Постанова

від 13.12.2022 по справі 904/9621/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2022 Справа № 904/9621/21

м.Дніпро

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2022 у справі №904/9621/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно монтажний поїзд-870, м. Дніпро

до Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання укладеною додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.

17.12.2021 ТОВ Будівельно-монтажний поїзд-870 (позивач) звернувся з позовом до Дніпровської міської ради ( відповідач ) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 23.08.11р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Пустовим С.В., реєстровий номер №550, який зареєстровано в Управлінні Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.10.2011р. за №121010004000256, укладеного між сторонами щодо земельної ділянки площею 0, 5341 га (кадастровий номер 1210100000:01:324:0014), розташованої за адресою: вул. Яхненківська (Комінтерну), 41; на той самий строк та на тих самих умова в редакції позивача, зазначеної у прохальній частині позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2022 у справі №904/9621/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно монтажний поїзд-870 задоволено. Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі від 23.08.2011, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Пустовим С.В., реєстровий номер №550, який зареєстровано в Управлінні Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.10.2011 за № 121010004000256, укладеного між Дніпропетровською міською радою (ЄДРПОУ 26510514) та ТОВ Будівельно-монтажний поїзд - 870 (ЄДРПОУ 31828889) щодо земельної ділянки, площею 0,5341га (кадастровий номе12191000090:01:324:0014), розташованої за адресою: по вул. Яхненківській (Комінтерну),41, на той самий строк та на тих самих умовах в редакції, викладеній у резолютивній частині цього рішення.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріали справи свідчать про те, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору протягом місяця після закінчення строку договору оренди, зокрема, у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Зміст додаткової угоди, запропонованої позивачем для підписання відповідачу, текст якої наведено у позовній заяві , відповідає вимогам чинного законодавства та рішенню Дніпровської міськради № 236/18від 15.02.17р. ( яким затверджено нову типову форму договору оренди землі у м. Дніпро).

2. Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду, Дніпровська міська рада звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме:

- позивач обрав не вірний спосіб захисту порушеного або невизнаного права;

- 07.05.2021 позивач фактично був повідомлений про неможливість розгляду питання щодо поновлення строку Договору оренди без надання акта обстеження земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:01:324:0014) по вул. Яхненківській, 41 та відсутності заборгованості зі сплати орендної плати;

- 25.10.2021 строк дії договору припинився. Продовження дії договору не відбулося;

- суд має взяти до уваги ст.13, ст.142 Конституції України.

3. Узагальнені доводи інших учасників справи.

Відзив/пояснення по справі, інші клопотання до суду не надходили.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі № 904/9621/21: апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2022 у справі №904/9621/21 залишено без руху.

28.11.2022 у зв"язку з усуненням недоліків апеляційної скарги, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.12.2022 на 16:30год.

13.12.2022 у судовому засіданні представники сторін надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень .

13.12.2022 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення слід залишити без змін з огляду на наступне.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

23.08.2011 р. між Дніпропетровською міськрадою ( орендодавець ) та ТОВ Будівельно монтажний поїзд-870 ( орендар ) укладено договір оренди землі, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Пустовим С.В. та зареєстрований в реєстрі за №550.

За умовами договору орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню будівель та споруд по вул. Комінтерну, 41. Підставою для укладення договору є рішення Дніпропетровської міської ради №167/2 від 15.06.11 р. (п. 1.1 договору).

Згідно з п.8. договору його укладено на десять років; після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В розділі 19 договору сторони погодили інші умови передачі земельної ділянки в оренду, серед яких є обов`язок орендаря забезпечити збереження та вільний доступ до мереж міських інженерних комунікацій, які проходять по переданій території, для проведення ремонтних і профілактичних робіт (п. 19.1); використовувати передану територію за цільовим призначенням (п. 19.3), не чинити перешкод при проведенні до суміжних ділянок необхідних комунікацій (п. 19.6).

Згідно п. 26. договору на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та ніші права третіх осіб: протягом трьох місяців після оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку (кадастровий номер 1210100000:01:324:0014) слід укласти договори з власниками каналізації, теплової мережі, електрокабелів, лінії освітлення щодо умов використання земельної ділянки в охоронних зонах відповідних мереж. Підставою встановлення обмежень є рішення міської ради №167/12 від 15.06.11 р. (а. с. 37-44).

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови №897-р від 26.11.15 р. Про перейменування топонімів м. Дніпропетровська вулицю Комінтерну перейменовано на вулицю Яхненківську (а. с. 90-95).

Рішенням сесії VII скликання Дніпропетровської міської ради №39/13 від 07.06.16 р. визначено, що в зв`язку з перейменуванням міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області на місто Дніпро Дніпропетровської області Дніпропетровська міська рада є Дніпровською міською радою.

Дніпровська міськрада в особі Департаменту по роботі з активами листом від 07.05.21 р. повідомила позивача про отримання його клопотання про поновлення договору оренди землі та необхідність для ухвалення міськрадою відповідного рішення надати акт обстеження земельної ділянки та документу про підтвердження відсутності заборгованості з орендної плати за земельну ділянку ( а.с.55 ).

Дніпровська міськрада не ухвалила відповідного рішення за результатами розгляду клопотання позивача про укладання додаткової угоди про поновлення договору, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 3 ст. 792 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч.ч.1, 9 ст.93 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше, ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч.2 ст.33 ЗУ «Про оренду землі»).

Згідно з ч.3 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

В силу ч.4 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5 ст.33 ЗУ «Про оренду землі»).

Поряд з тим, частиною 6 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 серпня 2021 року у справі №903/1030/19, стаття 33 Закону №161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Частини п`ята та шоста статті 33 ЗУ «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

-за загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону №161-XIV, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду;

-спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону №161-XIV, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону №161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10 квітня 2018 року у справі №594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону №161-XIV додаткової угоди, підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі №903/1030/19).

У п.3.3 Договору сторони погодили, що після закінчення строку дії договору орендар, за умови належного виконання обов`язків, відповідно до вимог цього договору та вимог чинного законодавства, має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар зобов`язаний письмово (листом-повідомленням) повідомити орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.

Виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо орендар у строки, встановлені договором або, за відсутності інших строків, встановлених договором, у строки, встановлені законом, не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону (вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №926/2720/21).

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди.

Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк).

Орендодавець, розглянувши у місячний строк таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення такого договору шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Необхідно також наголосити, що таке звернення повинно бути вчинене у строк, встановлений самим договором оренди, проте не пізніше, ніж за місяць до спливу строку договору оренди.

Така конструкція цієї статті передбачає, що у випадку відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше, ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Таким чином, перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі, оскільки відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі № 915/1003/20.

Факт порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц.

Вказану позицію підтримала також і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 року у справі № 903/1030/19.

Матеріалами справи встановлено, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору оренди землі від 23.08.2011 №550, за умовами п. 3.1. якого визначено, що він діє до 25.10.2021.

Згідно з п.8. договору його укладено на десять років; після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Зі вказаних приписів договору вбачається, що орендар мав переважне право на поновлення договору на новий строк у разі звернення до орендодавця не пізніше, ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору, з письмовим повідомленням про намір продовжити його дію.

Орендар продовжує користування земельною ділянкою, наявна відсутність заперечень з боку орендодавця протягом одного місяця після закінчення дії договору, оскільки, орендарем виконано одну з обов`язкових умов, за яких є можливим поновлення договору, в тому числі і на підставі ч.6 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» (а саме: повідомлення орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк).

Заперечення щодо поновлення договору оренди землі протягом місяця після закінчення строку договору оренди відповідачем до суду не надано, таким чином, відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти користування орендарем земельної ділянки можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на пролонгацію договору.

Відповідно до довідки Головного Управління ДПС у Дніпропетровської області від 01.08.22 у ТОВ Будівельно-монтажний поїзд-870 податковий борг зі салати орендної плати за спірним договором оренди землі відсутній, що свідчить про належне виконання орендарем своїх зобов`язань за договором і доводами апеляційної скарги не спростовано.

Вказане, в свою чергу, дає підстави для застосування до спірних відносин положення ст. 33 Закону України Про оренду землі. Зміст зазначених приписів свідчить про те, що захист прав орендаря, визначених ст. 33 Закону України Про оренду землі, в судовому порядку здійснюється внаслідок відмови орендодавця, а також наявного зволікання в укладенні саме додаткової угоди до договору оренди про поновлення його умов на той самий строк та на тих самих умовах.

Договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі, як єдиної підстави продовження орендних прав та обов`язків. При цьому право оренди на той самий (новий) строк підлягає обов`язковій державній реєстрації на підставі укладеної додаткової угоди про поновлення договору оренди, оскільки право оренди виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до ст. 25 Земельного кодексу України.

Не можна також погодитися з запереченнями скаржника щодо неналежного способу захисту позивачем свого права.

Так, способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені ст.16 ЦК України. Так, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездільності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Належним в розумінні ст.16 ЦК України є спосіб захисту внаслідок застосування якого відновлюються порушені або оспорювані права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Аналогічно врегульовано способи захисту свого порушеного права у статті 20 ГК України. Так, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно із частиною першою статті 162 ГПК України, у позовній заяві Позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

За змістом положень статті 4 та пункту 4 частини третьої статті 162 ГПК України, позивач при зверненні до суду з позовом самостійно визначає зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду, особа (позивач) наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес, ким воно порушено та спосіб його захисту. Позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Так, під предметом позову розуміється матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів, а підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл.

Розглядаючи даний спір, колегія суддів приймає до уваги, що наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами права. Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв"язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вважаючи свої права порушеними, позивач зобов`язаний обрати спосіб захисту порушеного права, що відповідає зазначеним нормам законодавства.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З викладеного вбачається, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є позов про визнання поновленим спірного договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, оскільки договір є поновленим в силу закону, а також в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди.

Колегія суддів Центрального апеляційного суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, що, враховуючи дотримання позивачем вищезазначених норм чинного законодавства, а саме: належне виконання ним

умов договору, своєчасне направлення відповідачу клопотання про поновлення договору оренди землі разом з додатковою угодою про продовження договору на той самий строк; позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зміст додаткової угоди, запропонованої позивачем для підписання відповідачу, текст якої наведено у позовній заяві , відповідає вимогам чинного законодавства та рішенню Дніпровської міськради № 236/18від 15.02.17р. ( яким затверджено нову типову форму договору оренди землі у м. Дніпро).

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги не обґрунтованими з огляду на п. 6 цієї постанови.

Крім того, скаржник не надав доказу надіслання повідомлення про свою незгоду з укладенням додаткової угоди.

Орендар є добросовісним, виконує свої обов"язки, порушень у його діяльності не встановлено.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Аргументи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Право скаржника порушено не було.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2022 у справі №904/9621/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2022 у справі №904/9621/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст складено 13.12.2022.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя І.О. Вечірко