Постанова

від 22.01.2020 по справі 640/7421/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7421/19 Головуючий у 1 інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Мельничука В.П. Федотова І.В. Борейка Д.Е

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІП АГРОГРУП" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "АІП АГРОГРУП" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.03.2019 р. №00003451402, № 0013661406 та від 21.03.2019 р. № 0005284208 та № 0005294208.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.03.2019 р. № 00003451402, № 0013661406, від 21.03.2019 № 0005284208, № 0005294208.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що контролюючим органом під час проведення перевірки не підтверджено реальність господарських операцій позивача із його контрагентами, а тому спірні податкові повідомлення рішення є законними та правомірними.

26 грудня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АІП АГРОГРУП" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 27.12.2018 р. по 18.01.2019 р. Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП податкового законодавства за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2018 р., валютного - за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2018 р.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 25.01.2019 р. № 56/26-15-14-02-03/39025732, яким встановлено порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктів 6, 7 П(С)БО 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 № 318, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на суму 618 068 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 616 178 грн. та 1 890 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме: ненадходження товару за контрактами:

- від 01.02.2016 р. № 01022016 з Приватним сільськогосподарським унітарним підприємством Белая река-Петриков (Республіка Білорусь) у розмірі 2,11 доларів США (еквівалент - 55,32 грн.);

- від 19.02.2016 р. № 19022016 з Фермерським господарством ДубайТранс (Республіка Білорусь) у розмірі 1,59 доларів США (еквівалент - 41,69 грн.);

- статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки на рахунок ТОВ АІП АГРОГРУП за контрактом від 20.02.2017 № 20/02/2017 з нерезидентом ТОВ ЯРОВИТ ГРУПП (Республіка Білорусь) в сумі 7 539,60 доларів США (еквівалент 197 338,66 грн.);

- пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.09.1993 № 15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю , а саме: порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, станом на 01.01.2017 р., на 01.04.2017 р., на 01.07.2017 р., на 01.10.2017 р., на 01.01.2018 р., на 01.04.2018 р.;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 164.2.20 пункту 164.20 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на 2017 рік, на загальну суму 344 931,20 грн.;

- статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено подання з помилками податкової звітності на суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого нарахованого податку (форма № 1 ДФ) за ІІІ квартал 2018 року;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету за серпень 2015 року, на загальну суму 28 744,28 грн.

06.03.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП подані заперечення на акт перевірки.

Листом від 18.03.2019 р. Головне управління ДФС у м. Києві повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП , що за результатами розгляду заперечення, висновки акта перевірки від 25.01.2019 р. № 56/26-15-14-02-03/39025732 залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі складеного акту перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 20.03.2019 р. № 00003451402, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 772 585 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 618 068 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 154 517 грн.

- від 20.03.2019 р. № 0013661406, донараховано Товариству з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 147 172,29 грн.;

- від 21.03.2019 р. № 0005284208, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 559 966,13 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 344 931,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 215 034,93 грн.

- від 21.03.2019 р. № 0005294208, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 46 663,86 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 28 744,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 919,58 грн.;

Не погоджуючись з прийнятими податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 11.04.2019 р. № 27012/6/99-99-11-04-01-25 залишено без розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП .

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягаюьть скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

В силу пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів, також, зазначає, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов`язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств стали висновки контролюючого органу, про те, що ТОВ АІП Агрогруп до складу 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) безпідставно віднесено витрати на придбання сільгосппродукції у фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які не пов`язані з веденням господарської діяльності платника та без належного документального підтвердження та непідтвердження проведення господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 .

Так, колегією суддів по господарським взаємовідносинам між позивачем та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , встановлено наступне.

З акту перевірки відповідача вбачається, що на формування показників у рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2018 р. у загальній сумі 40 919,2 тис. грн. мало вплив відображення витрат на придбання овочів та фруктів.

Згідно даних рахунку 377 встановлено видачу коштів під звіт для закупівлі сільгосппродукції у фізичних осіб, а саме: придбання позивачем у 2017 році продукції у наступних фізичних осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 .

Податковий орган дійшов висновку про те, що фактично відбулося документування зазначених операцій та відображення їх в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій з тих підстав, що на належних фізичним особам земельних ділянках вони фактично не могли виростити велику кількість картоплі, до перевірки не надано акти експертизи придбаного товару, товарно-транспортні накладні, що засвідчують перевезення товару та не зазначено сорти придбаного товару, які встановлені внаслідок проведення експертизи товару.

Разом з цим, матеріали справи містять копії авансових звітів від 02.06.2017 р. № 50, від 07.06.2017 р. № 52, від 15.06.2017 р. № 54, від 23.06.2017 р. № 60, від 23.06.2017 р. № 63, від 03.07.2017 р. № 70, від 07.07.2017 р. № 72, від 11.07.2017 р. № 74, від 08.09.2017 р. № 111, від 15.12.2017 р. № 145, з аналізу яких вбачається, що працівником підприємства ОСОБА_7 здійснено закупку сільськогосподарської продукції у фізичної особи ОСОБА_3 (картоплю, буряк, цибулю, кабачки, перець, кавун, сливу, пекінку) загальною вагою 63 216 кг. на суму 423 495 грн.

Згідно з авансових звітів від 26.05.2017 р. № 46, від 02.06.2017 р. № 50, від 07.06.2017 р. № 52, від 06.06.2017 р. № 53, від 15.06.2017 р. № 58, від 23.06.2017 р. № 60, від 23.06.2017 р. № 64, від 03.07.2017 р. № 70, від 15.12.2017 р. № 145, працівником підприємства ОСОБА_7 . здійснено закупку сільськогосподарської продукції у фізичної особи ОСОБА_2 (картоплю, кабачки, моркву, пекінку) загальною вагою 59 750 кг на суму 525 870 грн.

Також, з авансових звітів від 26.05.2017 р. № 46, від 02.06.2017 р. № 50, від 07.06.2017 р. № 52, від 15.06.2017 р. № 58, від 23.06.2017 р. № 63, від 04.08.2017 р. № 94, від 08.09.2017 р. № 111, від 11.12.2017 р. № 140 вбачається, що працівником підприємства ОСОБА_7 здійснено закупку сільськогосподарської продукції у фізичної особи ОСОБА_1 (картоплю, буряк, цибулю, кабачки, кавун, сливу, пекінку) загальною вагою 41 911 кг на суму 367 358,75 грн.

Згідно авансових звітів від 26.05.2017 р. № 46, від 02.06.2017 р. № 50, від 07.06.2017 р. № 52, від 08.06.2017 р. № 54, від 15.06.2017 р. № 58, від 23.06.2017 р. № 60, від 23.06.2017 р. № 64, від 03.07.2017 р. № 70, від 07.07.2017 р. № 72, від 17.07.2017 р. № 76, від 20.07.2017 р. № 78, від 24.07.2017 р. № 82, від 25.07.2017 р. № 83, від 27.07.2017 р. № 86, від 28.07.2017 р. № 89, від 30.07.2017 р. № 91, від 31.07.2017 р. № 92, від 04.08.2017 р. № 94, від 08.09.2017 р. № 111, від 11.12.2017 р. № 140, працівником підприємства ОСОБА_7 здійснено закупку сільськогосподарської продукції у фізичної особи ОСОБА_6 (картоплю, цибулю, буряк, кабачок, моркву, баклажан, кавун, диню, перець, сливу, пекінку) загальною вагою 237 829 кг на суму 880 215 грн.

На підтвердження реальності придбання товару у фізичних осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , позивач надав суду довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку (форма № 3 ДФ), видані РВ УМВД України у Херсонській області № 172 від 24.06.2016 р. на ім`я ОСОБА_6 , № 921 від 26.06.2016 р. на ім`я ОСОБА_2 , № 2 від 26.05.2016 р. на ім`я ОСОБА_1 , № 12 від 22.06.2015 р. на ім`я ОСОБА_3 , довідки про наявність у фізичних осіб земельних ділянок, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, закупівельні акти, фітосанітарні сертифікати, сертифікати про походження товару, докази оплати придбаного товару.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 15 жовтня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АІП Агрогруп , як замовником, та підприємцем ОСОБА_5 , як виконавцем, укладено договір про надання послуг № 15/10/15, за умовами якого замовник у порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов`язання надати наступні послуги: ведення складського господарства, пакування товарів, маркування товарів, транспортне оброблення вантажів на території замовника. Пунктом 2.1 договору визначено, що за послуги, що надаються замовник сплачує виконавцеві за виконані послуги із розрахунку: пакування товарів 0,50 копійок за один кілограм товару, маркування товарів 0,30 копійок за один кілограм товару, розвантажувально-навантажувальні роботи 0,80 копійок за один кілограм товару.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю АІП Агрогруп , як замовником, та підприємцем ОСОБА_5 підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2017 р. № 30/11, № 31/01 від 31.01.2018 р., відповідно до яких виконавцем надані послуги маркування товарів та послуги пакування товарів з 01.11.2017 по 30.11.2017 на загальну суму 209 249,80 грн., з 01.01.2018 р. по 15.01.2018 р.на загальну суму 10 500 грн.

На підтвердження оплати послуг, позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень.

Отже, позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій з фізичними особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , які підтверджують реальне вчинення між сторонами правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення.

Крім цього, на підтвердження використання придбаного товару та отриманих послуг у власній господарській діяльності, позивачем надано докази подальшої реалізації сільськогосподарської продукції контрагентам з Республіки Білорусь, зокрема, ТОВ Табак-инвест , ТОВ Тибетрєй , ТОВ ГринОпт , ТОВ Яровит Групп та мережам гіпермаркетів ТОВ АШАН Україна Гіпермаркет , ТОВ Фреш База , ТОВ АТБ-маркет .

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, доводи апелянта про відображення у бухгалтерському обліку ТОВ АІП Агрогруп господарських операцій без отримання результатів таких операцій, є помилковими.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року по справі №816/1118/17 зроблено наступні висновки: Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки товару (робіт та послуг), які з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами .

Також, згідно правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 29 березня 2018 року по справі №825/1391/17, з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій .

Апелянтом під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також, не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Отже, контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами неправомірність відображення позивачем витрат у бухгалтерському обліку за результатами господарських операцій з фізичними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 . Всі доводи відповідача зроблені на підставі припущень у відношенні до вказаних фізичних осіб. Позивачем, в свою чергу, доведено реальність вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім цього, як зазначалося, позивачу донараховано суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на підставі податкового обліку позивача та, у зв`язку із придбанням товару у фізичних осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 .

Так, з матеріалів справи вбачається, що перевіркою повноти визначення податку на доходи фізичних осіб за період 01.01.2018 р. по 30.09.2018 р. податковим органом встановлено його заниження, а саме: не утримання податку на доходи фізичних осіб від суми доходу отриманого від продажу сільськогосподарської продукції, оскільки, сільськогосподарська продукція закуплена у фізичних осіб вирощена ними не на власних земельних ділянках.

Таких висновків контролюючий орган дійшов отримавши інформацію з інтернет джерел щодо середньої врожайності з одного гектара землі у Херсонській області.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Відповідно до підпункту 165.1.24 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:

- доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення:

- садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва. При цьому якщо власник сільськогосподарської продукції має ще земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), але не використовує їх (здає в оренду або обслуговує), отримані ним доходи від продажу сільськогосподарської продукції не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

- особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари. При цьому розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці другому цього підпункту, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду, обслуговуються), не враховуються.

Якщо розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці третьому цього підпункту, перевищує 2 гектари, дохід від продажу сільськогосподарської продукції підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

При продажу сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) її власник має подати податковому агенту копію довідки про наявність у нього земельних ділянок, зазначених в абзацах другому та третьому цього підпункту. Оригінал довідки зберігається у власника сільськогосподарської продукції протягом строку позовної давності з дати закінчення дії такої довідки. Довідка видається сільською, селищною, міською радою або радою об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за місцем податкової адреси (місцем проживання) платника податку протягом п`яти робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви про видачу такої довідки.

Форма довідки встановлюється у порядку, визначеному статтею 46 цього Кодексу для податкових декларацій.

При продажу власної продукції тваринництва груп 1 - 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, отримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Такі фізичні особи здійснюють продаж зазначеної продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок.

У разі коли сума отриманого доходу перевищує встановлений цим підпунктом розмір, фізична особа зобов`язана падати контролюючому органу довідку про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, що видається у довільній формі сільською, селищною, міською радою або радою об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за місцем податкової адреси (місцем проживання) власника продукції тваринництва. Якщо довідкою підтверджено вирощування проданої продукції тваринництва безпосередньо платником податку, оподаткуванню підлягає дохід, що перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Якщо таким платником податку не підтверджено самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, доходи від продажу якої він отримав, такі доходи підлягають оподаткуванню на загальних підставах;

Отже, копія довідки про наявність земельних ділянок, надана фізичною особою - платником податку (продавцем) юридичній особі - комісіонеру (покупцю), є підставою для не включення доходів, отриманих від продажу власної сільськогосподарської продукції до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника.

Як встановлено під час розгляду справи, РВ УМВД України у Херсонській області видані довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку (форма № 3 ДФ) на ім`я ОСОБА_6 , № 921 від 26.06.2016 на ім`я ОСОБА_2 , № 2 від 26.05.2016 на ім`я ОСОБА_1 , № 12 від 22.06.2015 на ім`я ОСОБА_3 .

Матеріали справи, також, містять довідки про наявність у фізичних осіб земельних ділянок площею до 2 га.

Щодо доводів апелянта про те, що закуплена у вищевказаних обсягах продукція у контрагентів позивача, вирощена ними не на власних земельних ділянках, колегія суддів зазначає, що, в силу підпункту 165.1.24 пункту 165.1 статті 165 ПК України, власною сільськогосподарською продукцією вважається не лише вирощена на своїй земельній ділянці сільськогосподарська продукція, а також і продукція яка зібрана, або виготовлена, або вироблена, або оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на власних земельних ділянках.

Матеріали справи не містять доказів того, що спірна сільськогосподарська продукція придбана позивачем у громадян не зібрана, не виготовлена, не вироблена, не оброблена та/або перероблена ними на власних земельних ділянках.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно не утримано податку на доходи фізичних осіб від суми доходу отриманого від продажу сільськогосподарської продукції ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та, як наслідок, не сплачено військовий збір.

Також, доводи апелянта щодо інформації, розміщеної на сайті Херсонської обласної державної адміністрації щодо середнього показника врожайності картоплі, кавуна та культур відкритого грунту з 1 га землі, як доказ на підтвердження придбання позивачем продукції, яка вирощена фізичними особами не на власних земельних ділянках, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, такі відомості містять інформативний характер, отже, не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Доказів на підтвердження здійснення обстеження земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , проведеної перевірки, тощо, та допустимих доказів які б підтверджували кількість вирощеної продукції у 2018 році матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність належних доказів на підтвердження позиції відповідача та відсутність правових підстав для збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстрнції про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.03.2019 р. № 00003451402 та від 21.03.2019 р.№ 0005284208, № 0005294208.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.03.2019 р. № 0013661406, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення прийнято у зв`язку з наявністю, на думку контролюючого органу, порушень статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки на рахунок ТОВ АІП АГРОГРУП за контрактом від 20.02.2017 №20/02/2017 з нерезидентом ТОВ ЯРОВИТ ГРУПП (Республіка Білорусь) в сумі 7 539,60 доларів США (еквівалент 197 338,66 грн.) та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно із статтею 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Згідно статті 4 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 № 185/94-ВР втратив чинність 07.02.2019 р., з дня введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції . З огляду на це, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема,0 винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, контролюючим органом під час донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД застосовано норму закону, яка втратила чинність.

У зв`язку із зазначеним, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 20.03.2019 р. № 0013661406та наявність правових підстав для його скасування.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ''АІП АГРОГРУП'' та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, обов`язку доказування правомірності спірних рішень не виконано.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250,315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Мельничук В.П.

Федотов І.В.

Повний текст постанови виготовлено 27 січня 2020 року.