Постанова

від 29.11.2022 по справі 759/18020/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/18020/21 Головуючий у 1-й інст. - Миколаєць І.О.

Апеляційне провадження 22-ц/824/10321/2022 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.

при секретарі Загородній С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Антонов» - Невєрова Олександра Олександровича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Антонов», третя особа - Незалежна профспілка авіапрацівників Державного підприємства «Антонов» про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Антонов», в якому просив:

- визнати неправомірним та скасувати наказ Директора з управління персоналом Державного підприємства «АНТОНОВ» від 19.07.2021 року № 4365/ку «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника зміни бюро оперативного керування польотами відділу планування та керування польотами Державного підприємства «АНТОНОВ»;

- стягнути з Державного підприємства «АНТОНОВ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 липня 2021 року і до моменту ухвалення рішення по даній справі;

- стягнути з Державного підприємства «АНТОНОВ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн. та судовий збір.

Позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог щодо суми стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу, відповідно до якої просить стягнути заборгованість за час вимушеного прогулу у розмірі 517 736 грн 14 коп.

Посилався на те, що позивача було незаконно звільнено відповідачем.

Як на підставу незаконності посилався на те, що у порушення вимог ч.2 ст. 49-4 КЗпП України, відповідачем не було проведено консультацій з профспілкою перед звільненням працівників у зв`язку з реорганізацією підприємства.

Крім того, посилається на те, що відповідачем було звільнено позивача усупереч запереченням профспілки, яка не надала згоду на звільнення.

Відповідачем належним чином не було надано можливість позивачу скористатися переважним правом на зайняття іншої посади.

Посилається на те, що підписання наказу про звільнення позивача було здійснено неналежною особою.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 червня 2022 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано наказ Директора з управління персоналом Державного підприємства «АНТОНОВ» від 19.07.2021 року № 4365/ку «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника зміни бюро оперативного керування польотами Відділ планування та керування польотами Державного підприємства «АНТОНОВ».

Стягнуто з Державного підприємства «АНТОНОВ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 190 227 грн 27 коп.

Стягнуто з Державного підприємства «АНТОНОВ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн.

Стягнуто з Державного підприємства «АНТОНОВ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 469 грн 36 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, 18 серпня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 507 638 грн 39 коп. (в тому числі всі податки та обов`язкові збори).

Посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що середньоденна заробітна плата позивача склала 759 грн 93 коп, взявши до уваги довідку від 22 жовтня 2021 року № 2522, яка складена з порушенням постанови № 100.

Крім цього, суд першої інстанції не звернув увагу, що самим відповідачем спростована інформація в довідці від 22 жовтня 2021 року за № 2522 іншою довідкою від 25 жовтня 2021 року № 2530, в якій розрахунок здійснено відповідно до Постанови № 100, в якій відповідачем зазначено, що середньоденна заробітна плата позивача складає 2 124 грн 01 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, 19 серпня 2022 року представник Державного підприємства «Антонов» - Невєров Олександр Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що відповідачем не було допущено порушень чинного трудового законодавства України під час вивільнення позивача у зв'язку із скороченням штату чи чисельності працівників.

Крім того, посилається на те, що відповідачем було неоднаразово запропоновано позивачу вакантні посади на державному підприємстві «АНТОНОВ», що підтверджується копіями наказів № 2882к від 05 квітня 2021 року та № 472к від 04 червня 2021 року які містять в матеріалах справи.

Посилається на те, що відмова третьої особи у наданні згоди на звільнення працівника є неправомірною.

Вказує на те, що звільнення позивача без згоди профспілкового органу є законним, оскільки профспілковим органом була надана неаргументована відмова.

Крім того, посилається на те, що підписання наказу про звільнення позивача директором з управління персоналом Державного підприємства «АНТОНОВ» є правомірним, оскільки директор з управління персоналом відповідача на підставі наказу № 4380К від 25 травня 2021 року був уповноважений на вчинення таких дій керівником Державного підприємства «АНТОНОВ» - виконуючим обов'язки генерального директора Бичковим С.А.

22 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Антонов» - Невєрова О.О., в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

22 вересня 2022 року представник Державного підприємства «Антонов» - Невєров О.О. подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

26 вересня 2022 року представник Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства «Антонов»- Положенцев А.О. подав відзив на апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Антонов» - Невєрова О.О., в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

26 вересня 2022 року представник Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства «Антонов»- Положенцев А.О. подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому просив задовольнити апеляційну скаргу.

Від інших учасників справи відзив на апеляційні скарги не надходив.

В судовому засіданні 29 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги представника Державного підприємства «Антонов» - Невєрова О.О. просила відмовити.

В судовому засіданні 29 листопада 2022 року представник Державного підприємства «Антонов» - Безпалий Д.В. підтримав подану апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просив відмовити.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч.2 ст.372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що під час звільнення позивача не були дотримані умови щодо порядку, а також передбачені законом підстави звільнення та представниками відповідача не було доведено виконання всіх вимог закону під час звільнення позивача.

Апеляційний суд виходить з наступного.

Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що 17 травня 2004 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ДП «АНТОНОВ», з 01 липня 2018 року переведено на посаду начальника зміни бюро оперативного керування польотами у Відділ планування та керування польотами ДП «АНТОНОВ», що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 17-20, т.1).

19 липня 2021 року ОСОБА_1 було звільнено відповідно до наказу №4365ку від 19 липня 2021 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

21 грудня 2021 року ДП "АНТОНОВ" отримано лист ДК "УКРОБОРОНПРОМ" № UOP 6.2-12641 який має для відповідача обов`язковий характер, з вказівками про необхідність у термін приведення штатного розпису ДП "АНТОНОВ" у відповідність до вимог, викладених у Порядку погодження організаційних структур, штатних розписів (змін до них) підприємств-учасників ДК "УКРОБОРОНПРОМ", затвердженому наказом концерну від 29.01.2020 року № 24, зокрема в частині, що стосується скорочення рівнів управління, оптимальної норми керованості для керівників та скасування інституту заступників у підрозділах (а.с. 86-87, т.1).

24 грудня 2021 року ДП "АНТОНОВ" видано наказ № 6610к про оптимізацію штатного розпису та структури підприємства згідно п. 1 якого зазначено про необхідність розробити пропозиції щодо приведення штатних розписів підпорядкованих підрозділів та структурної схеми підприємства в частині підпорядкованих підрозділів у відповідність до вимог Порядку погодження організаційних структур, штатних розписів підприємств - учасників "УКРОБОРОНПРОМ" (а.с. 88, т.1).

22 березня 2021 року наказом ДП "АНТОНОВ" № 2463к прийнято рішення про peорганізацію з 01.06.2021 відділу планування та керування польотами (В-255), шляхом приєднання відділу наземного забезпечення та перетворення у відділ організації наземного забезпечення, тобто відділ, у якому працював позивач ліквідовано (п. 3 Наказу № 2463к) (а.с. 89-90, т.1).

30 березня 2021 року на виконання п. 3 та п. 6 наказу ДП "АНТОНОВ" № 2463к прийнято наказ про внесення змін до штатного розпису підприємства № 2681к, згідно якого виведено посаду начальника зміни бюро оперативного керування польотами Відділу планування та керування польотами, а також додатково виведено ще 36 посад (а.с. 91-93, т.1).

Відповідно до ч.2,3 ст. 49-4 КЗпП України, ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після подання виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику) повідомлення про заплановане масове вивільнення з відповідною інформацією (у письмовому вигляді) про такі заходи, включаючи відомості про причини наступних звільнень, середню кількість і категорії працівників, а також про кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення.

Відповідо до ч.3 ст. 22 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

17 травня 2021 року наказом ДП "АНТОНОВ" № 2882к від 05.04.2021 року ОСОБА_1 попереджено про виключення із штатного розпису його посади.

Одночасно з попередженням про скорочення посади ОСОБА_1 запропоновано для ознайомлення інші вакантні посади ДП «АНТОНОВ», які 17.05.2021 року налічувалось у кількості 552 одиниць, що доведено до його відома наказом №2882к від 05.04.2021року та підтверджено особистим підписом позивача (а.с.94).

Також позивача було проінформовано, що в разі його відмови від запропонованої роботи, з ним буде розірвано трудовий договір на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Закінченням 2 місячного терміну передбаченого ст. 49-2 КЗпП України слід вважати 17.07.2021 року.

Відповідно до ч.1-3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відмови у обранні із запропонованих вакансій не подавав, у графі підтвердження ознайомлення з вищевказаним документом зазначив, що копію списку посад під час ознайомлення не отримав.

Позивача також не було повідомлено, які з переліченого списку посади відповідають його кваліфікації, що значно ускладнює здійснення вибору.

17 травня 2021 року відповідачем складено акт про те, що 17.05.2021 року позивач ознайомлений з наказом та переліком вакансій станом на 17.05.2021 року, однак роботодавець не вчинив всі необхідні дії для належного ознайомлення ОСОБА_1 за запропонованим списком вакансій.

13 липня 2021 року позивачу запропоновано 408 вакантних посад станом на 08.06.2021 року, що доведено до його відома наказом ДП «АНТОНОВ» № 4772к від 04.06.2021 року, однак у наказі позивач зазначив, що копію наказу та перелік вакансій йому не надано (а.с.97, т.1).

Позивачем зазначено у графі попередження про звільнення та пропозиції переведення на іншу роботу про неналежне ознайомлення із запропонованим списком вакансій, що виражалося у ненаданні копії наказу та переліку вакансій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не був позбавлений права у відправленні зазначеної копії наказу та списку запропонованих посад на адресу позивача рекомендованим поштовим повідомленням з описом вкладення.

Акт від 13.07.2021 року містить відомості, що позивач ознайомився з запропонованим списком вакансій та обрав посаду заступника начальника аеродромного диспетчерського центру (підрозділ 271), у обранні якої йому було відмовлено у зв`язку з невідповідністю кваліфікаційних вимог.

Відповідачем не наданописьмової обгрунтованої відмови у працевлаштуванні ОСОБА_1 на посаду заступника начальника аеродромного диспетчерського центру (підрозділ 271).

Судом вірно встановлено, що відповідачем надавались позивачу для обрання посади, на які він працевлаштований бути не може за кваліфікаціними вимогами.

Відповідачем того ж дня 13.07.2021 року повторно було направлено пропозицію позивачу з`явитися до відділу кадрів на 16.07.2021 рокудля ознайомлення з іншими вакантними посадами (а.с. 102, т.).

Тобто, дії відповідача мали суто формальний характер, враховуючи те, що запропонований список вакансій міг бути відправлений позивачу поштою або наданий особисто при ознайомленні 16.07.2021 року, однак замість реального виконання свого обов`язку роботодавець здійснював формальні дії не направлені на реалізацію прав працівника.

Враховуючи вищевикладене апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач належним чином не виконав вимоги ст. 49-2 КЗпП України, що є окремою підставою для задоволення позовних вимог.

Листом №01-07/2021 від 07.07.2021 року Незалежна профспілка авіапрацівників Державного підприємства «АНТОНОВ» повідомила ДП «АНТОНОВ» про відмову у звільненні ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч.1,7 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Верховний Суд у постанові від 18.09.2021 року справа № 174/557/16-ц зазначив, що розглядаючи трудовий спір, суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Судом правильно встановлено, що лист №01-07/2021 від 07.07.2021 року Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства «АНТОНОВ» містить додатком копію протоколу засідання Ради НПА ДП «Антонов» від 06.07.2021 року №04-07/2021 року, у якому детально роз`яснено суть порушень здійснених ДП «Антонов» та причини відмови у звільненні працівника. Вказаний протокол, як додаток до листа 07.07.2021 року є його невід`ємною частиною та повинен оцінюватись як єдиний пакет документів, що цілком повністю дають працедавцеві ознайомитись з детальним обгрунтуванням причини відмови.

Тобто, відповідачем фактично було проігноровано обгрунтоване рішення профспілки при звільненні працівника.

Щодо повноважень особи, яка підписала наказ про звільнення судом встановлено, що наказом №4380к від 25.05.2021 року прийнято рішення, з метою оперативності вирішення кадрових питань з прийому та звільнення працівників, директору з управління персоналом надано право підписувати накази про звільнення. (а.с.96, т.1).

Наказ №4380к від 25.05.2021 року було підписано в.о. генерального директора.

Щодо питання поновлення на посаді, яку було ліквідовано за наслідком реорганізації.

Верховний Суд у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 815/436/17 з подібними правовідносинами виклав правову позицію, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції правомірно було поновлено позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Підстави для поновлення позивача на посаді у новоутвореній установі відсутні, оскільки його не було переведено в установленому законом порядку.

З огляду на наведене, оскільки права позивача порушені, то вони підлягають відновленню шляхом скасування оскарженого наказу та поновлення позивача на посаді, з якої позивача було незаконно звільнено.

Щодо підстав позову у ненаданні переважного права та виконання відповідачем приписів статті 42 КЗпП України суд дійшов вірного висновку, що заява ОСОБА_1 до ДП "Антонов" від 16.07.2021 року про погодження на переведення на вакантну посаду не була розглянута, тому наявне порушення процесу встановлення переважного права на переведення при реорганізації.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Оскільки права позивача у сфері трудових відносин були порушені, то він має право на відшкодування моральної шкоди.

Розмір моральної шкоди судом оприділено правильно виходячи із засад справедливості та розумності.

Згідно ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

До апеляційної скарги представник відповідача надав копію статуту ДП «Антонов» в редакції 2020 року, копію наказу ДК «Укроборонпром» від 01 листопада 2020 року № 126-к про виконання обов`язків генерального директора ДП «Антонов», копії виписки з Єдиного державного реєстру фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 12.11.2020 року та станом на 10.06.2021 року та копію наказу від 20 травня 2021 року № 64-к про призначення ОСОБА_4 на посаду генерального директора. Як вбачається з матеріалів справи, вказані документи представником відповідача не були надані до суду першої інстанції, та представник відповідача не заявив клопотання апеляційному суду про прийняття нових доказів.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За умовами ч.ч.1,2,3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки доказів неможливості подання копії статуту ДП «Антонов» в редакції 2020 року, копії наказу ДК «Укроборонпром» від 01 листопада 2020 року № 126-к про виконання обов`язків генерального директора ДП «Антонов», копії виписки з Єдиного державного реєстру фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 12.11.2020 року та станом на 10.06.2021 року та копії наказу від 20 травня 2021 року № 64-к про призначення ОСОБА_4 на посаду генерального директора до суду першої інстанції відповідачем не було подано, клопотання про приєднання нових доказів відповідачем не заявлено, апеляційний суд не приймає їх до уваги та не оцінює їх достовірність.

Твердження апеляційної скарги представника Державного підприємства «Антонов» - Невєрова О.О. про те, що відповідачем виконано обов`язок щодо працевлаштування позивача, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідач не запропонував позивачу усі вакантні посади, не було запропоновано жодну з вакантних посад відділу, який відповідач створив в процесі реорганізації відділу де працював позивач.

Посилання представника Державного підприємства «Антонов» - Невєрова О.О. в апеляційній скарзі на ч.2 ст. 49-4 КЗпП України в редакції Закону України « Про внесення зміни до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників» № 2253 - ІХ від 12 травня 2022 року є безпідставними, оскільки вказана норма не діяла під час проведення відповідачем реорганізації відділу, в якому працював позивач та проведення скорочення у зв`язку з цим найманих працівників.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Зокрема, згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до п.8 вказаного порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 вказала, що за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що середньоденна заробітна плата позивача склала 759 грн 93 коп, взявши до уваги довідку від 22 жовтня 2021 року № 2522, яка складена з порушенням постанови № 100.

Відповідачем спростована інформація в довідці від 22 жовтня 2021 року за № 2522 іншою довідкою від 25 жовтня 2021 року № 2530, в якій розрахунок здійснено відповідно до Постанови № 100, в якій відповідачем зазначено, що середньоденна заробітна плата позивача складає 2 124 грн 01 коп.

Оскільки позивача було звільнено 19.07.2021 року, розрахунковим періодом у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, слід вважати вересень та жовтень 2020 року.

Таким чином, кількість днів вимушеного прогулу станом на 27 червня 2022 року (239 днів) та середньоденна заробітна плата за розрахунковий період (2 124,04 грн.), до стягнення підлягає 2 124,04* 239 = 507 638 грн 39 коп (в тому числі всі податки та обов`язкові збори).

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку про стягнення з Державного підприємства «Антонов» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 507 638 грн 39 коп. (в тому числі всі податки та обов`язкові збори).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з наведеного, рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 190 227 грн 27 коп., з ухваленням в цій частині вимог нового рішення про стягнення з Державного підприємства «Антонов» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 507 638 грн 39 коп. (в тому числі всі податки та обов`язкові збори).

Судові витрати належить розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Антонов» - Невєрова Олександра Олександровича - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 червня 2022 року скасувати в частині розміру стягнення з Державного підприємства «Антонов» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалити в цій частині вимог нове рішення, яким стягнути з Державного підприємства «Антонов» (код ЄДРПОУ 14307529, місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 507 638 грн 39 коп. (в тому числі всі податки та обов`язкові збори).

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2022 року.

Головуючий

Судді