Постанова

від 13.12.2022 по справі 182/6951/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5468/22 Справа № 182/6951/21 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони справи:

позивач- ОСОБА_1

відповідач- Фермерське господарство «Харвест Агротех»,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства«Харвест Агротех» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2022 року, ухваленого суддею Багровою А.Г. в м.Нікополі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 07 червня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року Позивач, від імені та в інтересах якої діє адвокат Бабіч С.А., звернулась до суду з позовом до ФГ «Харвест Агротех» та просила розірвати договір оренди землі від 14.09.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Харвест Агротех», зареєстрований приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнком Юрієм Валентиновичем 29.11.2019 року, стягнути з Відповідача понесені судові витрати на сплату судового збору та за надання професійної правничої допомоги.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Харвест Агротех» 14.09.2019 року був укладений договір оренди земельної ділянки 1222984300:02:001:0205, площею 7.0308 га, що знаходиться на території Новоіванівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, строком на 10 років з дати державної реєстрації права оренди.

Договір оренди земельної ділянки був зареєстрований приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнком Ю.В. 29.11.2019 року.

Відповідно до п.4.6 договору оренди землі передбачено, що Орендар вносить орендну плату один раз на рік, за перший рік оренди, орендна плата сплачується до 31 грудня року, в якому укладено договір, пропорційно фактичній кількості календарних днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік до 25 грудня поточного року.

Договір оренди земельної ділянки було зареєстровано 29.11.2019 року. Відповідно з моменту держаної реєстрації права оренди по 31 грудня року в якому укладено договір оренди, відповідач зобов`язаний був на умовах визначених договором сплатити позивачу орендну плату пропорційно фактичній кількості календарних днів оренди, що не було ним здійснено.

Орендну плату за 2020 рік позивач також не отримала. А саме в строк передбачений договором до 25.12.2020 року, жодних платежів за оренду землі відповідачем не було здійснено, відтак було вдруге порушено умови договору, що у сукупності являється систематичною несплатою орендної плати та є підставою для розірвання договору оренди землі.

Рішенням Нікопольськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 03червня 2022року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Розірвано договір оренди землі від 14.09.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Харвест Агротех», зареєстрований приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнком Юрієм Валентиновичем 29.11.2019 року.

Стягнуто з Фермерського господарства «Харвест Агротех» на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім ) грн.

Стягнуто з Фермерського господарства «Харвест Агротех» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Відповідач Фермерськегосподарство «Харвест Агротех», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого з порушенням вимог чинного законодавства України при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, неповному дослідженні доказів, що призвело до невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні обставинам справи, невірне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ФГ «Харвест Агротех» в повному обсязі.

Сторона Відповідача вважає, що суд першої інстанції не належним чином дослідив умови Договору оренди. Вказує, що у п.4.8 Договору оренди визначено, що орендодавець повинен звернутися до орендаря за отриманням орендної плати до 25 грудня року, в якому здійснюється виплата орендної плати і орендар не несе відповідальності за порушення строків внесення орендної плати, якщо орендодавець не звертався до орендаря за отриманням плати або звернувся із запізненням. У п. 4.10 Договору також визначено, що орендар не несе відповідальності за порушення строків виплати орендної плати у випадку, якщо таке порушення сталося з вини орендодавця, зокрема, якщо орендодавець не звернувся до орендаря у визначений термін для отримання орендної плати. Такі ж вимоги визначені і у п. 9.2 Договору оренди, де зазначено, що в будь-якому випадку за орендодавцем залишається право отримати орендну плату в будь-який час, але орендодавець за таких умов не має права вимагати сплати неустойки.

Відповідач наголошує на тому, що Позивач в порушення умов Договору оренди станом на 16.12.2021 до ФГ «Харвест Агротех» не зверталась ні в усній, ні в письмовій формі із заявами про отримання орендної плати у безготівковій грошовій чи натуральній формі із зазначенням своїх реквізитів, що позбавляло Відповідача можливості здійснити виплату орендної плати. Зауважує, що Договором оренди землі не передбачено виплата орендної плати шляхом поштових переказів та/або шляхом зарахування депозитів. При цьому, ФГ «Харвест Агротех» здійснювало нарахування Позивачу орендної плати та вживало заходів для її виплати, а саме працівники господарства здійснювали об`їзд території за адресою орендодавця, а також розміщували оголошення про здійснення виплат орендної плати за 2019, 2020 роки. Звертає увагу суду на те, що ФГ «Харвест Агротех» не ухилялося та не ухиляється від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, а Позивач ОСОБА_1 не надала відомостей для сплати їй орендної плати.

Сторона Відповідача вважає, що оскільки ФГ «Харвест Агротех» вживало заходів щодо виплати орендної плати за 2019-2020 роки, шляхом розміщення оголошення та повідомлення орендодавця за місцем проживання, а також направлення орендодавцям листа-повідомлення про нарахування орендної плати за 2021 рік та можливі варіанти отримання такої плати, тому відсутні правові підстави для розірвання договору оренди землі, оскільки відмова орендодавця від отримання орендної плати не є підставою для розірвання договору оренди, як за змістом норм матеріального права, так і за умовами укладеного між сторонами Договору оренди.

Окрім того, Відповідач вважає, що не використання ФГ «Харвест Агротех» свого права на внесення орендної плати на депозит нотаріуса не може тлумачитись як невиконання ним зобов`язання та не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати.

Також сторона Відповідача зазначає, що Договір про надання правничої допомоги укладений між адвокатом Бабічем С.А. та Юрковою О.М. не відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», так як стороною договору має бути адвокатське бюро, а не адвокат, вказує, що Договір із адвокатським бюро не укладався, тому відсутні повноваження у адвокатського бюро «Бабіча Сергія Анатолійовича» Бабіча С.А. на підписання позовної заяви. Відповідач вважає, що у суду першої інстанції були наявні підстави для повернення позову без розгляду.

У відзиві представника позивача ОСОБА_2 на апеляційну скаргу Відповідача, адвокат Бабіч С.А. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідіна відзивадвоката БабічаС.А.,Відповідач ФГ«Харвест Агротех» просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог про розірвання договору оренди землі в повному обсязі.

12 грудня 2022 року на електронну адресу Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання представника відповідача ФГ «Харвест Агротех» - адвоката Шашликова Д.Г. про відкладення апеляційного розгляду справи, призначеного на 13 грудня 2022 року на 10.30 год. на іншу дату з посиланням на введений в Україні воєнний стан, а також у зв`язку з тим, що 14.12.2022 у адвоката призначено кваліфікаційний іспит на отримання свідоцтв арбітражного керуючого, який відбудеться у місті Києві з 14 по 15 грудня 2022 року, тому 13 грудня 2022 року адвокат буде у дорозі з м.Нікополя до м.Києва та не зможе брати участь у судовому засідці. Додатково зазначено, що представник відповідача має намір надати в судовому засіданні пояснення по суті спору та вважає, що істотні обставини справи не можуть бути встановлені без участі сторін по справі в судовому засіданні.

Так, згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строківрозгляду справисудом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст.17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільна справа перебуває в провадженні апеляційного суду з 17 липня 2022 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача Фермерського господарства«Харвест Агротех» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2022 року та ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року справу призначено до апеляційного розгляду на 10.20 годин 01 листопада 2022 року.

13.09.2022 від сторони позивача судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу сторони позивача (а.с.1-13, т.2).

20.09.2022 від представника відповідача Шашликова Д.Г. Дніпровським апеляційним судом отримано відповідь на відзив на апеляційну скаргу ( а.с.33-46, т.2).

06.10.2022 від представника відповідача Шашликова Д.Г. судом апеляційної інстанції отримано клопотання про доручення доказів (а.с.55-60, т.2).

31.10.2022 представник відповідача Шашликов Д.Г. на електронну адресу суду апеляційної інстанції надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 01 листопада 2022 року, оскільки адвокат Шашликов Д.Г. буде брати участь у розгляді іншої справи в Центральному апеляційному господарському суді (а.с.64-69, т.2).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року клопотання сторони відповідача було задоволено та розгляд справи відкладено на 13 грудня 2022 року на 10.30 годин (а.с.70, т.2).

Згідно з положеннями ст.372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Виходячи звищенаведенихнорм Конвенціїтапрактики Європейськогосуду,вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на відкладення судового засідання, призначеного на 01 листопада 2022 року, саме за клопотанням сторони відповідача, враховуючи наявність в матеріалах справи відзиву на апеляційну скаргу, відповіді сторони відповідача на відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони відповідача, яка повторно не з`явилася у судове засідання.

Адвокат Бабіч С.А., який представляє інтереси позивача ОСОБА_1 в призначений судом час намагався вийти на відеоконференцзв`язок з судом апеляційної інстанції, але з технічних причин провести відеоконфернецію за участю сторони позивача не представилось можливим.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка 1222984300:02:001:0205, площею 7.0308 га, що знаходиться на території Новоіванівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (а.с.8-9).

Між ОСОБА_1 та Фермерським господарством „Харвест Агротех 14.09.2019 року був укладений договір оренди земельної ділянки 1222984300:02:001:0205, площею 7.0308 га, що знаходиться на території Новоіванівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, строком на 10 років з дати державної реєстрації права оренди (а.с.44-47).

Договір оренди земельної ділянки був зареєстрований приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Юрієм Валентиновичем 29.11.2019 року (а.с.8-9).

Розділом 4 договору оренди землі сторонами передбачено розмір орендної плати, строки виплати та порядок виплати орендної плати.

Відповідно до п.4.1 передбачено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та розмірі 5655,78 грн. за один календарний рік оренди, із якої вираховується податок з доходів орендодавця згідно Податкового кодексу України та військового збору (до моменту його скасування).

П.4.2. договору визначено, що орендна плата у грошовій формі виплачується через касу або шляхом безготівкового переказу за реквізитами, зазначеними у відповідній заяві Орендодавця або у інший спосіб, який погоджений сторонами та незаборонений законодавством.

П. 4.6 передбачається, що орендар вносить орендну плату один раз нарік, за перший рік оренди, орендна плата сплачується до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості календарних днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік до 25 грудня поточного року.

П.4.7. визначено, що виплата орендної плати у грошовій формі (готівкою) здійснюється у касі Орендаря, яка розташована за адресою: вулиця 40 років Перемоги, буд. 45 Томаківський район Дніпропетровської області або у іншому місці (у випадку письмового повідомлення про це Орендодавця).

П.4.8. передбачено, що орендодавець повинен звернутись до Орендаря за отриманням орендної плати до 25 грудня року, в якому здійснюється виплата орендної плати. Орендар не несе відповідальності за порушення строків внесення орендної плати, якщо орендодавець не звертався до Орендаря за отриманням орендної плати або звернувся із запізненням.

З пояснень сторін, судом встановлено позивач ОСОБА_1 дійсно не отримувала оренду плату за 2019 та 2020 роки.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на підставі досліджених доказів виходив з того, що , відповідач в період за 2019 та 2020 роки допустив систематичне порушення умов договору в частині оплати оренди землі двічі, що є істотним порушенням умов договору та достатньою підставою для розірвання договору оренди землі в розумінністатті 141 ЗК України.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами сторони відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

За вимогами ст.ст.263, 264ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи сторони відповідача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим.

Відповідно до частини 1статті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Згідно зістаттею 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною другоюстатті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокремаЗК України,Законом України "Про оренду землі"(в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами у справі).

Законом України "Про оренду землі"визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно достатті 1 Закону "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першоїстатті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зістаттею 13 Закону України "Про оренду землі"договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 15 Закону України "Про оренду землі"істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьоюстатті 21 Закону України "Про оренду землі"передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зістаттею 31 Закону України "Про оренду землі"договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першоїстатті 32 Закону України "Про оренду землі"може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Положеннями статей24,25 Закону України "Про оренду землі"визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Статтею 141 ЗК Українипередбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі N183/262/17 (провадження N61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту "д" частини першоїстатті 141 ЗК України: "Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".

Отже, аналіз змісту статей24,25 Закону України "Про оренду землі"та пункту "д" частини першоїстатті 141 ЗК Українидає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Відповідно достатті 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі N912/1385/17 (провадження N12-201гс18) сформульовано такий правовий висновок: "враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі N 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі N 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність".

Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі N 689/1101/18 (провадження N 61-10292св20), від 27 жовтня 2021 року у справі N 573/1833/20 (провадження N 61-7138св21), від 22 листопада 2021 року у справі N 341/609/20 (провадження N 61-10091св 21), від 24 листопада 2021 року у справі N 357/15284/18 (провадження N 61-13518св21), від 08 грудня 2021 року у справі N 357/452/21 (провадження N 61-7721св21).

Так,судом першоїінстанції буловстановлено тастороною відповідачане заперечувалось,що позивач дійсно не отримувала оренду плату за 2019 та 2020 роки.

Частиною 3 статті 12ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позиція сторони відповідача зводиться до того, що позивач умисно ухилялася від отримання орендної плати за землю, оскільки в порушення умов Договору оренди землі не з`являлась до ФГ «Харвест АГРОТЕХ» для отримання орендної плати в касі господарства у визначені в Договорі строки, заяви із зазначення реквізитів для безготівково переказу грошових коштів не надавала, тому Орендар не несе відповідальності щодо неотримання Орендодавцем орендної плати, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

При цьому, відповідач наголошує на тому, що ФГ «Харвест Агротех» вживало заходів щодо виплати орендної плати за 2019-2020 роки, шляхом розміщення оголошення та повідомлення орендодавця за місцем проживання, а також направленням орендодавцям листа-повідомлення про нарахування орендної плати за 2021 рік та можливі варіанти отримання такої плати, однак доказів зазначеному не надає.

Окремо слід зазначити, що позивач із позовм звернулася до суду 18 жовтня 2021 року, а додана до апеляційної скарги, адресована ОСОБА_1 заява про виплату орендної плати за 2021 рік підписана Головою ФГ «Харвест Агротех» Бутенком Дмитром 17 грудня 2021 року, тобто вже після подання позову до суду, тому ця заява не є доказом вжиття заходив виплати орендної плати ОСОБА_1 в період 2019-2020 років.

Відповідно доположень п.2ч.1ст.537ЦК Україниборжник маєправо виконатисвій обов`язокшляхом внесенняналежних знього кредиторовігрошей абоцінних паперіву депозитнотаріуса,нотаріальної конториабо нарахунок ескроув разі ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.

За змістом ч.2 ст.537 ЦК України нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Колегія суддів погоджується з доводами представника відповідача, що виконання вимог ч.2 ст.537 ЦК України є правом, а не обов`язком відповідача, проте на думку суду апеляційної інстанції відповідач, встановивши факт ухилення ОСОБА_1 від отримання орендної плати міг внести належну позивачу орендну плату за 2019-2020 роки на депозит нотаріуса, виконавши таким чином свої зобов`язання перед ОСОБА_1 , у якої не було б підстав для звернення до суду з позовом про розірвання договору оренду землі через систематичну несплату орендної плати.

Доводи сторони відповідача про те, що Договір про надання правничої допомоги укладений між адвокатом Бабічем С.А. та Юрковою О.М. не відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», так як стороною договору має бути адвокатське бюро, а не адвокат, що Договір із адвокатським бюро не укладався, тому відсутні повноваження у адвокатського бюро «Бабіча Сергія Анатолійовича» Бабіча С.А. на підписання позовної заяви, у зв`язку з чим суд повинен був повернути заяву ОСОБА_1 , колегія суддів не бере до уваги.

За змістом ч.4 ст.62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України"Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

З матеріалів справи видно, що адвокат Бабіч С.А. до позовної заяви долучив належним чином завірені копії наступних документів: Ордер Серії АР №1026866 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 від 11.10.2021, Договір про надання адвокатом Бабічем С.А. Юрковій О.М. правничої допомоги від 28 липня 2021, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001252 (а.с.16-19).

Згідно положень ч.1 ст.64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Отже, адвокат Бабіч С.А. мав право на підписання позовної заяви, поданої ним в інтересах позивача ОСОБА_1 , тому у суду першої інстанції не було підстав для повернення позовної заяви з підстав, визначених положеннями п.1 ч.4 ст.185 ЦПК Укріїни, як вважає сторона відповідача.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам відзиву на позовну заяву, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, колегія суддів не вбачає підстав підстав повторно давати відповідь на ті самі аргументи скаржника, при цьому суд апеляційної інстанції враховує, що як, неодноразово зазначав ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року № 303А, §§ 2930). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, § 2).

ЄСПЛ визначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23, ЄСПЛ).

Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою у зв`язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін із підстав, передбачених 375 ЦПК України.

Оскільки рішення суду першої інстанції залишено без змін, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючисьст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства«Харвест Агротех» залишити без задоволення.

Рішення Нікопольськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 03червня 2022року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 грудня 2022 року.

Головуючий:

Судді: