Постанова

від 01.12.2022 по справі 947/10819/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальнийномер справи№ 947/10819/21

Апеляційне провадження №22-ц/813/6033/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Кузьмук А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 16 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Салтан Л.В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви, відзиву на позов та відповіді на відзив

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий-16» (далі ЖБК«Жовтневий-16», кооператив) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 17 листопада 2016 року він працював на посаді сантехника ЖБК «Жовтневий-16» по зовнішньому сумісництву (0,5 ставки).

Протоколом Правління «Жовтневий-16» №1\0520 від 30 травня 2020 року та наказу № 0520 від 31 травня 2020 року його звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням штату на підставі п.1ч.1ст.40 КЗпП України з 01 червня 2020 року

Позивач зазначав, що у порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України він не був попереджений про звільнення за два місяця, що йому не було запропоновано іншу вакантну посаду чи роботу у відповідача.

Крім того, вважав, що справжньою причиною його звільнення була не економія коштів і отримання пропозиції по сантехнічному обслуговуванню будинку на більш вигідних умовах від ТОВ «Проектспецмонтаж», внаслідок чого відбулось скорочення штатної одиниці сантехника в кооперативі, а через особистий конфлікт з керівником ЖБК «Жовтневий-16» ОСОБА_2 , яка звернулася до поліції нібито з приводу того, що він висловлювався нецензурною лайкою до неї та погрожував фізичною розправою.

При цьому позивач зазначив, що постановою Київського районного суду м.Одеси від 02 грудня 2020 року по справі №947/30591/20 провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП щодо нього закрито.

У відзиві на позов голова правління ЖБК«Жовтневий-16» Бородіна Т.М. зазначила, що протоколом засідання правління кооперативу №0120 від 29 січня 2020 року прийнято тимчасову міру щодо стабілізації фінансового становища кооперативу шляхом скорочення штату з 01 червня 2020 року, а саме сантехника ОСОБА_1 , який працює за зовнішнім сумісництвом. 02 лютого 2020 року ОСОБА_1 особисто повідомлено про прийняте рішення, однак він відмовився від надання розписки щодо отримання, у зв`язку з чим 02 лютого 2020 року було складено відповідний акт. Згідно з штатного розпису, який вводився в дію з 01 червня 2020 року, в кооперативі відсутня посада сантехника чи інша вакантна посада.

Також зазначила, що:

-суд не вправі перевіряти доцільність скорочення чисельності або штату працівників, оскільки власник має право на власний розсуд приймати таке рішення;

-події, пов`язані із притягненням ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, мали місце 27 серпня 2020 року, та не мають ніякого відношення до звільнення позивача, яке відбулось 31 травня 2020 року;

- ОСОБА_1 , у порушення ст.233 КЗпП України звернувся до суду з позовом майже

через рік з дня звільнення, чим пропустив строк звернення до суду. 31травня він був ознайомлений з наказом про звільнення та відмовився від підпису про ознайомлення з ним.

Посилаючись на вказані обставини представник відповідача просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.18-19).

У відповіді на відзив позивач просив не приймати до уваги докази надані відповідачем, долучити до справи письмові пояснення його дружини та тещі, допитати в якості свідків 10 осіб та задовольнити його позов в повному обсязі (а.с.27-28).

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 16 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та виклик свідків (а.с.42).

Зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 16 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.44-47).

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги та відзиву на скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Неправильність рішення суду обґрунтовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи скарги, зокрема, зводяться до того, що:

-суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про допит в суді першої інстанції в якості 10 свідків, а саме його, його дружини та тещі, а також 5 членів правління ЖБК«Жовтневий-16» і голову кооперативу, що позбавило його можливості довести свою позицію про те, що будь-яких повідомлень про звільнення не вручалось, а тому він просив апеляційний суд задовольнити його клопотання про допит вказаних свідків, а також призначити технічну експертизу реквізитів документів, які були надані відповідачем, зокрема, протоколу засідання правління ЖБК«Жовтневий-16» від 29 січня 2020 року та акту ЖБК«Жовтневий-16» від 02 лютого 2020 року на предмет дати їх виконання;

-відповідач не надав доказів на підтвердження економічної вигоди його звільнення та докази того, що відносини з ТОВ «Проектспецмонтаж» були менш затратними;

-судом була досліджена лише позиція відповідача, а його аргументи та доводи на підтвердження позовних вимог не висвітлені у рішенні суду першої інстанції (а.с.83-86).

У відзивіна апеляційнускаргу представниквідповідача адвокатГубський А.В.просить залишитиїї беззадоволення,посилаючись нанеобґрунтованість табезпідставність їїдоводів (а.с.126-128).

Відповідач та його представник про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 01 грудня 2022 року повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи на іншу дату з поважних причин не подавали, що відповідно до правил ч.2ст.372 ЦПК Українине перешкоджає розгляду справи у їх відсутність.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотань позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Кириленка А.В. про витребування доказів, виклик свідківта призначення технічної експертизи документів.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача,представника позивачаадвоката КириленкаА.В., який прийняв участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки підприємство, у межах своєї компетенції, вправі самостійно визначити яким шляхом здійснювати скорочення невиробничих, адміністративних та інших витрат у тому числі і шляхом скорочення штату підприємства, що відноситься до складової права на управління діяльністю підприємства, позивач належним чином був попереджений про наступне звільнення 30 травня 2020 року тобто з врахуванням визначеного законом двохмісячного строку до дня фактичного звільнення. Згідно штатного розпису, який вводився з 01 червня 2020 року, в ЖБК «Жовтневий-16» відсутня посада сантехніка, а також інша вакантна посада.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду з таких підстав.

Відповідно до ч.1ст.21 КЗпП Українитрудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (п.4 ч.1ст.36 КЗпП України).

Відповідно до п.1ч.1ст.40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.2ст.40 КЗпП Українизвільнення з підстав, зазначених у п.п.1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами 1,3 ст.49-2 КЗпП Українивизначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до ч.1ст.42 КЗпПпри скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Водночас, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2ст.40,ч.3ст.49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3ст.49-2 КЗпП Українироботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1ч.1ст.40 КЗпП України, зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19, провадження № 61-13999св20, від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, провадження № 61-6288св21, від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, провадження № 61-7098св21, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, провадження № 61-10299св21, від 09 грудня 2021 року у справі №646/2661/20, провадження № 61-7496св21.

Встановлено, що наказом в.о. виконавчого директора ЖБК «Жовтневий-16» від16листопада 2016року ОСОБА_1 прийнятий нароботу з17листопада 2016року напосаду сантехніка по зовнішньому сумісництву (0,5 ставки) а.с.21.

Рішенням правління ЖБК «Жовтневий-16», оформленим протоколом №0120 від 29 січня 2020 року, прийнято тимчасову міру щодо стабілізації фінансового становища кооперативу шляхом скорочення штату з 01 червня 2020 року на 1 одиницю сантехника ОСОБА_1 , який працює за зовнішнім сумісництвом (а.с.22).

02 лютого 2020 року голова правління ЖБК «Жовтневий-16» Бородіна Т.М. письмово повідомила ОСОБА_1 про його наступне звільнення у зв`язку із скороченням штату з 01 червня 2020 року, однак останній відмовився від ознайомлення з ним та від підпису в повідомлені, що підтверджено актом від 02 лютого 2020 року, складеним свідками - членами правління ЖБК «Жовтневий-16»: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та головою правління ОСОБА_2 (а.с.23,24).

Згідно штатного розпису ЖБК «Жовтневий-16», який введений в дію з 01 червня 2020 року, в кооперативі штат у кількості 4 одиниць: голова правління, бухгалтер, електрик та двірник (а.с.25).

Наказом від 31 травня 2020 року №05/2020 звільнено ОСОБА_1 з посади сантехніка зі скороченням штату з 31 травня 2020 року на підставі п.1ч.1ст.40 КЗпП України. На вказаному документі здійснено запис про те, що ОСОБА_1 відмовився від підпису про ознайомлення з наказом (а.с.10).

Дані про існування вакантних посад в кооперативі на дату звільнення позивача у справі відсутні.

В суді апеляційної інстанції представник позивача повідомив про те, що йому невідомо чи виходив позивач після 31 травня 2020 року на роботу, чи отримував він після вказаної дати заробітну плату та чому звернувся за захистом порушеного права до суду лише 07 квітня 2021 року, тобто майже через рік після звільнення.

Ураховуючи зібрані у справі докази у своїй сукупності, а саме:

-право відповідача самостійно визначати чисельність і штат працівників, в тому числі внесення змін в штатний розклад на свій розсуд;

-своєчасне повідомлення ОСОБА_1 про скорочення штату в кооперативі на підставі рішення ЖБК «Жовтневий-16», оформленого протоколом №0120 від 29 січня 2020 року;

-відсутність в ЖБК «Жовтневий-16» на дату звільнення ОСОБА_1 вакантних місць,

суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові ОСОБА_1 за необґрунтованістю позовних вимог.

Відповідно до п.3ст.62 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Апеляційний суд вважає, що позивач погодився з рішенням ЖБК «Жовтневий-16», оформлене протоколом №0120 від 29 січня 2020 року, про тимчасову міру щодо стабілізації фінансового становища кооперативу шляхом скорочення штату з 01 червня 2020 року на 1 одиницю - сантехника ОСОБА_1 , який працює за зовнішнім сумісництвом, оскільки не оскаржив його до суду.

За таких обставин підстав піддавати сумніву вказане рішення кооперативу у колегії суддів немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не надав доказів на підтвердження економічної вигоди його звільнення та докази того, що відносини з ТОВ «Проектспецмонтаж» були менш затратними не є предметом розгляду даної справи

Інші доводи скарги висновок суду першої інстанції про відмову в позові ОСОБА_1 не спростовують.

Відповідно до ч.1ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 16 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2022 року.

Головуючий

Судді: