Рішення

від 22.11.2022 по справі 520/469/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року № 520/469/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді - Заічко О.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОСАТ ПЛЮС" (вул. Конторська, буд. 9 В, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 24337508) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕОСАТ ПЛЮС», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.12.2018 № 00002921411.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 25.11.2021 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задоволено частково, скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОСАТ ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.12.2018 № 00002921411 прийнято до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується зі спірним податковим повідомленням - рішенням, оскільки вважає, що відповідачем безпідставно нарахована сума податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами постачальниками позивача.

Представником відповідача надано відзив на позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зважаючи на правомірність визначення податкових зобов`язань, а тому позовні вимоги щодо скасування відповідних повідомлень рішень є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 було задоволено заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОСАТ ПЛЮС" Малахової Юлії Анатоліївни, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОСАТ ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про скасування податкового повідомлення рішення.

З метою підготовки та організації участі ОСОБА_1 в режимі відеоконференції у засіданні по даній справі, призначеному на 22.11.2022 о 12:30, судом було здійснено перевірку документів, що підтверджують повноваження на представництво позивача вказаним представником. Матеріали судової справи № 520/469/19 містили довіреність на представництво позивача Малаховою Юлією Анатоліївною, виписану 26 вересня 2019 року, терміном на 3 роки. Враховуючи викладене, станом на дату проведення судового засідання 22.11.2022, термін довіреності сплив, а тому вказаний представник не є належним, а тому брати участь у даному судовому засіданні не мав можливості.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

У наданому до суду відзиві, а також додаткових поясненнях, надісланих на адресу суду, відповідач повідомив суд, що проти заявленого позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з посиланням на доводи викладені в акті перевірки, що стали підставою для прийняття спірних рішень.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, враховуючи, що сторони повно виклали свої доводи у спірних правовідносинах у наданих заявах по суті, зважаючи на повноту доказової бази, яка міститься у справі, не вбачає підстав для відкладення справи та вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Геосат Плюс з питань дотримання податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «ВФ Агро Терра» за жовтень 2016 року, з ТОВ «Укрпром-обладнання» за липень 2017 року, з ТОВ «Манхетн-Сервіс» за лютий 2018 року, з ТОВ «Омега Некст Груп» за лютий 2018 року, з ТОВ «Зета Прайм» за грудень 2017 року, з ТОВ «Аталант Ніко» за липень 2017 року, з ТОВ «Інкомглобал Альянс» за грудень 2017 року, з ТОВ «Мілт» за липень 2017 року, з ТОВ «Амегатехнозерн» за січень 2018 року.

За результатами проведення вказаної перевірки складено акт від 12.10.2018 № 4278/20-40-14-11-11/24337508.

В акті перевірки зазначено наступні порушення:

п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 818 011,00 грн, в т.ч. в жовтні 2016 року у сумі 22 594,00 грн, в липні 2017 року у сумі 65 966,00 грн, в серпні 2017 року у сумі 43 866,00 грн, в січні 2018 року у сумі 10 694,00 грн, в лютому 2018 року у сумі 674 891,00 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати на суму ПДВ 818 011,0 грн, в т.ч. жовтні 2016 року у сумі 22 594,00 грн, в липні 2017 року у сумі 65 966,00 грн, в серпні 2017 року у сумі 43 866,00 грн, в січні 2018 року у сумі 10 694,00 грн, в лютому 2018 року у сумі 674 891,00 гривень.

На підставі висновків акта перевірки від 12.10.2018 № 4278/20-40-14-11-11/24337508 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 12.12.2018 № 00002921411 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 022 530,75 грн (основний платіж 818 011,00 грн, штрафна санкція 204 502,75 гривень).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

По суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Стаття 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПКУ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і збрів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПКУ платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення) - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозоли адміністрації на їх проведення.

Згідно з підпунктом 2.4 пункту 2 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до підпунктів 2.15 та 2.16 пункту 2 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що позивач у періоді, який перевірявся, мав господарські відносини, зокрема з ТОВ «ВФ АГРО ТЕРРА» (код за ЄДРПОУ 40649744), з ТОВ «УКРПРОМ-ОБЛАДНАННЯ» (код за ЄДРПОУ 41183279), з ТОВ «МАНХЕТН-СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 41542507), з ТОВ «ОМЕГА НЕКСТ ГРУП» (код за ЄДРПОУ 41470752), з ТОВ «ЗЕТА ПРАЙМ» (код за ЄДРПОУ 41715021), з ТОВ «АТАЛАНТ НІКО» (код за ЄДРПОУ 40398984), з ТОВ «ІНКОМГЛОБАЛ АЛЬЯНС» (код за ЄДРПОУ 41432413), з ТОВ «МІЛТ» (код за ЄДРПОУ 41138320), з ТОВ «АМЕГАТЕХНОЗЕРН» (код за ЄДРПОУ 41587768).

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій позивачем з ТОВ «ВФ АГРО ТЕРРА» подано до суду: договір № ПК11010, податкові накладні: № 22 від 12.10.2016 на загальну суму 78 782,16 грн, у т. ч. ПДВ 13 130, 36 грн; № 23 від 13.10.2016 на загальну суму 56 783, 16 грн, у т. ч. ПДВ 9 463, 86 грн; рахунки-фактури № 1-1210 від 12.10.2016 та № 4-1310 від 13.10.2016; видаткові накладні № 1-1210 від 12.10.2016 та № 4-1310 від 13.10.2016; товарно-транспортні накладні: № 1-1210 від 12.10.2016 та № 4-1310 від 13.10.2016; оборотно-сальдова відомість; платіжні доручення: № 412 від 26.10.2016, № 418 від 03.11.2016, № 434 від 14.11.2016.

По взаємовідносинам з ТОВ «МІЛТ» на підтвердження доводів про реальність господарських операцій позивачем подано до суду: договір № ПК10307, податкові накладні: № 119 від 03.07.2017 на загальну суму 39 540,86 грн, у т.ч. ПДВ 6 590,14 грн; № 156 від 04.07.2017 на загальну суму 30 934,92 грн, у т.ч. ПДВ 5 155,82 грн; рахунки-фактури: № 119/307 від 03.07.2017, № 156/407 від 04.07.2017; видаткові накладні: № 119/307 від 03.07.2017, № 156/407 від 04.07.2017; товарно-транспортні накладні: № 119/307 від 03.07.2017, № 156/407 від 04.07.2017; оборотно-сальдова відомість; платіжне доручення № 224 від 21.07.2017.

Оплата позивачем здійснювалася на користь ТОВ «ЗОРАКС СОЛЮШЕН ГРУП», якому відступлено право вимоги по договору № ПК 10307 від 03.07.2017. ТОВ «МІЛТ» в адресу ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» направило лист від 05.07.2017 № 05/07-1 про надання згоди на підписання договору про відступлення права вимоги по договору № ПК 10307 від 03.07.2017, ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» своїм листом від 07.07.2017 № 41/1 повідомило про свою згоду на підписання такого договору. В свою чергу, згідно вимог діючого законодавства, ТОВ «МІЛТ» в адресу ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» направило повідомлення від 12.07.2017 про відступлення права вимоги, в якому вказало реквізити нового кредитора.

По взаємовідносинам з ТОВ «УКРПРОМ-ОБЛАДНАННЯ» на підтвердження доводів про реальність господарських операцій позивачем подано до суду: договір № ПК12606; податкові накладні: № 95 від 03.07.2017 на загальну суму 96 801,36 грн, у т.ч. ПДВ 16 133,56 грн; № 96 від 03.07.2017 на загальну суму 43 859, 16 грн, у т.ч. ПДВ 7 309,86 грн; № 97 від 03.07.2017 на загальну суму 68 273,74 грн, у т.ч. ПДВ 11 378,96 грн; № 98 від 03.07.2017 на загальну суму 51 089,16 грн, у т. ч. ПДВ 8 514, 86 грн; № 99 від 03.07.2017 на загальну суму 65 297, 88 грн, у т.ч. ПДВ 10 882,98 грн; № 146 від 03.07.2017 на загальну суму 33 943, 10 грн, у т.ч. ПДВ 5 657, 18 грн; № 149 від 03.07.2017 на загальну суму 59 821, 75 грн, у т. ч. ПДВ 9 970,29 грн; рахунки-фактури: № 95 від 03.07.2017, № 96 від 03.07.2017, № 97 від 03.07.2017, № 98 від 03.07.2017, № 99 від 03.07.2017, № 146 від 03.07.2017, № 149 від 03.07.2017; видаткові накладні: № 95 від 03.07.2017, № 96 від 03.07.2017, № 97 від 03.07.2017, № 98 від 03.07.2017, № 99; товарно-транспортні накладні: № 95 від 03.07.2017, № 96 від 03.07.2017, № 97 від 03.07.2017, № 98 від 03.07.2017, № 99 від 03.07.2017, № 146 від 03.07.2017, № 149 від 03.07.2017; оборотно-сальдова відомість; платіжні доручення: № 226 від 26.07.2017, № 227 від 26.07.2017, № 228 від 27.07.2017, № 234 від 31.07.2017, № 262 від 31.08.2017.

Оплата позивачем здійснювалася на користь ТОВ «ЗОРАКС СОЛЮШЕН ГРУП», якому відступлено право вимоги по договору № ПК 12606 від 26.06.2017. ТОВ «УКРПРОМ-ОБЛАДНАННЯ» в адресу ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» направило лист від 07.07.2017 № 1-07/07 про надання згоди на підписання договору про відступлення права вимоги по договору № ПК 12606 від 26.06.2017, ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» своїм листом від 12.07.2017 № 45/1 повідомило про свою згоду на підписання такого договору. У свою чергу, згідно вимог діючого законодавства, ТОВ «УКРПРОМ-ОБЛАДНАННЯ» в адресу ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» направило повідомлення від 18.07.2017 про відступлення права вимоги, в якому вказало реквізити нового кредитора.

По взаємовідносинам з ТОВ «АТАЛАНТ НІКО» на підтвердження доводів про реальність господарських операцій позивачем подано до суду: договір № ПК11407, податкові накладні: № 20 від 19.07.2017 на загальну суму 29 910, 88 грн, у т.ч. ПДВ 4 985, 15 грн; № 21 від 19.07.2017 на загальну суму 70 330, 26 грн, у т.ч. ПДВ 11 721, 71 грн; № 22 від 19.07.2017 на загальну суму 34 136, 87 грн, у т.ч. ПДВ 5 689,48 грн; № 23 від 19.07.2017 на загальну суму 35 055,67 грн, у т.ч. ПДВ 5 842, 61 грн; рахунки-фактури: № 1907/20 від 19.07.2017, № 1907/21 від 19.07.2017, № 1907/22 від 19.07.2017, № 1907/23 від 19.07.2017; видаткові накладні: № 1907/20 від 19.07.2017, № 1907/21 від 19.07.2017, № 1907/22 від 19.07.2017, № 1907/23 від 19.07.2017; товарно-транспортні накладні: № 1907/20 від 19.07.2017 № 1907/21 від 19.07.2017, № 1907/22 від 19.07.2017, № 1907/23 від 19.07.2017; оборотно-сальдова відомість; платіжні доручення: № 243 від 09.08.2017, № 270 від 08.09.2017, № 271 від 11.09.2017.

Оплата позивачем здійснювалася на користь ТОВ «АЛЬГАЙТМЕР ТРЕЙД СІНТЕЗИС», якому відступлено право вимоги по договору № ПК 11407 від 14.07.2017. ТОВ «АТАЛАНТ НІКО» в адресу ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» направило лист від 21.07.2017 № 2107/2 про надання згоди на підписання договору про відступлення права вимоги по договору № ПК 11407 від 14.07.2017, ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» своїм листом від 26.07.2017 № 48/1 повідомило про свою згоду на підписання такого договору. У свою чергу, згідно вимог діючого законодавства, ТОВ «АТАЛАНТ НІКО» в адресу ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» направило повідомлення від 02.08.2017 про відступлення права вимоги, в якому вказало реквізити нового кредитора.

По взаємовідносинам з ТОВ «ЗЕТА ПРАЙМ» на підтвердження доводів про реальність господарських операцій позивачем подано до суду: договір № ПК11412; податкові накладні: № 21 від 20.12.2017 на загальну суму 84 854,28 грн, у т.ч. ПДВ 14 142,38 грн; № 27 від 21.12.2017 на загальну суму 80 783,40 грн, у т. ч. ПДВ 13 463,90 грн; рахунки-фактури: № 7-1812 від 18.12.2017, № 8-1912 від 19.12.2017; видаткові накладні: № 7-1812 від 18.12.2017, № 8-1912 від 19.12.2017; товарно-транспортні накладні: № 7-1812 від 18.12.2017, № 8-1912 від 19.12.2017; оборотно-сальдова відомість; платіжні доручення: № 12 від 09.01.2018, № 6 від 25.01.2018, № 25 від 29.01.2018.

По взаємовідносинам з ТОВ «ІНКОМГЛОБАЛ АЛЬЯНС» на підтвердження доводів про реальність господарських операцій позивачем подано до суду: договір № ПК11512; податкові накладні: № 21 від 20.12.2017 на загальну суму 84 854,28 грн, у т.ч. ПДВ 14 142,38 грн; № 27 від 21.12.2017 на загальну суму 80 783,40 грн, у т.ч. ПДВ 13 463,90 грн; рахунки-фактури № 2012-21 від 20.12.2017, № 2112-27 від 21.12.2017; видаткові накладні: № 2012-21 від 20.12.2017, № 2112-27 від 21.12.2017; товарно-транспортні накладні: № 2012-21 від 20.12.2017, № 2112-27 від 21.12.2017; оборотно-сальдова відомість; платіжні доручення: № 11 від 09.01.2018, № 41 від 12.02.2018, № 44 від 13.02.2018.

По взаємовідносинам з ТОВ «АМЕГАТЕХНОЗЕРН» на підтвердження доводів про реальність господарських операцій позивачем подано до суду: договір № ПК11101; податкова накладна № 24 від 16.01.2018 на загальну суму 52 255,39 грн, у т.ч. ПДВ 8 709, 23 грн; рахунок-фактура № 16015 від 16.01.2018; видаткова накладна № 16017 від 16.01.2018; товарно-транспортна накладна № 16017 від 16.01.2018; оборотно-сальдова відомість; платіжні доручення: № 39 від 09.02.2018, № 47 від 19.02.2018.

Оплата за платіжним дорученням № 47 від 19.02.2018 позивачем здійснювалася на користь ТОВ «ВЕСТ ТОРГ», якому відступлено право вимоги по договору № ПК 11101 від 11.01.2018. ТОВ «АМЕГАТЕХНОЗЕРН» в адресу ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» направило лист від 09.02.2018 № 09021 про надання згоди на підписання договору про відступлення права вимоги по договору № ПК 11101 від 11.01.2018, ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» своїм листом від 12.02.2018 № 5/1 повідомило про свою згоду на підписання такого договору. У свою чергу, згідно вимог діючого законодавства, ТОВ «АМЕГАТЕХНОЗЕРН» в адресу ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» направило повідомлення від 14.02.2018 про відступлення права вимоги, в якому вказало реквізити нового кредитора.

По взаємовідносинам з ТОВ «ОМЕГА НЕКСТ ГРУП» на підтвердження доводів про реальність господарських операцій позивачем подано до суду: договір № ПК13001; податкові накладні: № 2 від 05.02.2018 на загальну суму 130 883,40 грн, у т.ч. ПДВ 21 813,40 грн; № 3 від 05.02.2018 на загальну суму 137 643,00 грн, у т. ч. ПДВ 22 940,50 грн; № 4 від 05.02.2018 на загальну суму 138 855,60 грн, у т.ч. ПДВ 23 142,60 грн; № 5 від 05.02.2018 на загальну суму 136 301,40 грн, у т.ч. ПДВ 22 716,90 грн; № 6 від 05.02.2018 на загальну суму 138 288,00 грн, у т.ч. ПДВ 23 048,00 грн; № 7 від 05.02.2018 на загальну суму 128 355,00 грн, у т.ч. ПДВ 21 392,50 грн; № 8 від 05.02.2018 на загальну суму 95 202,00 грн, у т.ч. ПДВ 15 867,00 грн; № 12 від 06.02.2018 на загальну суму 92 846,46 грн, у т. ч. ПДВ 15 474, 41 грн; № 13 від 06.02.2018 на загальну суму 186 946,80 грн, у т.ч. ПДВ 31 157, 80 грн; № 14 від 06.02.2018 на загальну суму 149 536,80 грн, у т.ч. ПДВ 24 922, 80 грн; № 15 від 06.02.2018 на загальну суму 178 742,40 грн, у т.ч. ПДВ 29 790, 40 грн; № 16 від 06.02.2018 на загальну суму 158 473,92 грн, у т.ч. ПДВ 26 412, 32 грн; № 17 від 06.02.2018 на загальну суму 161 815, 02 грн, у т.ч. ПДВ 26 969,17 грн; рахунки-фактури № 2/13001/7 від 02.02.2018 року, № 2/13001/1 від 05.02.2018 року, № 2/13001/2 від 05.02.2018 року, № 2/13001/3 від 05.02.2018 року, № 2/13001/4 від 05.02.2018 року, № 2/13001/5 від 05.02.2018 року, № 2/13001/6 від 05.02.2018 року, № 2/13001/8 від 06.02.2018 року, № 2/13001/9 від 06.02.2018 року, № 2/13001/10 від 06.02.2018 року, № 2/13001/11 від 06.02.2018 року, № 2/13001/12 від 06.02.2018 року, № 2/13001/13 від 06.02.2018 року; видаткові накладні: № 2/13001/1 від 05.02.2018 року, № 2/13001/7 від 05.02.2018 року, № 2/13001/6 від 05.02.2018 року, № 2/13001/5 від 05.02.2018 року, № 2/13001/4 від 05.02.2018 року, № 2/13001/3 від 05.02.2018 року, № 2/13001/2 від 05.02.2018 року, № 2/13001/13 від 06.02.2018 року, № 2/13001/12 від 06.02.2018 року, № 2/13001/11 від 06.02.2018 року, № 2/130 2/10702/6 від 13.02.2018 року, № 2/10702/7 від 13.02.2018 року, № 2/10702/8 від 13.02.2018 року, № 2/10702/9 від 13.02.2018 року, № 2/10702/10 від 13.02.2018 року, від 13.02.2018 року, № 2/10702/9 від 13.02.2018 року, № 2/10702/8 від 13.02.2018 року, № 2/10702/7 від 13.02.2018 року, № 2/10702/6 від 13.02.2018 року, № 2/10702/5 від 13.02.2018 року, № 2/10702/1 від 13.02.2018 року, № 2/10702/2 від 13.02.2018 року, № 2/10702/4 від 13.02.2018 року, № 2/10702/3 від 13.02.2018 року, № 2/10702/17 від 15.02.2018 року, № 2/10702/16 від 15.02.2018 року, № 2/10702/15 від 15.02.2018 року, № 2/10702/14 від 15.02.2018 року, № 2/10702/13 від 15.02.2018 року, № 2/10702/12 від 15.02.2018 року; платіжні доручення: № 59 від 26.02.2018 року, № 74 від 05.03.2018 року.

По взаємовідносинам з ТОВ «МАНХЕТН СЕРВІС» на підтвердження доводів про реальність господарських операцій позивачем подано до суду: договір № ПК10702; податкові накладні: № 18 від 13.02.2018 року на загальну суму 96 936, 00 грн. у т.ч. ПДВ 16 156, 00 грн.; № 19 від 13.02.2018 року на загальну суму 83 774,88 грн, у т.ч. ПДВ 13 962, 48 грн, № 20 від 13.02.2018 року на загальну суму 98 953, 54 грн, у т.ч. ПДВ 16 492, 26 грн; № 21 від 13.02.2018 року на загальну суму 96 866,40 грн, у т.ч. ПДВ 16 144, 40 грн; № 22 від 13.02.2018 року на загальну суму 84 625, 44 грн, у т.ч. ПДВ 14 104, 24 грн; № 23 від 13.02.2018 року на загальну суму 137 821, 34 грн, у т.ч. ПДВ 22 970, 22 грн.; № 24 від 13.02.2018 року на загальну суму 135 273, 60 грн, у т.ч. ПДВ 22 545,60 грн.; № 28 від 13.02.2018 року на загальну суму 147 034, 20 грн, у т.ч. ПДВ 24 505, 70 грн.; № 27 від 13.02.2018 року на загальну суму 124 459, 20 грн, у т.ч. ПДВ 20 743, 20 грн.; № 25 від 13.02.2018 року на загальну суму 103 558, 37 грн, у т.ч. ПДВ 17 259, 73 грн.; № 26 від 13.02.2018 року на загальну суму 135 728, 64 грн, у т.ч. ПДВ 22 621, 44 грн.; № 36 від 15.02.2018 року на загальну суму 105 781, 80 грн, у т.ч. ПДВ 17 630, 30 грн.; № 37 від 15.02.2018 року на загальну суму 121 083,00 грн, у т.ч. ПДВ 20 180,50 грн.; № 38 від 15.02.2018 року на загальну суму 123 691, 92 грн, у т.ч. ПДВ 20 615, 32 грн.; № 39 від 15.02.2018 року на загальну суму 104 718, 60 грн. у т.ч. ПДВ 17 453, 10 грн.; № 40 від 15.02.2018 року на загальну суму 121 170,00 грн, у т.ч. ПДВ 20 195,00 грн.; № 41 від 15.02.2018 року на загальну суму 100 600, 80 грн. у т.ч. ПДВ 16 766, 80 грн.; рахунки-фактури: № 2/10702/1 від 13.02.2108 року, 2/10702/2 від 13.02.2018 року, № 2/10702/3 від 13.02.2018 року, № 2/10702/4 від 13.02.2018 року, № 2/10702/5 від 13.02.2018 року, № 2/10702/6 від 13.02.2018 року, № 2/10702/7 від 13.02.2018 року, № 2/10702/8 від 13.02.2018 року, № 2/10702/9 від 13.02.2018 року, № 2/10702/10 від 13.02.2018 року, № 2/1070 2/10702/6 від 13.02.2018 року, № 2/10702/7 від 13.02.2018 року, № 2/10702/8 від 13.02.2018 року, № 2/10702/9 від 13.02.2018 року, № 2/10702/10 від 13.02.2018 року, від 13.02.2018 року, № 2/10702/9 від 13.02.2018 року, № 2/10702/8 від 13.02.2018 року, № 2/10702/7 від 13.02.2018 року, № 2/10702/6 від 13.02.2018 року, № 2/10702/5 від 13.02.2018 року, № 2/10702/1 від 13.02.2018 року, № 2/10702/2 від 13.02.2018 року, № 2/10702/4 від 13.02.2018 року, № 2/10702/3 від 13.02.2018 року, № 2/10702/17 від 15.02.2018 року, № 2/10702/16 від 15.02.2018 року, № 2/10702/15 від 15.02.2018 року, № 2/10702/14 від 15.02.2018 року, № 2/10702/13 від 15.02.2018 року, № 2/10702/12 від 15.02.2018 року; платіжні доручення: № 59 від 26.02.2018 року, № 74 від 05.03.2018 року, № 97 від 13.03.2018 року, № 108 від 19.03.2018 року, № 110 від 20.03.2018 року.

Позивач вважає, що наданих зазначених вище первинних документів достатньо для підтвердження реальності здійснених господарських операцій. Таку ж позицію позивача було підтримано судами у своїх рішеннях Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у цій справі.

Проте як, Верховний Суд, скасовуючи вищезазначені рішення першої та апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд зазначив, що дотримання податкової дисципліни позивача можливо встановити за умови належної оцінки реальності (завершеності) вказаних правовідносин позивача з названими контрагентами, що може бути підтверджено належно сформованими, дійсними документами первинного та бухгалтерського обліку, обов`язковість ведення яких прямо покладено на суб`єктів господарювання.

Такий висновок, зумовлений приписами ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів (робіт, послуг) від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Водночас правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватися виключно на підставі норм податкового законодавства.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суди у даній справі оцінювали зміст та обсяг виконаних обов`язків від названих суб`єктів господарювання на користь позивача, зазначивши про наявність відповідних договорів, та документів первинного обліку. Разом з тим, судами не досліджувались умови договорів, та зміст первинних документів, порядок їх складення, відповідність номенклатури товару та інше.

Судами не перевірено також доводи відповідача про відсутність у контрагентів основних фондів та трудових ресурсів, товаро-матеріальних цінностей, необхідних для виконання договірних відносин, та не надання позивачем певних первинних документів під час перевірки, що у відповідності до приписів ст. 44 ПК України може бути розцінено як їх відсутність.

Також податковий орган надавав інформацію про наявність пояснень посадових осіб контрагентів про непричетність до ведення господарської діяльності, а отже судам важливо було встановити належність та допустимість доказів, зокрема первинних документів, підписаних цими особами, які спростовують ведення фінансово-господарської діяльності взагалі.

Також, звертається увага, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Проте в сукупності всіх обставин може мати вагоме значення для правильного вирішення даної справи, у з урахуванням кримінальних проваджень №32017050390000035 від 14.07.2017, №42017080000000471 від 19.08.2017, №32018020000000051 від 12.06.2018, №12018100100000378 від 13.01.2018, № 42018101060000062 від 03.03.2018, №42017100000000256 від 27.02.2017, №2017100060000104 від 17.11.2017, в яких, щодо більшості контрагентів позивача досліджувався факт фіктивного підприємництва. При цьому, Суд Касаційної інстанції вказує, що статус фіктивного підприємництва не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами (постанова ВС України від 14.03.2017 ЄДРСР 65537637).

Вказана обставина не може бути відхилена без ретельного дослідження, з урахуванням того, що висновки акту перевірки ґрунтуються саме на інформації про розслідування кримінальних проваджень.

Зокрема, судам важливо перевірити рух кримінальних проваджень, а також наявність інших судових рішень, в яких можливо встановлювався/спростовувався факт причетності таких суб`єктів господарювання до злочинних дій у фінансовій сфері, або здійснення фіктивного підприємництва. З урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд має право ініціювати отримання від позивача та податкового органу необхідну інформацію щодо контрагентів.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Досліджуючи доводи Верховного Суду, викладені в постанові від 25.11.2021, суд враховує наступне.

Верховний Суд направляючи справу № 520/469/19 на новий розгляд зазначив, що судами не перевірено також доводи відповідача про відсутність у контрагентів основних фондів та трудових ресурсів, товаро-матеріальних цінностей, необхідних для виконання договірних відносин, та не надання позивачем певних первинних документів під час перевірки, що у відповідності до приписів ст. 44 ПК України може бути розцінено як їх відсутність.

До перевірки не надано акти прийому-передачі товару, не надано підтверджуючих документів щодо здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт у пунктах завантаження/розвантаження товару, не надано сертифікат відповідності, паспорт якості, паспорт продукції чи інших документів, які підтверджують, що якість нібито придбаного товару відповідає затвердженим стандартам, з огляду на те, що в пп. 5.1 п. 5 договорів, що укладені з контрагентами-постачальниками ТОВ «ВФ АГРО ТЕРРА» (код за ЄДРПОУ 40649744), з ТОВ «УКРПРОМ-ОБЛАДНАННЯ» (код за ЄДРПОУ 41183279), ТОВ «МАНХЕТН-СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 41542507), ТОВ «ОМЕГА НЕКСТ ГРУП» (код за ЄДРПОУ 41470752), ТОВ «ЗЕТА ПРАЙМ» (код за ЄДРПОУ 41715021), ТОВ «АТАЛАНТ НІКО» (код за ЄДРПОУ 40398984), ТОВ «ІНКОМГЛОБАЛ АЛЬЯНС» (код за ЄДРПОУ 41432413), ТОВ «МІЛТ» (код за ЄДРПОУ 41138320), ТОВ «АМЕГАТЕХНОЗЕРН» (код за ЄДРПОУ 41587768) зазначено, що «Якість і комплектність товару, повинні відповідати нормам, стандартам якісних показників і технічним вимогам, встановленим діючим нормативними актами України та умовами цього Договору, до кожного виду товару».

За змістом абзацу 1 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України факт ненадання документів, що підтверджують показники податкової звітності, до закінчення перевірки, слід кваліфікувати як відсутність таких документів на час складання податкової звітності. Вказане кореспондується і з положеннями абзацу 2 п. 44.6 ст. 44 та п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, у яких наведено виключні випадки, за яких ненадані при проведенні перевірки документи мають бути враховані органом державної податкової служби при прийнятті рішення та можуть впливати на його правомірність. В інших, не визначених законодавством, випадках, у тому числі у випадку надання первинних документів лише під час судового оскарження, факт наявності таких документів не може свідчити про неправомірність прийнятого органом державної податкової служби рішення, що оскаржується.

Крім того, до перевірки ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» надано товарнотранспортні накладні, які оформлені з порушенням вимог діючого законодавства, а саме у наданих ТТН відсутні дані щодо номеру пломби, кількість місць, масою брутто, посада особи, що отримала вантаж та відповідальної особи вантажовідправника, в деяких ТТН відсутні дані щодо номеру посвідчення водія, хоча це передбачено формою ТТН. Відсутні данні про дату і час виїзду автомобіля з підприємства вантажовідправника та його прибуття до вантажоодержувача, відсутній номер подорожнього листа.

Отже з наданих документів відсутнє підтвердження щодо здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт у пунктах завантаження/ розвантаження товару.

ТТН обов`язковий документ для здійснення внутрішніх перевезень вантажів (виняток водій має інший визначений законодавством документ на вантаж) (ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III). А з 14.01.2014 р. не просто обов`язковий, а взагалі основний документ на перевезення вантажів (п. 11.1. Правил перевезень вантажів). Форма ТТН затверджена Мінінфраструктури наказом від 05.12.2013 р. № 983.

Міністерство інфраструктури в листі від 03.09.2013 р. № 10092/25/10-13 наголошує, що будь-яке перевезення вантажу (товару) від вантажовідправника вантажоодержувачу … повинно бути належним чином оформлене з обов`язковим оформленням всіх юридичних рдокументів (у тому числі з використанням ТТН). А виключення з транспортного процесу будь-якого з його учасників, з подальшим уникненням оформлення відповідних юридичних документів (зокрема, ТТН) призводить до виникнення корупційної складової та суперечить законодавству України.

У запиті про надання документів чітко було визначено про необхідність надання: наявності офісних та складських приміщень, що застосовуються Вашим підприємство для здійснення своєї фінансового-господарської діяльності (зазначити чи вони є власністю підприємства, у разі оренди зазначити, на підставі яких документів та на яких умовах відбувалась оренда, форма та стан розрахунків); наявність виробничих потужностей, наявність транспортних засобів з зазначенням чи є вони власністю підприємства, у разі оренди зазначити на підставі яких документів та на яких умовах відбувалась оренда, форма та стан розрахунків). Отже, чітко було запитано оборотно сальдові відомості по рахунку 10. Крім того, було запитано згідно яких документів продано за сплачено товар, на яку суму продано товари (роботи, послуги), сальдо розрахунків. Тобто були запитані оборотно-сальдові відомості по рахунку 10 «Основні засоби», 201 «Сировина та матеріали», 281 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками».

Щодо посилань позивача на неврахування договору перевезення вантажів автомобільним транспортом укладеного з ТОВ «БИТКОНТ»

У відповіді на відзив позивач зазначає про те, що договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 29.06.2017 № У12906, укладений з ТОВ "БИТКОНТ" (код ЄДРПОУ 41305655) надавався, однак ГУ ДПС зазначило про ненадання такого документу, що не відповідає дійсності.

ГУ ДПС у відзиві на позовну заяву чітко зазначило про надання такого документу, однак, згідно з пп. 1.2 п. 1 зазначеного договору сплата послуг здійснюється по факту виконання робіт, складанням актів виконаних робіт. Всупереч зазначеному, до перевірки не надано актів виконаних робіт та документів, що підтверджують оплату ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» наданих послуг.

Верховний Суд направляючи справу № 520/469/19 на новий розгляд зазначив, що судами не перевірено також доводи відповідача про відсутність у контрагентів основних фондів та трудових ресурсів, товаро-матеріальних цінностей, необхідних для виконання договірних відносин

З урахуванням наведених обставин, судом першої інстанції не було враховано позицію Верховного Суду викладену у постанові від 14 липня 2020 року по справі № 820/6063/16) відповідно до якої: «…з`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій».

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду зазначеної у постанові від 31.03.2020 у справі № 520/8893/18 зазначено, що посилаючись на аргументи судів попередніх інстанцій щодо відсутності у кримінальній справі вироку, зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 КК України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Як слушно зазначає Верховний Суд у постанові від 28.08.2018 у справі № 804/8332/17: «за змістом ст. 205 КК України злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності».

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень кримінальні провадження на які наявне посилання у акті перевірки тривають.

Таким чином, суд зауважує, що позивачем надано виключно документи, які фіксують факт укладання правочинів (договори) та їх результати (рахунки на оплату, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, виписки по рахункам). Однак, матеріали справи не містять підтвердження фактичного виконання сторонами договірних зобов`язань, тобто доказів вчинення певних дій у ході постачання та реалізації товарів, що є предметом договорів, в т.ч. про фактичний рух активів.

З огляду на вказане суд вважає, що позивачем на підтвердження виконання вказаних господарських договорів не надано документів, які підтверджують фактичний рух його активів та реальні зміни в майновому стані, а податкових та видаткових накладних недостатньо для здійснення висновку про реальність виконання цих договорів. Фактично, крім документів у паперовому вигляді, які підтверджують факт укладення договорів, складення видаткових і податкових накладних, а також проведення оплати, інших доказів на підтвердження реальності господарських відносин позивачем суду не надано. Проте договори, податкові та видаткові накладні не є тими первинними документами, які підтверджують фактичний рух активів і реальне постачання товару від постачальників позивачу.

У постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15 викладено правовий висновок, згідно з яким положення абз. 1 п. 44.6 ст. 44 ПК України вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.02.2021 у справі № 804/588/17, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені, в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.06.2021 у справі № 821/1949/17, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі, і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні; відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій; неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів; виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі, преференцій з боку держави (податковий кредит).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правових відносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду.

Зважаючи на наведене, суд погоджується з прийнятими Головним управлінням ДПС у Харківській області податковим повідомленням рішенням від 12.12.2018 № 00002921411, та вважає його правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність податкового повідомлення рішення від 12.12.2018 № 00002921411, прийнятого відносно позивача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОСАТ ПЛЮС" (вул. Конторська, буд. 9 В, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 24337508) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 листопада 2022 року.

Суддя Заічко О.В.