Рішення

від 12.12.2022 по справі 926/3655/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

12 грудня 2022 року Справа № 926/3655/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. за участю секретаря судового засідання Петровської В.С. розглянувши справу №926/3655/22

За позовом Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют-2016" (58000, м.Чернівці, вул. Воробкевича, буд. 33 )

про стягнення коштів в сумі 68 000,00 грн

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют-2016", в якому просить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 34000,00 грн та пеню у розмірі 34000,00 грн за неподання інформації на вимогу від 11.11.2020 року №65-02/3082, накладеного рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №65/53-р/к від 12.10.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням №65/53-р/к на Товариство з обмеженою відповідальністю "Абсолют-2016" накладено штраф у сумі 34 000,00 грн за вчинення порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), у вигляді неподання інформації на вимогу №65-02/3082 від 11.11.2020 року, враховуючи той факт, що відповідач не оплатив штраф відділення нарахувало відповідачу пеню в сумі 34000,00 грн.

03.10.2022 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№3655.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022 року позовну заяву за вх№3655 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 04.10.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.10.2022 року.

07.10.2022 року позивачем подано клопотання про долучення додаткових доказів (вх.3726).

19.10.2022 року уповноважений представник Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України через систему "Електронний суд" подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису за допомогою сервісу easycon.com.ua (вх.№3887).

Ухвалою від 20.10.2022 року задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалами суду від 25.10.2022 року та від 14.11.2022 року відкладено підготовче засідання.

28.11.2022 року уповноважений представник Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України через систему "Електронний суд" подав додаткові пояснення по справі (вх.№4667), крім того у разі відсутності проведення судового засідання в режимі відеоконференції просить провести засідання без його участі.

Ухвалою суду від 30.11.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2022 року, про що повідомлено відповідача.

До початку судового засіданні, 12.12.2022 року, представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі (вх.№4965).

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, письмовий відзив на позов не подав та не скористався наданим ст.42 ГПК України правом на участь у засіданнях суду, при цьому судом встановлено, що ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу: 58000, м.Чернівці, пров. Воробкевича, 33, яка зазначена у витязі з ЄДРПОУ. Вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеною адресою. Окрім того, відповідача також було повідомлено про розгляд справи по суті шляхом здійснення оголошення на сайті Господарського суду Чернівецької області

17.10.2022 року на адресу суду повернулося повідомлення про вручення ухвали суду від 04.10.2022 року з відміткою "отримано уповноваженим представником - Багрій". Проте, всі решта конверти повернулися до суду без вручення із відповідною відміткою про це органу поштового зв`язку (адресат відсутній за вказаною адресою).

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі№10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).

У свою чергу, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Зокрема, «право на публічний розгляд», передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає право на «усне слухання». І це право було б позбавлене смислу, якби сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана до суду таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (пункт 97 та інші рішення у справі «Schmidt v. Latvia» від 27 квітня 2017 року). У § 87 у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. «Ruiz-Mateos v. Spain», рішення від 23 червня 1993 року, серія A, № 262, с. 25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands», рішення від 27 жовтня 1993 року, серія A, № 274, с. 19, параграф 33, та «Ankerl v. Switzerland», рішення від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, параграф 38).

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновків про повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, а також про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті у встановлені чинним процесуальним законом порядку та спосіб, а також надання учасникам справи достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2018 року у справі №910/33054/15.

Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020 року у справі №914/6968/16.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Вищої ради правосуддя від 01.04.2021 року №763/0/15-21 «Про надання уніфікованих рекомендацій для судів усіх інстанцій та юрисдикцій щодо безпечної роботи в умовах карантину» вирішено рекомендувати судам усіх інстанцій та юрисдикцій застосовувати у діяльності уніфіковані рекомендації щодо безпечної роботи в умовах складної ситуації в країні.

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, а також встановлені ст.248 ГПК України строки розгляду спору, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників сторін за наявними у справі документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

11.11.2020 року Антимонопольний комітет України Південного міжобласного територіального відділення пред`явив вимогу про надання інформації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют-2016".

Розпорядженням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету від 01.06.2021 року розпочато розгляд справи №65/29-рп/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції України.

За попередніми висновками адміністративної колегії від 20.07.2021 року №65/28-пв/к дії ТОВ "Абсолют-2016" з неподання інформації АМК на вимогу від 11.11.2020 року №65-02/3082 визнано порушенням передбаченим п.13 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України розглянувши справу №26-02/2021 прийняло рішення 12.10.2021 року №65/53-р/к, яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют-2016" з неподання інформації Південному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу від 11.11.2020 року №65-02/3082 у встановлений головою територіального відділення строк порушенням, передбаченим п.13 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції". За вчинене правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеного у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на ТОВ "Абсолют-2016" штраф у розмірі 34 000,00 грн.

Як зазначено в рішенні АМК України та відповідно до ч.3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф підлягає стягненню у двомісячний строк з дня одержання рішення. Протягом п`яти днів з дня сплати штрафу документи, що підтверджують сплату штрафу необхідно надіслати до Антимонопольного комітету України (ч.8 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Рішення АМК може бути оскаржене до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання (ч.1 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Супровідним листом від 12.10.2021 року №65-02/3935 відповідачу ТОВ "Абсолют-2016" було надіслано рішення №65/53-р/к від 12.10.2021 року, проте відділенням поштового зв`язку конверт було повернуто позивачу з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У зв`язку з наведеною інформацією, рішення було опубліковано в офіційному друкованому органі "Урядовий кур`єр" від 09.11.2021 року №215 (7083).

Рішення №65/53-р/к вважається врученим відповідачу 18.11.2021 року (через десять днів з дня оприлюднення інформації п.3 ч.1 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), а відтак, відповідач вважається таким, що повідомлений.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Абсолют-2016" не оскаржував вказане рішення до суду. Отже, строк добровільної сплати відповідачем суми штрафу закінчився 18.01.2022 року.

Крім суми штрафу відділення АМК просить стягнути з відповідача 121 380,00 грн пені за період з 19.01.2022 року по 13.09.2022 року, тобто 238 днів.

Проте за приписами ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу (34 000,00 грн), накладеного на відповідача рішенням №65/53-р/к, а тому стягненню з відповідача підлягає 34 000,00 грн пені, що також було враховано відділенням АМК.

Відповідач рішення відділення АМК від 12.10.2021 року №65/53-р/к у відповідності до вимог ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не оскаржив.

У зв`язку із ухиленням відповідача від виконання даного рішення територіальне відділення звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою щодо його виконання.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з ч.3 ст.21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

В силу ч.1 ст.3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами ст.4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Частиною 1 ст.5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції" цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1 ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Відповідно до п.5 ст.17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

У відповідності до ч.1 ст.22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (ч. 2 ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за: заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України. У разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов`язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

Згідно із ч.1 ст.37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

У частині першій статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до п.13, ч.1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки

Відповідно до частин першої - третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Крім того, у частині п`ятій статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Згідно з вимогами статті 29 Бюджетного кодексу України та статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені перераховуються до загального фонду Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», символ звітності 106.

Переліком кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року №106 «Про деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету», передбачено, що контролюючими органами справляння надходжень бюджету по коду бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», є органи Державної податкової служби України.

Судом досліджено рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.10.2021 року №65/53-р/к, вимогу про подання інформації від 11.11.2020 року №65-02/3082, розпорядження адміністративної колегії від 01.06.2021 року №65/29-рп/к, попередній висновок за результатами збирання та аналізу доказів від 20.07.2021 року №65/28-пв/к, та всі решта доказів в підтвердження того, що позовні вимоги щодо стягнення 34000,00 грн штрафу і 34000,00 грн пені є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідач не скористався своїм наданим ст.42 ГПК України правом, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи несплату відповідачем накладеного рішенням №65/53-р/к від 12.10.2021 року по справі №26-02/2021 штрафу у передбачений Законом строк, позовні вимоги у розмірі 68 000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами статті 129 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись статями 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 197, 232, 233, 236 238, 240 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код 20992104) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют-2016" (58000, м.Чернівці, вул. Воробкевича, буд. 33, код 40281953) про стягнення 34 000,00 грн штрафу і 34 000,00 грн пені задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют-2016" (58000, м.Чернівці, вул. Воробкевича, буд. 33, код 40281953) до Державного бюджету (код бюджетної класифікації 21081100, символ банку 106, "Адміністративні штрафи та інші санкції"), штраф у розмірі 34 000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень) та пеню у розмірі 34 000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют-2016" (58000, м.Чернівці, вул. Воробкевича, буд. 33, код 40281953) на користь Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код 20992104, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000008516, банк Державна казначейська служба України, МФО 820172) судовий збір в розмірі 2481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст складено та підписано 14.12.2022 року

Суддя Гушилик С.М.