Постанова

від 03.05.2023 по справі 420/5731/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/5731/19Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,

при секретарі - Вовненко А.В.,

за участю представника апелянта - Малюченка А.С.,

представника позивача - Кварацхелія М.Г.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТТЕК" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000641405;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000651405;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000371367.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що вони прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому звернувся до суду про визнання їх неправомірними і протиправними та скасування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000641405. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000651405. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТТЕК» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області судові витрати у розмірі 19204, 24 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті чотири грн. 24 коп.).

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі; повністю скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що перевіркою встановлені численні та поодинокі факти: відсутності оригіналів первинних документів, що підтверджують господарські операції платника; наявності складених узагальнюючих податкових інформацій за окремими контрагентами щодо неможливості підтвердження реальності (товарності) господарських операцій з одержання (придбання) та реалізації робіт (послуг, матеріалів); відсутності факту придбання (виготовлення, імпорту) постачальниками ТОВ «Ватгек» окремих ТМЦ; відсутності інформації щодо наявності у постачальників ТОВ «Ватгек» власних чи орендованих основних фондів, трудових ресурсів, кваліфікованих фахівців для здійснення ремонту, монтажу та будівельних робіт.

Також, апелянт вказує, що згідно аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено наявність вироку Сихівського районного суду міста Львова від 16.05.2018 по справі №464/1797/18, в якому зазначається, що директор ТОВ «Озрік» перебував у складі організованої злочинної групи осіб.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 р. - скасовано. Прийнято по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТТЕК" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13 грудня 2022 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТТЕК» задоволено частково. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року скасовано, справу №420/5731/19 направлено на новий судовий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

У вищезазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції не містять висновків щодо існування первинних документів та аналіз підтвердження конкретними первинними документами реальності кожної господарської операції та без з`ясування дійсного економічного змісту по кожній з господарських операцій. Судом апеляційної інстанцій всупереч нормам КАС України не надавалась (перевірялась) оцінка доказам, що надавались до перевірки позивачем, а також не надана повна та належна юридична оцінка наявним у справі первинним документам бухгалтерською га податкового обліку з приводу достовірності даних вказаних в них, їх відповідності вимогам чинного податкового законодавства. Також поза увагою лишилось чи був рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ «ВАТТЕК», що є свідченням про те, що господарські операції призвели реальних змін майнового стану платника податків і, відповідно, свідчить про реальність (фактичність) таких операцій.

З огляду на викладене, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у даній справі, судом необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо руху цього товару від виробника або від первісного продавця; яким чином та за яких умов цей товар транспортувався, зокрема, від виробника або від первісного продавця; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року прийнято справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТТЕК" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - до свого провадження. Призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, п.2 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік (липень 2019 року), на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 10.07.2019 року №5464, відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТТЕК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.08.2016 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2016 по 31.12.2018, з питань Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.08.2016 по 31.12.2018.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено 23.08.2019 року акт за №1693/15-32-14-05/40734897 «Про результати планової документальної виїзної перевірки ТОВ «ВАТТЕК» ЄДРПОУ 40734898 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.08.2016 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соуіальнeстрахування за період з 10.08.2016 по 3.12.2018».

Згідно вказаного акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ «ВАТТЕК» податкового законодавства, а саме п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, ч. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість всього у сумі 498 244 грн., а також податку на прибуток у сумі 917 208 грн., а також порушення п.3.2 та абз.2 п.3.2., п.3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, ст.51, пп.«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України у результаті чого відбулось подання не у повному обсязі та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, що призвело до відсутності даних платника податку за перевіряємий період.

Товариство з обмеженою відповідальністю ВАТТЕК подало заперечення на акт перевірки (вхід. № 347/10/15-32 від 02.09.2019 року) проте листом від 11.09.2019 року № 589/10/15-32-05-06-08 Головне управління ДПС в Одеській області за результатами розгляду заперечень, акт перевірки від 23.08.2019 року №1693/15-32-14-05/40734897 залишило без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки від 23.08.2019 року №1693/15-32-14-05/40734897, відповідачем прийнято 13.09.2019 року податкові повідомлення-рішення:

№0000651405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на суму 917208 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 229302 грн.;

№0000641405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на суму 498244 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 124561 грн.;

№0000371367, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявність первинних документів, які підтверджують проведення господарської операції між позивачем та його контрагентами, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.09.2019 року №0000641405, №0000651405 прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000371367 від 13.09.2019 року є правомірним та не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо його скасування, оскільки позивач не обґрунтував, не навів підстав та не надав жодних відповідних доказів на підтвердження підстав для його скасування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36, 14.1.178, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно до п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Згідно з пп.пп.2.1-2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВАТТЕК» у період з 10.08.2016 по 31.12.2018 мало господарські операції з наступними суб`єктами господарювання: ТОВ «Бізнес Юніті» (код ЄДРПОУ 40471430), ТОВ «Продос» (код ЄДРПОУ 40878606), ТОВ «Промконтекс» (код ЄДРПОУ 40693856), ТОВ «Оріон Компані» (код ЄДРПОУ 40023169), ТОВ «Євротезіс» (код ЄДРПОУ 41119161), ТОВ «Вітарус-К» (код ЄДРПОУ 40810129), ТОВ «Логістична група» (код ЄДРПОУ 39012579), ТОВ «Буд-Інженерія» (код ЄДРПОУ 41128658), ТОВ «Естер-Маркет» (код ЄДРПОУ 40398775, нова назва ТОВ «Олісвейт»), ТОВ «Саліус Трейд» (код ЄДРПОУ 41349032), ТОВ «ОЗРІК» (код ЄДРПОУ 40830145).

Так, між підприємствами ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Бізнес Юніті» код за ЄДРПОУ 40471430 (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу Товару №28/09/16 від 28.09.2016. ТОВ «Бізнес Юніті» було здійснено поставку товару по періодах: за жовтень 2016 року всього у сумі - без ПДВ 195340,20 грн., ПДВ у сумі 39068,04 грн.,за листопад 2016 року всього у сумі - без ПДВ 374382,75 грн., ПДВ у сумі 14876,55 грн. ТОВ «Бізнес Юніті» було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних.

Розрахунки між ТОВ «ВАТТЕК» та ТОВ «Бізнес Юніті» проведено шляхом оплати грошовими коштами через розрахунковий рахунок на підставі виставлених рахунків, станом на 31.12.18 заборгованість відсутня.

Крім того між підприємствами ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Продос» код за ЄДРПОУ 40878606 (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу Товару 02/11/17 від 02.11.2017. ТОВ «Продос» було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних.

Також, між підприємствами ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Промконтекс» код за ЄДРПОУ 40693856 (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу Товару від 30.11.2016 року №30/11/16. ТОВ «Промконтекс» було здійснено поставку товарів згідно видаткової накладної.

28.03.2017 року між ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Оріон Компані» код за ЄДРПОУ 40023169 (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу товару № 28/03/17. ТОВ «Оріон Компані» було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних.

Між підприємствами ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Євротезіс» код за ЄДРПОУ 41119161 (Постачальник) (нова назва ТОВ «Кавіра») в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ «Євротезіс» було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних. Між підприємствами ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Вітарус-К» код за ЄДРПОУ 40810129 (Постачальник) (нова назва ТОВ «Ронан») в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ «Вітарус-К» було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних. Розрахунки між ТОВ «ВАТТЕК» та ТОВ «Вітарус-К» проведено шляхом оплати грошовими коштами через розрахунковий рахунок на підставі виставлених рахунків.

Між підприємствами ТОВ «BATTEK» та ТОВ «Логістична група» код за ЄДРПОУ 39012579 (Постачальник) (нова назва ТОВ «Хелоніда») в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ «Логістична група» було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних.

Між підприємствами ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Буд-Інженерія» код за ЄДРПОУ 41128658 (Постачальник) в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ «Буд-Інженерія» було здійснено поставку товарів згідно видаткових накладних.

Між підприємствами ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Естер-Маркет» код за ЄДРПОУ 40398775 (нова назва ТОВ «Олісвейт») (Постачальник) в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ «Естер-Маркет» було здійснено поставку товарів згідно видаткової накладної.

Між підприємствами ТОВ «ВАТТЕК» (Покупець) та ТОВ «Саліус Трейд» Код за ЄДРПОУ 41349032 (Постачальник) в ході перевірки не встановлено укладання договорів. ТОВ «Саліус Трейд» було здійснено поставку товарів згідно податкової накладної.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ВАТТЕК» в перевіряємому періоді згiдно даних регістрів бухгалтерського обліку було оформлено оприбуткування на баланс підприємства товари в асортименті (свердло, фреза шпоночна, зенкер насадний, плашка, болт, напилок тригранний, ключ ріжковий та інше) по взаєморозрахунках з постачальником ТОВ ОЗРІК код ЄДРПОУ 40830145. Для підтвердження зазначеного оприбуткування (придбання) зазначених ТМЦ, в ході перевірки позивачем були надані видаткові накладні. В ході перевірки не встановлено укладання договорів з ТОВ «ОЗРІК».

На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками, позивачем до суду надано копії угод, копії первинних документів, оборотно-сальдових відомостей, картки-рахунку по контрагентам, банківські виписки, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Обставини, зазначені відносно контрагента позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому колегія суддів зазначає, що при вирішенні податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

Норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі №826/13060/18.

Наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Вказана позиція з цього приводу була викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №804/7470/16.

Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Вказана правова позиція міститься у судових рішеннях Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17.

Товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі № 816/1587/17.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаного зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватись між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, Судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Необхідно зазначити, що податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства.

Рух активів у процесі здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується наданими первинними документами.

Право на формування податкового кредиту виникло у позивача саме за результатами фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених первинними документами здійснення таких операцій та наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів/послуг має підтверджуватись належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагентів покупця товарів (послуг), трудових ресурсів, техніки, тощо.

Посилання контролюючого органу на наявність вироку Сихівського районний суд міста Львова від 16.05.2018р. по справі за №464/1797/18, в якому зазначається, що директор ТОВ «ОЗРІК» перебував у складі організованої злочинної групи осіб, які мали єдиний умисел, спрямований на організацію фіктивного підприємництва, а тому не має підстав для формування податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

У постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду в аспекті факту засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) зауважила на тому, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.

Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду визнано обґрунтованим висновок про те, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Колегія суддів звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Необхідно зазначити, що податковий орган, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням наданих до суду доказів, колегією суддів встановлено наявність руху активів, підтверджений первинними документами відображеними в бухгалтерському обліку, що є безперечним доказом реальності проведених господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТТЕК".

Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідають критеріям належного доказу.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області від 13.09.2019 року №0000641405, №0000651405.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15.05.2023 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик