Ухвала

від 12.12.2022 по справі 904/1708/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

12.12.2022м. ДніпроСправа № 904/1708/22Розглянувши скаргу Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" на дії та Постанови приватного виконавця Селезньов М.О. у справі № 904/1708/22:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-торговий логістичний центр Україна", м. Житомир

до Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м. Нікополь

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за порушення строків оплати товару згідно договору поставки № ЖБС-12/21/21032017 від 22.04.2021

Суддя Ярошенко В.І.

За участю секретаря судового засідання Головаха К.К.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача (скаржника): Якимець Я.К.

Приватний виконавець: Селезньов М.О.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісно-торговий логістичний центр Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за порушення строків оплати товару згідно договору поставки № ЖБС-12/21/21032017 від 22.04.2021 у розмірі 777 854, 67 грн, з яких: 685 885, 84 грн - основний борг; 46 226, 82 грн - пеня; 5 411, 92 грн - відсотки за користування грошовими коштами.

Ухвалою суду від 30.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1708/22. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" 04.08.2022 подало відзив на позовну заяву.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-торговий логістичний центр Україна" 11.08.2022 надійшла відповідь на відзив.

31.08.2022 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі. Позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісно-торговий логістичний центр Україна основний борг у розмірі 685 885, 84 грн, 3 % річних у розмірі 5 411, 92 грн, інфляційні втрати у розмірі 40 330, 09 грн, пеню у розмірі 32 358, 77 та витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 315, 66 грн. В іншій частині позову відмовлено.

"НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" про розстрочення виконання рішення суду на 18.10.22.

17.10.2022 Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" подало до суду скаргу на дії та Постанову приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича, за змістом якої заявник просить:

- визнати дії приватного виконавця Селезньова М.О. щодо відкриття виконавчого провадження № 69972673 та проведення виконавчих дій - протиправними;

- скасувати Постанову приватного виконавця Селезньова М.О. від 03.10.2022 про відкриття виконавчого провадження у ВП 69972673;

- скасувати Постанову про арешт коштів на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах у ВП 69972673.

Ухвалою суду від 18.10.2022 повернуто Акціонерному товариству "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" скаргу на дії та Постанову державного виконавця без розгляду.

Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" 18.10.2022 подало до суду скаргу на дії та Постанову приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича, за змістом якої заявник просить:

- визнати дії приватного виконавця Селезньова М.О. щодо відкриття виконавчого провадження № 69972673 та проведення виконавчих дій - протиправними;

- скасувати Постанову приватного виконавця Селезньова М.О. від 03.10.2022 про відкриття виконавчого провадження у ВП 69972673;

- скасувати Постанову про арешт коштів на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах у ВП 69972673.

Ухвалою суду від 20.10.2022 призначено розгляд скарги у засіданні на 28.10.22 о 11:00 год.

28.10.22 розгляд скарги не відбувся, у зв`язку із щорічною відпусткою судді В.І. Ярошенко.

Ухвалою суду від 31.10.2022 призначено розгляд скарги у засіданні на 14.11.2022.

Ухвалою суду від 14.11.2022 відкладено розгляд скарги Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" до 12.12.2022.

В судовому засіданні 12.12.2022 представник заявника та приватний виконавець надали усні пояснення та заперечення по суті скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника та приватного виконавця, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що оскільки АТ «НЗФ» знаходиться на території Нікопольської міської громади, то дії та постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна, грошових коштів боржника у банках, прийняті виконавцями після 19.08.2022, з урахуванням чинного Переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, є протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України.

Отже, скаржник посилається на абзац 15 п. 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції на 19.08.2022, відповідно до якого забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій та на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 26.08.2022 № 193, відповідно до якого Нікопольська міська громада знаходиться в Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні).

Так, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем розглянуто заяву стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-торговий логістичний центр Україна" від 03.10.2022 про примусове виконання за наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2022 та Постановою від 04.10.2022 відкрито виконавче провадження № 69972673 у місті Дніпро.

В подальшому приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем винесено Постанову від 04.10.2022 за реєстраційним номером ВП 69972673 про арешт коштів боржника.

Постановою від 05.10.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем закінчено виконавче провадження відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 ЗУ «Про виконавче провадження».

Приватним виконавцем стягнуто кошти боржника необхідні для задоволення вимог стягувача за даним виконавчим провадженням, основної винагороди та витрат виконавчого провадження.

27 жовтня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем подано до суду пояснення щодо скарги та засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження.

Приватний виконавець в обґрунтування заперечень щодо доводів скаржника про протиправність відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій зазначає наступне.

Селезньов М.О., як приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області, має право здійснювати виконання виконавчих документів, місце виконання яких знаходиться у межах Дніпропетровської області.

Постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника винесено в Автоматизованій системі виконавчого провадження в офісі приватного виконавця у місті Дніпро.

Селезньов М.О. зазначає, що будь-які заходи примусового виконання рішення на території Нікопольської міської громади ним не вчинялись, виконання рішення суду відбулось шляхом списання банківськими установами коштів з арештованих рахунків боржника на підставі платіжних вимог та всі дії у виконавчому провадженні № 69972673 проведені ним у відповідності до вимог законодавства.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Приписами ч. 1 ст. 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Нормою ч. 1 ст. 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Приписами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами п.п.1, 3 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Так скаржник посилається на ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до якого забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президент України В. Зеленський постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Вищезазначений Указ Президента України затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 березня 2022 року № 2119-IX.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року N 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22.05.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України 12 серпня 2022 року № 573/202 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 26.08.2022 № 193, Нікопольська міська громада знаходиться в Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні).

Водночас відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України була розроблена Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (далі Інструкція № 512/5), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 4 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 512/5 в редакції Наказів Міністерства юстиції № 4224/5 від 27.12.2019, № 476/5 від 07.02.2020, № 2297/5 від 09.06.2022, № 3098/5 від 22.07.2022, під час дії воєнного стану виконання рішень, місцем виконання яких згідно з частиною першою статті 24 Закону є територія, яка відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є тимчасово окупованою територією України, здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на таку територію, за умови якщо такий орган змінив місцезнаходження на іншу території України або органом державної виконавчої служби, визначеним Міністерством юстиції України за поданням / пропозиціями Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

У разі якщо місцезнаходженням органу державної виконавчої служби є територія, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або яка перебуває в оточенні (блокуванні) та включена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій (далі - Перелік), такий орган може змінити місцезнаходження на іншу територію України та здійснювати примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція цього органу державної виконавчої служби.

Міністерство юстиції України за поданням / пропозиціями Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України може визначити орган державної виконавчої служби, на який покладатиметься повноваження з примусового виконання рішень, місцем виконання яких є територія, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або яка перебуває в оточенні (блокуванні).

У разі визначення Міністерством юстиції України органу державної виконавчої служби, на який покладатиметься повноваження з примусового виконання рішень, місцем виконання яких є тимчасово окупована територія України або територія, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в оточенні (блокуванні), адміністратор автоматизованої системи виконавчого провадження на підставі письмового повідомлення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України забезпечує такому органу державної виконавчої служби доступ до виконавчих проваджень, які перебувають (перебували) на виконанні в органі державної виконавчої служби, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія України або територія, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в оточенні (блокуванні).

Інформація про зміну місцезнаходження органів державної виконавчої служби або про визначення органу державної виконавчої служби, на який покладатиметься повноваження з примусового виконання рішень, місцем виконання яких є тимчасово окупована територія України або територія, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в оточенні (блокуванні), публікується на вебсайті Міністерства юстиції України та вебсайтах міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України по мірі її оновлення.

Згідно п.п. 3, 4 розділу ІV «Внесення до Системи відомостей щодо здійснення виконавчого провадження» вказаного Положення, відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії.

У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення.

Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи відповідно до шаблонів документів, переданих адміністратору Системи структурним підрозділом Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється.

У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов`язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї.

З викладеного вбачається, що рішення про відкриття виконавчого провадження у вигляді постанови приймається виконавцем за місцезнаходженням (розташуванням) органу ДВС / офісу приватного виконавця за допомогою засобів програмного забезпечення АСВП, тобто вчинення цієї виконавчої дії нерозривно пов`язано локацією органу ДВС / офісу приватного виконавця.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов М. О. (копія посвідчення Міністерства юстиції України № 0307 надана до матеріалів справи) має право здійснювати виконання виконавчих документів, місце виконання яких знаходиться у межах Дніпропетровської області.

При цьому, офіс приватного виконавця знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Симферопільска, 2Н, прим. 263-265, що відноситься до територіальної громади міста Дніпра, яка не внесена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Судом встановлено, що Постанову про відкриття виконавчого провадження та Постанову про арешт коштів боржника винесено приватним виконавцем Селезньовим М.О. через Автоматизовану систему виконавчого провадження за місцезнаходженням офісу приватного виконавця.

Суд зазначає, що заходи примусового / виконання рішення на території Нікопольської міської громади приватним виконавцем Селезньовим М.О. не вчинялись, а виконання рішення суду відбулось шляхом списання банківськими установами коштів з арештованих рахунків боржника на підставі платіжних вимог.

Отже, всі дії у виконавчому провадженні № 69972673 проведені приватним виконавцем Селезньовим М.О. у відповідності до вимог законодавства.

Положення Закону 1404-VIII та Інструкції № 512/5 не містять заборони відносно вчинення виконавчих дій щодо боржників зареєстрованих на території територіальних громад, визначених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від від 26.08.2022 № 193.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» в частині неврахування приписів пункту 10-2 Розділу ХIII «Прикінцеві та перехiднi положення», відповідно до яких забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходiв примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташованi в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), вiдповiдно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованою Росiйською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

Суд зазначає, що оскільки вказана норма закону регулює саме питання виконання органом державної виконавчої служби судового рішення з огляду на територіальний критерій та можливість фактичної реалізації органами виконавчої служби покладених на них законом завдань, у тому числі, у зв`язку з наявністю активних бойових дій та / або відсутністю тимчасового контролю населених пунктів.

Таким чином, системно проаналізувавши викладені норми в їх сукупності, суд дійшов висновку, що встановлена законодавцем заборона відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) пов`язана не з реєстрацією боржника на такій території, а із забороною саме виконавцям вчиняти виконавчі дії, у тому числі відкриття виконавчих проваджень, перебуваючи на територіях, визначених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за умови знаходження відділу примусового виконання рішень приватного виконавця Селезньова М.О. не на території Нікопольської міської громади, відповідно до положень п. 4 розділу І Інструкції № 512/5, приписи пункту 10-2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1404-VIII в частині заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень не застосовується.

Таким чином, доводи скаржника про визнання дій приватного виконавця Селезньова М.О. щодо відкриття виконавчого провадження № 69972673 та проведення виконавчих дій протиправними свідчать про відсутність підстав для задоволення даної вимоги на підставі вище визначених норм законодавства.

Як зазначено Конституційним Судом України у рішенні від 13.12.2012р. №18-рп/2012, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

В пункті 43 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 № 15729/07 пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від 29.06.2004 заява № 56849/00, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997). Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009р. Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу. Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005р.) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

При цьому суд критично оцінює та відхиляє за безпідставністю та необґрунтованістю вимоги скаржника про скасування Постанов приватного виконавця Селезньова М.О. від 03.10.2022 про відкриття виконавчого провадження у ВП 69972673 та про про арешт коштів на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах у ВП 69972673 на підставі наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.

Згідно приписів ч. 3 ст. 74 Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом..

При цьому суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п. 9. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (із змінами та доповненнями), що господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З підстав наведеного, суд дійшов висновків про те, що вказані вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення, так як суперечать приписам статті 74 Закону та ч. 2 ст. 343 ГПК України, оскільки заявником при зверненні до суду із скаргою обрано спосіб захисту саме шляхом скасування оскаржуваної постанови тоді, як вищевказаними нормами передбачено, що суд, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані дії неправомірними, тобто, способом захисту порушеного права Заявника при зверненні до суду із скаргою на рішення чи дії державного виконавця є визнання цих рішень неправомірними в той час, як правом скасування рішень (постанов) державного виконавця при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень наділений начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

З врахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що в задоволенні вимог за скаргою слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 18, 42, 46, 120, 121, 234, 235, 341-344 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" на дії та Постанову приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.І. Ярошенко