Рішення

від 13.02.2007 по справі 8/497

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/497

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.2007                                                                                                Справа № 8/497

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове об'єднання Глобинський консервний завод "Глобус", 39000 Полтавська область, м.Глобино, вул.К.Маркса, 203

до відповідача  Фермерського господарства "Пустовіт і сини", 39713 с.Омельник Кременчуцького району Полтавської області

про Стягнення  570413 грн.

Суддя  Плеханова Л.Б.

Представники: 

Від позивача  Колінько Т.О., дор. № 642а від 20.12.06 р.Гудзовський В.М., директор

Від відповідача Пасько Г.А., дор. від 26.09.06 р.

СУТЬ СПОРУ:  стягується 570413,00 грн. згідно договору № 01 від 24.01.2006 р. на контрактацію сільськогосподарської продукції, в тому числі 25000,00 грн. на повернення попередньої оплати, 507333,00 грн. втраченої  вигоди, 38080,00 грн. пені за прострочення поставки продукції.

Відповідач у відзиві на позов (лист № 02-47/81 від 10.01.07 р.) заперечує проти позову, оскільки невиконання умов спірного договору сталося з вини позивача, який не  забезпечив вивезення  сільськогосподарської продукції , вивіз 200 ящиків з земельної ділянки відповідача, не реагував на повідомлення про готовність продукції до відвантаження. Окрім того, позивачем не надані докази, які б свідчили про простой виробництва на консервному заводі в період часу серпень-вересень 2006 року, а також бізнес-план, який би свідчив про кількість продукції, яка планується  до виготовлення в сезон з серпня по вересень 2006 року, документальне обґрунтування собівартості та ринкової вартості виготовленої продукції - овочевого асорті і докази реальної можливості реалізації продукції.

В розгляду  справи оголошувалась перерва з 06.02.2007 р. по 13.02.2007 р.

До початку судового засідання сторони заявили клопотання про відмову від фіксованого судового процесу технічними засобами, яка судом задоволено.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

24.01.2006 року  між Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловим об"єднанням Глобинський консервний завод "Глобус" та Фермерським господарством "Пустовіт і сини" було укладено договір  № 01 на контрактацію сільськогосподарської продукції.

Відповідно до умов договору ФГ "Пустовіт і сини" зобов"язувалося виростити та поставити 140 тн плодів томатів  Голландської селекції гібриду Солероссо, а  ТОВ АПО Глобинський консервний завод "Глобус" повинен був прийняти томати та оплатити  в строки, указані  в договорі по ціні 0,80 грн. за 1 кг включно з ПДВ, на загальну суму          112000 грн.

14.02.2006 р.  між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 про перерахування передоплати  за в майбутньому поставлений товар.

Згідно вищеназваної додаткової угоди 29.03.06 р. та 07.06.06 року на рахунок фермерського господарства було перераховано 25000 грн. передоплати (платіжне доручення № 631 від 29.03.2006 року та платіжне доручення № 880 від 07.06.2006 року).

У відповідності до п.2.7. договору товар повинен бути поставлений контрактанту з 01.08.2006 р. до 20.09.2006 р.

Згідно ч.1 ст.273 ГК України виробник повинен не пізніше як за п"ятнадцать днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити з контрактантом календарний графік її здачі.

18.08.2006 року та 04.09.2006 року представник підприємства Козаченко Г.П. була направлена до фермерського господарства для отримання продукції, але товар не був зібраний та не затарений у ящики виробником, що порушує п.5.1 договору та ч.3 ст.274 ГК України, а саме у разі якщо продукцію не було своєчасно підготовлено до здавання-приймання і про це не було попереджено контрактанта, виробник відшкодовує контрактанту завдані цим збитки.

На адресу позивача 07.09.2006 року відповідач надіслав два листи про те, що станом на 02.09.2006 року та 04.09.2006 року томати гібрида Солероссо у кількості 140  тон готові до відвантаження та  можуть бути  передані у власність консервного  заводу.

В листі № 02-47/16 від 04.09.2006 року голова фермерського господарства Пустовіт М.І. повідомив, що 04.09.2006 року менеджером сировинного відділу ТОВ АПО Глобинський консервний завод  "Глобус" Козаченко Г.П. з поля ФГ "Пустовіт і сини" була вивезена порожня тара у кількості 200 ящиків, завантажена продукція  - томати гібрида Солероссо у кількості 3,6 тони, яка планувалася для поставки на адресу позивача, на виконання умов договору контрактації була вивантажена на землю

Позивачем був направлений лист. № 465 від 13.-09.2006 року з пропозицією про розірвання договору та повернення передоплати в розмірі 25000 грн.

Неотримання вчасно продукції від ФГ "Пустовіт і сини" призвело до значних збитків  по простою виробництва, а саме неотримання 200 тисяч банок овочевого асорті.

На підставі ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода).

Отже, неправомірні дії фермерського господарства призвели до неодержання доходів позивачем  (втраченої вигоди) на загальну суму 507333 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов"язання мають виконуватися належним чином,, відповідно до закону та умов Договору.

Згідно пункту 7.3 договору за прострочення поставки товару, без обґрунтованого пояснення, виробник зобов"язується сплатити пеню за кожен день прострочення у розмірі 1% , від вартості недопоставленої продукції в сумі 38080,00 грн.

Позивач  також просить  стягнути з відповідача 25000,00 грн. попередньої оплати.

На виконання правовідносин, що виникли  договору, розповсюджуються  загальні положення про виконання  зобов"язання, згідно яких зобов"язання повинні виконуватися належним чином в установлений строк відповідно до вказівок договору. Одностороння відмова і зміна умов не допускається за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зоборв"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає що невиконання або неналежне виконання господарського  зобов"язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо  не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як у випадку невиконання договору, так й за зобов"язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду, і за умови   безпосереднього  причинного зв"язку між неправомірними діями особи, яка  заподіяла шкоду, і  самою шкодою.

В силу статті 224 Господарського кодексу  України визначено умови відшкодування збитків суб"єктом господарювання, що є учасником господарських відносин, зокрема під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрати або пошкодження майна.

В силу статі 225 Господарського кодексу України до складу збитків включаються: вартість пошкодженого майна; додаткові витрати (сплачені штрафні санкції ); неодержаний прибуток .

Проте, позивач не довів факту неналежного виконання зобов"язань відповідачем, прямого причинного зв"язку між порушенням і завданими збитками.

Згідно ч.2 статі 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у  зв"язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права - реальну збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено  - упущена вигода.

Відповідно до припису п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України (далі ГК  України, прийнятого 16.01.2003 р., та до  припису п.4 Прикінцевих перехідних положень Цивільного  кодексу (далі ЦК України), прийнятого 16.01.2003 р., до прав  і обов"язків сторін по даних господарських відносин застосував відповідні положення вказаних кодексів.

Відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу  України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом..

Відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу  України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.4 частини третьої ст.129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і  заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. У відповідності зі ст.43 ГПК України  наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь  встановленої сили.

А як зазначається в частині першій ст.32 ГПК України, доказами у справі  є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають  значення для правильного вирішення господарського спору.

Аналізуючи матеріали справи, суд відповідно до ст.43 ГПК України вважає, що вищевказані посилання відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать умовам договору.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України - строком дії договору є час, впродовж якого існують господарські зобов"язання сторін, що виникли на основі цього договору. Тобто, закінчення строку договору не є тотожнім  припиненню обов"язків сторін, оскільки закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке було під час дії договору.

Більш того, на підставі ч.2 ст.622 ЦК України можна дійти висновку, що прострочка боржника припиняє його зобов"язання лише у випадку, коли виконання втратило інтерес для кредитора і за згодою останнього.

Аналіз пунктів договору № 01 від 24.01.2006 р. дає підстави суду  дійти висновку щодо часткового задоволення позову з наступних підстав.

Згідно умов даного договору відповідач був зобов"заний виробити плоди  томатів в кількості 140 тн належної якості і поставити вказану продукцію позивачеві згідно графіку з 01.08. до 20.09.2006 року (п.п. 1.1, 1.2, 2.7 договору).

Згідно пунктів 4.1, 4.2, 4.4 договору транспортування товару здійснюється за рахунок контрактанту (позивача), перехід права власності на товар відбувається  в момент відвантаження товару контрактанту та підписання відповідної документації (накладної).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що товар повинен бути затарений і  спакований виробником (відповідачем)  таким чином, щоб виключати псування або знищення.

При  укладенні вказаного договору сторони чітко не зазначили  умови транспортування товару і надання тари.

Так, у відзиві на позов ( № 02-47/81 від  10.01.2007 р.) відповідач вказує наступне:

Станом на серпень 2006 року сільськогосподарська продукція у необхідній кількості, що підтверджується актом від 28.08.2006 року, та за якістю, відповідаюча санітарним нормам та вимогам, що підтверджується протоколом досліджень проб харчових продуктів від 23.08.2006 року, була готова для відвантаження та передачі у  власність контрактанту.

За умовами договору контрактації від 24.01.2006 року (п.4.1), транспортування товару повинно здійснювати за рахунок контрактанта.

Але 04.09.2006 року з земельної ділянки ФГ "Пустовіт і сини" позивачем була вивезена тара у кількості 200 ящиків, яка була поставлена позивачем та призначалася для відпуску ТОВ АПО "Глобинський консервний завод" "Глобус" сільськогосподарської продукції, про що членами фермерського господарства та головою Омельницької сільської ради був складений акт.

Вказаний факт став підставою для розцінювання  відповідачем дій позивача як відмову в односторонньому порядку від виконання умов договору контрактації № 01 від 24.01.2006 року, що є неприпустимим у світлі ст.525 ЦК України та не передбачалося умовами договору контрактації № 01 від 24.01.2006 року.

У листах № 02-47/15 від 02.09.2006 р., № 02-47/16 від 04.09.2006 р., № 02-47/38 від 08.09.2006 р., № 02-27/40 від 12.09.2006 р., № 02-47/42 від  15.09.2006 р., надісланих на адресу позивача, ТОВ АПО "Глобинський консервний завод "Глобус"  неодноразово повідомлявся про готовність сільськогосподарської продукції  до відвантаження з проханням  надати тару та заподіяння відповідачу збитків. Але дані листи залишились з боку позивача без уваги та реагування.

Враховуючи те, що при укладенні в січні 2006 року вищевказаного договору контрактації ФГ "Пустовіт і сини" не передбачався порядок зберігання сільськогосподарської продукції, тобто у відповідача були відсутні сховища для зберігання продукції, яка швидко псується, та договори зберігання зі спеціалізованими організаціями не укладались, вищевказані дії з боку позивача стали підставою для вжиття відповідачем заходів щодо  запобігання псуванню сільськогосподарської продукції та отриманню значних збитків, а саме, ФГ "Пустовіт і сини"   вимушено було укладати договори купівлі-продажу та поставки сільськогосподарської продукції з господарюючими суб"єктами, але по  значно нижчій, ніж передбачалося в договорі контрактації від 24.01.2006 року, відпускній ціні.

Відповідач стверджує, що за цих обставин поставка товару на адресу позивача не відбулася не з вини відповідача, а  виключно в результаті невиконання позивачем взятих на себе за договором  контрактації № 01 від 24.01.2006 р. зобов"язань..

З матеріалів справи і пояснень представників сторін  у судовому засіданні вбачається, що позивач не направляв свого представника під час збирання відповідачем врожаю і не здійснював контроль за ходом сільськогосподарських робіт. Сторони у договорі не конкретизували місце і порядок зважування врожаю, порядок надання і використання тари, порядок перевезення продукції з поля, механізм оформлення вивезеної продукції у первинних  бухгалтерських документах..

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів належного виконання ним умов договору.

Враховуючи те, що сторони договору є вільними у виборі контрактанту, тому відповідач почав співпрацювати з іншими суб'єктами господарювання з ціллю запобігти зіпсування продукції і виникненню збитків.

13.09.2006 року позивач направив на адресу  позивача лист № 465 з пропозицією про розірвання договору та повернення попередньої оплати в сумі 25000,00 грн.

Згоди на розірвання договору відповідач не надав, повідомляючи у листах про свою готовність до поставки позивачеві 140 тон томатів. Останній  лист № 02-47/42 від 15.09.2006 року надійшов на адресу позивача 17.09.2006 р.

Позивач стверджує, що неотримання вчасно продукції від відповідача призвело до значних збитків – не одержаного прибутку (втраченої вигоди) в сумі 507333,00 грн., яка могла бути одержаною внаслідок виготовлення і реалізації 200000 тисяч банок овочевого асорті на суму понад 1 млн.грн.

Позивачем у 2006 році було укладено угоди про поставку консервної продукції іншим фірмам, до переліку консервної продукції за вказаними договорами входить  овочеве асорті № 2, яке позивач не виготовив з вини відповідача.

При вирішенні спорів, пов'язаних з невиконанням договору  чинне законодавство виходить з принципу  вини контрагента (ст.614 ЦК України). Окрім того, шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Позивачем не надано доказів завдання відповідачем збитків у формі втраченої вигоди у розмірі 507333 грн. внаслідок простою виробництва на ТОВ АПО “Глобинський консервний завод “Глобус” в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки томатів за договором контрактації № 01 від 24.01.2006 року.

Відповідно до ст.ст. 623, 624 ЦК України на кредитора покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор зобов'язаний точно підрахувати розмір завданих збитків та підтвердити їх документально.

Позивач не надав суду достовірних і переконливих доказів, які б свідчили про простой виробництва на ТОВ АПО “Глобинський консервний завод “Глобус” в період часу з серпня по вересень 2006 року включно , та про перебування працівників позивача у відпустці без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням в результаті простою виробництва.

Навпаки, як вбачається з долученим відповідачем до матеріалів справи копій видаткових накладних № 1389 від 16.08.2006 р., № 1419 від 18.08.2006 року, № 1497 від 23.08.2006 року, № 1476 від 28.08.2006 року, № 1487 від 29.08.2006 року та інших, позивачем в період серпня-вересня 2006 року приймалась до переробки продукція – томати від інших виробників. Вказані факти спростовують твердження позивача щодо простою виробництва.

Крім того, за положеннями цивільного кодексу пред'явлення вимог про відшкодування недодержаних доходів (втраченої вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків.

Так, позивачем не надані бізнес-плани, які б свідчили про кількість продукції, яка планується до виготовлення в сезон з серпня по вересень 2006 року, документи в підтвердження собівартості та ринкової вартості виготовленої продукції – овочевого асорті, докази в підтвердження того, що готова продукція могла бути реалізована (договори поставки, купівлі-продажу), але не була реалізована з вини відповідача.

За вищенаведених обставин збитки позивача у вигляді втраченої вигоди не є підтвердженими та документально обґрунтованими.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або  утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах  добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимоги цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім  цього, ч.1 ст.530 ЦК України вказує на те, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається  з матеріалів справи, відповідач повинен згідно п.2.7 договору виростити і поставити позивачеві томати на загальну суму 112000 грн. у період з 01.08.2006 року до 20.09.2006 року.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач у підтвердження факту невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов вищевказаного договору не надано

Навпаки, наявні у справі докази підтверджують те, що відповідач приступив до виконання договору, виростивши томати  і направляючі неодноразові письмові повідомлення на адресу позивача про готовність сільськогосподарської продукції до поставки і про необхідність надання позивачем тари для завантаження її томатами.

Проте, позивачем надано відповідних доказів щодо неможливості надання тари і подальшого вивозу продукції у період серпня-вересня 2006 року.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що позивач не може належним чином довести неналежне виконання відповідачем умов договору і, відповідно, належного виконання позивачем умов договору щодо забезпечення відповідача тарою, отримання і вивезення (транспортування) продукції, існування (неіснування) інших договірних відносин на поставку томатів.

За таких обставин суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки (пені) за невиконання поставки продукції, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України правові насідки у вигляді сплати неустойки  настають у разі порушення зобов'язання.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-84 ГПК України, суд, -

                                                                      В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Пустовіт і сини", 39713 с.Омельник Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 22518051, р/р 26006055232082 в Полтавськом ГРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове об'єднання Глобинський консервний завод "Глобус", 39000 Полтавська область, м.Глобино, вул.К.Маркса, 203 (р/р 26005055230193 в Глобинському відділенні Полтавського ГРУ "Приватбанк", МФОО 331401, ЄДРПОУ 30547403) - 25000,00  грн. основного боргу, 250.00  грн. витрат по оплаті держмита та            7,96 грн.  витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ при набранні цим рішенням законної сили.

В іншій частині позову  відмовити.

               Суддя                                                            Плеханова Л.Б.