Постанова

від 13.12.2022 по справі 584/248/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року м.Суми

Справа №584/248/21

Номер провадження 22-ц/816/976/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Стрільниківська сільська рада Сумської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 23 серпня 2022 року, ухвалене у складі судді Данік Я.І., у приміщенні Путивльського районного суду Сумської області,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Стрільниківської сільської ради Сумської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі, на земельну частку (пай), площею 4,620 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області. За життя ОСОБА_3 все своє майно в рівних долях заповідав ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що підтверджується заповітом посвідченим секретарем Стрільниківської сільської ради Путивлського району Сумської області Ковбаса Н.А. 13 липня 1994 року.

Позивач вказує на те, що він прийняв спадщину після смерті батька шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

При зверненні до нотаріуса з питання оформлення спадщини йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно, а саме земельну частку (пай), що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26 лютого 2021 року за № 17/02-31. Тому вважає, що єдиним способом захисту його прав та інтересів є визнання права на земельну частку (пай) у судовому порядку.

Посилаючись на вказані обставини, просить визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 4,620 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), із земель САПТ ЗТ «Україна», що розташована на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області, 1/2 частку в порядку спадкування за законом та 1/2 частку в порядку спадкування за заповітом, який посвідчений 13 липня 1994 року Стрільниківською сільською ралою Путивлського району Сумської області за реєстровим номером 59, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харків його батька ОСОБА_3 .

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 19 січня 2022 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_2 .

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 23 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суд скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково та визнати за ним право на:

- 1/3 частку земельної частки (паю) площею 4,620 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), із земель САПТ ЗТ «Україна», що розташована на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області, в порядку спадкування (обов`язкова частка) після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харків його батька ОСОБА_3 ;

- 1/2 частку земельної частки (паю) площею 4,620 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), із земель САПТ ЗТ «Україна», що розташована на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області, в порядку спадкування за заповітом, який посвідчений 13 липня 1994 року Стрільниківською сільською радою Путивльського району Сумської області, за реєстровим номером 59, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харків, його батька ОСОБА_3 .

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскільки спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадщина була прийнята після його смерті, тому до цих спадкових правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства чинного на час відкриття спадщини, а саме ЦК УРСР. Отже, пославшись на положення статей 1268, 1270, 1273 ЦК України, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Наголошує на тому, що висновки суду стосовно того, що він відмовився від прийняття спадщини після смерті батька на користь іншого спадкоємця ОСОБА_4 , не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що заповіт, посвідчений Стрільниківською сільською радою від імені ОСОБА_3 13 липня 1994 року за р.№ 59 в матеріалах спадкової справи відсутній. Крім того, в матеріалах справи є Витяг з Єдиного реєстру заповітів № 3670117 від 18 березня 2004 року, де по параметрам запиту « ОСОБА_3 » відомості про заповіти відсутні.

Вважає, що його заява від 15 липня 2003 року зроблена у спадковій справі, де він закликався до спадкування за законом і в силу приписів ст.ст. 524, 553 ЦК УРСР стосувалася виключно частини майна, що залишилася не заповіданою, тобто квартири. У ній не зазначено, що він не бажає спадкувати ні за законом, ні за заповітом.

Заповіт, посвідчений Стрільниківською сільською радою Путивльського району Сумської області, зареєстрований в книзі нотаріальних дій за р.№ 59 від 13 липня 1994 року, був зареєстрований та внесені відомості про нього в Спадковий реєстр у 2008 році, при цьому з помилковим написанням по батькові заповідача « ОСОБА_5 », замість « ОСОБА_6 ». Свідоцтво про право на спадщину за законом дочка померлого ОСОБА_3 отримала 20 липня 2004 року, тобто ще до реєстрації заповіту в Спадковому реєстрі, відмову від спадщини він писав тільки за законом, а заповіт взагалі не надавався нотаріусу та був відсутній в Єдиному реєстрі заповітів, і не з`ясовувалася його позиція за вказаним заповітом, тому вважає, що він має право на 1/2 частку спадкового майна, зазначеного в позові, яке залишалося після смерті його батька.

Вказує на те, що суд не звернув увагу на те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 та на час відкриття спадщини досяг пенсійного віку, тобто був непрацездатним. Суд першої інстанції норму матеріального права ст. 535 ЦК УРСР щодо обов`язкової частки незалежно від змісту заповіту не застосував, а доказів його відмови від обов`язкової частки матеріали спадкової справи не містять.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника Стрільниківської сільської ради Конотопського (раніше Путивльського) району, вимоги апеляційної скарги підтримують.

Сторони належним чином повідомлені, в судове засідання не з`явилися, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без сторін, оскільки явка до апеляційного суду не є обов`язковою, позиція сторін є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач відмовився від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , і наслідки такої відмови йому було роз`яснено нотаріусом, протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав нотаріусу заяви про відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини, тому відсутні підстави для визнання за ним права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харків є батьком позивача ОСОБА_1 (а.с. 8; 16; 59).

Відповідно до заповіту, посвідченого Стрільниківською сільською радою Путивльського району Сумської області 13 липня 1994 року, зареєстрованого в реєстрі за № 59, ОСОБА_3 все своє майно заповів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 14).

Згідно з довідками Стрільниківського старостинського округу Путивльської міської ради № 88 від 16 лютого 2021 року та № 180 від 08 червня 2021 року ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22 грудня 1976 року по 2 червня 1994 року був зареєстрований у с. Ротівка Путивльського району Сумської області. На день смерті був зареєстрований та проживав у м. Харків. Заповіт від імені ОСОБА_3 посвідчений Стрільниківською сільською радою 13 липня 1994 року за № 59 не змінювався і не скасовувався. Спадщину після його смерті фактично прийняв син ОСОБА_3 , вступивши у володіння та управління спадковим майном (розпорядився особистими речами померлого) та житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13; 48).

Згідно з довідкою КП «Жилкомсервіс» № 31974/2/0705 від 28 грудня 2020 року ОСОБА_3 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Інформація про реєстрацію осіб разом зі ОСОБА_3 за вказаною адресою відсутня (а.с. 9; 10).

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 09 червня 2021 року, після смерті ОСОБА_3 було заведено спадкову справу № 773/03 від 15 липня 2003 року, а також 20 липня 2004 року було видано свідоцтво про право на спадщину, а 18 листопада 2011 року дублікат свідоцтва про право на спадщину (а.с. 47).

Згідно із заявою ОСОБА_1 від 15 липня 2003 року він відмовляється від припадаючої йому частки спадкового майна після смерті батька ОСОБА_3 , на користь дочки спадкодавця ОСОБА_4 , наслідки подачі вказаної заяви йому роз`яснено державним нотаріусом (а.с. 54).

Згідно довідки про внесення запису до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ спадкова справа заведена 15 липня 2003 року за № 773/03, відомості внесено до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ 06 серпня 2003 року (а.с. 55).

ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 та отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 липня 2004 року (а.с. 74-76).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харків померла ОСОБА_4 (а.с. 15).

05 лютого 2018 року ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 (а.с.91).

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 28 вересня 2021 року, після смерті ОСОБА_4 було заведено спадкову справу № 169/2018 від 12 лютого 2018 року (а.с. 85).

Як вбачається з копії розпорядження голови Путивльської районної державної адміністрації № 142 від 26 квітня 2004 року «Про затвердження технічної документації по наданню державних актів на право власності на землю громадянам-власникам земельних часток (паїв) на території Стрільниківської сільської ради (КСП «Україна») та видачі державних актів громадянам» до списків громадян-власників земельних часток (паїв) на території Стрільниківської сільської ради (КСП «Україна») внесений ОСОБА_3 , загальний розмір земельних ділянок 4,620 га (а.с. 19-21).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №17/02-31 від 26 лютого 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну частку (пай), у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа (а.с. 22).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі, щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У

разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 року).

Отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та шестимісячний строк для прийняття спадщини закінчився вже після набрання чинності ЦК України, отже спірні відносини врегульовані ЦК України, що спростовує доводи апеляційної скарги стосовно невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до положень частини 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 1273 ЦК України (в ред. на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Частинами 1, 2 ст. 1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

В даній справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 подав нотаріусу заяву, якою відмовився від припадаючої йому частки спадкового майна на користь дочки спадкодавця ОСОБА_4 , наслідки подачі вищезазначеної заяви йому роз`яснені. Вказану заяву про відмову від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття, він не відкликав.

За встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, того слід зазначити наступне.

Апеляційна скарга також містить доводи стосовно того, що позивач на час відкриття спадщини досяг пенсійного віку, тобто був непрацездатним, а тому має право на обов`язкову частку у спадщині. Також з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що фактично позивач змінив позовні вимоги, та, в тому числі, ставить питання щодо визнання за ним права на частину земельної ділянки (паю) в порядку спадкування, як обов`язкової частки у спадщині.

Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки вказані підстави позову та вимоги щодо права позивача на обов`язкову частку у спадщині не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тому вони не приймаються та не розглядаються в суді апеляційної інстанції.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом з вказаних підстав.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування правильного по суті рішення суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 23 серпня 2022 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. Ю. Кононенко

С. С. Ткачук