Рішення

від 30.11.2022 по справі 592/6307/16-ц

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/6307/16-ц

Провадження №2/592/38/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді Литовченка О.В.,

за участі секретаря судового засідання Цюпки Т.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 - ОСОБА_6 ,

представника відповідача - ОСОБА_5 - ОСОБА_7 ,

представника відповідачів - ОСОБА_4 та ОСОБА_8 - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , яка є законним представником ОСОБА_12 , Сумський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), треті особи: Сумська міська державна нотаріальна контора, Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради, про встановлення факту батьківства, зобов`язання внести зміни до актового запису про народження та визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом,

встановив:

Виклад позиції позивача, відповідачів, третіх осіб. Процесуальні дії.

Позивач звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з вказаною позовною заявою, та свої уточнені позовні вимоги (т.1 а.с. 71-76) мотивує тим, що ОСОБА_1 , з 2004 року по 2011 рік перебувала у близьких стосунках з ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з 2011 року по квітень 2016 року спільно проживала з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Від ОСОБА_13 народилося дві доньки: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв`язку з тим, що на час народження доньок, ОСОБА_13 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , нею було прийнято рішення про реєстрацію доньок на її прізвище, а по батькові дітей записано як ім`я біологічного батька - ОСОБА_13 у порядку ч. 1 ст. 135 СК України. Крім цього у свідоцтвах про народження дітей зазначено, що їх батько є ОСОБА_14 .

В період народження доньок, коли вона перебувала в пологовому будинку, ОСОБА_13 відвідував її, визнавав себе батьком, як ОСОБА_10 , так і ОСОБА_11 . За життя ОСОБА_13 проживав разом зі нею та доньками. Він з народження займався вихованням доньок, піклувався про дітей, матеріально забезпечував, доньки візуально схожі з батьком. Він визнавав себе батьком, неодноразово розказував про це друзям, сусідам та знайомим.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_13 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 04.04.2016.

За життя вони з померлим ОСОБА_13 постійно розмовляли про те, що він самостійно внесе зміни в актовий запис про народження дітей, що саме він є їх батьком. Однак як вона так і він дотримувались думки, що такі дії треба вчинити після офіційного його розлучення з ОСОБА_4 та укладення шлюбу з нею. Такі дії планували вчинити влітку 2016 року, навіть підготували документи для цього, однак не встигли цього зробити, так як ОСОБА_13 помер.

Крім цього, факт того, що ОСОБА_13 є біологічним батьком, підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_10 серія НОМЕР_2 від 16.12.2005 та актовим записом про народження за № 20 від 16.12.2005, де зазначено батьком ОСОБА_14 , а також свідоцтвом про народження ОСОБА_11 серія НОМЕР_3 від 08.08.2013 та актовим записом про народження за № 896 від 08.08.2013, де також зазначено батьком ОСОБА_14 . Тобто у вказаних документах зазначено по батькові дітей як ОСОБА_13 .

Також відомості про біологічного батька ОСОБА_13 наявні в медичній документації дітей.

Факт смерті ОСОБА_13 є підставою відкриття спадщини після померлого та вступ у спадщину спадкоємців за законом, так як заповіт померлим не складався.

Оскільки ОСОБА_13 є біологічним батьком її дітей, встановлення факту батьківства, як спосіб захисту порушеного права її дітей, необхідне для прийняття спадщини та отримання допомоги по втраті годувальника.

Після смерті ОСОБА_13 відкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна, право на яке у разі визнання батьківства мають і її діти у рівних долях в розмірі 1/6 кожен разом з іншими спадкоємцями першої черги, а саме: 1. Квартира АДРЕСА_2 ; 2. Житловий будинок АДРЕСА_3 ; 3. Житловий будинок АДРЕСА_1 ; 4. Квартира АДРЕСА_4 ; 5. Земельна ділянка, площею 0,0100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 кадастровий номер: 0111947900:01:001:001:0269.

До спадкоємців першої черги належать відповідачі: ОСОБА_4 - дружина померлого, з якою перебував у зареєстрованому шлюбі на час смерті та його діти: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , а також діти позивача.

За таких обставин, поділ спадкового майна повинен відбуватись з урахування прав та інтересів двох її доньок ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а тому звернулась до суду за захистом прав своїх малолітніх дітей.

Тому просить встановити факт батьківства ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно малолітньої доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити факт батьківства ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно малолітньої доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зобов`язати Ковпаківський районний у м. Суми відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області внести відповідні зміни до актового запису за № 20 від 16.12.2005 про народження ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо її батька та видати нове свідоцтво про народження з зазначенням батька ОСОБА_10 - ОСОБА_13 ; зобов`язати Ковпаківський районний у м. Суми відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області внести відповідні зміни до актового запису за № 896 від 08.08.2013 про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо її батька та видати нове свідоцтво про народження з зазначенням батька ОСОБА_11 - ОСОБА_13 ; визнати за ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 1\6 частину спадкового майна в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ; визнати за ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1\6 частину спадкового майна в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.08.2016 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.10.2016 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.

02.12.2016 від представника Департаменту соціального захисту населення СМР надійшов Відгук, у якому зазначили, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в департаменті, отримувала з 01.10.2013 допомогу на дітей одиноким матерям на двох дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по 30.06.2016 та державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї з 01.02.2016 по 31.07.2016. У разі встановлення факту батьківства ОСОБА_13 щодо дітей ОСОБА_1 заявниця матиме право звернутися до СО УПФ України в Сумській області за місцем реєстрації та визначити своє право на призначення пенсії по втраті годувальника на дітей при умові надання необхідних документів для її призначення. У разі відсутності необхідного страхового стажу відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсій страхування» у ОСОБА_13 , ОСОБА_1 матиме право звернутись до департаменту для визначення права на призначення допомоги на дітей одиноким матерям. У разі, якщо в суді буде встановлено факт проживання заявниці з ОСОБА_13 з 2011 по 2016 рік та прийнято рішення суду про задоволення заяви ОСОБА_1 щодо встановлення факту батьківства ОСОБА_13 щодо дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в силу вимог пункту 33, 49 Порядку департамент буде зобов`язаний провести перерахунок раніш призначеної допомоги одиноким матерям. Просять розглянути справу без участі представника Департаменту.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.04.2017 призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, адреса: 03141, м. Київ, вул. Докучаєвська, 4, попередивши їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову експертів від виконання покладених на них обов`язків. На час проведення експертизи провадження по справі зупинено.

Ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.07.2017 відновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Згідно розпорядження Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.08.2019 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із припиненням повноважень (смертю) судді Чернобая О.І., вказана справа передана у провадження судді Литовченка О.В.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.09.2019 цивільну справу прийнято до свого провадження та вирішено проводити розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін з призначенням судового засідання.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.03.2020 заяву ОСОБА_1 задоволено, первісного відповідача Ковпаківський районний у місті Суми відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області замінити правонаступником на Сумський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), код СДРПОУ: 42735143, адреса: 40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, 75. Третю особу Третю Сумську державну нотаріальну контору замінити на правонаступника Сумську міську державну нотаріальну контору, код ЄДРПОУ: 41854303, адреса: 40022, м. Суми, пр-т Шевченко, 3. Третю особу Службу у справах дітей Сумської міської ради замінити на правонаступника Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, код ЄДРПОУ: 34743343, адреса: 40034, м. Суми, вул. Харківська, 35.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.05.2021 по цивільній справі призначено додаткову судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (м. Київ вул. Богомольця, 10).

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.10.2021 по цивільній справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи, що розташоване за адресою м. Одеса пров. Валіховський, 4.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.12.2021 витребувано у Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (м. Суми вул. Троїцька, 17, м. Суми вул. Герасима Кондратьєва, 28) інформацію.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні.

У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та їх представники ОСОБА_9 , ОСОБА_7 позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі за необґрунтованістю та безпідставністю, оспорюючи зокрема результати проведеної під час розгляду справи експертизи № 157 від 14.07.2017.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 позовні вимоги визнали частково, а саме в частині встановлення факту батьківства. В іншій частині вважають позовні вимоги незаконними та необґрунтованими. Зазначають, що в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів для задоволення позову в частині встановлення батьківства.

Представник відповідача Сумського міського ВДРАЦС Північно-Східного МУ Міністерства юстиції (м. Суми) у судове засідання не з`явився, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, надали письмові заяви про розгляд справи без їх участі.

Фактичні обставини, встановлені судом. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Дослідивши та вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_13 помер у с. Боромля Тростянецького району Сумської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 04.04.2016 (т.1 а.с.12).

Відповідно до довідки Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» СМР ОСОБА_13 був зареєстрований до дня смерті (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ) за адресою: АДРЕСА_1 (т. 5 а.с.54).

Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 24.02.1983, ОСОБА_13 уклав шлюб з ОСОБА_16 , після укладення шлюбу присвоєні прізвища - « ОСОБА_17 » та « ОСОБА_17 » (т.1 а.с.13).

Згідно рішення Сумського районного суду Сумської області від 25.10.2005 справа № 2-940/05 розірвано шлюб між ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , зареєстрований 04.03.2000 за актовим записом № 5 у виконкомі Великочернеччинської сільської ради Сумського району Сумської області. В мотивувальній частині рішення зазначено, що сторони не проживають однією сім`єю з квітня 2003 року. З лютого 2005 року позивачка утворила нову сім`ю і перебуває у стані вагітності. Рішення набрало законної сили 07.11.2005 (т. 5 а.с. 7, 18).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу 14.11.2005 розірвано шлюб між ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , про що зроблено актовий запис № 180 відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського районного управління юстиції Сумської області, після розірвання шлюбу ОСОБА_18 присвоєно прізвище « ОСОБА_20 » (т 5 а.с. 6).

Згідно Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_5 , ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 16.12.2005 складено актовий запис № 20, батьками зазначені ОСОБА_14 та ОСОБА_1 (т.1 а.с.10).

Згідно Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 , ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 08.08.2013 складено актовий запис № 896, батьками зазначені ОСОБА_14 та ОСОБА_1 (т.1 а.с.11).

Згідно актового запису про народження № 896 від 08.08.2013 ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками зазначені ОСОБА_14 та ОСОБА_1 . В п. 18 зазначено особу заявника - ОСОБА_13 та міститься його підпис. (т. 5 а.с. 20).

Запис дітей у Книзі реєстрації народжень був проведений в порядку, передбаченому ст.135 СК України.

Згідно копії історії розвитку дитини ОСОБА_11 в графі батьки зазначені мати - ОСОБА_1 , 1982 року народження, батько - ОСОБА_13 , 1965 року народження (т. 1 а.с. 86).

Згідно копії «Истории розвития ребенка» дитини ОСОБА_10 в графі батьки зазначені мати - ОСОБА_1 , 1982 року народження, батько ОСОБА_21 , 1965 року народження (т. 1 а.с. 87).

Відповідно до Довіреності від 23.03.2011 ОСОБА_1 уповноважувала ОСОБА_13 бути її представником з питань, пов`язаних зі вчиненням правочинів щодо користування, розпорядження (продажу) за ціну і на умовах на його розсуд наллежним їй автомобілем (т.3 а.с. 196).

Відповідно до Договору-замовлення про надання ритуальних послуг, передбачених мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, необхідних при організації поховання ОСОБА_13 , банківській квитанції ОСОБА_1 сплатила суму 657 грн. 20 коп. (т. 3 а.с. 197, 198).

Згідно Висновку експерта № 95 від 03.03.2010, зазначено «вероятность подтверждения биологического отцовства ОСОБА_13 по отношении ОСОБА_15 составляет величину не менее 99,999999%. Таким образом, согласно Hummel K at all "Biostatistische Abstammugsbegutachung mit blutgruppen befunder" Stuttgart, 1971., биологическое отцовство ОСОБА_13 в отношении ОСОБА_15 практически доказано» (т.1 а.с.171-172).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.06.2010, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_13 про встановлення факту батьківства задоволено, визнано ОСОБА_13 батьком ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.1 а.с.169).

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року в справі «KALACHEVA v. RUSSIA», заява № 3451/05, §34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до ухвали суду в справі № 592/6307/16-ц від 07.04.2017 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, судом вирішувалось питання за можливості використовувати біологічні зразки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та висновок експерта № 95 від 03.03.2010.

Згідно електронного повідомлення від 16.05.2017 завідуючої відділенням судово-медичної генетичної ідентифікації ОСОБА_22 доводилось до відома суду, що зразок крові ОСОБА_13 був знищений одразу ж після проведення експертиизи відповідно до «Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи». Під час проведення експертизи, можливе лише використання ДНК-профіля ОСОБА_13 , наведеного у «Висновку експерта» № 95 від 20.05.2010 року, який зберігається в архіві відділення (т. 1 а.с. 180).

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, у тому числі висновку судово-генетичної експертизи.

Згідно Висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (відділення судово-медичної генетичної ідентифікації) - ОСОБА_23 (лікар судово-медичний експерт імунолог зі стажем роботи за фахом 8 років, яка має 5 кваліфікаційний клас судового експерта) № 157 від 14.07.2017, яка була попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, зазначено, що молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_13 відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 складає величину не менше ніж 99,99%. Таким чином, згідно Hummel K at all "Biostatistische Abstammugsbegutachung mit blutgruppen befunder" Stuttgart, 1971., біологічне батьківство ОСОБА_13 відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 практично доведено (т.1 а.с.229-232).

Допитана у судовому засіданні 19.02.2021 експерт ОСОБА_23 підтвердила зроблений нею висновок № 157 від 14.07.2017 з зазначенням відповідної Методики проведених досліджень, вважала його повним та об`єктивним.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_24 пояснив, що він є другом дитинства померлого ОСОБА_13 . Між ними були дуже гарні відносини. ОСОБА_13 проживав разом з позивачкою ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2005 року. Діти ОСОБА_25 та ОСОБА_26 вважали ОСОБА_13 своїм батьком, а останній називав їх своїми доньками. Він їх утримував та виховував, хоча перебував у іншому зареєстрованому шлюбі.

Матеріали справи містять спільні фотографії померлого ОСОБА_13 з позивачкою ОСОБА_1 та дітьми ОСОБА_11 , ОСОБА_10 . Фото вказують на теплі та гарні стосунки ОСОБА_13 та дітей. Оцінюючі надані докази (фото) суд приходить до висновку про те, що ці докази у розумінні ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України є належними та достатніми, оскільки вони відображають спілкування ОСОБА_13 з дітьми з маленького віку і до старшого, вказують на родинне ставлення один до одного.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою-третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Згідно із частинами першою, другою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок про застосування статті 130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №543/738/16-ц (провадження №61-4163св18), від 29 серпня 2018 року у справі №641/9147/15-ц (провадження №61-26210св18), від 21 листопада 2018 року у справі №225/6301/15-ц (касаційне провадження №61-30047св18).

Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

На підставі абз. 1 ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ про визнання батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні.

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не зазначена батьком дитини (запис про батька відсутній або здійснено за вказівкою матері), і можуть бути подані матір`ю, опікуном, піклувальником дитини чи нею самою після досягнення повноліття.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3 - у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначив, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.

В пункті 13 вказаної Постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Позивачкою надано достатньо належних та допустимих доказів, які досліджені під час судового розгляду справи на обґрунтування позовних вимог, які в своїй сукупності дають можливість суду прийти до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо встановлення факту батьківства. Беззаперечних доказів на спростування батьківства ОСОБА_13 щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в процесі розгляду справи відповідачами не надано, а судом не встановлено.

Відтак, біологічне батьківство померлого ОСОБА_13 відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , доведено на підставі належних та допустимих доказів, а тому вимога про встановлення факту родинних відносин є обґрунтованою.

Крім того, відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до п.2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Враховуючи викладене а також приймаючи до уваги те, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про встановлення батьківства, суд вважає, що задоволенню також підлягають і вимоги щодо внесення відповідних змін до актових записів про народження дітей.

Щодо позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування, судом встановлено таке.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_13 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 04.04.2016 (т.1 а.с.12).

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, зареєстрована спадкова справа № 58989219 щодо спадкодавця ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 ас.с 88).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №187/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_13 , заяву на прийняття спадщини подали ОСОБА_1 (від імені малолітніх доньок: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ), ОСОБА_3 (від імені малолітнього сина ОСОБА_12 ), ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 (т. 5 а.с.с49-52).

Згідно поданої заяви нотаріусу Третьої Сумської державної нотаріальної контори від 12.09.2016 ОСОБА_1 , відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальної дії по видачі свідоцтв про право на спадщину померлого ОСОБА_13 зупинено до вирішення судом цивільної справи № 592/6307/16-ц (т. 5 а.с. 55, 56).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Верховний Суд України у постанові Пленуму № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» в п. 23 роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється не на всі правовідносини, а лише на будь-який юридичний спір. Таким чином, суд не повинен підміняти собою нотаріальні органи в разі відсутності перешкод для оформлення права на спадщину в нотаріальному порядку.

Так, в абзацах 2-3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що «свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».

У своїй постанові від 24.02.2021 (справа 736/286/20) Верховний Суд вказав, що «право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Таким чином, відповідно до статті 392 ЦК України з вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець може звернутися до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно».

У Постанові від 28.11.2018 (справа № 303/210/16-ц) Верховний Суд вказав, що «визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку».

Тобто, з моменту набрання законної сили рішенням суду про встановлення факту батьківства спадкодавця по відношенню спадкоємця (позивача) зникнуть наявні перешкоди для отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину, а отже це питання в подальшому підлягає вирішенню в нотаріальній площині та не потребує втручання суду в спадкові правовідносини.

Таким чином, задоволенню підлягає лише вимога позивача про встановлення факту батьківства та внесення відповідних змін до актових записів про народження дітей.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10.02.2010).

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_10 , ОСОБА_11 задовольнити частково.

Встановити факт батьківства ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Суми, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Встановити факт батьківства ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Суми, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Зобов`язати Сумський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) внести відповідні зміни до актового запису за №20 від 16 грудня 2005 року про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо її батька з зазначенням батька ОСОБА_10 - ОСОБА_13 .

Зобов`язати Сумський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) внести відповідні зміни до актового запису за №896 від 08 серпня 2013 року про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо її батька з зазначенням батька ОСОБА_11 - ОСОБА_13 .

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14.12.2022.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_6 .

Відповідачі: ОСОБА_4 - АДРЕСА_7 .

ОСОБА_5 - АДРЕСА_8 .

ОСОБА_8 - АДРЕСА_7 .

ОСОБА_3 - АДРЕСА_9 .

Сумський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - м. Суми, вул. Петропавлівська, 75, ЄДРПОУ: 42735143.

Треті особи: Сумська міська державна нотаріальна контора - м. Суми, пр-т Шевченко, 3, ЄДРПОУ 41854303.

Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради - м. Суми, вул. Харківська, 35, ЄДРПОУ 34743343.

Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради - м. Суми, вул. Харківська, 35.

Суддя О.В. Литовченко