Постанова

від 13.12.2022 по справі 240/41117/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/41117/21

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

13 грудня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Спорттовари Житомир" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області до Приватного акціонерного товариства "Спорттовари Житомир" про застосування заходів реагування,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області звернулось до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Спорттовари Житомир" про застосування заходів реагування.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 позов задоволено.

Не погодившись з даним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем вжито заходи по запобіганню виникнення загрози життю та здоров`ю людей, а тому застосування до відповідача максимально передбаченого законодавством заходу реагування на переконання позивача є не пропорційним тим недолікам, які залишилось виправити відповідачу та щодо яких вживаються заходи по усуненню.

Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 жовтня 2022 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

11 листопада 2022 року до суду від відповідача надійшла заява про долучення додаткових доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що в період з 17.11.2021року по 18.11.2021 року відповідно до наказу №501 від 10.11.2021 року уповноваженою особою відповідача була проведена позапланова перевірка Приватного акціонерного товариства "Спорттовари Житомир" на предмет усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зазначених в приписі №9 від 27.01.2021року.

За результатами перевірки складено акт перевірки цього суб`єкта господарювання №1189 від 18.11.2021 року про виявлені порушення.

На підставі вказаного акту, позивачем було винесено припис №9 від 27.01.2021року, згідно якого, відповідачем допущено наступні порушення:

- приміщення 1 та 2 поверхів не обладнано системою оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей відповідно до вимог ДБН В.2.5- 56:2014 (порушено пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ);

- приміщення теплогенераторної та коридору на 2-му поверсі будівлі, господарські будівлі не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 (порушено пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ);

- двері сходової клітки запасного евакуаційного виходу не обладнано пристроями для самозачинення (порушено пункт 2.37 глави 2 розділу III ППБУ);

- у будівлі, в дверях сходових кліток, встановлено звичайне скло, яке при руйнуванні утворює скалки (порушено пункт 2.37 глави 2 розділу III ППБУ);

- шляхи евакуації (сходові клітки, коридори та інші шляхи евакуації) не забезпечені евакуаційним освітленням, підключеним до незалежного джерела живлення (порушено пункт 2.31 глави 2 розділу III ППБУ);

- відсутні показники пожежної небезпеки на матеріали, використані для оздоблення стін, у приміщенні торгівельної зали (відділ спортивного взуття та одягу) на 2-му поверсі будівлі (порушено`пункт 2.17 глави 2 розділу III ППБУ);

- на покриття підлоги, використане в приміщенні коридору на третьому поверсі будівлі, відсутні показники щодо димоутворювальної здатності, токсичності продуктів горіння та відповідності групам поширення полум`я (порушено пункт 2.28 глави 2 розділу III ППБУ);

- у зовнішніх стінах сходових кліток типу СК1 на кожному поверсі будівлі, не влаштовані вікна площею не менше 1,2 м2 з пристроями для їх відчинення (порушено пункт 2.23 глави 2 розділу III ППБУ; п.7.1.4 табл.5, п.7.3.26 ДБН В. 1.1 -7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва);

- на 3-му поверсі будівлі (вихід з офісних приміщень до сходової клітки), на перепаді висот підлоги, не влаштовано пандус з ухилом не більше 1:6 (порушено пункт 2.23 глави 2 розділу III ППБУ; п.7.3.8 ДБН В. 1.1-7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва);

- на 2-му поверсі будівлі, ширина дверей запасного евакуаційного виходу з торгівельної зали становить менше 1,2 м. (порушено пункт 2.23 глави 2 розділу III ППБУ; п. 8.7 ДБН В.2.2-23:2009 «Підприємства торгівлі»);

- на 1-му поверсі будівлі, на шляху евакуації (прохід до основного евакуаційного виходу), встановлено лоток для продажу лотерейних білетів (порушено пункт 4.11 глави 4 розділу VI ППБУ);

- у приміщенні торгівельної зали на 1-му поверсі будівлі, на відстані менше ніж 4 метра від евакуаційного виходу, влаштовано відділ (лоток) громадського харчування з встановленням силового електричного обладнання (порушено пункт 4.11 глави 4 розділу VI ППБУ);

- обслуговуючий персонал підприємства торгівлі не забезпечено засобами індивідуального захисту органів дихання для саморятування на випадок виникнення пожежі (порушено пункт 4.7 глави 4 розділу VI ППБУ).

На думку позивача, вищезазначені порушення є такими, що впливають на ризик виникнення пожежі, створюють перешкоди її гасінню, безпечній евакуації людей при виникненні пожежі, тим самим створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені перевіркою порушення стосуються протипожежних норм та становлять реальну небезпеку, створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні відомості, що відповідачем усунуті порушення вимог пожежної безпеки в приміщенні, де перебувають люди, суд вважає недопустимою експлуатацію такого до повного усунення виявлених перевіркою порушень.

При цьому суд вказав, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень. Такий захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення суб`єктом господарювання виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Цей захід не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю людей.

При цьому, на думку суду, доводи відповідача, що більшість виявлених порушень були усунуті, є безпідставними, оскільки належним та допустимим доказом усунення порушень є акт перевірки з висновками про відсутність порушень, який може дійсно свідчити про такий факт. Проте таких доказів усунення порушень, виявлених позивачем під час перевірки і зафіксованих в акті №1189 від 18.11.2021 року, суду не надано.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон №877-V.

Згідно з частиною п`ятою статті 4 Закону №877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Частиною сьомою статті 7 вказаного Закону встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до частин першої, другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення.

Згідно з вимогами статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобі віндивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Спір у цій справі виник у зв`язку із застосуванням до Приватного акціонерного товариства "Спорттовари Житомир" заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, зазначених в акті, складеному за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки №1189 від 18.11.2021 року.

Системний аналіз правових норм у цій справі дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Таким чином, захід реагування у вигляді повного зупинення роботи Приватного акціонерного товариства "Спорттовари Житомир" до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, зазначених в акті, складеному за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки №1189 від 18.11.2021 року є заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції та безпідставно залишено без уваги судом першої інстанції, відповідач стосовно більшості порушень зазначених в Акті перевірки №1189 від 18.11.2021 року вжив заходів по їх усуненню, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Про обсяг проведеної роботи щодо усунення виявлених позивачем порушень відповідач відзначив у відзиві на позовну заяву та надав в підтвердження власних доводів відповідні докази.

Стосовно ж порушень, які на момент розгляду справи в суді першої інстанції залишались не усунутими, відповідачем надано пояснення.

Колегія суддів звертає увагу, що на моменту розгляду справи в суді першої інстанції неусунутим залишилось лише 7 порушень, які відповідач продовжував усувати та вчинив відповідні дії для цього, на підтвердження чого надав належні та достатні докази.

У відповідності до вимог ч.3 та 4ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас, апелянтом до суду апеляційної інстанції надано акт Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області від 18.11.2021 року №1189, з якого вбачається що 03.11.2021 року позивачем було повторно проведено перевірку відповідача, в якому зазначено, що п.п.2,3,4,5,6,7,9,10,12,13,14 виконані та лише 1 порушення - шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням підключеним до незалежного живлення, на думку позивача залишилось не виконаним.

Разом з тим, на переконання суду вказані висновки свідчать про те, що евакуаційне освітлення є, проте залишилось забезпечити підключення до незалежного живлення.

Щодо порушення зазначеного в п.11, а саме те, що у зовнішніх стінах сходових кліток типу СК1 на кожному поверсі будівлі, не влаштовані вікна площею не менше 1,2 м2 з пристроями для їх відчинення (порушено пункт 2.23 глави 2 розділу III ППБУ; п.7.1.4 табл.5, п.7.3.26 ДБН В. 1.1 -7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва), колегія суддів зазначає, наступне.

Розділ ІІ, п.21 ППБУ вказує, що нове будівництво, реконструкція, реставрація, технічне переоснащення та капітальний ремонт приміщень, будинків і споруд здійснюються на підставі проектної документації, яка затверджена у встановленому порядку.

Оскільки, під час перевірки не встановлено такого порушення (проведення будь яких робіт без проектної документації), то мова не може йти про те, що з 1972 року (введення в експлуатацію будівлі) відповідач здійснював будь які переобладнання.

На переконання колегії суддів, лише в тому разі, коли такі роботи здійснюються у Товариства виникає обов`язок розробити відповідну проектну документацію, при цьому враховувати нові ДБН.

При цьому, до цього часу такого обов`язку у Товариства не виникає, оскільки в абз. 2 преамбули ДБН вказано, що його норми поширюються на нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення, реставрацію, капітальний ремонт будинків і приміщень різного призначення.

Виходячи з наведеного, для усунення порушення №11 вказаних в акті необхідно знести існуючу будівлю, крім того, самі по собі ці недоліки не можуть впливати на виникнення пожежі та створювати, відповідно, реальну загрозу життю і здоров`ю людей.

Стосовно Порушення №9, а саме те, що у зовнішніх стінах сходових кліток типу СК1 на кожному поверсі будівлі, не влаштовані вікна площею не менше 1,2 м2 з пристроями для їх відчинення (порушено пункт 2.23 глави 2 розділу III ППБУ; п.7.1.4 табл.5, п.7.3.26 ДБН В. 1.1 -7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва), то колегія суддів звертає увагу, що по-перше, для його усунення необхідно взагалі знести існуючу будівлю (оскільки демонтаж інакшим способом сходової клітини неможливий), по-друге, такий недолік сам по собі не може впливати на виникнення пожежі та створювати, відповідно, реальну загрозу життю і здоров`ю людей.

Більше того, суд апеляційної інстанції зауважує, що апелянт зазначає, що для мінімізації ризиків, уклав договір постачання СТЖ1 від 04.01.2022 року.

Водночас, слід зазначити, що положеннями частини другої статті 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Це означає, що виключно суд приймає рішення про зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг.

Ухваленню судового рішення передує розгляд справи відповідно до КАС України, в ході якого суд, зокрема, оцінює, аналізує докази, вирішує питання про належність, допустимість, достатність того чи іншого доказу, на підставі чого і робить висновки, які в свою чергу стають основою судового рішення, його мотивувальної частини, зокрема.

Отже, в разі якщо правовідносини між суб`єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, стали спірними та перейшли в площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, що складений за результатами контрольного заходу, в тому числі повторного, є лише одним із доказів, оцінку якому дає виключно суд поряд з іншими доказами.

В протилежному випадку (якщо би виключно акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки свідчив про виконання чи невиконання відповідачем вимог правил, інструкцій, ДБН тощо) функція суду була би нівельована, оскільки останній не здійснював би судочинство, а фактично затверджував би акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки своїм рішенням.

Таким чином, суд оцінює як акт позивача, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так й інші докази, надані відповідачем, які, в свою чергу, підтверджують відсутність або усунення виявлених порушень - акти виконаних робіт на встановлення певного обладнання, на приведення споруд, обладнання до чинних вимог, правил, інструкцій тощо; первинні документи, що свідчать про купівлю необхідного обладнання; різного роду договори про надання певних послуг, наявність яких є обов`язковою, тощо.

В контексті спірних правовідносин, що склались у цій справі, слід зазначити, що саме суд вирішує питання чи усунув відповідач виявлені порушення чи ні, а отже чи є підстави для задоволення позову чи такі відсутні.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що належним та допустимим доказом усунення порушень є акт перевірки з висновками про відсутність порушень, є помилковим, оскільки такий доказ є одним із доказів, який може підтверджувати обставину усунення підприємством виявлених порушень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №826/13895/16, від 31 жовтня 2019 року у справі №580/32/19, від 16.06.2022 у справі №640/10140/20.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач надав додаткові пояснення, у яких зазначив, що ним усунуто порушення.

За наведеного правового регулювання, встановлених обставин справи, та з урахуванням практики ВС у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови, якою слід відмовити в задоволенні позову.

У силу п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За правилами статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Спорттовари Житомир" задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області до Приватного акціонерного товариства "Спорттовари Житомир" про застосування заходів реагування - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.