Постанова

від 21.11.2022 по справі 910/5156/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2022 р. Справа№ 910/5156/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Шапрана В.В.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового зсідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ен Енд Ді" в особі ліквідатора Чернишова Олександра Олександровича

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021

у справі № 910/5156/21 (суддя: Босий В.П.)

за позовом Акціонерного товариства "Сбербанк" (Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк»)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ен Енд Ді",

2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лугіна Андрія Івановича,

3) Міністерства юстиції України в особі Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправним та скасування запису

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ен Енд Ді", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лугіна Андрія Івановича, Міністерства юстиції України в особі Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування запису.

Позовні вимоги мотивовані протиправним внесенням Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лугіним А.І. до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису від 28.01.2021 за №100074111000906541429 про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Ен Енд Ді» як такого, що внесений на підставі недостовірних відомостей та в порушення норм чинного законодавства України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі № 910/5156/21 позовні вимоги АТ «Сбербанк» задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано запис від 28.01.2021 №1000741110009065414 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен Енд Ді».

Стягнуто з ТОВ «Ен Енд Ді» на користь АТ «Сбербанк» судовий збір у розмірі 2 270 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що станом на момент прийняття єдиним учасником та керівником Товариства рішення про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації у добровільному порядку, Чернишову О.О. було достеменно відомо про існування рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020, яким встановлено факт наявності у Товариства боргу перед Банком. Нагосолив, що рішенням №03/11/2020 єдиного учасника Товариства від 03.11.2020 був затверджений порядок проведення ліквідаційної процедури Товариства, до переліку заходів якого, зокрема, включено виявлення кредиторів боржника та направлення їм відповідних листів з пропозицією заявити свої вимоги до Товариства протягом двох місяців з моменту опублікування державним реєстратором оголошення про припинення Товариства. В той же час, жодних доказів на підтвердження факту виконання ліквідатором (Чернишовим О.О.) затвердженої процедури та направлення на адресу Банку відповідних пропозицій матеріали справи не містять, хоча судом встановлено факт обізнаності такої особи із наявністю заборгованості, встановленої рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/7954/20.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариствоз обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ен Енд Ді" в особі ліквідатора Чернишова О.О. звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі № 910/5156/21 і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним. Зокрема апелянт вказує, що Товариством було надано повний пакет документів, передбачений чинним законодавством, а тому підстав для відмови або залишення заяви про реєстрацію припинення юридичної особи у державного реєстратора не було. Звертає увагу на те, що відповідачем 1 не було отримано заяви про визнання позивача кредитором, а тому він втратив право вимагати включення грошових вимог до реєстру кредиторських вимог ТОВ «Юридична фірма» «Ен Енд Ді».

Згідно протоколу передачі судової справи від 29.11.2021, апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі № 910/5156/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ен Енд Ді" в особі ліквідатора Чернишова О.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі № 910/5156/21; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ен Енд Ді" в особі ліквідатора Чернишова О.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі № 910/5156/21 призначено до розгляду на 10.01.2022; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

31.12.2021 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому АТ «Міжнародний резервний банк» (попереднє найменування АТ «Сбербанк») просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що ліквідатор Чернишов О.О. повинен був самостійно відобразити кредиторські зобов`язання перед Банком по поверненню авансового платежу за договором про надання юридичних послуг. Зауважує, що в останній фінансовій звітності, складеній лише станом на 19.11.2020, тобто значно раніше закінчення процедури ліквідації Товариства, кредиторська заборгованість Банку відображена не була. Вказує на те, що невручення поштового відправлення з вимогами кредитора не відбулось виключно у зв`язку із тим, що станом на дату надходження листа до поштового відділення вже самого ТОВ «ЮФ «Ен Енд Ді» за даною адресою не було, оскільки запис про припинення внесений 28.01.2021.

29.08.2022 на адресу суду надійшли пояснення, в яких апелянт зазначає, що встановлені обставини справи вказують на відстуність передачених п. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства підтав щодо обов`язку Товариства звернутися до господарського суду з відповідною заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Також, 29.08.2022 позивач подав до суду пояснення про те, що 09.12.2021 проведено державну реєстрацію змін до Статуту АТ «Сбербанк», відповідно до яких нове офіційне найменування позивача - Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк». Зауважив, що процесуальна правоздатність АТ «Міжнародний резервний банк» не є припиненою до моменту внесення запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи.

У подальшому розгляд справи відкладався, а склад суду неодноразово змінювався.

Розпорядженням виконуючого обов`язки керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022, враховуючи перебування судді Суліма В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022 дана апеляційна скарга у справі № 910/5156/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 справу № 910/5156/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ен Енд Ді" в особі ліквідатора Чернишова О.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 прийнято до провадження визначеним складом суду; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ен Енд Ді" в особі ліквідатора Чернишова О.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі № 910/5156/21 призначено на 21.11.2022.

Представник відповідача 3 в судовому засіданні 21.11.2022 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Інші учасники справи у судове засідання 21.11.2022 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа та зворотніми повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Також, копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 про призначення розгляду справи на 21.11.2022 направлялась на адресу відповідачем 3, однак конверт з копією ухвали повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю (п. 11 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил надання послуг поштового зв`язку повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст. 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 115, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Також Північним апеляційним господарським судом враховано, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу від 24.10.2022 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 27.10.2022 (http://www.reyestr.court.gov.ua), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників інших учасників справи, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача 3, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 24.03.2017 між Банком (замовник) та Товариством (виконавець) був укладений договір про надання юридичних послуг (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого (в редакції додаткової угоди №2 від 30.10.2017) виконавець зобов`язується надати юридичні послуги по забезпеченню захисту інтересів замовника по справі №910/24550/13 про банкрутство ПАТ «Київський ювелірний завод» (кредитний договір №235-Н/07 від 28.12.2007 та кредитний договір №234-Н/07 від 28.12.2007), що буде включати:

- супровід в апеляційному господарському суді питання заміни ліквідатора в рамках процедури банкрутства ПАТ «Київський ювелірний завод» - в строк до 01.02.2018;

- юридичний супровід при розгляді заяви замовника про визнання недійсними та скасування результатів торгів, які відбулися 13.01.2017 - в строк до 30.03.2018;

- супровід процедури оскарження банком в Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації незаконного відчуження та перереєстрації майна боржника - в строк до 20.04.2018;

- юридичний супровід процедури реалізації майна боржника - в строк до 30.06.2018.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано на рахунок Товариства грошові кошти у розмірі 1 427 310,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням №55971335 від 03.08.2017.

У зв`язку з неналежним виконанням Товариством зобов`язання з надання послуг за Договором, Банк звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/7954/20 позов Банку було задоволено повністю, стягнуто з Товариства на користь Банку заборгованість у розмірі 1 427 310,43 грн. та судовий збір у розмірі 21 409,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство подало апеляційну скаргу, за наслідками розгляду якої Північним апеляційним господарським судом було постановлено ухвалу від 04.02.2021 про закриття апеляційного провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, 03.11.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено інформацію про прийняття рішення засновків (учасників) Товариства про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

28.01.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лугіним А.І. проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства, про що внесено запис від 28.01.2021 №1000741110009065414 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання протиправним та скасування даного запису як такого, що внесений на підставі недостовірних відомостей та в порушення норм чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань» визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус (стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань»).

Змістом статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань» передбачено повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.

Водночас, статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).

Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує права чи законні інтереси позивача.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №904/5857/17.

Враховуючи вищенаведене, питання наявності правових підстав для скасування певного реєстраційного запису не ставиться у виключну залежність від дотримання державним реєстратором визначеного Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» порядку та способу його дій і у випадку встановлення судом в межах відповідного спору незаконності підстави для вчинення такого запису, яким порушуються права та інтереси позивача, існують правові підстави для його скасування.

Вказані висновки містяться у постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №910/13125/19.

Судом встановлено, що 03.11.2020 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сальваровської Н.І. звернувся голова ліквідаційної комісії Товариства Чернишов О.О. з пакетом документів щодо проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Товариства шляхом його ліквідації у добровільному порядку на підставі рішення №03/11/2020 єдиного учасника Товариства від 03.11.2020.

28.01.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лугіним А.І. проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства, про що внесено запис від 28.01.2021 №1000741110009065414 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 13 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Частиною 5 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України припинення юридичної особи може відбуватися шляхом ліквідації.

Ліквідація юридичної особи можлива на підставі рішення її учасника (п.1 ч.1 ст. 110 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Згідно з ч. 4 ст. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Частиною 11 вказаної статті передбачено, що після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання податковим органам.

Таким чином, складанню проміжного ліквідаційного балансу згідно приписів Цивільного кодексу України передує проведення інвентаризації активів і пасивів юридичної особи, за наслідками якої складається проміжний ліквідаційний баланс.

Отже, вже після завершення розрахунків з кредиторами, комісія з припинення юридичної особи або ліквідатор зобов`язані скласти ще й остаточний ліквідаційний баланс, який повинен бути затверджений учасниками юридичної особи, які прийняли рішення про її припинення та переданий податковим органам.

Частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

За змістом ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

У випадку якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, звернення такого боржника до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі щодо свого банкрутства є обов`язком керівника боржника. (Судова практика застосування солідарної відповідальності до керівника боржника постанова Верховного Суду у справі №910/3191/20 від 23.03.2021)

Особливості звернення з заявою про порушення справи про банкрутство з підстав, передбачених частиною 6 статті 34 Кодексу - у разі загрози неплатоспроможності, полягають у тому, що боржник, встановивши обставини того, що у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів він не зможе виконати свої зобов`язання перед іншими кредиторами, у боржника виникає обов`язок звернутись до суду з заявою про відкриття справи про банкрутство. При цьому необхідно звернути увагу на те, що ініціювання боржником відкриття справи про банкрутство на підставі частини 6 статті 34 Кодексу, свідчить про відсутність між боржником та його кредиторами спору про наявність і неоплатність боргу оскільки сам боржник визнає ці обставини, тобто відсутній спір про право (постанова Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №915/36/20).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з неналежним виконанням Товариством зобов`язання з надання послуг за Договором, Банк звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом про стягнення заборгованості, і рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/7954/20 позов Банку було задоволено повністю, стягнуто з Товариства на користь Банку заборгованість у розмірі 1 427 310,43 грн. та судовий збір у розмірі 21 409,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство звернулось до суду із апеляційною скаргою від 15.10.2020, яку ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

В той же час, 03.11.2020, тобто на наступний день після постановлення судом апеляційної інстанції вказаної ухвали, Чернишов О.О. як єдиний учасник та керівник Товариства звернувся до приватного нотаріуса із заявою про проведення державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи Товариства від 03.11.2020.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що станом на момент прийняття єдиним учасником та керівником Товариства рішення про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації у добровільному порядку, Чернишову О.О. було достеменно відомо про існування рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020, яким встановлено факт наявності у Товариства боргу перед Банком.

Подальші дії Чернишова О.О. з усунення недоліків апеляційної скарги та подання клопотань під час здійснення апеляційного провадження також беззаперечно свідчать про його поінформованість про існування боргу перед Банком навіть на момент прийняття рішення від 28.01.2021 про завершення ліквідаційної процедури та припинення діяльності Товариства.

Також, з матеріалів справи вбачається, що АТ «Сбербанк» 25.01.2021 засобами поштового зв`язку направило на адресу ліквідатора ТОВ «Юридична фірма «Ен Енд Ді» заяву про визнання кредитором та включення грошових вимог до реєстру кредиторських вимог.

При цьому, рішенням №03/11/2020 єдиного учасника Товариства від 03.11.2020 був затверджений порядок проведення ліквідаційної процедури Товариства, до переліку заходів якого, зокрема, включено виявлення кредиторів боржника та направлення їм відповідних листів з пропозицією заявити свої вимоги до Товариства протягом двох місяців з моменту опублікування державним реєстратором оголошення про припинення Товариства.

Водночас, жодних доказів на підтвердження факту виконання ліквідатором (Чернишовим О.О.) затвердженої процедури та направлення на адресу Банку відповідних пропозицій апелянтом ні до суду першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції надано не було, хоча місцевим господарським судом вірно зазначено про факт обізнаності такої особи із наявністю заборгованості, встановленої рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/7954/20.

Колегія суддів наголошує, що ліквідатор Товариства склав фінансову звітність (баланс) станом на 19.11.2020, тобто менше ніж за три тижні після прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, та без достатніх правових підстав позначив таку фінансову звітність (баланс) як ліквідаційну.

З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії ліквідатора відповідача 1 є недобросовісними, оскільки Чернишову О.О. було відомо про фінансовий стан Товариства, зокрема про те, що вартості майна товариства було недостатньо для проведення розрахунків з кредитором - Банком, і вказана заборгованість мала бути відображена Чернишовим О.О. як ліквідатором Товариства як у проміжному, так і у ліквідаційному балансі.

Останнє виключає можливість для подачі Товариством до державного реєстратора заяви про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації згідно вимог пункту 13 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

При цьому, внесення запису про припинення юридичної особи унеможливлює існування у неї правоздатності, яка могла б забезпечити можливість пред`явлення безпосередньо до такої особи вимог про оскарження рішень її органів щодо внесення спірного запису чи інших дій, пов`язаних з її припиненням, а тому належним способом захисту прав та інтересів в такому випадку і є пред`явлення позову до державного реєстратора з вимогою про скасування зазначеного запису.

Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 910/13125/19.

Колегія суддів також зауважує, що у постанові від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що позовна вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи відповідає належному способу захисту прав та інтересів.

Визначаючи юрисдикційну належність такого спору Великою Палатою Верховного Суду в наведеній постанові зазначено, зокрема про те, що:

- відносини щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно і державної реєстрації юридичних осіб є різними і регулюються різним матеріальним правом;

- якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов`язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків;

- спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки) та не захищає права позивача в конкретних правовідносинах;

- спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до ЄДР. Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності;

- подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, вимога про скасування запису в ЄДР про припинення юридичної особи, пред`явлена до державного реєстратора з підстав порушення порядку та процедури ліквідації такої юридичної особи, є належним способом захисту порушених прав та інтересів особи і її розгляд не обмежується виключно перевіркою дій державного реєстратора, адже суду належить дослідити підстави для вчинення такого запису на предмет їх законності та його вплив на права і інтереси позивача.

З урахуванням наведеного та встановлених вище обставин, за яких станом на 28.01.2021 вартості майна Товариства було недостатньо для задоволення вимог Банку, як кредитора, а ліквідатор Чернишов О.О. в порушення ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства не звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наянвість правових підстав для скасування оскаржуваного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮФ «Ен Енд Ді».

Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справи є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Таким чином, наведені апелянтом правові висновки Верховного Суду у справах №№ 916/3704/20 та 915/36/20, на які посилається скаржник для підтвердження доводів про відстутніть підстав для звернення з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, постановлені за інших фактичних обставин та відмінним суб`єктним складом, а тому не можуть свідчити про наявність правових підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у даній справі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі № 910/5156/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача 1 у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ен Енд Ді" в особі ліквідатора Чернишова Олександра Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі № 910/5156/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі № 910/5156/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ен Енд Ді" в особі ліквідатора Чернишова Олександра Олександровича.

4. Справу № 910/5156/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.12.2022.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

В.В. Шапран