Постанова

від 06.12.2022 по справі 910/13237/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/13237/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 (судді: Алданова С. О. - головуючий, Гаврилюк О. М., Зубець Л. П.) у справі

за позовом Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Державного підприємства "Радгосп "Виноградна долина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ролінс"

про стягнення 773 796,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У серпні 2021 Вознесенська окружна прокуратура Миколаївської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) та Державного підприємства "Радгосп "Виноградна долина" (далі - ДП "Радгосп "Виноградна долина") звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ролінс" (далі - ТОВ "Ролінс") про стягнення 773 796,44 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДП "Радгосп "Виноградна долина" згідно з умовами договору від 07.06.2019 № 11, предметом якого було надання послуг зі збирання озимих культур, перерахувало на користь ТОВ "Ролінс" кошти у сумі 773 796,44 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 07.10.2019 № 245 та випискою по рахунку. Проте, прокурор зазначав, що передбачені договором роботи ТОВ "Ролінс" виконані не були.

1.3. ФДМУ у поясненнях просило задовольнити позовну заяву прокурора, вказуючи на те, що відповідачем не були виконані роботи за укладеним із ДП "Радгосп "Виноградна долина" договором.

При цьому ФДМУ є органом управління ДП "Радгосп "Виноградна долина" з 20.12.2019 і тому на час укладення договору від 07.06.2019 № 11 був позбавлений можливості на звернення до суду з позовом про стягнення коштів.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 (суддя Щербаков С. О.) у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності прокурором позовних вимог про стягнення з ТОВ "Ролінс" заборгованості внаслідок порушення ним зобов`язань за укладеним із ДП "Радгосп "Виноградна долина" договором про надання послуг зі збирання озимих культур.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 скасовано, позов прокурора в інтересах держави в особі ФДМУ та ДП "Радгосп "Виноградна долина" до ТОВ "Ролінс" про стягнення 773 796, 44 грн залишено без розгляду.

Суд апеляційної інстанції з посиланням, зокрема, на статтю 131-1 Конституції України, статті 41, 53 Господарського процесуального кодексу України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц зазначив, що позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі, зокрема, ДП "Радгосп "Виноградна долина". Проте суд апеляційної інстанції зазначив, що ДП "Радгосп "Виноградна долина" за своїм правовим статусом є державним підприємством, тобто, не є суб`єктом владних повноважень - органом державної влади, що, в свою чергу, з урахуванням положень законодавства та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, унеможливлює звернення прокурора із позовом в інтересах держави в його особі.

Отже, суд апеляційної інстанції вказав, що зазначене відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення такого позову без розгляду.

Щодо звернення прокурора з позовною заявою в інтересах держави в особі ФДМУ, суд апеляційної інстанції вказав, що предметом спору у справі є стягнення заборгованості з контрагента ДП "Радгосп "Виноградна долина" - ТОВ "Ролінс" за договірними зобов`язаннями.

Отже, цей спір жодним чином не пов`язаний з владними повноваженнями чи функціями ФДМУ, пов`язаними з захистом інтересів держави, а тому суд дійшов висновку, що ФДМУ не є належним позивачем, отже прокурор не може звертатись з цим позовом в інтересах держави в особі ФДМУ і позов в цій частині також підлягає залишенню без розгляду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022, прокурор у касаційній скарзі просить її скасувати та направити справу на новий апеляційний розгляд, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункти 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на застосування судом апеляційної інстанції норм права (статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру") без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, а також зазначаючи про необхідність відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

3.1.1. Так, прокурор у касаційній скарзі, оскаржуючи судове рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДП "Радгосп "Виноградна долина" не є належним позивачем, оскільки не є органом державної влади чи іншим суб`єктом владних повноважень, бездіяльність якого могла б бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Проте, на переконання прокурора, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що ДП "Радгосп "Виноградна долина" не є державною компанією, а відповідно законодавча заборона на представництво прокурором інтересів держави в його особі в суді відсутня. При цьому позов прокурора у цій справі не спрямований на безпосередній захист інтересів самого державного підприємства (ДП "Радгосп "Виноградна долина") як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства щодо використання державного майна. Суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21.

3.1.2. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, прокурор зазначив, що на даний час судовою практикою у правовідносинах щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі державного підприємства застосовуються висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Водночас, як вважає прокурор, відступлення від викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц правових висновків є необхідним з огляду на те, що заявлення вимоги про стягнення безпідставно сплачених державним підприємством коштів є ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки забезпечить поновлення порушених економічних інтересів держави та стане запобіжним заходом до подальшого укладання аналогічних правочинів.

Виключна правова проблема полягає у різному підході судів щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі державного підприємства, зокрема у випадку, коли позов прокурора не спрямований на безпосередній захист інтересів самого державного підприємства як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства, яке визначає порядок розпорядження державним майном.

Отже, прокурор вважає, що вирішення Верховним Судом наведеної виключної правової проблеми є необхідним для забезпечення розвитку права, юридичної визначеності як елемента верховенства права та формування єдиної правозастосовчої практики.

З огляду на викладену у касаційній скарзі виключну правову проблему, для забезпечення ефективного захисту інтересів держави та формування єдиної правозастосовчої практики, прокурор вважає, що необхідно відступити від висновків, викладених у вищенаведених постановах Великої Палати Верховного Суду.

При цьому у касаційній скарзі, крім скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий апеляційний розгляд справи, прокурор просить передати справу № 910/13237/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ФДМУ просить її задовольнити, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, посилаючись, зокрема, на те, що визначаючи як позивача орган державної влади, державне підприємство, акціонерне товариство з державною часткою у статутному капіталі тощо, прокурор не здійснює захисту інтересів таких суб`єктів, а захищає порушені інтереси держави, які тісно пов`язані з діяльністю або повноваженнями таких суб`єктів.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

4.2. Як свідчать матеріали справи, предметом позову у справі, що розглядається є вимога прокурора в інтересах держави в особі, зокрема, ДП "Радгосп "Виноградна долина" про стягнення з ТОВ "Ролінс" грошових коштів внаслідок невиконання договірних зобов`язань.

4.3. У пунктах 8.1.- 8.14. постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 зазначено таке:

"Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

8.2. Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

8.3. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

8.4. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

8.5. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

8.6. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

8.7. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

8.8. Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

8.9. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

8.10. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

8.11. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

8.12. Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

8.13. Позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі Уряду, Міндовкілля та ДП з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин.

8.14. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі ДП та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі ДП, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Ураховуючи наведене, доводи Скаржника, викладені в підпунктах 4.1 та 4.2 цієї постанови, Велика Палата відхиляє як неналежні з огляду на викладені вище висновки".

4.4. Ураховуючи положення чинного законодавства та правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про залишення позову прокурора в інтересах держави в особі ДП "Радгосп "Виноградна долина" без розгляду через відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства.

Так, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що, звертаючись до суду в інтересах держави в особі ДП "Радгосп "Виноградна долина", яке не є органами державної влади або іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції яких належить захист інтересів держави, прокурор не дотримався норми частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.

4.5. Щодо доводів прокурора, викладених у касаційній скарзі щодо застосування апеляційним судом норм права, а саме статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права, а саме щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від15.06.2022 у справі № 924/674/21.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, з урахуванням того, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21 відступив від висновку щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від15.06.2022 у справі № 924/674/21, доводи прокурора про неврахування апеляційним судом такого висновку визнаються безпідставними.

4.6. Як свідчать матеріали справи, прокурор з позовом до суду також звертався в інтересах держави в особі ФДМУ.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до частини 1 статті 1 та пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" ФДМУ є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. До основних завдань ФДМУ належить, зокрема, захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України.

Відповідно до статуту ДП "Радгосп "Виноградна долина" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємство є юридичною особою та володіє закріпленим за ним на праві господарського відання майном. Права та обов`язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації згідно з чинним законодавством. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно чинного законодавства. Держава та Уповноважений орган управління не відповідають за зобов`язаннями підприємства, а підприємство не відповідає за зобов`язаннями держави та Уповноваженого органу управління, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Як вже зазначалося, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора про стягнення з ТОВ "Ролінс" грошових коштів у зв`язку із невиконанням товариством зобов`язань за договором від 07.10.2019 № 11, укладеним із ДП "Радгосп "Виноградна долина".

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у справі, яка розглядається, не пов`язаний із владними повноваженнями чи функціями ФДМУ, пов`язаними із захистом інтересів держави.

Отже, в межах спірних господарських правовідносин між двома господарюючими суб`єктами - ДП "Радгосп "Виноградна долина" та ТОВ "Ролінс", ФДМУ не є належним позивачем, а тому прокурор не може звертатись з цим позовом в інтересах держави в особі ФДМУ.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави в особі ФДМУ, дійшовши висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

4.7. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у пункті 54 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

У постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19 зазначено, що за своєю правовою природою залишення позову без розгляду, що унормовано статтею 226 Господарського процесуального кодексу України, є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених указаною статтею недоліків або дій цієї особи. Наведений у статті 226 Господарського процесуального кодексу України перелік підстав для залишення позову без розгляду є вичерпним.

Зокрема, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

У той же час, здійснюючи судовий розгляд справи та дійшовши висновку, що у цьому випадку ФДМУ не є належним позивачем, а прокурором не доведено наявність порушених прав ФДМУ, за захистом яких прокурор звернувся до суду, суд апеляційної інстанції не врахував, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це матиме процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову, а не залишення позову прокурора без розгляду на підставі положень пункту 2 частині 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 911/2032/17.

Отже, встановлення судом факту звернення прокурора в інтересах неналежного позивача має наслідком відмову в задоволенні позову за результатом розгляду справи по суті.

Однак, наведене не було враховано судом апеляційної інстанції, що призвело до помилкового застосування судом норм процесуального права, скасування рішення суду першої інстанції, та залишення позову прокурора в інтересах держави в особі ФДМУ без розгляду, а не відмову у задоволені позову за встановлених обставин про недоведеність порушеного права позивача, в інтересах якого прокурор звернувся до суду.

4.8. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 в частині залишення позову прокурора, заявленого в інтересах держави в особі ФДМУ слід скасувати, у задоволенні позову в цій частині відмовити.

4.9. Прокурор у касаційній скарзі, оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої у пункті 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказував на необхідності відступлення від викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц правових висновків з огляду на те, що заявлення вимоги про стягнення безпідставно сплачених державним підприємством коштів є ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки забезпечить поновлення порушених економічних інтересів держави та стане запобіжним заходом до подальшого укладання аналогічних правочинів.

Прокурор зазначав, що виключна правова проблема полягає у різному підході судів щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі державного підприємства, зокрема у випадку, коли позов прокурора не спрямований на безпосередній захист інтересів самого державного підприємства як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства, яке визначає порядок розпорядження державним майном.

Одночасно прокурор у касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, та передати справу № 910/13237/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

За змістом частини 4 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Частиною 5 зазначеної норми передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Проте колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що прокурор, заявивши як про необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах у справах № 911/2169/20 та № 359/3373/16-ц, так і про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду через наявність виключної правової проблеми, не навів належних обґрунтувань необхідності відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду з чіткою вказівкою на норму права, а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

З урахуванням того, що правовий висновок щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства та необхідність залишення такого позову прокурора без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно зі статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.3. Ураховуючи те, що суд апеляційної інстанції відповідно до приписів чинного законодавства та правових висновків Великої Палати Верховного Суду дійшов правильного висновку щодо залишення позову прокурора в інтересах держави в особі ДП "Радгосп "Виноградна долина" без розгляду, однак помилково зазначив про залишення без розгляду позову прокурора, поданого в особі ФДМУ, установивши при цьому, що ФДМУ не є належним позивачем у справі та його права не порушені, Верховний Суд, переглянувши оскаржувану у справі постанову, вважає, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 в частині залишення без розгляду позову прокурора в інтересах держави в особі ФДМУ слід скасувати, а рішення місцевого суду про відмову у позові в цій частині залишити в силі. У решті постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312, 314, 315, 317,332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 у справі № 910/13237/21 в частині скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 та залишення без розгляду позову Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України скасувати, в цій частині залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 про відмову у позові.

3. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 у справі № 910/13237/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак