Рішення

від 14.12.2022 по справі 640/4902/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2022 року м. Київ № 640/4902/22

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Копос Електро» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Копос Електро» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.10.2021 №741090701, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування на прибуток на суму 777167,00 гривень (за невизнаними господарськими операціями між ДП «КОПОС ЕЛЕКТРО» та ТОВ «ЕКСПО ГРУП ДЖЕНЕРАЛ»);

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.10.2021 №741100701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість 14010100 на суму 183048,00 грн., з яких 122032,00 грн - сума донарахованого податку, 61016,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, що підлягають застосуванню.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було проігноровано наявність документів, що підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ «Експо Груп Дженерал» та правомірності відображення вказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Ухвалою суду від 18 квітня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що надані позивачем первинні документи не опосередковувались реальним рухом активів між ДП «Копос Електро» і ТОВ «Експо Груп Дженерал», оскільки останній не мав у своєму розпорядженні трудових ресурсів, транспортних засобів, складів тощо, а також звернув увагу на невідповідність придбаних та реалізованих товарів у постачальника ТОВ «Експо Груп Дженерал». В зв`язку із чим, вважає винесені податкові повідомлення-рішення обґрунтованими та законними.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДПС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «КОПОС ЕЛЕКТРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2018 по 31.03.2021, валютного законодавства за період з 01.04.2018 по 31.03.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 по 31.03.2021, за результатами якої складено акт від 02.10.2021 №66806/Ж5/26-15-07-01-02/25283594.

За результатами перевірки були встановлені наступні порушення ДП «КОПОС ЕЛЕКТРО»:

п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, НП(С)БО 16 «Витрати», НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», ч1. ст.9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік на суму 868 852 грн;

п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України. ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» занижено податок на додану вартість на суму ПДВ 122 032 грн.

Не погоджуючись із актом перевірки, позивачем були направленні заперечення на акт.

Листом №29398/І/26-15-07-01-02 від 30.09.2021 року про результати розгляду заперечень, позивачу було повідомлено про безпідставність висновків акту перевірки в частині порушень податкового законодавства щодо списання дебіторської заборгованості за 2020 рік у сумі 305 грн. В іншій частині акт перевірки залишено без змін.

За результатами розгляду заперечень, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №741090701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування на прибуток на суму 868852,00 грн;

- №741100701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 183048,00 грн, з яких 122032,00 грн-сума донарахованого податку, 61016,00 грн- сума штрафних (фінансових) санкцій, що підлягають застосуванню.

23 жовтня 2021 року позивач звернувся зі скаргою на податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України №488/6/99-00-06-01-01-06 від 12.01.2022 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Незгода позивача із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києві із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПКУ, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 201 ПКУ, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної, в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Як свідчать обставини справи, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді, ДП «Копос Електро» мало взаємовідносини з ТОВ «Експо Груп Дженерал», відповідно до договору транспортного експедирування від 26.04.2019 №01/4.

Відповідно до умов договору ТОВ «Експо Груп Дженерал» (експедитор) за дорученням та за рахунок замовника, зобов`язується надати транспортно-експедиторські послуги з організації та забезпечення перевезення вантажу.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку ДП «Копос Електро» у 2019 році було віднесено до складу витрат вартість послуг, придбаних у ТОВ «Експо Груп Дженерал» на суму 777 167 грн.

У бухгалтерському обліку вищенаведені господарські операції відображено наступним чином: Дт 644 - Кт 6852 на суму 155 433 грн відображено формування податкового кредиту; Дт 84 - Кт 6852 на суму 777 167 грн відображено отримані послуг; Дт 6852 - Кт 311 на суму 932 600 грн відображено оплату за отримані послуги.

Як свідчить аналіз акту перевірки, згідно з даними інформаційно-аналітичних ресурсів ДПС встановлено, що ТОВ «ЕКСПО ГРУП ДЖЕНЕРАЛ» має стан платника - 0 платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності: 73.11 - рекламні агентства. Остання податкова декларація з ПДВ була подана 20.06.2020 за травень 2020 року, остання податкова декларація платника єдиного податку III групи подана 11.05.2020, за 2019 рік податкова декларація платника єдиного податку III групи подана з « 0» показниками.

Згідно з відомостями, наявними в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС ТОВ «ЕКСПО ГРУП ДЖЕНЕРАЛ» не має складів, транспортних засобів, трудових ресурсів (кількість працюючих 1 особа).

Відповідно до наданих до перевірки документів ДП «КОПОС ЕЛЕКТРО» отримувало від ТОВ «ЕКСПО ГРУП ДЖЕНЕРАЛ» транспортні послуги та транспортно-експедиційні послуги.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ЕКСПО ГРУП ДЖЕНЕРАЛ» придбавало транспортні послуги у СГД - постачальників, які не мали власних транспортних засобів, в яких відсутні трудові ресурси та, які здійснювали придбання товарів та послуг у підприємств, що реалізовували товар та надавали послуги різнопланового характеру, але в яких відсутнє надання транспортних послуг за адресами, що пов`язані з господарською діяльністю ДП «КОПОС ЕЛЕКТРО», а отже встановити реального надавача послуг для ТОВ «ЕКСПО ГРУП ДЖЕНЕРАЛ».

Таким чином, перевіркою встановлено, що ТОВ «ЕКСПО ГРУП ДЖЕНЕРАЛ» не могло реалізувати такі послуги ДП «КОПОС ЕЛЕКТРО», що свідчить про відсутність реально вчинених господарських операції, та як наслідок, юридичну дефектність первинних документів.

Для спростування вказаних висновків відповідача, у поданому адміністративному позові позивач зазначає, що ТОВ «Експо Груп Дженерал» дійсно не мав у власності необхідних вантажних автомобілів, але надання послуг із перевезення вантажів відбувалось за рахунок залучення інших суб`єктів господарювання.

Зокрема, як зазначає позивач, до перевезення вантажів були залучені наступні суб`єкти господарювання: ТОВ «СКЛОСЕРВІС», ТОВ «НАВІ-ТРАНС», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «ЛЕВ КАРГО», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ПП Агрофірма «Рідний дім», ТОВ «Фландрія», ТОВ «Магма Транс», ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФО-П ОСОБА_7 , ТОВ «Експрес ком», ФОП ОСОБА_8 ,ФОП ОСОБА_9 .

На підтвердження вказаних доводів, позивачем були надані до матеріалів справи копії товаро-транспортних накладних, актів, рахунків-фактури та договори-заявки.

Суд звертає увагу, що незважаючи на те, що, як стверджує позивач, перевізником залучались треті особи до виконання послуг, в кожній товаро-транспортній накладній автомобільним перевізником вказується ТОВ «Експо Груп Дженерал».

Крім того, до матеріалів справи не долучено документів, які б свідчили про взаємовідносини ТОВ «Експо Груп Дженерал» із вказаними вище третіми особами, які були залучені до виконання перевезень, зокрема договори, акти виконаних робіт тощо.

Натомість, відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ за період взаємовідносин 2019 року, постачальниками ТОВ «ЕКСПО ГРУП ДЖЕНЕРАЛ» були: ТОВ «ВАНРІСТОР», ТОВ «СОРТ ІМПОРТ», «ВЕНЗЛІ».

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних відповідачем було встановлено, що:

ТОВ «ВАНРІСТОР» відповідно до зареєстрованих накладних оформлено придбання товарів/послуг: збірку котушок для намотування проводу, дюбелів, замазку захисну, змішувачі для умивальника в комплекті з двома гнучкими шлангами у металевій оплітці, кабель, коробку установочну, ламінат, папір шліфувальний, клей для плитки, рукавички брезентови, робочі рукавички, рукавички гумові, окуляри газорізальника, лопату .копальна, лопату совкова, жилет сигнальний, каску будівельника, черевики робочі, сифон для душу, тощо;

ТОВ «СОРТ ІМПОРТ», відповідно до зареєстрованих накладних, оформлено придбання товарів/послуг: світильник світлодіодний антивандальний 6-7 Вт, вентилятор напольний, світильник, арматуру, волокно супертонке, цвяхи будівельні, дріт сталевий низьковуглецевий різногопризначення світлий, кисень технічний газоподібний, парафін нафтовий твердий, бруси обрізні з хвойних порід, довжина 4-6, 5м, ширина 75-150 мм, товщина 100, 125 мм, ІІІ сорт, цвяхи будівельні, тощо;

ТОВ «ВЕНЗЛІ», відповідно до зареєстрованих накладних оформлено придбання товарів послуг, фільтр очищення палива 96444649, фільтр очищення палива 96536696, колодки барабанного гальма, амортизатор, гвинтову пружину, карбамід, аміачну селітру.

Таким чином, перевіркою було встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів, робіт (послуг) у постачальника ТОВ «Експо Груп Дженерал» та неможливість встановлення реального надавача послуг транспортного експедирування для ДП «Копос Електро».

Суд звертає увагу, що жодного із ФОП чи товариства, яке було залучено ТОВ «Експо Груп Дженерал» до перевезення вантажів, під час перевірки не встановлено.

Крім того, про неможливість здійснення вказаних господарських операцій свідчить і факт відсутності у ТОВ «Експо Груп Дженерал» трудових ресурсів (чисельність штату 1 особа).

Враховуючи викладене, суд погоджується із висновками відповідача про те, що надані ДП «КОПОС ЕЛЕКТРО» первинні документи, не опосередковувалися реальним рухом активів між ДП «КОПОС ЕЛЕКТРО» та підприємством-постачальником ТОВ «ЕКСПО ГРУП ДЖЕНЕРАЛ».

Тобто, позивачем відбувалось зазначених операцій та відображення їх в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Доводи позивача стосовно того, що він не має нести відповідальність за свого контрагента не враховуються судом, оскільки позивачем не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договору зі спірним постачальником.

Адже, за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

З огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також суд звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 816/1422/17 від 26.06.2018.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 77 КАС України, обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 803/1923/13-а від 25.06.2018.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність факту здійснення реальних господарських операцій між ДП «Копос Електро» та ТОВ «Експо Груп Дженерал», а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення 06.10.2021 №741090701, №№741100701 є правомірними і скасуванню не підлягають.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Копос Електро» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОВУ 25283594) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя Н.Г. Вєкуа