Постанова

від 07.12.2022 по справі 904/5862/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2022 року м.Дніпро Справа № 904/5862/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач),

суддів Дарміна М.О., Іванова О.Г.

при секретарі судового засідання: Грачов А.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 (повний текст оформлений 24.11.2021, суддя І.В. Мілєва) у справі №904/5862/21

за позовом Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області, Дніпропетровська область, м. Кам`янське в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради, Дніпропетровська область, м. Кам`янське

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житпобутсервіс", Дніпропетровська область, м. Кам`янське

відповідача-2: ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, м. Кам`янське

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство "Дніпродзержинське житлове об`єднання", Дніпропетровська область, м. Кам`янське

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Дніпропетровська область, м. Кам`янське

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТБ Європейська; Дніпропетровська область, м. Дніпро

про витребування нежитлової будівлі

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням від 22.11.2021 у справі №904/5862/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житпобутсервіс" про прийняття додаткового рішення задоволено, стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житпобутсервіс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Задовольняючи заяву відповідача-1, господарський суд виходив з того, що в даному випадку саме на прокурора мають бути покладені витрати відповідача-1 на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати додаткове рішення суду від 22.11.2021р. та прийняти нове, яким відмовити у клопотанні ТОВ «Житлобутсервіс» про стягнення з Дніпропетровської обласної прокуратури витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- з тексту акту №1 від 08.11.2021 про надані послуги за договором про надання правової допомоги №76/21 від 19.0.2021 вбачається, серед іншого, що вартість участі адвоката у судових засіданнях 22.07.2021, 09.08.2021, 12.10.2021 та 08.11.2021 становить 6000,00грн. за 3 години, між тим, кількість вказаного часу значно перевищує кількість часу, що фактично надавалася адвокатом, оскільки судові засідання 22.07.2021 та 12.10.2021 тривали не більше 5 хвилин, 09.08.2021 та 08.11.2021 - не більше 30 хвилин, отже сумарний час, витрачений адвокатом у 4 судових засіданнях складає трохи більше однієї години;

- дана справа не є складною, тому сумнівною є сума, вказана адвокатом у акті наданих послуг - 20000,00грн.;

- позивачем у справі є не прокурор, а Кам`янська міська рада, тому саме з останньої повинні стягуватися витрати на правничу допомогу.

Кам`янська міська рада та ТОВ «Житлобудсервіс» у відзивах на апеляційну скаргу просили додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2021 ухвалено відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021. Розгляд справи призначений у судовому засіданні.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житпобутсервіс", відповідача-2: ОСОБА_1 , в якій просить суд витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Житпобутсервіс» нежитлову будівлю, що розташована за адресою вул. Спортивна буд. 38 у м. Кам`янське (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1521873312104) на користь територіальної громади м. Кам`янське в особі Кам`янської міської ради.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 в задоволенні позову відмовлено.

12.11.2021 відповідач-1 подав до господарського суду заяву, в якій просив суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з прокурора витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів врахувує наступні положення діючого законодавства.

Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).

Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

В даному випадку відповідачем-1 представлено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 76/21 від 19.07.2021, укладений між відповідачем-1 та адвокатським об`єднанням "Легарт"; завдання № 01/21 до договору про надання правової допомоги № 76/21 від 19.07.2021, акт про надані послуги № 1 від 08.11.2021 на суму 20 000,00 грн., рахунок фактура № 76/21-01 від 03.08.2021 на суму 10 000,00 грн., меморіальний ордер №@PL566039 від 04.08.2021 на суму 10 000,00грн..

Прокурор, обгрунтовуючи апеляційну скаргу зазначив, зокрема, сумарний час, витрачений адвокатом у 4 судових засіданнях складає трохи більше однієї години.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 01.12.2021 у цивільні справі №641/7612/16-ц, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта, відтак, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Такі етапи представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

Так, як вбачається з акту №1 про надані послуги від 08.11.2021 (а.с. 125, т.2) участь у судовому розгляді в господарському суді Дніпропетровської області при розгляді даної справи складає 3 години.

Колегія суддів констатує, що такі стадії, як прибуття до суду та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Вказане спростовує твердження прокурора про те, що сумарний час, витрачений адвокатом у 4 судових засіданнях складає трохи більше однієї години.

Також колегією суддів відхиляються доводи прокурора стосовно того, що позивачем у справі є не прокурор, а Кам`янська міська рада, тому саме з останньої повинні стягуватися витрати на правничу допомогу

При цьому, апелянт зазначає, що суд не врахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах (постанови у справі №908/799/17 від 15.01.2019, у справі №911/2686/18 від , у справі №922/4293/19 від 15.06.2021).

Однак, апеляційний суд зазначає, що 05.10.2022 Велика Палата Верховного Суду, при розгляді виключної правової проблеми «Стосовно застосування норм ГПК України щодо розподілу судових витрат у справах за позовами прокурора в інтересах держави» у справі №923/199/21, дійшла висновку про неактуальність відповідної правової позиції (відступлення), на які посилається прокурор.

Так, наводячи актуальну правову позицію у постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 Велика Палата дійшла висновків із застосування норм права, як полягають у тому, що:

« 9.1. Положення статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

9.2. За змістом статей 42, 46, 53, 56 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

9.3. Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат».

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте ним додаткове рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його зміни або скасування колегія суддів не вбачає.

З наведених підстав, апеляційна скарга Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволенню не підлягає, додаткове рішення від 22.11.2021 слід залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі №904/5862/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14.12.2022р.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін