Постанова

від 12.12.2022 по справі 320/15882/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/15882/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Федотова І.В.,

при секретарі Дмитренко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Органа самоорганізації населення «ВОСТОК» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Органа самоорганізації населення «ВОСТОК» до Ірпінської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Орган самоорганізації населення «ВОСТОК» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Орган самоорганізації населення «ВОСТОК» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 08.04.2021 року №569-7-VIII за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМАКС ІНВЕСТ» та наданих матеріалів було надано дозвіл на розробку детального плану території земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

На підставі цього рішення ТОВ «Центр архітектурного проектування та ландшафтного дизайну» був розроблений детальний план території для розташування рекреаційних закладів із регламентованим режимом відпочинку для дорослих та сімей з дітьми в АДРЕСА_1 .

26.08.2021 року Ірпінською міською радою Бучанського району Київської області було прийнято рішення №1434-13-VIII, яким затверджено детальний план території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в м. Ірпінь.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні визначає Закон України від 16.11.1992 року, спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 12 Закону №2780-XII до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3038-VI).

Згідно зі статтею 8 Закону №3038-VI планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Частиною першою статті 16 Закону №3038-VI передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Статтею 19 цього Закону визначено, що детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Детальний план території розглядається і затверджується сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання.

На виконання частини четвертої статті 12, частини п`ятої статті 14, частини третьої статті 16 Закону №3038-VI наказом від 16.11.2011 року №290 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України затвердило Порядок розроблення містобудівної документації (далі - Порядок №290), який визначає механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №290 рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

У п. 4.12 Порядку №290 передбачено, що детальний план території, яка розташована в межах населеного пункту, розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, а за відсутності затвердженого в установленому порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання.

Як було вказано вище, звертаючись до суду з позовом у цій справі, Орган самоорганізації населення «ВОСТОК» стверджує, що спірний детальний план території суперечить положенням Генерального плану м. Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 19.12.2018 року №4574-62-УІІ; спірний детальний план території суперечить вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст Детального плану території»; відповідачем не було проведено громадського обговорення проекту детального плану території; відповідачем не було проведено стратегічну екологічну оцінку проекту детального плану території.

Щодо тверджень позивача про невідповідність ДПТ положенням Генерального плану.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин (ч.3 ст. 17 Закону №3038-VI).

Згідно з положеннями статті 18 цього Закону план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

У свою чергу, як було вказано вище, згідно з частиною першою статті 19 Закону №3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Згідно з пунктом 4.2 Державних будівельних норм України Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану територій», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.03.2012 року №107, детальний план розробляється, зокрема, на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер, - на основі затверджених генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів.

Відповідно до пункту 4.1 ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.07.2012 №358, генеральнии? план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно з п.4.5 ДБН Б.1.1-15:2012 відповідно до затвердженого генерального плану розробляють плани зонування території (зонінг), детальні плани територіи?, програми соціально-економічного розвитку, галузеві схеми розвитку інженерно-транспортної інфраструктури, документацію із землеустрою, проектну документацію на будівництво.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку, що генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі Генерального плану території та не можуть йому суперечити. Крім того, детальний план території розробляється на підставі плану зонування та не може йому суперечити.

Рішенням Ірпінської міської ради від 19.12.2018 року №4574-62-VII було затверджено оновлений Генеральний план міста Ірпінь Київської області, розроблений Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю. М. Білоконя.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, територія, охоплена спірним ДПТ, згідно Генерального плану міста Ірпінь відноситься до земель рекреаційного призначення.

Згідно з розділом 3.4 Пояснювальної записки до Генерального плану м. Ірпінь «Господарський комплекс» на території міста розташовані установи, що внаслідок фінансової скрути підприємств - їх власників припинили свою діяльність та перейшли у власність інших юридичних та фізичних осіб. На даний час цими рекреаційними установами зайнято 23,9 га (дитячий санаторій «Ясний», оздоровчий комплекс «Сокіл», колишній дитячий оздоровчий табір «Восток» та ряд інших установ).

Відповідно до пункту 2.1 Пояснювальної записки до спірного ДПТ в межах детального плану території передбачається розташування рекреаційних закладів із регламентованим режимом відпочинку для дорослих та дітей з дітьми. Детальний план території уточнює положення Генерального плану міста Ірпінь в частині планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції та параметрів забудови.

Згідно з пунктом 2.2 Пояснювальної записки до спірного ДПТ територія ділянки розділена на 2 функціональні зони: рекреаційна та комунальна.

Рекреаційна зона призначення використовується для розташування рекреаційних закладів для відпочинку дорослого населення та сімей з дітьми (окремі території - котеджі для відпочинку). Комунальна зона - територія проїздів та територія розміщення інженерних будівель і споруд.

Вільну від забудови території планується озеленити, використовуючи газони звичайного типу та насадження декоративних дерев.

Позивач зазначає, що оскільки землі, охоплені спірним ДПТ, згідно Генерального плану м. Ірпінь відносяться до території рекреаційного призначення, на вказаній території заборонено здійснення запланованого будівництва - котеджів для відпочинку (дачних будинків).

Так, відповідно до статті 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», на яку посилається позивач у позовній заяві, рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму.

На території рекреаційних зон забороняються: а) господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням; б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.

Режим використання цих територій визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Статтею 2 цього ж Закону визначено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Отже, враховуючи, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища регулюються, зокрема, земельним, а не містобудівним законодавством, встановлена статтею 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» заборона на здійснення господарської діяльності стосується саме земельних ділянок, які за своїм цільовим (а не функціональним) призначенням відносяться до земель рекреаційного призначення.

Так, відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, як, зокрема: землі житлової та громадської забудови (п. «б»); землі рекреаційного призначення (п. «ґ»).

Згідно з частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

З наявних в матеріалах справи витягів з Державного земельного кадастру вбачається, що охоплена спірним ДПТ територія складається з двох земельних ділянок:

- площею 0,0432, кадастровий номер 3210900000:01:078:0016, дата державної реєстрації 02.11.2021 року;

- площею 4,6534, кадастровий номер 3210900000:01:078:0018, дата державної реєстрації 02.11.2021 року.

Право власності на вказані земельні ділянки належить ОСОБА_1 , дата державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 02.11.2021 року, про що свідчать відповідні витяги, наявні у справі.

При цьому з витягів з ДЗК вбачається, що цільове призначення вказаних земельних ділянок - 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Статтею 39 Земельного кодексу України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

У свою чергу, згідно зі статтею 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Відповідно до статті 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Частиною третьою статті 52 Земельного кодексу України визначено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення.

Колегія суддів також зауважує, що матеріалами справи підтверджується невідповідність цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_1 , функціональному призначенню території, в межах яких вони розташовані згідно Генерального плану м. Ірпінь.

Однак, абзацом другим статті 20 Земельного кодексу України обумовлено, що встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках, зокрема, передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У свою чергу, частиною третьою статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель»; детальний план території.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» (далі - Закон №711) набрав чинності 24.07.2021 року.

Рішенням Ірпінської міської ради від 27.06.2013 року №3260-45-VI був затверджений план зонування території (зонінг) м. Ірпінь Київської області.

Відповідно до Схеми зонування міста Ірпінь, розміщеної на офіційному веб-сайті Ірпінської міської ради (https://imr.gov.ua/gen/irpen_zoning85.jpg) територія, охоплена спірним ДПТ, розташована в межах зон Г2 «Зона центрів місцевого значення» та Ж-4п «Зона перспективної мішаної житлової забудови середньої поверховості».

Відповідно до Книги 1 Пояснювальної записки до зонінгу зона Г-2 призначена для розташування адміністративних, ділових, фінансових, торговельних установ, закладів обслуговування та супутніх до них елементів транспортної інфраструктури. Зона призначена для обслуговування населення, що мешкає в житлових кварталах.

Зону формують території здебільше громадської забудови, на яких за містобудівної документацією розміщуються торгівельні заклади та інші об`єкти обслуговування населення.

До зони Ж-4п відносяться квартали перспективної багатоквартирної житлової забудови. Зона формується на територіях, на яких за містобудівною документацією передбачена багатоквартирна забудова (на сьогодні ділянки мають інший вид використання) або містобудівною документацією передбачені резервні території під такий вид забудови.

Зона призначена для розташування багатоквартирних житлових будинків поверховістю від 4 до 5 поверхів, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування населення, окремих об`єктів загальноміського та районного значення.

Отже, оскільки вказаний план зонування території був затверджений до набрання чинності Законом №711, відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» він підлягає врахуванню при передачі (наданні) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб.

Відповідно до пункту 17 статі 1 Закону №3038-VI функціональна зона території - визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.

При цьому функціональні зони визначаються планом зонування території.

Так, відповідно до положень ч. 4 статті 18 Закону №3038-VI параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

До того ж пунктом 6-3 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону №3038-VI встановлено, що до 1 січня 2025 року функціональне призначення території може визначатися детальним планом території. Дія цього положення не поширюється на території, де затверджені комплексні плани або генеральні плани населеного пункту відповідно до Закону України »Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель». При визначенні функціональної зони в такому порядку не допускається зміна (уточнення) раніше визначених планом зонування, генеральним планом населеного пункту функціональних зон на території островів, у межах водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, водних об`єктів, а також території, на якій розташовані ліси, сквери, парки.

Таким чином, оскільки Генеральний план міста Ірпінь Київської області був затверджений рішенням Ірпінської міської ради від 19.12.2018 року №4574-62-VII, тобто до набрання чинності Законом №711 (24.07.2021 року), цей Генеральний план був затверджений не «відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель», що, у свою чергу, свідчить про те, що функціональне призначення території у даному випадку може визначатися детальним планом території.

За таких обставин, посилання позивача про необхідність скасування спірного ДПТ через його невідповідність положенням Генерального плану міста Ірпінь колегією суддів до уваги не приймаються.

Щодо тверджень позивача про невідповідність ДПТ вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст Детального плану території».

Відповідно до статті 9 Закону №3038-VI нормативне регулювання планування та забудови територій здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, правил, державних та галузевих будівельних норм.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, забезпечує розроблення, затвердження, перегляд, внесення змін і скасування державних будівельних норм.

Відповідно до пункту 6.1.14 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» при розміщенні на земельній ділянці окремого житлового будинку або групи житлових будинків (без урахування розміщення гаражів, автостоянок, закладів дошкільної освіти, закладів загальної середньої освіти, закладів короткотривалого перебування дітей та інших об`єктів мікрорайонного обслуговування) слід дотримуватися розрахункових показників граничних параметрів забудови, як відношення площі під забудовою першого поверху житлового будинку по зовнішньому контуру, включаючи нормативну ширину вимощення, лоджій, вхідних груп, а також горизонтальних проекцій виступаючих конструкцій до площі земельної ділянки, наведених у таблиці 6.2.

Позивач стверджує про невідповідність показників граничних параметрів забудови, наведених у спірному ДПТ, нормативам, визначеним у таблиці 6.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

Натомість суд першої інстанції вірно зауважив, що у містобудівних умовах та обмежень, наведених на сторінці 29-30 пояснювальної записки до спірного ДПТ, гранично допустима висотність та поверховість будинків визначена на рівні 12 метрів, до 3 поверхів, а максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки - 40%, що відповідає показникам граничних параметрів забудови згідно таблиці 6.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

Отже, твердження позивача про невідповідність спірного ДПТ вимогам пункту 6.1.14 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» є безпідставними.

Відповідно до пункту 8.4.1 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» зони відпочинку населення створюються переважно на землях рекреаційного призначення в межах міст (внутрішньоміські), приміських зон (приміські), у системах міжселенного розселення.

Зони короткочасного відпочинку (щоденної, щотижневої регульованої рекреації) рекомендується розміщувати на відстані не більше 30 кілометрів від населеного пункту.

Зони тривалого відпочинку (стаціонарної рекреації) рекомендується розташовувати за межами населених пунктів у найбільш сприятливих умовах.

Відповідно до пункту 8.4.3 вказаних ДБН у зонах відпочинку доцільно передбачати розміщення закладів і підприємств обслуговування шляхом формування громадських центрів.

Розміри територій з урахуванням функціонального призначення громадського центру слід приймати, у відсотках від його загальної площі: культурно видовищних закладів - 1-2%; фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд - 2-4%; пляжів і пристроїв для відпочинку на воді - 4-8%; майданчиків для відпочинку дітей - 3-6%; майданчиків відпочинку та розваг дорослих - 5-7%; адміністративно-господарських споруд - 4-5%; зелених насаджень і квітників - до 70%.

Посилаючись на цей пункт ДБН, позивач стверджує, що щільність забудови земельної ділянки не має перевищувати 5%, у той час як спірним ДПТ передбачено здійснення будівництва дачних будинків на території 0,7670 га, що дорівнює 16% від загальної площі.

Натомість, згідно з приміткою до вищевказаного пункту ДБН розміри території для короткочасного відпочинку дітей у разі її розміщення поблизу міської забудови можуть бути збільшені, але не більше ніж на 20%.

Крім того, розділ 8.4 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» встановлює вимоги до забудови рекреаційних територій, у той час, як було вказано вище, функціональні території у даному випадку було визначено планом зонування території, затвердженим до набрання чинності Законом №711, а також, враховуючи положення пункту 6-3 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону №3038-VI, може визначатися детальним планом території.

Щодо тверджень позивача про невідповідність спірного ДПТ вимогам пунктів 5.1.10, 6.1.11, 6.1.17, 6.1.18, 6.1.19, 6.1.21 та 7.2 ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст детального плану території», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1.10 ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст детального плану території» до складу графічної частини детального плану входить креслення поперечних профілів вулиць.

На кресленнях із зазначенням розмірів зображають: червоні лінії, лінії регулювання забудови, проїзну частину, тротуари, велодоріжки, зелені насадження, існуючі і проектні інженерні мережі.

Водночас, креслення поперечних профілів вулиць з усіма необхідними показниками міститься у складі спірного ДПТ (т.1, а.с. 139-140), у зв`язку з чим твердження позивача про протилежне є непереконливими.

Відповідно до пункту 6.1 ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст детального плану території» текстові матеріали детального плану відповідають графічним матеріалам та формують у вигляді пояснювальної записки, яка включає розділи: система обслуговування населення, розміщення основних об`єктів обслуговування (п.6.1.11); заходи щодо реалізації детального плану на етап від 3 років до 7 років (п.6.1.17); перелік вихідних даних (додаток Б) (п.6.1.18); техніко-економічні показники, у т.ч. прогнозні показники відповідно до етапів реалізації генерального плану (додаток В) (п.6.1.19).

Згідно з п.6.1.21 ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст детального плану території» до примірників пояснювальної записки, що надаються замовнику, додаються ксерокопії рішень органів місцевого самоврядування, завдання на розроблення детального плану та вихідних даних. До архівного примірника пояснювальної записки додаються оригінали зазначених документів.

Так, система обслуговування населення та розміщення основних об`єктів обслуговування описані в розділі «Інженерне забезпечення та розміщення інженерних мереж, споруд» (розділ 7, т.1, а.с.121-126); техніко-економічні показники відображені в розділі 8 (т.1, а.с.127); перелік вихідних даних для розроблення детального плану, що були надані замовником, відображені на сторінці 9 спірного ДПТ (т.1, а.с.107); у вступній частині ДПТ вказано, що проект виконано на розрахунковий етап - 7 років (до 2027 року) (т.1, а.с.107); інвестиційні наміри будівництва для відповідної території відображені в розділі 2.1 ДПТ (т.1, а.с.113); спірний ДПТ містить завдання на розроблення (т.3, а.с.184-185).

Стосовно тверджень позивача щодо невизначення у спірному ДПТ червоних ліній, то останні відображені у додатках до ДПТ «Опорнй план», «Схема планувальних обмежень», «Проектний план поєднаний зі схемою організації руху транспорту і пішоходів та планом червоних ліній», «Схема інженерної підготовки території та вертикального планування», «Схема інженерних мереж, споруд і використання підземного простору» (т.1, а.с.135-142).

З урахуванням цього, твердження позивача про невідповідність спірного ДПТ вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст Детального плану території» є необґрунтованими.

Доводи позивача про невідповідність ДПТ положенням ДБН Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території», який не передбачає такої територіальної зони як Ж-4п «Зона перспективної мішаної житлової забудови середньої поверховості», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі посилання можуть бути підставою для тверджень про невідповідність плану зонування міста Ірпінь цим вимогам ДБН.

До того ж, всупереч положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, під час розгляду справи сторони не надали суду доказів оскарження у судовому порядку рішення Ірпінської міської ради від 27.06.2013 року №3260-45-VI, яким був затверджений план зонування території (зонінг) м. Ірпінь Київської області, що містить відповідну функціональну зону.

Щодо тверджень позивача про непроведення відповідачем стратегічної екологічної оцінки проекту детального плану території.

20.03.2018 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України №2354-VIII «Про стретегічну екологічну оцінку» (далі - Закон №2354), яким, зокрема, статтю 2 Закону №3038-VI було доповнено частиною четвертою наступного змісту:

«Містобудівна документація підлягає стратегічній екологічній оцінці в порядку, встановленому Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку». Розділ «Охорона навколишнього природного середовища», що розробляється у складі проекту містобудівної документації, одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку, який має відповідати вимогам Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку».

Відповідно до абзацу другого частин першої статті 19 Закону №3038-VI детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Таким чином, положення Закону №3038-VI містять відсилочні норми щодо порядку проведення стратегічної екологічної оцінки.

У свою чергу, частина перша статті 2 Закону №2354 визначає, що цей Закон регулює відносини у сфері оцінки наслідків для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, виконання документів державного планування та поширюється на документи державного планування, які стосуються сільського господарства, лісового господарства, рибного господарства, енергетики, промисловості, транспорту, поводження з відходами, використання водних ресурсів, охорони довкілля, телекомунікацій, туризму, містобудування або землеустрою (схеми) та виконання яких передбачатиме реалізацію видів діяльності (або які містять види діяльності та об`єкти), щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля, або які вимагають оцінки, зважаючи на ймовірні наслідки для територій та об`єктів природно-заповідного фонду та екологічної мережі (далі - території з природоохоронним статусом), крім тих, що стосуються створення або розширення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Граматичне тлумачення цієї норми дозволяє зробити висновок про те, що Закон №2354, до якого відсилає Закон 3038-VI, поширюється не на всі без виключення документи державного планування, які стосуються містобудування, а лише на ті, виконання яких передбачатиме реалізацію видів діяльності, щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля (1), або які вимагають оцінки, зважаючи на ймовірні наслідки для територій та об`єктів природно-заповідного фонду та екологічної мережі (2).

Отже, необхідність проведення оцінки впливу на довкілля діяльності, відображеної в документах державного планування, є обов`язковою передумовою для проведення стратегічної екологічної оцінки, про що свідчить застосування законодавцем сполучників «та» і «або» у конструкції вищевказаної норми.

За таких обставин, суд вважає непереконливими твердження позивача про те, що розроблення будь-якого детального плану території передбачає здійснення в обов`язковому порядку стратегічної екологічної оцінки.

Аналогічний висновок викладено в Методичних рекомендаціях із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10 серпня 2018 року №296.

В Розділі IV цих Методичних рекомендацій зазначено таке:

«Перед тим як розпочати процедуру СЕО рекомендується визначити чи підлягає проект ДДП цій процедурі, тобто зробити попередню оцінку проекту ДДП, що відіграє велику роль у забезпечені ефективності системи СЕО вцілому.

Попередня оцінка основана на переліку критеріїв, які дозволяють оцінити чи підлягає проект ДДП процедурі СЕО. Крім того, попередня оцінка може включати і консультації з Мінприроди, МОЗ або місцевими органами.

…

При розробленні проекту незначних змін до ДДП, щодо якого раніше здійснювалася СЕО, відповідно до статті 10 Закону підставою для прийняття рішення про необхідність здійснення СЕО, є відповідні критерії, затверджені Мінприроди.

При визначенні того, чи підлягає проект містобудівної документації СЕО замовнику, доцільно враховувати, що Законом доповнено статтю 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» частиною четвертою, де зазначено, що містобудівна документація підлягає стратегічній екологічній оцінці в порядку, встановленому Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку».

Абзацом другим частини першої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Тобто при визначені необхідності здійснення СЕО при розроблені детальних планів територій або змін до них рекомендується керуватися абзацами третім та четвертим цього розділу».

Згідно з преамбулою Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (далі - Закон №2059, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоди довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Стаття 3 Закону №2059 містить вичерпний перелік видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля.

Діяльність, запланована на території, охопленій спірним ДПТ, не передбачена у цьому вичерпному переліку, що свідчить про відсутність необхідності проводити оцінку впливу на довкілля, та, як наслідок, стратегічної екологічної оцінки.

Щодо тверджень позивача про непроведення відповідачем громадського обговорення проекту детального плану території.

Відповідно до статті 21 Закону №3038-VI громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: комплексні плани, генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Порядок проведення громадських слухань проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначено Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №555 (далі - Порядок №555).

Здійснивши системний аналіз зазначеного Порядку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються шляхом оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, надання особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворення погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.06.2018 року у справі №826/4504/17, від 14.08.2018 року у справі №695/725/15-а, від 19.06.2019 року у справі №815/1884/18.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на офіційному веб-сайті Ірпінської міської ради було розміщено інформаційне повідомлення про проведення громадських обговорень щодо врахування пропозицій громадськості при розгляді детального плану території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в місті Ірпінь, в якому вказано строки та порядок надання заявок та пропозицій від громадськості.

Разом з інформаційним повідомленням на веб-сайті також був розміщений ескіз детального плану території.

22.06.2021 року комісією у складі: міського голови Маркушина Олександра Григоровича, начальника юридичного відділу Залужняк Оксани Володимирівни, начальника відділу архітектури та містобудування Сапона Михайла Михайловича, начальника відділу земельних ресурсів Упинець Валентини Валеріївни було здійснено розгляд заяв та пропозицій, наданих в період громадських обговорень щодо врахування пропозицій громадськості при розгляді детального плану території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в м. Ірпінь, за результатом чого складено протокол від 22.06.2021 року.

Зі вказаного протоколу вбачається, що під час громадського обговорення проекту спірного ДПТ надійшло 87 заяв, за результатом розгляду яких були прийняті рішення про взяття їх до відома та надання відповідей заявникам, а також про залишення без розгляду тих заяв, які були подані з порушенням встановленого строку (після 19 червня 2021 року).

Протокол розгляду заяв та пропозицій, поданих в період громадських обговорень щодо врахування пропозицій громадськості при розгляді детального плану території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в м. Ірпінь, було опубліковано в газеті «Про Ірпінь» від 25.06.2021 року.

Стверджуючи про порушення відповідачем процедури проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення спірного детального плану території, позивач, серед іншого, зазначає, що опубліковане на офіційному веб-сайті Ірпінської ради інформаційне повідомлення не містило всіх необхідних даних, визначених пунктом 5 Порядку №555, а замість розробленого проекту спірного ДПТ у повному обсязі відповідачем було розміщено лише його ескіз.

Разом з тим, як було зазначено місцевим судом, під час розгляду справи в суді першої інстанції у судовому засіданні 09.08.2022 року судом було оглянуто офіційний веб-сайт Ірпінської міської ради, де в підрозділі «Громадські обговорення» розділу «Прозоре місто» (https://imr.gov.ua/prozore-misto/gromadski-obgovorennya) розміщено інформаційне повідомлення про проведення громадських обговорень щодо врахування пропозицій громадськості при розгляді детального плану території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в м. Ірпінь, яке, окрім ескізу детального плану території, містило і сам проект ДПТ у форматі .rar.

Однак, як було встановлено судом першої інстанції у цьому ж судовому засіданні за допомогою веб-сервісу web.archive.org, на якому зберігають архівні дані з історією ресурсів, проект спірного детального плану території у повному обсязі був завантажений на цю сторінку для ознайомлення вже під час розгляду цієї справи та після дати 29.06.2022 року.

Отже, твердження позивача про неповне дотримання Ірпінською міською радою положень Порядку №555 в частині інформаційного наповнення повідомлення про проведення громадського обговорення проекту спірного ДПТ, а також оприлюднення розробленого проекту спірного ДПТ є обґрунтованими.

У той же час, колегія суддів також звертає увагу на те, що не всі процедурні порушення, допущені суб`єктом владних повноважень, в обов`язковому порядку мають тягнути за собою такий наслідок як скасування (визнання нечинним) акта, прийнятого за результатом такої процедури.

Даний висновок корелюється з позицією Верховного Суду у постановах від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16, від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №815/2503/16.

Так, в опублікованому на веб-сайті оголошенні відповідачем було вказано, що прилюдне експонування проекту ДПТ здійснюється в приміщенні Ірпінської міської ради за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-а.

Таким чином, доступ громадськості до матеріалів ДПТ у повному обсязі було забезпечено шляхом надання можливості ознайомитись з проектом безпосередньо в приміщенні Ірпінської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, за період громадських обговорень до відповідальної особи надійшло 87 заяв, у тому числі 2 заяви від ОСН «Восток», які були зареєстровані у відділі містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради 16.06.2021 року за вх. №№3155/01-10 та 3156/01-10.

Отже, матеріали справи свідчать, що опубліковане відповідачем на веб-сайті оголошення про проведення громадського обговорення проекту спірного ДПТ надало можливість заінтересованим особам, у тому числі позивачу, взяти участь в обговоренні проекту містобудівної документації і вказаною можливістю позивач скористався.

Крім того, колегія суддів бере до уваги те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 з 17.03.2020 року з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, було заборонено проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 10 чоловік. Тому для можливості урегулювання питання проведення громадських слухань з розгляду даного ДПТ, громадські слухання проводились у формі надання письмових зауважень та пропозицій.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що за результатом розгляду заяв та пропозицій відповідачем були надані відповіді заявникам, зокрема, позивачу - листами від 16.07.2021 року №01-10/2720 та від 16.07.2021 року №01-10/2719.

Згідно журналу реєстрації вихідних документів вказані відповіді були зареєстровані під порядковими номерами 1971 та 1972.

З приводу тверджень позивача про те, що реєстрація вихідних документів - відповідей відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради має підтверджуватися реєстраційно-моніторинговими картками з автоматизованої системи реєстрації документів «Аскод», колегія суддів зазначає про те, що під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що така система ведення документів не використовується у вказаному відділі.

Натомість, у даному випадку, відправка поштової кореспонденції (відповіді на заяви та пропозиції громадськості при розгляді детального плану території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в м. Ірпінь) підтверджується саме журналом реєстрації вихідних документів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було дотримано порядок розгляду заяв та пропозицій громадськості при розгляді детального плану території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в м. Ірпінь).

Щодо тверджень позивача про протиправне нестворення відповідачем погоджувальної комісії суд першої інстанції вірно зауважив, що норми Закону №3038-VI та Порядку №555 визначають умови, настання яких вимагає створення органом місцевого самоврядування погоджувальної комісії, а саме, у разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або якщо мають місце спірні питання.

Розглянувши зміст заяв та пропозицій, які надійшли до відділу містобудування та архітектури (незгода з будівництвом на землях рекреаційного призначення; невідповідність цільового призначення земельної ділянки запланованому виду діяльності; обмеження поверховості та щільності будівництва; недопущення знищення зелених насаджень тощо), враховуючи їх розгляд комісією та надання відповідей на звернення (тобто наявний факт прийняття рішень за результатом їх розгляду та відсутність невирішених спірних питань), колегія суддів також вважає, що створення відповідачем погоджувальної комісії у даному випадку не було обов`язковим.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду щодо проведення відповідачем процедури громадського обговорення проекту спірного ДПТ, а допущені окремі порушення в частині інформаційного наповнення повідомлення про проведення громадського обговорення проекту спірного ДПТ, а також оприлюднення на веб-сайті Ірпінської міської ради ескізу ДПТ, а не самого проекту (за умови повідомлення про публічне експонування проекту в приміщенні органу місцевого самоврядування), самі по собі не можуть бути підставою для визнання протиправним та скасування рішення Ірпінської міської ради №1434-13-VIII від 26.08.2021 року «Про затвердження детального плану території земельної ділянки по вул.Київська, 81 в м.Ірпінь», оскільки такі порушення безпосередньо не могли вплинути на зміст прийнятого рішення.

Судовою колегією також враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Отже, враховуючи все вищезазначене, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши в сукупності наявні докази та обставини справи, здійснивши аналіз законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Органа самоорганізації населення «ВОСТОК» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Федотов І.В.

Повний текст виготовлено: 12 грудня 2022 року.

< Справа слухалась у (обов`язкове для заповнення) >