Постанова

від 07.12.2022 по справі 910/21388/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2022 р. Справа№ 910/21388/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи:

від позивача: ГРАЧОВ ЄВГЕН ОЛЕГОВИЧ

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 (повний текст рішення складено 03.10.2022)

у справі №910/21388/21 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма електро девелопмент"

про стягнення 13 137 639,02 грн

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма електро девелопмент" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 11 557 687,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 1998-01024 від 26.02.2021 в частині здійснення своєчасної оплати за електричну енергію для врегулювання небалансів.

До прийняття рішення по суті позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 13 137 639,02 грн, у тому числі 11 557 687,00 грн основного боргу, 385 567,80 грн інфляційних втрат, 211 505,77 грн пені, 809 038,09 грн штрафу, 173 840,36 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №910/21388/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма електро девелопмент" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 11 557 687 (одинадцять мільйонів п`ятсот п`ятдесят сім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 00 коп. заборгованості, 385 567 (триста вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот шістдесят сім) грн 80 коп. інфляційних втрат, 211 505 (двісті одинадцять тисяч п`ятсот п`ять) грн 77 коп. пені, 173 840 (сто сімдесят три тисячі вісімсот сорок) грн 36 коп. 3% річних, 184 929 (сто вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 02 коп. судового збору. У іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в установлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування установленої законом відповідальності.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині штрафу суд першої інстанції керувався тим, що передбачені абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій. Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за порушення саме грошового зобов`язання, а відтак застосування позивачем приписів ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України для нарахування штрафу є безпідставним.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №910/21388/21 в частині стягнення штрафу в розмірі 809 038,09 грн та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги НЕК "Укренерго" в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги позивач зазначав, що зобов`язання відповідача щодо сплати грошових коштів є різновидом господарського зобов`язання. На переконання позивача відповідно до норм ст. 231 ГК України, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, у якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Позивач зазначав, що штрафні санкції які нараховані відповідно до п. 4.1. Договору та ст. 231 ГК України є правомірними.

На переконання позивача суд першої інстанції не забезпечив дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цього принципу стандарту доказування, стандарту переваги більш вагомих доказів не урахувавши того, що оцінка обставин справи здійснюється з урахуванням усієї сукупності наявних в ній доказів та правил і критеріїв визначених ГПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2022 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у справі №910/21388/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21388/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/21388/21

10.11.2022 матеріали справи №910/21388/21 надійшли на адресу суду.

Ухвалою суду від 14.11.2022 розгляд справи призначено на 07.12.2022.

До суду 05.12.2022 від представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - Грачова Є.О. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 07.12.2022 о 12:40 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 розгляд справи №910/21388/21 призначений на 07.12.2022 о 12-40 год ухвалено здійснювати у режимі відеоконференції.

Відповідач не скористався своїм правом визначеним ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу суду апеляційної інстанції не надав, у судове засідання, яке відбулося 07.12.2022 відповідач не з`явився.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів після проведення наради у нарадчій кімнаті оголосила вступну та резолютивну частину постанови, якою апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №910/21388/21 залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, при цьому суд апеляційної інстанції керувався наступним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил ринку Товариство з обмеженою відповідалністю "Оптіма електро девелопмент" звернулося із заявою про приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, згідно з пунктами 1.3, 1.4 якого СВБ (сторона, відповідальна за баланс) врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.

Листом №01/7415 від 26.02.2021 позивач повідомив відповідача про укладання договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма електро девелопмент" до реєстру учасників ринку за ідентифікатором договору № 1998-01024 з датою акцептування - 26.02.2021 (надалі - "Договір").

Відповідно до пункту 1.1 Договору останній є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (п. 1.2 Договору).

Умови публічного договору приєднання про врегулювання небалансів електричної енергії затверджені наказами ПАТ "НЕК "Укренерго" від 08.07.2019 за № 366, від 21.12.2020 за №709, від 05.01.2021 за №6, від 25.02.2021 за №111, від 16.03.2021 за №141 та оприлюднено на офіційному сайті ПАТ "НЕК "Укренерго" за посиланням https://ua.energy/.

Умовами розділу 1 Договору установлено, що врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

Главою 2 Договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР (приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго") для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Згідно з пунктом 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 1.1.2 глави 1.1, пункту 1.11.1 та пункту 1.11.8 глави 1.1 розділу І Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

За умовами пункту 5.28.1 глави 5.28 розділу V Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.

Пунктом 7.3.1 Правил ринку передбачено, що АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

Згідно з пунктом 7.7.3 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.

Пунктом 7.8.1 Правил ринку визначено, що якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов`язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил врегулювання, які є додатком до Правил ринку, якщо АКО надасть оновлені дані комерційного обліку по учасниках ринку, то будь-які розбіжності, виявлені після цього, урегульовуються між ОСП та СВБ, до якої входять такі учасники ринку, відповідно до цих Правил врегулювання. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього місяця здійснюється кожного місяця або частіше в разі прийняття АР відповідного обґрунтованого рішення. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього кварталу здійснюється у другому місяці поточного кварталу. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього року здійснюється у другому місяці поточного року.

Відповідно до п. 5.3.1 Правил ринку рахунок A-В використовується для розрахунків за небаланси. Розрахункова активність на цьому рахунку для кожного розрахункового періоду кожного торгового дня включає дебетування за платежі або кредитування за витрати СВБ, що виникають через їх позитивний або негативний небаланс, за відповідною ціною небалансів.

Порядок розподілу коштів, що надходять на рахунки із спеціальним режимом використання, визначено НКРЕКП постановою від 27.06.2019 за № 1246 "Про алгоритм розподілу коштів" та постановою від 18.06.2019 за № 1041 "Про затвердження Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників та внесення зміни до постанови НКРЕКП від 18.01.2019 №26".

З матеріалів справи убачається, що позивач через систему управління ринком (http//mms.ua.energy) виставляв відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію з метою врегулювання небалансів, які відповідач зобов`язаний був сплатити АР протягом двох робочих днів на рахунок із спеціальним режимом використання за балансуючу електричну енергію та небаланси електричної енергії.

Так, на виконання умов Договору позивачем були сформовані та виставлені рахунки-фактури для оплати вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, зокрема: 2603202103166, 2603202103472, 2603202103771, 2603202104071, 2603202104371, 2603202104672, 2603202104971, 2603202105269, 2603202105566, 0704202100177, 070404202100479, 2603202105866, 0704202100782, 0704202101082, 0704202101386 на загальну суму 11 558 687,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату виставлених рахунків на суму 1 000,00 грн.

Зі змісту позовної заяви убачається, що спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати небалансів електричної енергії за Договором у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 11 557 687,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, які наявні у справі суд установив наступне.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати небалансів електричної енергії, тоді як відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про доведеність існування у відповідача заборгованості за Договором станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду у розмірі 11 557 687,00 грн.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма електро девелопмент" обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Ураховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма електро девелопмент" боргу у розмірі 11 557 687,00 грн підлягають задоволенню.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 385 567,80 грн, пені у розмірі 211 505,77 грн, 3 % річних у розмірі 173 840,36 грн та штрафу у розмірі 809 038,09 грн за прострочення виконання грошового. Розглянувши заявлені позивачем вимоги суд установи наступне.

Як вже було зазначено вище у постанові суду, відповідач в установлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування установленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це установлено договором або законом.

За змістом ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України установлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов такого договору у вигляді сплати пені. В той же час, Договір не містить положень щодо відповідальності за порушення грошових зобов`язань у вигляді сплати штрафу.

Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач заявляючи вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 809 038,09 грн, обґрунтовував його нарахування приписами ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до указаної норми у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 зазначила, що частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого установлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.

Тобто, передбачені абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

В той же час колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за порушення саме грошового зобов`язання, а відтак застосування позивачем приписів ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України для нарахування штрафу є безпідставним.

Отже, на переконання суду у зв`язку з викладеним, позовні вимоги в частині штрафу у розмірі 809 038,09 грн задоволенню не підлягають.

З урахуванням вищенаведених обставин суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 385 567,80 грн, пеню у розмірі 211 505,77 грн та 3 % річних у розмірі 173 840,36 грн є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №910/21388/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 справі №910/21388/21 покласти на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.12.2022.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов