Рішення

від 05.12.2022 по справі 640/39266/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2022 року м. Київ № 640/39266/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судових засідань Шпотак А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНРАЙТ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування рішень,-

за участі представників сторін:

від позивача - Адамович Оксана Вікторівна

від відповідача - Демченко Сергій Вікторович

прийняв до уваги наступне,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕНРАЙТ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2021 № 00919770704 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника за серпень 2021 на 9 005 072,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 2 251 268,00 грн.

2. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві внести заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) подану за серпень 2021 року до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2022 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2022 закінчено підготовче провадження та призначено справу № 640/39266/21 до судового розгляду у судовому засіданні на 21 листопада 2022 року о 10:30 год. за адресою: м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1, каб. № 32.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що акт перевірки від 18.11.2021 № 85596/26-15-07-04-02/43947299 складений з порушенням строків встановлених статтею 86 Податкового кодексу України, а докази зібрані після 10.11.2021 не є допустимими в розумінні статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки отримані не в межах та порядку встановленого законом. Окрім цього, представник ТОВ " ТЕНРАЙТ " вказує, що висновки акту перевірки базуються виключно на припущеннях, у той же час зазначає, що порушення порядку зберігання, обліку матеріальних цінностей (основних засобів) не може вказувати на протиправність формування податкового кредиту. Водночас, представник позивача зазначає, що в акті перевірки не наведено жодного обґрунтування в частині нереальності господарських операцій, сумлінності контрагента, у якого ТОВ " ТЕНРАЙТ" було придбано товари та відповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній наполягає на правомірності прийнятого ним рішення та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позву. ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що в ході документальної позапланової виїзної перевірки позивача не встановлено факт наявності придбаного ним товару, за рахунок придбання якого сформовано від`ємне значення, що вказує на не використання такого товару ТОВ " ТЕНРАЙТ " у власній господарській діяльності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов, у той час коли, представник відповідача проти задоволення позову заперечив, наполягаючи на правомірності прийнятого ним рішення.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши наявні документи, матеріали, пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕНРАЙТ» перебуває на обліку в органах доходів і зборів та є платником податку на додану вартість.

21.09.2021 ТОВ «ТЕНРАЙТ» подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2021 до якої додано заяву на повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника.

На підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку із поданням Товариством з обмеженою відповідальністю " ТЕНРАЙТ " декларації з податку на додану вартість із сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку за серпень 2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві видано наказ №8023-п від 12.10.2021, яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з 27.10.2021 по 09.11.2021.

Перевірку провести з метою достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2021 року.

В подальшому, на підставі абзацу 2 пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України у зв`язку з великим документообігом на підприємстві Головним управлінням ДПС у м. Києві видано наказ №8837-п від 08.11.2021 "Про продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТЕНРАЙТ", яким продовжено строк проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ " ТЕНРАЙТ " з 10.11.2021 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів, призначеної наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 12.10.2021 №8023-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТЕНРАЙТ».

Головним управлінням ДПС у м. Києві скеровано ТОВ «ТЕНРАЙТ» запит від 04.11.2021 №32360/1/26-15-07-04-02-14 на отримання документів, за наслідком розгляду яких останній листом б/н надано запитувані документи, у тому числі документів для підтвердження придбання основних засобів та суми, що підтверджують виникнення від`ємного значення із додатками на 100 аркушах.

18.11.2021 Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт №85596/26-15-07-04-02/43947299 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю " ТЕНРАЙТ " з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2021 року.

В акті перевірки зафіксовано, що в ході інвентаризації встановлено відсутність сонячних фотогальванічних елементів в зібраному стані у кількості 12 399 штук за адресою Кіровоградська обл, м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, буд. 15... Зі слів ОСОБА_1 «придбані сонячні панелі передані 01.11.2021 ТОВ «Оптіма Кварт (код 43057008) відповідно до договору оренди від 01.11.2021 Ne 11-02/21. Відповідно договору оренди передбачено, що первинне розташування сонячних панелей відбувається за адресою: Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, буд. 17. Однак, ТОВ «Оптіма Кварт» (код 43057008) має право за своєю потребою переміщувати панелі на місце куди потрібно орендарю. За інформацією орендаря станом на 15.11.2021 панелі знаходяться за адресою первинного розташування, а саме: Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, буд. 17». Договір оренди з ТОВ «Оптіма Кварт» не надавався... В Єдиному реєстрі податкових накладних відсутні зареєстровані податкові накладні ТОВ «ТЕНРАЙТ» щодо нарахованих податкових зобов?язань з ПДВ з передачі в оренди сонячних фотогальванічних елементів. Працівниками ГУ ДПС у м. Києві, в присутності директора ТОВ «ТЕНРАЙТ» ОСОБА_1 , здійснено виїзд за адресою: Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, буд. 17, та встановлено, що за даною адресою знаходиться діюча сонячна електростанція, яка огороджена парканом та охороняється. На сонячній електростанції паспорт об?єкта відсутній, тому ідентифікувати власника, та/або орендаря не є можливим. Зрозуміти кому саме належать сонячні фотогальванічні елементи неможливо. Зі слів охорони сонячні фотогальванічні елементи змонтовані на даній земельній ділянці в 2019-2020 роках. В своїх поясненнях ОСОБА_1 не надав відповіді, щодо періоду встановлення (монтажу) сонячних фотогальванічних елементів на даній земельній ділянці та не надав актів прийому-передачі сонячних фотогальванічних елементів ТОВ «Оптіма Кварт». ...Слід зазначити, що встановлені факти фактичного монтажу сонячних фотогальванічних елементів у сонячну електростанцію суперечать наданим раніше письмовим поясненням директора ТОВ «ТЕНРАЙТ» ОСОБА_1 , а саме письмові пояснення, які надані 04.11.2021 з первинними документами у ході проведення перевірки. Відповідно письмових пояснень встановлено, що ТОВ «ТЕНРАЙТ» придбає обладнання - сонячні панелі зібрані в модуль, які використовуються для виробництва електричної енергії. Дане обладнання ТОВ «ТЕНРАЙТ» буде надавати в оренду для виробництва електричної енергії та реалізації електроенергії за Зеленим тарифом, та планується будування власної сонячної електростанції Для будівництва власної електростанції, на даному етапі, ТОВ «ТЕНРАЙТ» займається пошуком відповідної земельної ділянки, розробкою технічних умов, підготовкою проектної документації, укладенню договору з ДП «Енергоринок», підключенню до Зеленого тарифу. Проект планується запустити протягом 2022 року...

Таким чином, за результатами інвентаризації придбаних ТОВ «ТЕНРАЙТ» сонячних фотогальванічних елементів, встановлено відсутність сонячних фотогальванічних елементів у кількості 12399 шт. за адресою зберігання, згідно укладеного договору, від 17.08.2021 №17-08/21/2, і як наслідок використання придбаного товару у господарській діяльності перевіркою не встановлено.

Документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, н. 201.1, д. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Кодексу, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПІДВ (рядок 20.2.1 Декларації за серпень 2021 року на суму 9 005 072 гривень.

На порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 N 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, ТОВ «ТЕНРАЙТ» не виписано (не оформлено) та не зареєровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за серпень 2021 року на суму ПДВ 9 005 072 гривень.

Контролюючий орган 13.12.2021 виніс податкове повідомлення-рішення №00919770704 форми В1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника за серпень 2021 на 9 005 072,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 2251268,00.

Не погоджуючись з діями відповідача та з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Положеннями пункту 198.2 статті 198 ПК України регламентовано, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту лізингоодержувача (орендаря) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) таким лізингоодержувачем (орендарем).

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

У той же час, за правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону (п. 2020.8 ст. 200 ПК України).

За правилами пункту 200.11 статті 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно із підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

У той же час, пунктами 78.4-78.8 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Аналізуючи наведені положення суд приходить до наступних висновків.

По-перше, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

По-друге, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

По-третє, право платника податків щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість реалізується ним шляхом подачі відповідному контролюючому органу податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

В четверте, за наслідком надходження від платника податків заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації контролюючий орган, в межах строків для проведення камеральної перевірки має право призначити та провести документальну позапланову перевірку платника податку з метою підтвердження наявності/відсутності права на бюджетне відшкодування.

Як свідчать матеріали справи, позивач, серед іншого, мотивуючи позовні вимоги вказує на те, що акт перевірки від 18.11.2021 № 85596/26-15-07-04-02/43947299 складений з порушенням строків встановлених статтею 86 ПК України, а докази зібрані після 10.11.2021 не є допустимими в розмінні статті 74 КАС України.

Суд вважає вказані доводи безпідставними та такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог мотивуючи це наступним.

Згідно із пунктом 86.3 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження) (п. 86.1 ст. 86 ПК України).

Суд вказує, що наказом №8837-п від 08.11.2021 "Про продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТЕНРАЙТ" продовжено строк проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ " ТЕНРАЙТ " з 10.11.2021 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів. Тобто, перевірка позивача продовжена з 10.11.2021 по 16.11.2021 включно.

Суд враховує, що наказ №8837-п вручений позивачу 15.11.2021, проте вказує, що вручення такого наказу відбулося в межах строків проведення перевірки.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача в цій частині та вважає останні необґрунтованими.

Разом з цим, судом встановлено, що ТОВ "ТЕНРАЙТ" подано до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2021 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізовується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4), в якій сума розрахована відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України.

Згідно з даними додатку 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" до податкової декларації з ПДВ за серпень 2021 року ТОВ "ТЕНРАЙТ" в таблиці 2 "Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України" включило до розрахунку бюджетного відшкодування від`ємне значення з ПДВ серпень 2021 року на суму 9 005 072,00 грн.

Звідси слідує, що позивачем реалізовано право, передбачене пунктом 200.7 статті 200 ПК України із реалізацією якого ПК України пов`язує право контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки такого платника податків.

Приймаючи до уваги наведене суд зазначає, що документальна позапланова виїзна перевірки призначена контролюючим органом в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.

У той же час, як слідує з матеріалів справи причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту є відсутність сонячних фотогальванічних елементів у кількості 12 399 шт. за адресою зберігання, згідно укладеного договору, від 17.08.21 №17-08/21/2, і як наслідок використанні придбаного товару у господарській діяльності перевіркою не підтверджуються».

Згідно акту перевірки висновок відповідача про фактичне не підтвердження наявності у ТОВ "ТЕНРАЙТ" права на бюджетне відшкодування у сумі 9 005 072,00 грн. базується на неможливості посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві встановити наявність придбаних сонячних фотогальванічних елементів в зібраному стані за адресою місця зберігання, і як наслідок використання придбаного товару позивачем у власній господарській діяльності.

У відповідності до підпункту г) пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

ГУ ДПС у м. Києві вважає, що позивач мав застосувати положення підпункту г) пункту 198.5 статті 198 ПК України, а саме оформити та зареєструвати податкову накладну та стверджує про те, що останній не має права на бюджетне відшкодування, внаслідок придбання вказаного вище товару.

Суд, досліджуючи матеріали справи, не може погодитися із наведеними висновками ГУ ДПС у м. Києві, з огляду на наступне.

16.08.2021 між ТОВ «ТЕНРАЙТ» та ТОВ «ЕКОСТОУН ПРО» укладено Договір купівлі- продажу товарів № 160821/1, відповідно до предмету якого (п.1.1) в порядку та на умовах визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти у власність від Продавця товари (надалі іменуються «товар» або «товари») та оплачує їх за ціною у відповідності до Розділу 2 цього договору. Перелік товарів, що передаються у власність Покупця визначаються у відповідних видаткових накладних.

На виконання умов Договору від 16.08.2021 ТОВ «ЕКОСТОУН ПРО» передано у власність позивача: сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі у кількості 1241 шт. на загальну суму 4 148 464,44 грн (видаткова накладна № 99 від 17.08.2021, податкова накладна № 17 від 17.08.2021); сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі у кількості 541 шт. на загальну суму 1 808 476,44 грн (видаткова накладна № 100 від 17.08.2021; податкова накладна № 18 від 17.08.2021); сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі у кількості 640 шт. на загальну суму 3 142 325,76 грн (видаткова накладна № 101 від 18.08.2021; податкова накладна № 19 від 18.08.2021); сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі у кількості 160 шт. на загальну суму 1 024 344,95 грн (видаткова накладна № 102 від 18.08.2021; податкова накладна № 20 від 18.08.2021); сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі у кількості 273 шт. на загальну суму 1 747 788,59 грн (видаткова накладна № 103 від 18.08.2021; податкова накладна № 21 від 18.08.2021); сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі мод SNFX 400 у кількості 560 шт. та сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі мод SNFX 330 у кількості 130 шт. на загальну суму 2 688 942,84 грн (видаткова накладна № 104 від 19.08.2021; податкова накладна № 22 від 19.08.2021); сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі мод SNFX 400 у кількості 560 шт. та сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі мод SNFX 330 у кількості 130 шт. на загальну суму 2 716 916,28 грн (видаткова накладна № 105 від 19.08.2021; податкова накладна № 23 від 19.08.2021); сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі мод LR 4-60НРН 380М у кількості 648 шт. та сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі мод LR4- 72НРН 430М у кількості 594 шт. на загальну суму 4 766 564,23 грн (видаткова накладна № 106 від 19.08.2021; податкова накладна № 24 від 19.08.2021); сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі мод NVU-545M у кількості 618 шт. на загальну суму 3 003 954,62 грн (видаткова накладна № 107 від 20.08.2021; податкова накладна № 25 від 20.08.2021); сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі мод LP-340M у кількості 924 шт. на загальну суму 2 683 928,02 грн (видаткова накладна № 108 від 20.08.2021; податкова накладна № 26 від 20.08.2021); сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі мод LP-340M у кількості 704 шт. на загальну суму 3 160 895,23 грн (видаткова накладна № 109 від 20.08.2021; податкова накладна № 27 від 20.08.2021); сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі мод TSM-500DE18M(R) у кількості 1800 шт. на загальну суму 8 301 744,00 грн (видаткова накладна №110 від 25.08.2021; податкова накладна № 28 від 25.08.2021); сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі мод LR 4-72НРН 535М у кількості 1240 шт. на загальну суму 5 705 364,00 грн (видаткова накладна №111 від 25.08.2021; податкова накладна № 29 від 25.08.2021).

На виконання умов договору постачальником забезпечено перевезення придбаних ТМЦ до Кіровоградської області, м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, 17, що підтверджується товарно-транспортними накладними №19741 від 17.08.2021, 41 2 від 17.08.2021, №19742 від 17.08.2021, №19743 від 18.08.2021, №19744 від 2121, №19745 від 19.08.2021, №19746 від 19.08.2021, №19747 від 19.08.2021, №19748 від 20.08.2021, №19749 від 20.08.2021, №19750 від 0 2 1, №19751 від 25.08.2021, №19751/2 від 25.08.2021, №19752 від 25.08.2021 та №19752/2 від 25.08.2021.

Також між позивачем та ТОВ «Пінта Солярне» (код ЄДРПОУ 43190047) 19.08.2021 укладено Договір купівлі-продажу товарів № ПС 08/21-19, відповідно до предмету якого (п.1.1) в порядку та на умовах визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти у власність від продавця товари та оплачує їх за ціною у відповідності до Розділу 2 цього договору. Перелік товарів, що передаються у власність визначаються у відповідних видаткових накладних.

На виконання умов Договору від 19.08.2021 ТОВ «Пінта Солярис» передано у власність ТОВ «ТЕНРАЙТ»: сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі (PHOTOVOLTAIC MODULE 500W) в кількості 438 шт. на загальну суму 2 660 429,52 грн (видаткова накладна № 47 від 19.08.2021, податкова накладна № 19 від 19.08.2021); сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі (PHOTOVOLTAIC MODULE 450W) в кількості 1110 шт. на загальну суму 5 995 012,32 грн (видаткова накладна № 48 від 20.0S.2021, податкова накладна № 20 від 20.08.2021); сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі (PHOTOVOLTAIC MODULE 450W) в кількості 88 шт. на загальну суму 475 280,26 грн (видаткова накладна № 49 від 20.08.2021, податкова накладна № 21 від 20.08.2021)

На виконання умов договору постачальником забезпечено перевезення придбаних ТМЦ до Кіровоградської області, м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, 15, що підтверджується товарно транспортними накладними №18450 від 19.08.2021, №18451 від 20.08.2021, №18451/2 від 20.08.2021.

Зазначений товар розвантажений за адресою м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, буд. 15 на підставі договору відповідального зберігання №17-08/21/1 від 17.08.2021, актів передачі приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 17.08.2021, від 18.08.2021, від 19.08.2021, від 20.08.2021, від 25.08.2021.

Придбання фотогальванічних елементів здійснювалось за рахунок залучених коштів від ТОВ «Фінансова компанія «ФІНДІАЛОГ» (код ЄДРПОУ 41882770) на підставі договору про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №ФД-18/08/2021-2к від 18.08.2021. Відповідно до п. 1.1 Договору від 18.08.2021 №ОГ- 20/08/21-1к, кредитодавець (ТОВ «ФК «Омега Груп») надає позичальникові (ТОВ ІНРАЙТ» в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності грошові кошти у національній валюті України (надалі - Кредитні ресурси) в сумі 60 000 000 (шістдесят мільйонів) гривень 00 коп., з оплатою по фіксованій процентній ставці у розмірі 14% (чотирнадцять відсотків) річних.

Факт оплати за товар підтверджується виписками по рахунку та не заперечується в акті перевірки.

Судом встановлено, що між позивачем, як орендодавцем, з однієї сторони, та ТОВ «ОПТІМА КВАРТ», як орендарем, з іншої сторони, укладено договір оренди обладнання №11-02/21 від 01.11.2021, у відповідності до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне використання майно (надалі - об`єкт оренди), що належить орендодавцю на праві приватної власності.

За правилами пунктів 2.2, 2.3 розділу 2 договору від 01.11.2021 первинне розміщення об`єкту оренди розташоване за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, 17.

Орендар має право переміщати об`єкт оренди на свій розсуд, повідомивши при цьому орендодавця.

Відповідно до акту приймання-передачі обладнання №1 від 01.11.2021 до договору оренди №11-02/21 від 01.11.2021 ТОВ "ТЕНРАЙТ" передало в оренду сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі на загальну суму 45 025 359,60 грн., у тому числі ПДВ - 9 005 071,91 грн.

Суд зазначає, що в Акті від 18.11.2021 не ставиться під сумнів реальність господарських операцій, сумлінність контрагента та відповідність податкових вкладних вимогам ст. 201 ПК України.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що товар - сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі придбані позивачем у ТОВ «ЕКОСТОУН ПРО», ТОВ «Пінта Солярис» та в подальшому передані в оренду ТОВ «ОПТІМА КВАРТ», що підтверджується належним чином оформленими перинними документами.

Слід вказати, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефектність первинних документів, більше того на аркуші 4 акту перевірки зазначено про те, що в охопленому періоді платник податків (позивач) не оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському обліку і податковому обліку виплинули на визначення у Декларації від`ємного значення ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

Натомість, висновки контролюючого органу про невикористання придбаних позивачем товарів базуються на тому, що внаслідок проведення інвентаризації не встановлено зберігання товару за місцем зберігання, яке визначено в договорі відповідального зберігання №17-08/21/1 від 17.08.2021, тобто сформовано висновок про те, що такий товар не використовується ТОВ "ТЕНРАЙТ" у власній господарської діяльності.

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань ТОВ "ТЕНРАЙТ" серед іншого, надає в оренду інші машини, устаткування та товари.

Отже, надання в оренду товарів - сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі позивачем ТОВ «ОПТІМА КВАРТ» не суперечить виду діяльності ТОВ "ТЕНРАЙТ" .

Між тим, наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.10.2014 за №1365/26142 затверджено Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань (далі - Положення), яке визначає порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів та застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства).

У відповідності до пункту 4 Положення проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням.

Проведення інвентаризації є обов`язковим за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Згідно із пунктом 1 розділу II Положення для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.

За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії господарського товариства.

У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Відповідно до пунктів 5-7 розділу II Положення до початку перевірки фактичної наявності активів: перевіряється справність усіх ваговимірювальних приладів; завершується обробка всіх документів щодо руху активів та формуються останні на момент інвентаризації реєстри прибуткових і видаткових документів або звіти про рух активів; визначаються залишки на дату інвентаризації; активи групуються, розсортовуються та розкладаються за назвами, сортами, розмірами у порядку, зручному для підрахунку (у разі проведення раптових інвентаризацій це робиться у присутності інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії)).

Голова інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) візує всі прибуткові та видаткові документи, що додаються до реєстрів (звітів), із зазначенням "До інвентаризації на (дата)". Для бухгалтерської служби ці документи є підставою для визначення залишків активів на початок інвентаризації за даними обліку.

Матеріально відповідальні особи дають в інвентаризаційному описі розписки про те, що до початку інвентаризації всі прибуткові та видаткові документи на активи здані в бухгалтерію, що всі цінності, які надійшли під їх відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списані.

Наявність активів при інвентаризації встановлюється шляхом обов`язкового підрахунку, зважування, обміру. Переважування, обмір, підрахунок проводяться у порядку розміщення активів у приміщенні, де вони зберігаються. Визначення ваги (обсягу) навалочних матеріалів може проводитися на основі обмірів і технічних розрахунків. Акти обмірів і розрахунки додаються до інвентаризаційних описів.

Згідно з аркушем 5 акту перевірки контролюючий орган вказує, що в ході проведення інвентаризації встановлено відсутність сонячних фотогальванічних елементів в зібраному стані в кількості 12399 штук за адресою Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, б. 15.

Разом з цим, жодних належних та достатніх доказів на підтвердження наведеного ГУ ДПС у м. Києві до суду не надає. Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні документи (акти, тощо), які б фіксували наведені обставини.

У той же час, в акті перевірки відповідач посилається на пояснення директора ОСОБА_1 про відсутність сонячних фотогальванічних елементів в зібраному стані в кількості 12399 штук за адресою Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, б. 15. Варто наголосити, що у вказаних поясненнях представник позивача повідомляє про те, що відповідний товар переданий ТОВ «ОПТІМА КВАРТ» та останній має право на його переміщення. Окрім цього, необхідно відмітити, що в акті перевірки в цій частині упущено пояснення директора ТОВ ТЕНРАЙТ" де він вказує про те, що прибувши на місце розташування з перевіряючими ДПС 15.11.2021 можна спостерігати, що загальна кількість панелей є в наявності. Тобто, в акті перевірки відповідачем не відображено повний зміст пояснень директора ТОВ «ТЕНРАЙТ», а виокремлено їх частково.

Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 72 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У той же час, частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

Суд наголошує, що матеріали справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності відповідного товару в місці зберігання товару, у той час коли у поясненнях директора ТОВ "ТЕНРАЙТ" вказано про їх наявність.

При цьому, в цій частині суд враховує, що згідно із положеннями частини 3 статті 73 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Представником ГУ ДПС у м. Києві жодним чином не обґрунтовано неналежність доказу - пояснення директора позивача, як такого, що підтверджує факт зберігання товару за місцем зберігання (фактичну їх наявність).

Також суд враховує, що в акті перевірки контролюючим органом вказано про те, що договір оренди із ТОВ «ОПТІМА КВАРТ» до перевірки не надався.

В цій частині слід вказати про те, що про факт укладення договору відповідача повідомлено у письмових пояснення директора, жодних запитів щодо надання останнього ГУ ДПС у м. Києві ТОВ "ТЕНРАЙТ" не надавався.

Разом з цим, суд наголошує, що пункт 44.6 статті 44 ПК України застосуванню в межах спірних правовідносин не підлягає, оскільки останній передбачає, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, пункт 44.6 статті 44 ПК України стосується виключно тих документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

В даному випадку контролюючим органом не здійснювалась перевірка взаємовідносин ТОВ "ТЕНРАЙТ" із ТОВ "ОПТІМА КВАРТ", які виникли внаслідок укладення договору оренди обладнання №11-02/21 від 01.11.2021.

З аналогічних підстав не можуть бути враховані та покладені в основу рішення про відмову у задоволенні позовних вимог наведена ГУ ДПС у м. Києві в акті перевірки інформація щодо контрагента позивача - ТОВ «ОПТІМА КВАРТ», оскільки відповідні взаємовідносини виходять за межі предмету перевірки.

Крім цього, суд відмічає, що твердження в акті перевірки про відсутність зареєстрованих податкових накладних ТОВ "ТЕНРАЙТ" щодо придбання робіт/послуг з встановлення (монтажу) сонячних фотогальванічних елементів у сонячну електростанцію, придбання супутніх послуг та товарів жодним чином не підтверджує обставини відсутності панелей як таких.

Суд зазначає, що відповідний товар передано в оренду ТОВ «ОПТІМА КВАРТ», даний вид господарської діяльності не суперечить видам діяльності позивача, які зазначені в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в матеріалах справи наявні первинні документи (договір оренди, акт передачі товарів).

Більше того, суд вказує, що твердження в акті перевірки про суперечність пояснень директора позивача від 04.11.2021 встановленим фактам монтажу сонячних фотогальванічних елементів у сонячну електростанцію жодним чином не деталізовано, а саме в чому полягає така суперечність. Суд вказує, що у поясненнях від 04.11.2021 повідомлено про те, що позивач буде надавати в оренду відповідний товар, факт передачі в оренду підтверджено. Таким чином, стверджувати про те, що ТОВ "ТЕНРАЙТ" не використовує придбаний товар у власній господарській діяльності не вбачається за можливе.

Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд відмічає, що висновки контролюючого органу мають базуватися на конкретних документах, які фіксують порушення. В даному випадку, сам акт перевірки не може прямо підтверджувати наявність обставин порушення, оскільки жодного документу щодо відсутності сонячних панелей ГУ ДПС у м. Києві не складено, у той же час позивачем надано належним чином оформленні документи, що підтверджують факт руху товару. Отже, підсумовуючи вище викладене суд вважає, що висновки ГУ ДПС у м. Києві про порушення ТОВ "ТЕНРАЙТ" пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ (рядок 20.2.1 Декларації) за серпень 2021 року на суму 9 005 072,00грн. не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Наведене, в свою чергу, зумовлює висновок суду про те, що ТОВ "ТЕНРАЙТ" правомірно включено до розрахунку суми бюджетного відшкодування до податкової декларації з ПДВ за серпень 2021 року суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України та наявність у останнього права на бюджетне відшкодування від`ємного значення з ПДВ серпень 2021 року на суму 9 005 072,00грн

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги наведене у своїй сукупності суд вважає, що спірне рішення не відповідає критеріям, які визначені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованим та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи встановлено протиправність оскаржуваного рішення, суд вважає наявними підстави для зобов`язання Головного управляння Державної податкової служби у місті Києві внести заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізовується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) подану за серпень 2021 року до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то сплачений позивачем судовий збір у розмірі 22 700,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.

Водночас, як свідчить прохальна частина позовної заяви позивачем заявлено вимоги щодо відшкодування витрат, понесених ним на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Згідно із частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Між тим, положення частин 1, 2 статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, в матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги №4/11 від 23.11.2021, у відповідності до якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити такі послуги у порядку та строки встановлені договором (далі - договір №4/11).

Відповідно до пункту 4.1 договору №4/11 за надання правничої допомоги, передбаченої розділом I договору, клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого визначається в додаткових угодах до договору, в залежності від обсягу наданих послуг.

Згідно із додатковою угодою від 23.11.2021 до договору №4/11 про надання правничої допомоги від 23.11.2021 сторони домовилися встановити наступну вартість години роботи адвоката - 5 000,00 грн.

Сторонами складено та підписано рахунок-фактуру №11 від 23.11.2021 на суму 50 000,00 грн. Факт оплати наданої правничої допомоги підтверджується копією платіжного доручення №8 від 22.12.2021.

У той же час, відповідно до акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 28.12.2021 обсяг наданої адвокатом правничої допомоги становить 10 год. 00 хв., в якому включається правовий аналіз правомірності висновків акту перевірки, вивчення та аналіз судової практики і удових рішень з аналогічних питань, узгодження позиції із клієнтом та безпосередньо підготовка та подача позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 50 000,00 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

При цьому, суд також враховує положення частини 7 статті 134 КАС України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено жодних аргументів щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу в порядку частини 7 статті 134 КАС України. Такі аргументи не висловлені ГУ ДПС у м. Києві під час проведення судових засідань.

Додатково суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" відповідно до статей 138, 140 Цивільного процесуального кодексу України, статей 135, 138 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 128 Господарського процесуального кодексу постановлено затвердити граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, згідно з додатком (далі - Постанова №590).

Згідно із пунктом 4 Постанови №590 компенсація судових витрат (крім судового збору) у цивільних та адміністративних справах здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань судів, якими винесено відповідне рішення.

У той же час, як вже було вказано судом вище Постанова №590 прийнята відповідно до статей 135, 138 Кодексу адміністративного судочинства України.

В свою чергу, статтями 135 КАС України врегульовано питання витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду, а статтею 138 КАС України питання витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, вчиненням інших процесуальних дій, підготовкою справи до розгляду.

Окрім цього, Постанова №590 підлягає до застосування у разі коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат (крім судового збору), вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком

Отже, беручи до уваги наведене та встановлені в ході розгляду справи обставини, суд вважає відсутніми підстави для застосування Постанови №590 при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу.

Між тим, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено обставини понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн., суд вважає наявними підстави для їх відшкодування останньому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 72-73, 76-78, 132, 134, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНРАЙТ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2021 № 00919770704 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника за серпень 2021 на 9 005 072,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 2 251 268,00 грн.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві внести заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) подану за серпень 2021 року до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНРАЙТ» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, б. 30, офіс 1100/2, код ЄДРПОУ 43947299) сплачений ним судовий збір у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНРАЙТ» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, б. 30, офіс 1100/2, код ЄДРПОУ 43947299) витрати понесені ним на правничу допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 14.12.2022 року.

Суддя Р.О. Арсірій