Постанова

від 13.12.2022 по справі 600/2379/22-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2379/22-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

13 грудня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради до Управління Західного офісу Державної аудиторської служби у Волинській області, за участю третьої особи приватного підприємства "Регіон-К" про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу закупівлі,

В С Т А Н О В И В :

Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради звернувся до суду з позовом до Управління Західного офісу Державної аудиторської служби у Волинській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2022-02-16-013116-b Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 09.06.2022.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з вищезазначеним позовом та повернуто його позивачу.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу в якій, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції, які стали підставою для прийняття оскаржуваного судового рішення є такими, що не відповідають нормам процесуального закону.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що у відповідності до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За правилами п.3 ч.1 ст.294 та ч.2 ст.312 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем подано позовну заяву поза межами строку звернення до суду, встановленого ст.122 КАС України, при цьому останнім не наведено підстав поважності пропуску такого, а відтак відсутні правові підстави для поновлення строку.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки-це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені-встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду-це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частині третій статті 122 КАС України закріплено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 10 ст.8 Закону України Про публічні закупівлі встановлено, що у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду.

Тобто у даному випадку підлягає застосуванню десятиденний строк звернення до суду.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. День, коли особа дізналася про порушення свого права,-це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність поважності причин пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку та коли особа дізналася (повинна була дізнатися) про порушення свого права.

Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 280/5168/18 зазначив, що при оцінці поважності причин пропуску строку слід звертати увагу не лише на об`єктивні, але й суб`єктивні чинники, зокрема поведінку особи, що свідчить про її наміри реалізувати процесуальні права. Згідно з усталеною судовою практикою поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду є об`єктивними, не залежать від дій особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі.

У справі Bellet v. France, Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Європейського Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Так, у рамках даної адміністративної справи позивач оскаржує висновок Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про результати моніторингу процедури закупівлі № UА-2022-02-16-013116-b від 09.06.2022, який прийнято відповідачем внаслідок реалізації повноважень, які передбачені Законом України "Про публічні закупівлі".

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний висновок оприлюднено відповідачем 09.06.2022, а отже перебіг строку звернення до суду та сплинув 23.06.2022 (10-й робочий день з дня його оприлюднення).

Судом першої інстанції встановлено, що з первинною позовною заявою Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради звернувся до суду 22.06.2022, тобто в межах строку, визначеного ч. 10 ст.8 Закону України Про публічні закупівлі.

Однак, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.06.2022 у справі № 600/2264/22-а позовну заяву повернуто. Вказану ухвалу Департаментом отримано 29.06.2022 та зареєстровано за вх. №23/01-18-2714.

01.07.2022 позивач повторно звернувся до суду з позовом до Управління Західного офісу Державної аудиторської служби у Волинській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2022-02-16-013116-b Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 09.06.2022.

Тобто, з повторною позовною заявою про оскарження висновку позивач звернувся на 11 робочий день після його опублікування, за виключенням днів, протягом яких вчинялися процесуальні дії по справі № 600/2264/22-а.

Визначаючись щодо строків звернення до суду з даним позовом, суд першої інстанції виходив із того, ні в повторній позовній заяві, ні в заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач не зазначив причини неможливості звернення до суду з вказаним позовом 30.06.2022 (наступний робочий день після отримання ухвали суду від 28.06.2022) та не надав до суду доказів поважності причин, за яких ним не реалізовано своє право на захист 30.06.2022 (10 робочий день після опублікування оскаржуваного висновку, за виключенням днів, протягом яких вчинялися процесуальні дії по справі № 600/2264/22-а).

В свою чергу, надаючи правову оцінку доводам апелянта щодо поважності підстав для поновлення процесуального строку, колегія суддів виходить із наступного.

Як зазначено вище, позовна заява, яка повернута на підставі оскаржуваної ухвали від 05.09.2022 подана Департаментом інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради повторно, оскільки первинна позовна заява повернута останньому ухвалою від 28.06.2022.

Слід зазначити, що законом не встановлено строк для повторного подання позовної заяви, але виходячи із загальних засад він повинен бути розумним з огляду на сукупність усіх обставин.

Так, Верховний Суд у постанові від 13 січня 2022 року у справі №620/3663/20, надаючи правову оцінку поважності причинам пропуску строку на подання процесуального документу зазначив, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа № 280/4682/19), від 18 червня 2020 року (справа № 400/524/19), від 17 червня 2020 року (справа № 280/4951/19) тощо.

Колегія суддів вважає, що подання повторної позовної заяви позивачем через день після отримання ухвали про повернення первинної позовної заяви, свідчить про намір останнього реалізувати право на звернення до суду. Про таке бажання свідчить також подання позову вперше у строки, передбачені ст.8 Закону України "Про публічні закупівлі".

Слід зазначити, що лише саме по собі невідкладне звернення до суду із позовною заявою не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку на звернення. На переконання колегії суддів, при такому зверненні мають бути усунуті недоліки попередньої позовної заяви, які стали підставою для її повернення, що у сукупності з обставинами повторного подання позову у стислі строки свідчитиме про добросовісність заявника при реалізації права на звернення до суду і, відповідно, наявність підстав для поновлення такого процесуального строку.

Так, повернення первинної позовної заяви у даній справі було зумовлено тим, що Департаментом не надано документів на підтвердження повноважень особи, що підписала позовну заяву.

В той же час, як вбачається зі змісту додатків до повторної позовної заяви, на підтвердження повноважень підписанта С.Фуркала, останнім надано копію витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що свідчить про те, що позивачем усунуто недоліки, які були виявлені судом під час подання первинної позовної заяви.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, повторна позовна заява подана в межах десятиденного строку, з моменту отримання ухвали від 28.06.2022.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Законами України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ, від 21 квітня 2022 року №2212-ІХ та від 22 травня 2022 року №2263-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні Укази Президента України про продовження воєнного стану.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

В зв`язку з вищезазначеною обставиною, 2 березня 2022 року Рада суддів України видала Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану. Серед основних рекомендацій щодо розгляду судових справ зокрема вказано, що суди мають продовжувати процесуальні строки щонайменше до закінчення воєнного стану.

Варто враховувати і те, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків, про що зазначив Верховний Суд у листі від 04.03.2022.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідивши всіх обставин, дійшов передчасного висновку про неповажність причин для поновлення строку звернення до суду та наявність підстав для повернення позову.

За правилами частини першої статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.ст.118, 122, 304, 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради задовольнити.

Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради до Управління Західного офісу Державної аудиторської служби у Волинській області, за участю третьої особи приватного підприємства "Регіон-К" про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу закупівлі скасувати.

Справу направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.