Постанова

від 29.11.2022 по справі 904/9337/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2022 р. Справа№ 904/9337/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко О.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 29.11.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №904/9337/21 (суддя Котков О.В., повний текст рішення складено 25.07.2022)

за позовом Криворізької міської ради

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 10 697 235,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява №121 від 24.11.2021 року Криворізької міської ради (позивач) до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:062:0006 за період з 24.11.2018 року до 07.06.2021 року у розмірі 10 697 235,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з 24.11.2018 року до 07.06.2021 року користувався земельною ділянкою за кадастровим номером 1211000000:06:062:0006 без укладання договору оренди земельної ділянки, не сплачуючи при цьому орендну плату, чим позбавив територіальну громаду міста Кривого Рогу права отримувати від даної ділянки дохід у розмірі орендної плати, у зв`язку з чим у позивача виникла необхідність звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 року матеріали позовної заяви у справі № 904/9337/21 направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь Криворізької міської ради грошові кошти: безпідставно збережені кошти - 10 697 235,97 грн та судовий збір - 160 458,54 грн.

Суд визнав обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги, зокрема виходячи з того, що відповідач не подав обґрунтованих заперечень проти позову та доказів відшкодування позивачу коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до недоведеності позивачем фактичного використання відповідачем площі земельної ділянки в розмірі 11,6100 га в спірний період, у зв`язку з чим на думку відповідача судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини справи та оцінено докази сторін.

25.08.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №904/9337/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Куксов В.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №904/9337/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 29.08.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №904/9337/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №904/9337/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

07.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №904/9337/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 у справі №904/9337/21 поновлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №904/9337/21 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд якої призначено на 11.10.2022. Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2923/22 від 26.09.2022, відповідно до рішення зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №904/9337/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 29.11.2022.

29.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду від Криворізької міської ради надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

29.09.2022 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від Криворізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, яку просив суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Позивач на спростування доводів відповідача щодо недоведеності фактичного використання відповідачем земельної ділянки у спірний період зазначає, що спір у справі стосується сформованої земельної ділянки з визначеною площею та межами, а відповідач розробляв відповідні документи з метою отримання у користування спірну земельну ділянку без зміни її площі та цільового призначення, тому твердження відповідача про недоведеність позивачем використання всієї земельної ділянки позивач вважає необґрунтованим.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 клопотання Криворізької міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

22.11.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

В судове засідання 29.11.2022 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з урахуванням відзиву, поданого до суду, та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 263611883 від 30.06.2021 року за Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» 06.06.2016 року зареєстровано право приватної власності на комплекс, розташований на вулиці Коломойцівська, 11 у Саксаганському районі міста Кривий Ріг, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 890640012110, номер запису про право власності 14872531.

Вказаний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:062:0006, яка відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 255127425 від 30.04.2021 року є комунальною власністю територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

У період з 24.11.2018 року до 07.06.2021 року АТ КБ «Приватбанк» користувалося земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:062:0006 без укладання договору оренди земельної ділянки з Криворізькою міською радою та не сплачуючи орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою.

Рішенням Криворізької міської ради від 31.07.2019 року № 3983 надано АТ КБ «Приватбанк» дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:062:0006 у натурі (на місцевості) для подальшого надання її у користування без зміни цільового призначення.

Рішенням від 28.04.2021 року № 456 Криворізька міська рада затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 11,6100 га на вул. Коломойцівська, 11 у Саксаганському районі міста Кривого Рогу, кадастровий номер 1211000000:06:062:0006, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, для розміщення на ній нафтобази.

08.06.2021 року між Криворізькою міською радою (орендодавець) та АТ КБ «Приватбанк» (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки № 2021344 (надалі - договір), відповідно до п. 1, 2, 3, 7 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування на 5 (п`ять) років земельну ділянку для розміщення нафтобази площею 11,6100 га, кадастровий номер 1211000000:06:062:0006, яка розташована на вул. Коломойцівська, 11 у Саксаганському районі міста Кривого Рогу. На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: комплекс згідно запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер об`єкта нерухомого майна 890640012110).

Звернувшись з даним позовом та посилаючись на викладені обставини, позивач вказує, що АТ КБ «Приватбанк» як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:062:0006, який без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які зобов`язаний був сплатити за користування цією земельною ділянкою на рівні орендної плати за період з 24.11.2018 року по 07.06.2021 року (дата державної реєстрації права оренди), тому у відповідача виник обов`язок повернути ці кошти позивачу на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до розрахунку позивача, розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:062:0006 за період з 24.11.2018 року до 07.06.2021 року становить 10 697 235,97 грн.

У свою чергу відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність правових підстав для сплати коштів за користування земельною ділянкою поза межами договірних відносин. При цьому відповідач вказує, що позивачем не доведено фактичного використання АТ КБ «Приватбанк» площі земельної ділянки 11,6100 га. Вказаними доводами обґрунтовується також апеляційна скарга.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Як передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом оподаткування є земельні ділянки. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За змістом пп. 14.1.147, п. 147 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Плата за землю відповідно до п. 10.1 цього Кодексу належить до місцевих податків, які згідно ст. 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Отже, в порушення вимог ст. 206 Земельного кодексу України, безоплатне землекористування призводить до втрат місцевого бюджету міської ради.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України передбачено, що міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ст. 211 Земельного кодексу України використання земельних ділянок без належного оформлення прав, включаючи право оренди, є порушенням норм земельного законодавства.

При цьому, повноваження із здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства делеговано виконавчим органам сільських, селищних, міських рад (п. 1 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 120 Земельного кодексу України встановлено, що виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, а за змістом статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З аналізу наведених положень вбачається, що новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. З моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове права на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Також відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (п. 4 ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 21.01.2019 року у справі № 902/794/17 зазначено, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Судом встановлено, що предметом даного позову є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, без належних на те правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2019 року у справі № 925/626/18, від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 року у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 року у справі № 922/1009/15, від 14.01.2019 року у справі № 912/1188/17.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 12.04.2017 року у справі № 922/207/15).

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц).

Згідно з ст.ст. 152, 158 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків. Земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, вирішуються виключно судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2016 року за АТ КБ «Приватбанк» зареєстровано право приватної власності на комплекс, розташований на вулиці Коломойцівська, 11 у Саксаганському районі міста Кривий Ріг, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 890640012110, номер запису про право власності 14872531, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 263611883 від 30.06.2021 року.

Судом встановлено, що вказаний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:062:0006, яка є комунальною власністю територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 255127425 від 30.04.2021 року.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем свої зобов`язання щодо належного та своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:062:0006 виконано не було, право користування спірною земельною ділянкою відповідач набув 08.06.2021 року шляхом укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки № 2021344 від 08.06.2021 року.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк» як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:062:0006 за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів зобов`язаний сплачувати орендну плату, в даному випадку за період з 24.11.2018 року по 07.06.2021 року (дата державної реєстрації права оренди).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не надано суду інформації щодо займаної площі земельної ділянки під об`єктами нерухомості, отримані відповідачем у власність. Вказані твердження також досліджувались судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, суд першої інстанції правильно зауважив, що відповідач не надає жодних доказів, які б давали суду підстави для висновку про те, що фактично ним використовується площа менша, ніж 11,6100 га, тобто відповідачем твердження позивача не спростовано.

Судова колегія наголошує, що з огляду на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України не оформлення відповідачем документів на право оренди земельної ділянки призвело до неотримання міською радою доходу від орендної плати за земельну ділянку, що є підставою для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів (орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, без належних на те правових підстав).

Водночас, суд враховує, що площа земельної ділянки, яка фактично використовується АТ КБ «Приватбанк» не може бути інакшою, ніж площа землі, щодо якої Товариством ініційовано процедуру з отримання землі в оренду, оскільки саме щодо такої площі, з моменту надання дозволу на розробку технічної документації, реєстрацію ділянки у Державному земельному кадастрі на підставі розробленої відповідачем технічної документації рада очікує надходження орендних платежів та укладення договору оренди.

Таким чином, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи скаржника щодо недоведеності позивачем площі фактичного користування земельною ділянкою як необґрунтовані.

Щодо розрахунку позивача розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:062:0006 за період з 24.11.2018 року до 07.06.2021 року суд зазначає наступне.

Рішенням Криворізької міської ради від 12.07.2017 року № 1862 «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році» установлено, у тому числі, ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 (додаток 1 до рішення), та яке набрало чинності з 01.01.2018 року.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 05.05.2021 року № 576857, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 11, кадастровий номер 1211000000:06:062:0006 становить 233 422 533,00 грн.

Рішенням Криворізької міської ради від 27.06.2018 року № 2816 «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затверджень Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році», встановлено ставку орендної плати для тієї ж секції 12.08 залишилася незмінною - 0,9% від нормативної грошової оцінки земель міста.

Рішенням Криворізької міської ради від 26.06.2019 року № 3897 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2020 році» встановлено ставку орендної плати для тієї ж секції 12.08 у розмірі - 2,5% від нормативної грошової оцінки земель міста.

Рішенням Криворізької міської ради від 30.06.2020 року № 4799 встановлено ставки плати за землю та пільги із земельного податку на території м. Кривого Рогу на 2021 рік, відповідно до якого ставка орендної плати для тієї ж секції 12.08 залишилася незмінною - 2,5% від нормативної грошової оцінки земель міста.

На офіційному сайті за посиланням: http://land.gov.ua Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель становив: 2016 рік - 1 06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0, 2020 рік - 1,0.

Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Коломойцівська, 11 у м. Кривому Розі у 2018, 2019 та 2020 роках є незмінною та становить 233 422 533,00 грн.

Розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів за фактичне використання земельною ділянкою проведено, виходячи з розмірів нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:062:0006 за даними Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Відповідно до розрахунку, розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті відповідачем за період з 24.11.2018 року по 07.06.2021 року становив 241 100,59 грн, який складається з нормативної грошової оцінки - 233 422 533,00 грн., ставки річної орендної плати - 0,9 %.

Відповідно до розрахунку позивача, за період з 24.11.2018 року по 07.06.2021 року місцевий бюджет недоотримав 10 697 235,97 грн орендної плати через не оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою.

Апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів чи заперечень щодо здійсненого розрахунку позивача, натомість в даному контексті відповідач зазначав щодо недоведеності використання ним площі земельної ділянки в розмірі 11,6100 га в спірний період, що судом апеляційної інстанції було відхилено з огляду на необґрунтованість таких доводів.

Разом з цим, судова колегія наголошує, що відповідачем не наведено обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, не надано належних та допустимих доказів на їх спростування, як і не надано доказів відшкодування позивачу коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, про що також зазначив суд першої інстанції.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №904/9337/21.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №904/9337/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №904/9337/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Крім того, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду 12.09.2022 дія оскаржуваного рішення була зупинена з огляду на приписи ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України та у зв`язку з прийняттям постанови за результатами апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №904/9337/21, дія вказаного рішення підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №904/9337/21 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 904/9337/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підпісано12.12.2022

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді О.В. Тищенко

М.Л. Яковлєв