ділянку ОСОБА_2 , доказів протилежного позивачем не надано.

Водостік та ринва проходять по стіні будинку ОСОБА_2 і стік води здійснюється на частину земельної ділянки відповідача, а не позивачки, аналогічно лічильник електричної енергії розміщений на зовнішній стіні будинку зі сторони АДРЕСА_1 , а тому зняття показів також відбувається на земельній ділянці ОСОБА_2 , що стверджується наданими самою позивачкою фотографіями в суд першої та в суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.76-80 ЦПК України доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами: письмовими,речовими іелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_2 створює їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зведення самочинного будівництва на її земельній ділянці. Надані позивачкою фотографії доводів апеляційної скарги та вимог позовної заяи не підтверджують, а тому підстав для скасування рішення суду, яке ухвалене на підставі повно з`ясованих обставин справи немає.

Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У даній справі позивачем не надано суду доказів , що відповідач здійснив самочинне будівництво на її земельній ділянці чим створив їй перешкоди у користуванні її нерухомим майном.

Наявні у справі докази свідчать, що реконструкцію свого будинку відповідач ОСОБА_2 провів на своїй земельній ділянці у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що розмір стягнутих витрат відповідає вимогам справедливості, добросовісності та складності даної справи.

Адвокатом Брух А.О. надано опис виконаних робіт, який судом оцінено та визначено справедливий розмір з врахуванням того, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України» № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування ухваленого рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 383, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 06 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк