УХВАЛА
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 806/143/18
адміністративне провадження № К/990/34788/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 806/143/18 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ЛПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування вимоги, податкових повідомлень-рішень і рішення про застосування штрафних санкцій,
ВСТАНОВИВ:
В січні 2018 року позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0026421305 від 15.12.2017 з вимогою сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, в сумі 160866,87 грн.
Також позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0026411305 від 15.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 189458,42 грн. за податковим зобов`язанням та 47364,61 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0026401305 від 15.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 15330,09 грн. за податковим зобов`язанням та 3832,52 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0026391305 від 15.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 167180 грн. за податковим зобов`язанням та 41795 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
- визнати протиправним та скасувати рішення №0026431305 від 15.12.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 23632,95 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 грудня 2017 року № Ф-0026421305 та податкові повідомлення-рішення від 15 грудня 2017 року №0026411305, №0026401305, №0026391305 та №0026431305.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу податкового органу задоволено повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 28 липня 2022 року касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року скасовано та направлено справу №806/143/18 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у зв`язку з не встановленням судом апеляційної інстанції всіх фактичних обставини, що мають значення для справи та не дослідження зібраних у справі доказів.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року - без змін.
Не погоджуючись з рішеннями суддів апеляційної інстанції, скаржник подав касаційну скаргу.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Якщо касаційна скарга подається на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у ч. 2 і 3 ст. 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
У випадку посилання скаржником на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно навести на конкретний пункт частини другої або третьої статті 353 цього Кодексу.
Cистемний аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У тексті поданої касаційної скарги скаржник як підставу касаційного оскарження посилається на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, якщо судове рішення оскаржується з підстав передбачених частинами 2 та 3 ст. 353 КАС України та п. 4 ч. 2 ст. 353 КАС України.
Однак, Суд звертає увагу на те, що якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Також, суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржником на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно навести, порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав передбаченими пунктами 1, 2, 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Касаційна скарга містить фактичний виклад обставин та незгоду заявника із оскаржуваними судовими рішеннями.
З огляду на викладене, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у даній справі.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, скаржник не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Відповідно до приписів ст. 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.
Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 806/143/18 - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Яковенко
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 14.12.2022 |
Оприлюднено | 15.12.2022 |
Номер документу | 107877781 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Яковенко М.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні