Постанова

від 13.12.2022 по справі 420/5731/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 420/5731/19

адміністративне провадження № К/9901/25435/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Івченка М.В.

представника позивача Візірова О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТТЕК» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТТЕК» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Градовського Ю.М., суддів Крусяна А.В., Яковлева О.В.)

У С Т А Н О В И В:

РУХ СПРАВИ

І. Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАТТЕК» (далі- позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом ( з урахуванням уточнень) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі- відповідач, податковий орган) визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000641405, №0000651405, №0000371367.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначило, що висновки контролюючого органу, щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

3.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області за №0000641405 від 13.09.2019.

3.2. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області за №0000651405 від 13.09.2019. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав, що господарські операції позивача із його контрагентами є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача, а тому нарахування відповідачем грошового зобов`язання із податку на додану вартість є протиправним.

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТТЕК" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

6. Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог, виходив з того, що при дослідженні усіх наданих документів, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ні до податкового органу, ні до суду не були надані відповідні первинні документи, які б дійсно підтверджували факт реальності господарських операцій та факт отримання послуг та товарів від контрагентів. На вказані обставини посилався у своїх висновках і податковий орган.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. 05 жовтня 2020 року товариство не погодившись з постановою апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо відмови у задоволенні позовних вимог, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №420/5731/19 та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року.

7.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №420/5731/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

7.2. Так, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права ст. 44, 187, 198 ПК України, ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», викладених у постановах Верховного Суду від 12.07.2019 року у справі № 808/109/18, від 07.11.2019 року у справі № 2а-5959/12/1470, від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17, від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11, від 22.09.2015 року у справі № 810/5645/14, які за аналогічних обставин прийшли до протилежного висновку, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

7.3. Товариство зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Товариство не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А від так, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають за межами його впливу.

Товариство не зобов`язано мати власні основні засоби, нерухоме майно, обладнання, навіть персонал, оскільки майно можна взяти в оренду, персонал залучати шляхом, наприклад, укладення договору підряду.

Платник податків, який сумлінно придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про «дефекти» правового статусу свого контрагента.

7.4. При вирішенні податкових спорів, слід виходити із презумпції добросовісності платника податків, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Позивач указує, що недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в Акті перевірки не наведено, до матеріалів справи не долучено, та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів дій не виконано.

Окрім того, в Акті перевірки не наведено акти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів.

Разом із тим, щодо інформації з АІС «Податковий блок», на яку посилався податковий орган в Акті перевірки слід звернути увагу, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем Державної фіскальної служби, що не оформлена рішеннями суб`єкта владних повноважень, не є юридичним фактом та утворює лише підставу для перевірки такої інформації.

7.5. Також суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно відомостей наявних в ЄДРПОУ контрагенти позивач на момент здійснення господарських правовідносин із позивачем були зареєстровані в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань як юридичні особи; перебували на обліку в податковому органі та були податниками ПДВ, відповідно до видів їх господарської діяльності за КВЕД мали змогу передавати у власність товарні цінності позивачу, що не суперечили положенням чинного законодавства ті відповідає загальній практиці. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та відповідно до ст. 201 ПК України зареєстровані в ЄРПН не підлягають підтвердженню додатковими документами.

7.6. Стосовно помилкових посилань суду апеляційної інстанції стосовно товаро-транспортних накладних, позивач наголошує, що товаро-транспортні документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно- матеріальних цінностей. За наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності, відсутність ТТН не може бути підставою для невизнання витрат із придбання матеріальних цінностей та формування податкового кредиту. Відсутність ТТН, або недоліки в їх заповненні такої не можуть позбавити платника податків на податковий кредит із ПДВ за наявності документів, які вимагає Податковий кодекс України у цьому випадку. Де підставою для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Зазначену правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 11.09.2018 року у справі за№ 804/4787/16, від 03.04.2018 року у справі за№ 826/21425/15.

7.7. У судовому засіданні представник позивача вимоги касаційної скарги підтримала, надавши відповідні пояснення.

8. У відзиві на касаційну скаргу податковий орган проти її доводів заперечує, вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишивши без змін оскаржуване судове рішення.

9. Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні, у яке відповідача, належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, останній не з`явився, а тому, беручи до уваги положення частини 4 статті 344 КАС України, касаційний суд ухвалив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

10. Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, п.2 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік (липень 2019 року), на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 10.07.2019 року №5464, відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТТЕК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.08.2016 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2016 по 31.12.2018, з питань Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.08.2016 по 31.12.2018.

11. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено 23.08.2019 року акт за №1693/15-32-14-05/40734897 «Про результати планової документальної виїзної перевірки ТОВ «ВАТТЕК» ЄДРПОУ 40734898 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.08.2016 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.08.2016 по 3.12.2018».

12. Згідно вказаного акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ «ВАТТЕК» податкового законодавства, а саме п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, ч. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість всього у сумі 498 244 грн., а також податку на прибуток у сумі 917 208 грн., а також порушення п.3.2 та абз.2 п.3.2., п.3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, ст.51, пп.«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України у результаті чого відбулось подання не у повному обсязі та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, що призвело до відсутності даних платника податку за перевіряємий період.

13. Товариство з обмеженою відповідальністю ВАТТЕК подало заперечення на акт перевірки (вхід. № 347/10/15-32 від 02.09.2019 року) проте листом від 11.09.2019 року № 589/10/15-32-05-06-08 Головне управління ДПС в Одеській області за результатами розгляду заперечень, акт перевірки від 23.08.2019 року №1693/15-32-14-05/40734897 залишило без змін, а заперечення без задоволення.

14. На підставі акту перевірки від 23.08.2019 року №1693/15-32-14-05/40734897, відповідачем прийнято 13.09.2019 року податкові повідомлення-рішення:

- №0000651405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на суму 917208 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 229302 грн.;

- №0000641405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на суму 498244 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 124561 грн.;

- №0000371367, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн.

15. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.09.2019 року за №0000641405, №0000651405, №0000371367, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

V. Позиція Верховного Суду

16. Спірним питання у цій справі правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям у період з 10.08.2016 по 31.12.2018 з ТОВ «Бізнес Юніті», ТОВ «Продос», ТОВ «Промконтекс», ТОВ «Оріон Компані, ТОВ «Євротезіс», ТОВ «Вітарус-К», ТОВ «Логістична група», ТОВ «Буд-Інженерія», ТОВ «Естер-Маркет» ( нова назва ТОВ «Олісвейт»), ТОВ «Саліус Трейд, ТОВ «ОЗРІК».

17. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

18. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

19. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

20. За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

21. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

22. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

23. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

24. Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

25. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

26. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

27. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

28. За п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (із змінами та доповненнями), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

29. Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

30. Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

31. Відповідно до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затв. наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

32. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно з частиною першою статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

33. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

34. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

35. Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

36. За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

37. Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

38. За статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

39. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентами на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.

40. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

41. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

42. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

43. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

44. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

45. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

46. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

47. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

48. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

49. У ході розгляду справи суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про не правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій не підтверджується належними первинними документами, оскільки останні не були надані позивачем.

50. Суд звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

51. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

52. Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

53. ТОВ «ВАТТЕК» у період з 10.08.2016 по 31.12.2018 мало господарські операції з наступними суб`єктами господарювання: ТОВ «Бізнес Юніті» (код ЄДРПОУ 40471430), ТОВ «Продос» (код ЄДРПОУ 40878606), ТОВ «Промконтекс» (код ЄДРПОУ 40693856), ТОВ «Оріон Компані» (код ЄДРПОУ 40023169), ТОВ «Євротезіс» (код ЄДРПОУ 41119161), ТОВ «Вітарус-К» (код ЄДРПОУ 40810129), ТОВ «Логістична група» (код ЄДРПОУ 39012579), ТОВ «Буд-Інженерія» (код ЄДРПОУ 41128658), ТОВ «Естер-Маркет» (код ЄДРПОУ 40398775, нова назва ТОВ «Олісвейт»), ТОВ «Саліус Трейд» (код ЄДРПОУ 41349032), ТОВ «ОЗРІК» (код ЄДРПОУ 40830145).

54. Так, між підприємствами ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Бізнес Юніті» код за ЄДРПОУ 40471430 (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу Товару №28/09/16 від 28.09.2016. ТОВ «Бізнес Юніті» було здійснено поставку товару по періодах: за жовтень 2016 року всього у сумі - без ПДВ 195340,20 грн., ПДВ у сумі 39068,04 грн.,за листопад 2016 року всього у сумі - без ПДВ 374382,75 грн., ПДВ у сумі 14876,55 грн. ТОВ «Бізнес Юніті» було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних.

55. Розрахунки між ТОВ «ВАТТЕК» та ТОВ «Бізнес Юніті» проведено шляхом оплати грошовими коштами через розрахунковий рахунок на підставі виставлених рахунків, станом на 31.12.18 заборгованість відсутня.

56. Крім того між підприємствами ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Продос» код за ЄДРПОУ 40878606 (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу Товару 02/11/17 від 02.11.2017. ТОВ «Продос» було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних.

57. Також, між підприємствами ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Промконтекс» код за ЄДРПОУ 40693856 (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу Товару від 30.11.2016 року №30/11/16. ТОВ «Промконтекс» було здійснено поставку товарів згідно видаткової накладної.

58. 28.03.2017 року між ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Оріон Компані» код за ЄДРПОУ 40023169 (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу товару № 28/03/17. ТОВ «Оріон Компані» було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних.

59. Між підприємствами ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Євротезіс» код за ЄДРПОУ 41119161 (Постачальник) (нова назва ТОВ «Кавіра») в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ «Євротезіс» було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних. Між підприємствами ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Вітарус-К» код за ЄДРПОУ 40810129 (Постачальник) (нова назва ТОВ «Ронан») в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ «Вітарус-К» було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних. Розрахунки між ТОВ «ВАТТЕК» та ТОВ «Вітарус-К» проведено шляхом оплати грошовими коштами через розрахунковий рахунок на підставі виставлених рахунків.

60. Між підприємствами ТОВ «BATTEK» та ТОВ «Логістична група» код за ЄДРПОУ 39012579 (Постачальник) (нова назва ТОВ «Хелоніда») в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ «Логістична група» було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних.

61. Між підприємствами ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Буд-Інженерія» код за ЄДРПОУ 41128658 (Постачальник) в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ «Буд-Інженерія» було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних.

62. Між підприємствами ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Естер-Маркет» код за ЄДРПОУ 40398775 (нова назва ТОВ «Олісвейт») (Постачальник) в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ «Естер-Маркет» було здійснено поставку товарів згідно видаткової накладної.

63. Між підприємствами ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Саліус Трейд» Код за ЄДРПОУ 41349032 (Постачальник) в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ «Саліус Трейд» було здійснено поставку товарів згідно податкової накладної.

64. Перевіркою встановлено, що ТОВ «ВАТТЕК» в перевіряємому періоді згiдно даних регістрів бухгалтерського обліку було оформлено оприбуткування на баланс підприємства товари в асортименті (свердло, фреза шпоночна, зенкер насадний, плашка, болт, напилок тригранний, ключ ріжковий та інше) по взаєморозрахунках з постачальником ТОВ ОЗРІК код ЄДРПОУ 40830145 .Для підтвердження зазначеного оприбуткування (придбання) зазначених ТМЦ, в ході перевірки позивачем були надані видаткові накладні. В ході перевірки не встановлено укладання договорів з ТОВ ОЗРІК.

65. Проте, суд апеляційної інстанцій взагалі не досліджували вказані документи (докази) аналізу здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ «Бізнес Юніті», ТОВ «Продос», ТОВ «Промконтекс», ТОВ «Оріон Компані, ТОВ «Євротезіс», ТОВ «Вітарус-К», ТОВ «Логістична група», ТОВ «Буд-Інженерія», ТОВ «Естер-Маркет» ( нова назва ТОВ «Олісвейт»), ТОВ «Саліус Трейд, ТОВ «ОЗРІК», в результаті чого позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ.

66. Тобто рішення суду апеляційної інстанції не містять висновків щодо існування первинних документів та аналіз підтвердження конкретними первинними документами реальності кожної господарської операції та без з`ясування дійсного економічного змісту по кожній з господарських операцій.

67. Судом апеляційної інстанцій всупереч нормам КАС України не надавалась (перевірялась) оцінка доказам, що надавались до перевірки позивачем, а також не надана повна та належна юридична оцінка наявним у справі первинним документам бухгалтерською га податкового обліку з приводу достовірності даних вказаних в них, їх відповідності вимогам чинного податкового законодавства.

68. Також поза увагою лишилось чи був рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ «ВАТТЕК», що є свідченням про те, що господарські операції призвели реальних змін майнового стану платника податків і, відповідно, свідчить про реальність (фактичність) таких операцій.

69. Водночас, Суд звертає увагу на те , що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

70. Указана позиція з цього приводу була викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №804/7470/16.

71. Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

72. Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

73. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

74. Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18.

75. Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

77. Указана правова позиція міститься у судових рішеннях Верховного Суду, від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17.

78. Посилання контролюючого органу із чим погодився суду апеляційної інстанції на наявність Вироку Сихівського районний суд міста Львова від 16.05.2018р. по справі за №464/1797/18, в якому зазначається, що директор ТОВ «ОЗРІК» перебував у складі організованої злочинної групи осіб, які мали єдиний умисел, спрямований на організацію фіктивного підприємництва, а тому не має підстав для формування податкового кредиту, суд зазначає наступне.

79. Надаючи оцінку таким висновкам, Суд звертає увагу, що у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду в аспекті факту засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) зауважила на тому, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.

80. Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду визнано обґрунтованим висновок про те, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

81. У наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

82. Колегія суддів звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

83. З огляду на викладене, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у даній справі, судом необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо руху цього товару від виробника або від первісного продавця; яким чином та за яких умов цей товар транспортувався, зокрема, від виробника або від первісного продавця; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

84. З огляду на наведене суд апеляційної інстанції у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не надав належної оцінки цим обставинам, у зв`язку з чим висновки суду не можна визнати такими, що ґрунтуються на повному і всебічному з`ясуванні обставин у справі.

85. Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, установлених частинами першою, другою статті 341 КАС України, Верховний Суд, як суд права, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе.

86. За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

87. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

88. Ураховуючи, що суд першої інстанції задовольнив позов частково, виходячи з того, що податковий орган не довів правомірність свого рішення, а суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду послався на докази, які належним чином не були ним (судом апеляційної інстанції) досліджені, колегія суддів уважає, що висновки суду апеляційної інстанції є передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи. Оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак так судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

89. Судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції були порушені норми процесуального права, які унеможливлюють установлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок недослідження доказів у справі, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

90. Повний текст постанови складено 14 грудня 2022 року.

91. Керуючись статтями 3, 344, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТТЕК» задовольнити частково.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року скасувати, справу №420/5731/19 направити на новий судовий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

3. На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко