Постанова

від 01.12.2022 по справі 944/1363/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 944/1363/21 Головуючий у 1 інстанції: Білецька М.О.

Провадження № 22-ц/811/1896/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цьона С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 адвоката БуйБогдана Володимировичана рішенняЯворівського районногосуду Львівськоїобласті від17червня 2022року в справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа: Івано Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області, про визнання незаконними наказів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа:Івано Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області, про визнання незаконними наказів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 року задоволено позовні вимоги позивачів до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (справа №380/2553/20). Зокрема, окрім іншого, визнано протиправною і скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області та зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19.12.2019 (вх. №С-13265/0/36-19-СГ) та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,3500 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а також повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 24.12.2019 (вх. №К-13858/0/36-19-СГ) та прийняти рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1500 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Однак привиконанні зазначеногорішення судувстановлено,що вперіод набранняним законноїсили відповідач4,будучи стороноюспору,свідомо розуміючи,що правапозивачів порушує,передав ОСОБА_4 (відповідачу2)та ОСОБА_5 (відповідачу3)земельні ділянки,на якіпретендували позивачіу справі№380/2553/20,в томучислі позивачів данійсправі.Останні відчужиливказані земельніділянки напідставі договорівкупівлі-продажувід 05.01.2021року ОСОБА_3 (відповідачу1).На підставіцього,позивачі вважають,що їхзаконні інтересищодо оформленняправа власностіна спірніземельні ділянкипорушені.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 17 червня 2022 року в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа: Івано Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області, про визнання незаконними наказів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку,відмовлено.

Заходи забезпечення позову, а саме накладений арешт на майно: земельну ділянку, площею 4,7 га., кадастровий номер 4625883600:04:000:1526, що на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови - скасовано.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Буй Богдан Володимирович.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що в користуванні позивачів не перебували спірні земельні ділянки, дані обставини підтверджуються рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 року у справі №380/2553/20. Позивачем ще в 1999 році відповідно до діючого на той час законодавства органом місцевого самоврядування були надані у користуванні спірні земельні ділянки, що відображено в поземельній книзі, а тому користування на них зберігається, хоч і не оформлені станом на поточну дату відповідно до норм діючого законодавства.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Від Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 24.10.2022 року надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання 21 листопада 2022 року належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи сторони не з`явилися, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили.

Від представника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та представника відповідачів адвоката Соляника Р.А. надійшли клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Вирішуючи питання про слухання справи в прядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання,

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, розгляд даної справи здійснений 21.11.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення складений 01.12.2022 року.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосудді, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не подано жодних належних та допустимих доказів надання їм спірних земельних ділянок для користування, як і не надано доказів, що земельні ділянки (городи) позивачів розташовані саме на земельних ділянках переданих Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Жодних документів, які б посвідчували право землекористування спірною земельною ділянкою стороною позивачів суду не надано, тому суд вважав їх позовні вимоги не доведеними.

Крім того, судове рішення про визнання незаконними наказів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію права власності у редакції, яка викладена у позовній заяві, не забезпечить можливості отримання позивачами таких земельних ділянок у порядку безоплатного відведення, оскільки новостворена земельна ділянка кадастровий номер 4625883600:04:000:1526 загальною площею 4,7 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови не відповідає по виду цільового призначення та загальній площі нормам безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, а відповідно позовні вимоги не відповідають ефективному способу захисту у цих правовідносинах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в 2019 році зверталися до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, розташованих на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 17.01.2020 року відмовлено ОСОБА_1 та від 16.01.2020 року відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства.

Не погоджуючись із виданими наказами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Львівського окружного адміністративного суду, просили визнати зазначені накази протиправними та скасувати їх. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 року у справі №380/2553/20 вказані накази визнано протиправними та скасовано, зобов`язано надати позивачам дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Рішення набрало законної сили 15.12.2020 року. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 року зазначене рішення скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 відмовлено.

У той же час, як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 25.08.2020 року зверталисядо Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, розташованих на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 24.09.2020 року надано дозвіл ОСОБА_4 та від 24.09.2020 року надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства.

11 листопада 2020 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №2360-УБД затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею, 1,5 га, кадастровий номер 4625883600:04:000:1503. 05 січня 2021 року за договором купівлі-продажу №14 ОСОБА_4 відчужено вказану земельну ділянку ОСОБА_3

11 листопада 2020 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №2359-УБД затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею, 1,2 га, кадастровий номер 4625883600:04:000:1504. 05.01.2021 за договором купівлі-продажу №15 ОСОБА_5 відчужено вказану земельну ділянку ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що зазначені земельні ділянки придбані у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також земельна ділянка кадастровий номер 4625883600:04:000:1515 загальною площею 2 га (яка не є предметом даного спору), ОСОБА_3 були об`єднані у один об`єкт нерухомості земельну ділянку кадастровий номер 4625883600:04:000:1526 загальною площею 4,7 га та змінено цільове призначення такої КВЦПЗ 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

15 січня 2021 року державним реєстратором Лотоцькою О.Я. зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 4625883600:04:000:1526 загальною площею 4,7 га.

Частиною першою статті 4, частиною другою статті 5 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами першою-третьою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, шляхом одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектар (стаття 121 ЗК України).

Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб передають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Стаття 118 ЗК України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Цей орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Не можуть передаватися у власність земельні ділянки, які уже перебуваютьу власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Такі земельні ділянки можуть бути передані у власність лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як вбачається з матеріалів справи, виконком Домажирської сільської ради на підставі рішення №73 від 27.07.2000 року надав, а виконком Рясне-Руської сільської ради прийняв в тимчасове користування земельну ділянку площею 14 га (в тому числі ріллі - 14 га) на умовах оренди строком на 5 років під городи громадян. На підставі рішення сесії, було укладено договір на право тимчасового користування на землю (в тому числі на умовах оренди) та зареєстровано в книзі договорів на право тимчасового користування землею від 27.07.2000 №10.

На підставі рішення сесії сільської ради від 27.07.2000 №73 було надано виконкому Рясне-Руської сільської ради в тимчасове користування земельну ділянку площею 16 га (в тому числі ріллі - 16 га) на умовах оренди строком на 5 років під городи громадян. На підставі рішення сесії, було укладено договір на право тимчасового користування на землю (в тому числі на умовах оренди) та зареєстровано в книзі договорів на право тимчасового користування землею від 27.07.2000 №11.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції від 17.02.2000 року) договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.

Передані в тимчасове користування земельні ділянки розміщенні за межами населеного пункту с. Кожичі.

Компетенція сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин, визначено статтею 9 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ (в редакції, чинній станом на час укладення договорів оренди 12.07.2020).

До відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належало, зокрема:

-передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 Кодексу;

-реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі.

Сільські, селищні ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів, стаття 19 Земельного кодексу України 1990 року в зазначеній редакції.

Користування землею може бути постійним або тимчасовим, стаття 7 Земельного Кодексу України в названій редакції.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п`яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування.

Статтею 8 Земельного Кодексу України 1990 року в названій редакції визначено, що у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об`єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства.

Розміри земельних ділянок, що надаються громадянам у користування, не повинні перевищувати: для городництва - 0,15 га, для сінокосіння і випасання худоби - 1 га, стаття 59 Кодексу.

Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні ради народних депутатів і власники землі.

Умови, строки, а також плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються в договорі.

Пунктом 1.2 зазначених Договорів передбачено, що земельні ділянки надано на умовах оренди в короткотермінове користування строком на 5 років під городи громадян.

Відтак, землекористування Рясне-Руської сільської ради (а не позивачів), виникло на підставі договорів, укладених між Домажирською сільською радою та Рясне-Руською сільською радою ізстроком на 5 років.

Тобто право користування саме Рясне-Руської сільської ради, на яке, як на підставу позову, посилаються позивачі виникло із вказаних договорів.

В період дії вказаних Договорів були чинні Земельні кодекси України від 1991 року №561-XII та від 2001 року №2768-III (у відповідних редакціях).

Станом на час припинення вказаних Договорів у зв`язку із закінченням строку на який їх було укладено діяла редакція Земельного кодексу 2001 року №2768-III від 11.01.2005.

Статтею 84 Земельного кодексу 2001 року в зазначеній редакції визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Зокрема, статтею 17 передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до зазначеного зі зміною Земельного кодексу було змінено орган який уповноважений розпоряджатися земельними ділянками за межами населеного пункту на районні державні адміністрації.

У даному випадку підлягає застосуванню пункт 3 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року (у редакції чинній на момент припинення Договорів), відповідно до якого у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексуорганами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексузмінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що до вказаних договорів не могла бути застосована процедура автоматичної пролонгації чи поновлення, а відповідно із закінченням строку, на який Договори були укладені, припинилося право землекористування, набуте на підставі Договорів. Позивачі по справі не надали суду належних доказів щодо продовження строку дії вказаних договорів у порядку визначеному чинним на той час законодавством.

Крім того, згідно договору на право тимчасового користування на землю (в тому числі на умовах оренди) №10 та №11 від 27.07.2000, які не пролонгувалися та не поновлювалися, Домажирською сільською радою неодноразово надсилалися письмові попередження в Рясне-Руську сільську раду, щоб мешканці с.Підрясне не проводили сільськогосподарських робіт на даних земельних ділянках на території сільської ради.

Відтак договори, якими було надано у користування земельні ділянки площею 14 га та 16 га, були припинені, а факт законного землекористування іншими особами заперечувався Домажирською сільською радою.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 року у справі №380/2553/20 не встановлено перебування земельної ділянки в користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх звернення з клопотаннями про надання дозволу щодо відведення земельних ділянок, як на правову підставу користування земельними ділянками позивачі покликаються на рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району № 1696 від 17.4.2015 «Про затвердження списку землекористувачів села Підрясне на території Домажирської сільської ради в урочищі Водонасосної станції», однак серед списку землекористувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні. Крім цього, з 01.01.2013 року вступив в силу новий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», відповідно до якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи передавали у власність або в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. Відтак Рясне-Руська сільська рада Яворівського району на момент прийняття рішення №1696 від 17.4.2015 року не мала повноважень щодо розпорядження землями на території Домажирської сільської ради.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що Головне Управління Держгеокадастру у Львівській області діяло на підставі Закону та в межах повноважень, прийняли вмотивоване рішення за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, відповідно до ст.118 ЗК України. Оскільки підстави для відмови були відсутні, тому відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 затверджено погоджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Відтак відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у встановлений законом спосіб набули земельні ділянки і усвідомлюючи законність власності, розпорядились своїми правами в межах визначених законодавством та на підставі договорів купівлі-продажу, відчужили такі ділянки відповідачу ОСОБА_3 .

Що стосується визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 05.01.2021, то позивачами підставою для визнання неправомірним набуття земельних ділянок у власність відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначалось не порушення процедури відведення, недотримання норм безоплатної приватизації, а саме порушення інтересу позивачів, оскільки такі мали бажання отримати спірні земельні ділянки у власність, що не може вважатися підставою для визнання договорів недійсними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно дост. 129 Конституції України основнимизасадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно дост. 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Буй Богдана Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районногосуду Львівськоїобласті від17червня 2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 01.12.2022 року

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.