Постанова

від 14.12.2022 по справі 380/24788/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/24788/21 пров. № А/857/13866/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідач Кушнерика М.П.,

суддів Курильця А.Р., Мікула О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року (суддя Чаплик І.Д., м. Львів)у справі № 380/24788/21 за адміністративним позовом Громадської організації "Право та справедливість" до Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

в грудні 2021, Громадська організація «Право та справедливість» звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, що виявилися у відмові надати копії журналів реєстрації наказів Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької за 2019-2021 роки, що запитувалися; зобов`язати Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької, надати протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду запитувану інформацію.

Позовні вимоги мотивує тим, що26.11.2021 звернувся до відповідачаіз запитами про надання інформації, а саме: надання копій журналів реєстрації наказів Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької за 2019-2021 роки. 02.12.2021 позивач отримав відповідь на запит, однак вважає, що відповідач, як розпорядник публічної інформації, неправомірно не надав інформацію, яку вимагав позивач згідно з його інформаційним запитом. Посилаючись на положенняЗаконів України «Про доступ до публічної інформації», позивач заявляє про порушення відповідачем норм чинного законодавства, прав та законних інтересів позивача.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, що виявилися у відмові надати копії журналів реєстрації наказів Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької за 2019-2021 роки.

Зобов`язано Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької повторно розглянути та надати Громадській організації «Право та справедливість»повну, достовірну та об`єктивну інформацію як відповідь на письмові запити від 26.11.2021 протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суб`єкти господарювання,визначені в п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI, є розпорядниками і зобов`язані оприлюднювати та надавати за запитами лише інформацію в частині використання бюджетних коштів. За приписами п. п. 1.1, 5.8 Статуту Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства культури, молоді та спорту України від 05.05.2020 № 1710, Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької - об`єкт державної власності, за організаційною формою є державною організацією (установа, заклад). Фінансування діяльності Театру здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, інших бюджетів, а також коштів підприємств, установ, організацій, громадян та їх об`єднань. Театр, як юридична особа, що фінансується з державного бюджету, володіє статусом розпорядника публічної інформації лише в частині інформації/даних щодо використання бюджетних коштів. Однак, запити керівника ГО «Право та справедливість» Рибака І. І. № 21/109, 21/110, 21/111 від 26.11.2021 р. (вх. № 371, 372, 373 від 26.11.2021 р.) містили вимогу про надання інформації, що не стосується використання театром бюджетних асигнувань. Запитувана позивачем інформація, а саме копії журналів реєстрації наказів Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької за 2019-2021 рр. не належать до публічної інформації в розрізіЗакону № 2939-VI, дані документи є внутрішньою організаційно-розпорядчою документацією.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Громадська організація «Право та справедливість» 26.11.2021 подала інформаційні запити до Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, в яких просив надати копії журналів реєстрації наказів Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької за 2019-2021 роки.

Листом від 01.12.2021 за № 347 відповідач повідомив позивача про те,що відповідно до п.1 ч.1ст.13Закону України «Про доступ до публічної інформації»розпорядниками інформації для цілей цьогоЗаконувизнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Крім цього, пунктом 2 ч. 1 цієї ж статті передбачено, що розпорядниками інформації також вважаються юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів. Відтак, театр, як юридична особа, що фінансується з державного бюджету, володіє статусом розпорядника публічної інформації лише в частині інформації/даних щодо використання бюджетних коштів. В свою чергу запитувана інформація, а саме: копія журналу реєстрації наказів Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької за 2019-2021рр. є службовою та не належать до публічної інформації за визначенням згаданого закону. На підставі вищевикладеного, керуючисьст.22Закону України «Про доступ до публічної інформації»відмовлено в задоволенні запитів.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на запити від 26.11.2021 протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач є запитувачем публічної інформації, а відповідач є розпорядником запитуваної інформації, а також те, що запитувана інформація повинна бути в розпорядженні відповідача і на момент розгляду справи вказана інформація позивачу у повному обсязі надана не була, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Положення статті 40 Конституції України гарантують кожній особі право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових чи службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Згідно частини першої статті 2 Закону № 2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до положень статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень.

Згідно із статтею 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно з пунктом 2 статті 5 Закону України № 2939-VI доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених Законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI).

Частиною першою статті 6 Закону № 2939-VI передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Щодо статусу Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької як розпорядника публічної інформації, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Закону № 2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Згідно статті 19 Закону № 2939-VI під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Як вбачається з матеріалів справи подані позивачем запити від 26.11.2021 за змістом та формою вказаним вимогамстатті 19 Закону № 2939-VIвідповідає.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Тобто публічна інформація стосується інформації, яка відповідно до вимог діючого законодавства опинилася у розпорядника інформації (зокрема, це може бути інформація, яка створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або інформація, яку вони отримали від інших суб`єктів чи, наприклад, від органу правонаступником якого вони стали).

У даному випадку під володінням розуміється не юридична правомочність, що є складовою права власності (володіння, користування, розпорядження), а характеристика фактичного стану, тобто факт контролю суб`єкта над певною інформацією як нематеріальним об`єктом (інформація зберігається у суб`єкта в зафіксованому на матеріальному носії вигляді або іншим чином доступна йому).

Відповідно до частини першої, четвертої статті 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

При цьому, устатті 1 Закону № 2939-VІзакріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі застосування вимог пунктів 1-3 частини 2статі 6 Закону № 2939-VІ: 1) якщо розпорядник інформації встановив, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, такий розпорядник інформації має встановити вид інформації з обмеженим доступом, за якою звернувся запитувач (конфіденційна, таємна або службова); 2) потрібно визначити, чи запитувана інформація стосується інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, чи можливі заворушення або злочини при наданні доступу до запитуваної інформації, чи в інтересах охорони здоров`я населення обмеження доступу до цієї інформації, чи не постраждає репутація або права інших людей у результаті надання доступу до цієї інформації, чи отримана запитувана інформація конфіденційно, чи стосується дана інформація питання авторитету й неупередженості правосуддя. Якщо на всі поставлені питання відповідь негативна, розпорядник інформації надає доступ до запитуваної інформації; 3) якщо хоча б на одне з поставлених вище питань є позитивна відповідь - розпорядник інформації має визначити, чи не буде розголошенням запитуваної інформації завдана істотна шкода зазначеним інтересам, наявність яких у запитуваній інформації він встановив. Якщо відповідь на це питання негативна - розпорядник інформації надає запитувачу доступ до зазначеної інформації. Якщо відповідь на це питання позитивна - розпорядник інформації визначає: чи переважає шкода від оприлюднення такої інформації над суспільним інтересом в її отриманні. При позитивній відповіді на питання запитувачу інформації буде відмовлено в наданні доступу до запитуваної інформації. При негативній відповіді - розпорядник інформації надає запитувачу доступ до запитуваної інформації.

Вказані вимоги називають «трискладовим тестом», який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. Обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 9901/510/18.

В свою чергу, у листі від 01.12.2021 відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для віднесення запитуваної позивачем інформації до службової інформації.

Відповідно до статті 9 Закону № 2939-VІ та вимогчастини другої статті 6цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно дочастини другої статті 6цього Закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що театр є розпорядником запитуваної інформації ГО «Право та справедливість» у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", а, відтак, відмова відповідача в наданні відповіді на запити від 26.11.2021 про доступ до публічної інформації позивача, відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" є протиправною та зобов`язання відповідача повторно розглянути запити позивача на інформацію від 26.11.2021 в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Статтею 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1статті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2статті 6 КАС Українитастаттею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що вищезазначені обставини вказують на правомірність задоволення судом першої інстанції даного позову повністю.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року у справі № 380/24788/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула