Постанова

від 14.12.2022 по справі 640/7421/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 640/7421/19

адміністративне провадження № К/9901/37/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІП АГРОГРУП» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2019, ухвалене у складі головуючого судді Бояринцевої М.А., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020, прийняту у складі колегії суддів: Вівдиченко Т.Р. (головуючий), Мельничука В.П., Федотова І.В.

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АІП АГРОГРУП» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.03.2019 №00003451402, № 0013661406 та від 21.03.2019 № 0005284208 та № 0005294208.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на додану вартість є необґрунтованими та безпідставними, та такими, що не грунтуються на положеннях законодавства та не підтверджені належними доказами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що в період з 27.12.2018 по 18.01.2019 ГУДФС у м.Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «АІП АГРОГРУП» податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.09.2018.

4. За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м.Києві складено акт від 25.01.2019 № 56/26-15-14-02-03/39025732, яким встановлено порушення:

5. - пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 6, 7 П(С)БО 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 № 318, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на суму 618 068 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 616 178 грн. та 1 890 грн.;

6. - пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

7. - статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: ненадходження товару за контрактами:

8. - від 01.02.2016 р. № 01022016 з Приватним сільськогосподарським унітарним підприємством «Белая река-Петриков» (Республіка Білорусь) у розмірі 2,11 доларів США (еквівалент - 55,32 грн.);

9. - від 19.02.2016 р. № 19022016 з Фермерським господарством «ДубайТранс» (Республіка Білорусь) у розмірі 1,59 доларів США (еквівалент - 41,69 грн.);

10. - статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки на рахунок ТОВ «АІП АГРОГРУП» за контрактом від 20.02.2017 № 20/02/2017 з нерезидентом ТОВ «ЯРОВИТ ГРУПП» (Республіка Білорусь) в сумі 7 539,60 доларів США (еквівалент 197 338,66 грн.);

11. - пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.09.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме: порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, станом на 01.01.2017, на 01.04.2017, на 01.07.2017, на 01.10.2017, на 01.01.2018, на 01.04.2018;

12. - підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 164.2.20 пункту 164.20 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на 2017 рік, на загальну суму 344 931,20 грн.;

13. - статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено подання з помилками податкової звітності на суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого нарахованого податку (форма № 1 ДФ) за ІІІ квартал 2018 року;

14. - підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету за серпень 2015 року, на загальну суму 28 744,28 грн.

15. 06.03.2019 ТОВ «АІП АГРОГРУП» подані заперечення на акт перевірки.

16. Листом від 18.03.2019 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило ТОВ «АІП АГРОГРУП», що за результатами розгляду заперечення, висновки акта перевірки від 25.01.2019 № 56/26-15-14-02-03/39025732 залишено без змін, а заперечення без задоволення.

17. На підставі складеного акту перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

18. - від 20.03.2019 № 00003451402, яким збільшено ТОВ «АІП АГРОГРУП» суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 772 585 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 618 068 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 154 517 грн.

19. - від 20.03.2019 № 0013661406, донараховано ТОВ «АІП АГРОГРУП» пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 147 172,29 грн.;

20. - від 21.03.2019 № 0005284208, яким збільшено ТОВ «АІП АГРОГРУП» суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 559 966,13 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 344 931,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 215 034,93 грн.

21. - від 21.03.2019 р. № 0005294208, яким збільшено ТОВ «АІП АГРОГРУП» суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 46 663,86 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 28 744,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 919,58 грн.;

22. Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

23. Рішенням Державної фіскальної служби України від 11.04.2019 № 27012/6/99-99-11-04-01-25 залишено без розгляду скаргу ТОВ «АІП АГРОГРУП».

24. Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

25. Окружний адміністративний суд рішенням від 30.09.2019 позов задовольнив.

26. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.01.2020 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

27. Задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами підтверджуються первинними документами, спрямовані на одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності.

IV. Касаційне оскарження

28. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати, у задоволенні позову відмовити.

29. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункт 1частини четвертої статті 328 КАС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

30. Позивач своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судового рішення.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

31. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

32. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

33. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

34. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.

35. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

36. Пункт 198.1. статті 198 ПК України

37. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

38. а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

39. б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

40. в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

41. г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

42. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України

43. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

44. дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

45. дата отримання платником податку товарів/послуг.

46. Пункт 198.3 статті 198 ПК України

47. кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

48. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

49. Пункт 198.6 статті 198 ПК України

50. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

51. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

52. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

53. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

54. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

55. Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

56. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

57. Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

58. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

VІ. Оцінка Верховного Суду

59. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від від 20.03.2019 №00003451402, № 0013661406 та від 21.03.2019 № 0005284208 та № 0005294208, які ґрунтуються на висновках останнього про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

60. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

61. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

62. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

63. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

64. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

65. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

66. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

67. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

68. Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

69. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

70. Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

71. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.

72. Так, по господарським взаємовідносинам між позивачем та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств стали висновки контролюючого органу, про те, що ТОВ «АІП Агрогруп» до складу 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» безпідставно віднесено витрати на придбання сільгосппродукції у фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які не пов`язані з веденням господарської діяльності платника та без належного документального підтвердження та непідтвердження проведення господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 .

73. З акту перевірки відповідача вбачається, що на формування показників у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції» (товарів, робіт, послуг) за період з 01.01.2017 по 30.09.2018 у загальній сумі 40 919,2 тис. грн. мало вплив відображення витрат на придбання овочів та фруктів.

74. Згідно даних рахунку 377 встановлено видачу коштів під звіт для закупівлі сільгосппродукції у фізичних осіб, а саме: придбання позивачем у 2017 році продукції у наступних фізичних осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 .

75. Податковий орган дійшов висновку про те, що фактично відбулося документування зазначених операцій та відображення їх в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій з тих підстав, що на належних фізичним особам земельних ділянках вони фактично не могли виростити велику кількість картоплі, до перевірки не надано акти експертизи придбаного товару, товарно-транспортні накладні, що засвідчують перевезення товару та не зазначено сорти придбаного товару, які встановлені внаслідок проведення експертизи товару.

76. Разом з цим, матеріали справи містять копії авансових звітів від 02.06.2017 р. № 50, від 07.06.2017 р. № 52, від 15.06.2017 р. № 54, від 23.06.2017 р. № 60, від 23.06.2017 р. № 63, від 03.07.2017 р. № 70, від 07.07.2017 р. № 72, від 11.07.2017 р. № 74, від 08.09.2017 р. № 111, від 15.12.2017 р. № 145, з аналізу яких вбачається, що працівником підприємства ОСОБА_7 здійснено закупку сільськогосподарської продукції у фізичної особи ОСОБА_3 (картоплю, буряк, цибулю, кабачки, перець, кавун, сливу, пекінку) загальною вагою 63 216 кг. на суму 423 495 грн.

77. Згідно з авансових звітів від 26.05.2017 р. № 46, від 02.06.2017 р. № 50, від 07.06.2017 р. № 52, від 06.06.2017 р. № 53, від 15.06.2017 р. № 58, від 23.06.2017 р. № 60, від 23.06.2017 р. № 64, від 03.07.2017 р. № 70, від 15.12.2017 р. № 145, працівником підприємства ОСОБА_7 здійснено закупку сільськогосподарської продукції у фізичної особи ОСОБА_2 (картоплю, кабачки, моркву, пекінку) загальною вагою 59 750 кг на суму 525 870 грн.

78. Також, з авансових звітів від 26.05.2017 р. № 46, від 02.06.2017 р. № 50, від 07.06.2017 р. № 52, від 15.06.2017 р. № 58, від 23.06.2017 р. № 63, від 04.08.2017 р. № 94, від 08.09.2017 р. № 111, від 11.12.2017 р. № 140 вбачається, що працівником підприємства ОСОБА_7 здійснено закупку сільськогосподарської продукції у фізичної особи ОСОБА_1 (картоплю, буряк, цибулю, кабачки, кавун, сливу, пекінку) загальною вагою 41 911 кг на суму 367 358,75 грн.

79. Згідно авансових звітів від 26.05.2017 р. № 46, від 02.06.2017 р. № 50, від 07.06.2017 р. № 52, від 08.06.2017 р. № 54, від 15.06.2017 р. № 58, від 23.06.2017 р. № 60, від 23.06.2017 р. № 64, від 03.07.2017 р. № 70, від 07.07.2017 р. № 72, від 17.07.2017 р. № 76, від 20.07.2017 р. № 78, від 24.07.2017 р. № 82, від 25.07.2017 р. № 83, від 27.07.2017 р. № 86, від 28.07.2017 р. № 89, від 30.07.2017 р. № 91, від 31.07.2017 р. № 92, від 04.08.2017 р. № 94, від 08.09.2017 р. № 111, від 11.12.2017 р. № 140, працівником підприємства ОСОБА_7 здійснено закупку сільськогосподарської продукції у фізичної особи ОСОБА_6 (картоплю, цибулю, буряк, кабачок, моркву, баклажан, кавун, диню, перець, сливу, пекінку) загальною вагою 237 829 кг на суму 880 215 грн.

80. На підтвердження реальності придбання товару у фізичних осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , позивач надав суду довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку (форма № 3 ДФ), видані РВ УМВД України у Херсонській області № 172 від 24.06.2016 р. на ім`я ОСОБА_6 , № 921 від 26.06.2016 р. на ім`я ОСОБА_2 , № 2 від 26.05.2016 р. на ім`я ОСОБА_1 , № 12 від 22.06.2015 р. на ім`я ОСОБА_3 , довідки про наявність у фізичних осіб земельних ділянок, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, закупівельні акти, фітосанітарні сертифікати, сертифікати про походження товару, докази оплати придбаного товару.

81. Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 15.10.2015 між ТОВ «АІП Агрогруп», як замовником, та підприємцем ОСОБА_5 , як виконавцем, укладено договір про надання послуг № 15/10/15, за умовами якого замовник у порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов`язання надати наступні послуги: ведення складського господарства, пакування товарів, маркування товарів, транспортне оброблення вантажів на території замовника. Пунктом 2.1 договору визначено, що за послуги, що надаються замовник сплачує виконавцеві за виконані послуги із розрахунку: пакування товарів 0,50 копійок за один кілограм товару, маркування товарів 0,30 копійок за один кілограм товару, розвантажувально-навантажувальні роботи 0,80 копійок за один кілограм товару.

82. Між ТОВ «АІП Агрогруп», як замовником, та підприємцем ОСОБА_5 підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2017 № 30/11, № 31/01 від 31.01.2018, відповідно до яких виконавцем надані послуги маркування товарів та послуги пакування товарів з 01.11.2017 по 30.11.2017 на загальну суму 209 249,80 грн., з 01.01.2018 р. по 15.01.2018 р.на загальну суму 10 500 грн.

83. На підтвердження оплати послуг, позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень.

84. Суди вказали, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій з фізичними особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , які підтверджують реальне вчинення між сторонами правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення.

85. Крім цього, на підтвердження використання придбаного товару та отриманих послуг у власній господарській діяльності, позивачем надано докази подальшої реалізації сільськогосподарської продукції контрагентам з Республіки Білорусь, зокрема, ТОВ «Табак-инвест», ТОВ «Тибетрєй», ТОВ «ГринОпт», ТОВ «Яровит Групп» та мережам гіпермаркетів ТОВ «АШАН Україна Гіпермаркет», ТОВ «Фреш База», ТОВ «АТБ-маркет».

86. На підставі наведеного суди дійшли висновку про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.

87. Натомість, доводи апелянта про відображення у бухгалтерському обліку ТОВ «АІП Агрогруп» господарських операцій без отримання результатів таких операцій є помилковими.

88. Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 зробив висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

89. Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

90. Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

91. Проведення господарських операції зафіксовано і підтверджується первинними документами, на підставі яких здійснено бухгалтерський облік і на даних якого, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи з відображенням господарських операцій стали основою і для податкового обліку.

92. Верховний Суд в постанові від 04.04.2018 по справі №810/4751/13-а (адміністративне провадження №К/9901/2749/18) зазначив, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

93. З огляду на викладене, матеріалами перевірки не підтверджено доводи податкового органу стосовно фіктивності господарських операцій між позивачем та контрагентами.

94. Отже, колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанцій про те, що контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами неправомірність відображення позивачем витрат у бухгалтерському обліку за результатами господарських операцій з фізичними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 . Всі доводи відповідача зроблені на підставі припущень у відношенні до вказаних фізичних осіб. Позивачем, в свою чергу, доведено реальність вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

95. Щодо донарахування позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на підставі податкового обліку позивача та, у зв`язку із придбанням товару у фізичних осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , колегія суддів зазначає таке.

96. Перевіркою повноти визначення податку на доходи фізичних осіб за період 01.01.2018 р. по 30.09.2018 р. податковим органом встановлено його заниження, а саме: не утримання податку на доходи фізичних осіб від суми доходу отриманого від продажу сільськогосподарської продукції, оскільки, сільськогосподарська продукція закуплена у фізичних осіб вирощена ними не на власних земельних ділянках.

97. Таких висновків контролюючий орган дійшов отримавши інформацію з інтернет джерел щодо середньої врожайності з одного гектара землі у Херсонській області.

98. При продажу сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) її власник має подати податковому агенту копію довідки про наявність у нього земельних ділянок, зазначених в абзацах другому та третьому цього підпункту. Оригінал довідки зберігається у власника сільськогосподарської продукції протягом строку позовної давності з дати закінчення дії такої довідки. Довідка видається сільською, селищною, міською радою або радою об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за місцем податкової адреси (місцем проживання) платника податку протягом п`яти робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви про видачу такої довідки (абзац п`ятий цього підпункту).

99. При продажу власної продукції тваринництва груп 1-5, 15, 16 та 41УКТ ЗЕД, отримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Такі фізичні особи здійснюють продаж зазначеної продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок (абзац сьомий цього підпункту в редакції, чинній до 1 січня 2017 року).

100. Якщо таким платником податку не підтверджено самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, доходи від продажу якої він отримав, такі доходи підлягають оподаткуванню на загальних підставах (абзац дев`ятий підпункту 165.1.24).

101. Судами встановлено, що РВ УМВД України у Херсонській області видані довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку (форма № 3 ДФ) на ім`я ОСОБА_6 , № 921 від 26.06.2016 на ім`я ОСОБА_2 , № 2 від 26.05.2016 на ім`я ОСОБА_1 , № 12 від 22.06.2015 на ім`я ОСОБА_3 .

102. Матеріали справи, також, містять довідки про наявність у фізичних осіб земельних ділянок площею до 2 га, натомість не містять доказів того, що спірна сільськогосподарська продукція придбана позивачем у громадян не зібрана, не виготовлена, не вироблена, не оброблена та/або перероблена ними на власних земельних ділянках.

103. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем правомірно не утримано податку на доходи фізичних осіб від суми доходу отриманого від продажу сільськогосподарської продукції ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та, як наслідок, не сплачено військовий збір.

104. Окрім цього, на думку контролюючого органу, позивачем порушено статтю 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки на рахунок ТОВ «АІП АГРОГРУП» за контрактом від 20.02.2017 №20/02/2017 з нерезидентом ТОВ «ЯРОВИТ ГРУПП» (Республіка Білорусь) в сумі 7 539,60 доларів США (еквівалент 197 338,66 грн.) та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно із статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

105. Разом з тим, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР втратив чинність 07.02.2019, з дня введення в дію Закону України «Про валюту і валютні операції».

106. Оскільки контролюючим органом під час донарахування ТОВ «АІП АГРОГРУП» пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД застосовано норму закону, яка втратила чинність, то суди дійшли обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 20.03.2019 № 0013661406 та наявність правових підстав для його скасування.

107. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

108. Колегія суддів уважає безпідставними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень, скільки вони здійснені за різних фактичних обставин, з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами у кожній конкретній справі в підтвердження складу податкових правопорушень.

109. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

110. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі № 640/7421/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко