Постанова

від 14.12.2022 по справі 225/7575/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8251/22 Справа № 225/7575/21 Суддя у 1-й інстанції - Челюбєєв Г.В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Тимченко О.О.,

суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Тимофєєвої В.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Донецька міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 225/7575/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецької міської ради про визнання права власності на частку нерухомого майна у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,

на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 10 травня 2022 року (суддя Челюбєєв Г.В.),

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського міського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради про визнання права власності на частку нерухомого майна у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів.

Позовна заявамотивована тим,що ОСОБА_1 є законнимвласником ј адміністративної будівлі (офіс) з виставочним залом літ.А-3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - №16399981). Підставою набуття права власності на частку нерухомого майна є договір купівлі-продажу будівлі від 20 листопада 2006 року, посвідченого Тарасовою Ю.Г., приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, за реєстровим №9739. Право власності на ј вказаного нерухомого майна також підтверджується таким документами: Витягом з Державного реєстру правочинів №3187293 від 20.11.2006 року; Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12668556 від 28.11.2006 року зареєстрованого КП «Бюро технічної інвентаризації міста Донецька»; Технічним паспортом на громадський будинок (інвентаризаційна справа №3/13804, реєстровий №9242) виданий КП «Бюро технічної інвентаризації міста Донецька». Право власності на майно зареєстроване відповідним чином у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначене підтверджується Інформаційною довідкою №283829084 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Вказані правовстановлюючі документи зберігалися у позивача за адресою зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 . Після початку антитерористичної операції на території Донецької області, навесні 2014 року, позивач був змушений виїхати з міста Донецька до міста Києва. У 2020 році позивач помітив, що у нього відсутні оригінали документів, що підтверджують право власності на зазначену вище частину адміністративної будівлі. Таким чином, він дійшов висновку, що оригінали правовстановлюючих документів на ј адміністративної будівлі (офіс) з виставочним залом літ.А-3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , були втрачені позивачем при виїзді з тимчасово непідконтрольної Україні частини території Донецької області, залишились лише копії документів. У позивача відсутня можливість відновити вказані правовстановлюючі документи або отримати їхні дублікати, у зв`язку з тим, що приватний нотаріус, що посвідчував документи на право власності, припинила свою діяльність, а копії документів, які зберігаються в нотаріальному архіві Донецької області, не були вивезені з непідконтрольної Україні частини території. Отримати дублікат витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12668556 від 28.11.2006 року зареєстрованого КП «Бюро технічної інвентаризації міста Донецька» також не видається можливим з огляду на те, що КП «Бюро технічної інвентаризації міста Донецька» зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , тобто станом на сьогодні, БТІ не змінило офіційне місце реєстрації та залишається на непідконтрольній Україні території. Вказані обставини не дають можливості позивачу отримати дублікати необхідних документів та надіслати відповідні запити, щодо підтвердження чи заперечення такої можливості за офіційною адресою БТІ.

Позивач просив визнати за ним право власності на ј адміністративної будівлі (офіс) з виставочним залом літ.А-3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - №16399981), у зв`язку із втратою правовстановлюючого документу Договору купівлі-продажу будівлі від 20 листопада 2006 року, посвідченого Тарасовою Ю.Г., приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, за реєстровим № 9739 (реєстраційний номер майна - №16399981).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 10 травня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення мотивоване наявністю іпотечного зобов`язання між позивачем та фінансовою установою щодо предмету позову в даній справі. В матеріалах справи відсутні дані щодо звернення позивача до фінансових установ з приводу правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача про те, що оригінали правовстановлюючих документів, а саме, договір купівлі-продажу від 20 листопада 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г., за реєстровим номером 9739, втрачено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність іпотеки на нерухоме майно та передбачена законодавством процедура переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодержателя до іпотекодавця не може бути підставою для відмови в позові. Позивач на теперішній час залишається власником майна, що підтверджується державною реєстрацією права власності відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що міститься в матеріалах справи та було досліджено судом першої інстанції. Крім того, законом чітко передбачено можливість іпотекодавця вільно володіти та користуватися майном. Також, позивач посилається на те, що звернення іпотекодавця до іпотекодержателя з приводу втрачених правовстановлюючих документів не передбачено жодною нормою законодавства. Вказане не може підтвердити або спростувати факт втрати оригіналів таких документів, а тому, не може бути підставою для відмови в позові.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник Донецької міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи відповідача у справі повідомлено належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з копією Договору купівлі-продажу будівлі від 20 листопада 2006 року, посвідченого Тарасовою Ю.Г., приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, за реєстровим №9739 (реєстраційний номер майна - №16399981), ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 купили в рівних частинах кожен належну продавцеві на праві приватної власності шлакоблочну адміністративну будівлю (офіс) з виставочним залом літ.А-3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12668556 від 28.11.2006, ј адміністративної будівлі (офіс) з виставочним залом літ.А-3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 .

Відповідно до копії технічного паспорту ј адміністративної будівлі (офіс) з виставочним залом літ.А-3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 .

За інформацією з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №283829084 від 10.11.2021, ј адміністративної будівлі (офіс) з виставочним залом літ.А-3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу будівлі від 20 листопада 2006 року, посвідченого Тарасовою Ю.Г., приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, за реєстровим № 9739, проте у довідці вказана заборона на відчуження нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 4084826, зареєстрованого 20.11.2006 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г. на підставі договору іпотеки, 9744, 20.11.2006.

Згідно з копією відповіді Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 36615/83162/17/21Д/06.3 від 18.10.2021 на адвокатський запит від 07 жовтня 2021 року, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Тарасова Ю.Г. здійснювала приватну нотаріальну діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю від 17 березня 2004 року № 5061, виданого Міністерством юстиції України, та реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності від 13 вересня 2010 року № 410, виданого Головним управлінням юстиції у Донецькій області. На підставі наказу Головного управління юстиції у Донецькій області від 19 вересня 2012 року № 626/1, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Тарасової Ю.Г. припинена за власним бажанням. Архів нотаріальних документів, напрацьованих приватним нотаріусом Тарасовою Ю.Г. по Донецькому міському нотаріальному округу було передано на зберігання до Донецького обласного державного нотаріального архіву в м. Донецьку. Відповідно до наказу Головного управління юстиції у Донецькій області від 18.11.2014 №69/2 «Про переміщення Головного та територіального управлінь юстиції, відділів державної виконавчої служби, відділів державної реєстрації актів цивільного стану, державних нотаріальних контор» Донецький обласний державний нотаріальний архів перереєстрований на територію, підконтрольну українській владі та на теперішній час знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Всі документи були залишені в приміщенні, яке займав Донецький обласний державний нотаріальний архів у м. Донецьку та не були вивезені у зв`язку із загрозою життю працівників.

Відповідно до копії відповіді Донецького обласного державного нотаріального архіву №896/01-12 від 12.10.2021 на адвокатський запит від 07.10.2021, документи приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Тарасової Ю.Г. за 2004-2012 роки були прийняті на зберігання в Донецький обласний державний нотаріальний архів, але отримати дублікати будь-яких документів, посвідчених приватним нотаріусом Тарасовою Ю.Г., не виявляється можливим, оскільки всі документи залишилися в архівосховищах нотаріального архіву в м. Донецьку, доступ до яких відсутній.

Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ, КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» (код ЄДРПОУ 03336670) зареєстроване за адресою: 83000, Донецька обл., місто Донецьк, вулиця Кобозева, будинок 66.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до частини 1 та пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушенням норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , підлягає частковому задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з факту наявності іпотечного зобов`язання між позивачем та фінансовою установою щодо предмету позову в даній справі. В матеріалах справи відсутні дані щодо звернення позивача до фінансових установ з приводу правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача про те, що оригінали правовстановлюючих документів, а саме, договір купівлі-продажу від 20 листопада 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г., за реєстровим номером 9739, втрачено.

Проте, апеляційний суд не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині мотивів для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм, суд повинен установити чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси заявника, i залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, в залежності від наявності для цього відповідних підстав, встановлених законом або договором.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову в даній справі є вимога позивача про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна з підстав втрати останнім правовстановлюючих документів на такий об`єкт.

Відповідно до статті 392Цивільного кодексуУкраїни особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

В разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа.

Тобто, за змістом статті 392ЦК України вимога про визнання права власності може бути пред`явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-244цс14 від 18 лютого 2015 року.

Згідно зі статтею 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).

За правилами частин першої другої статті 355ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Так, зі змісту наданих позивачем документів, зокрема з копії договору купівлі-продажу будівлі від 20 листопада 2006 року, копій витягів з державного реєстру правочинів, про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копії технічного паспорту, а також інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, випливає, що адміністративна будівля з виставочним залом за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , з часткою по ј у кожного з власників.

Крім того, об`єкт нерухомості, на який позивач просить визнати право власності, знаходиться в іпотеці (договір іпотеки від 20 листопада 2006 року, укладений з АКІБ «УкрСиббанк») і на нього встановлена заборона на відчуження.

Згідно з інформацією з державного реєстру іпотек на теперішній час іпотекодержателем спірного майна є ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е.В.

Апеляційний суд виходить з того, що правильне визначення складу сторін у справі є запорукою ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Враховуючи предмет та підстави, якими позивач обґрунтовує позов, колегія суддів вважає, що у разі задоволення цього позову, судове рішення у справі може вплинути на цивільні права й інтереси ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , у яких спірний об`єкт нерухомості перебуває на праві приватної спільної часткової власності, а також на права й інтереси іпотекодержателя такого майна ТОВ «Кей-Колект».

Апеляційний суд зазначає, що рішення суду відповідає вимогам частин 1-3 статті 263 ЦПК України, якщо спір вирішений, зокрема з участю належного відповідача.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших осіб до участі у справі як відповідачів чи співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі відповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин, суд залучає його чи їх до у часті у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.

При цьому, вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення без залучення до участі у справі осіб, на права, інтереси та обов`язки яких, воно може вплинути.

При цьому, такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, згідно з якою, якщо суд встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

В той же час, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості залучити відповідних осіб до справи в якості відповідачів на стадії апеляційного перегляду справи.

Таким чином, з огляду на те, що позивач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням щодо залучення до участі у справі інших відповідачів, в порядку статті 51 ЦПК України, а судом першої інстанції, відповідно, не вирішувалось таке питання, апеляційний суд доходить висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 1 та пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушенням норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 10 травня 2022 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецької міської ради про визнання права власності на частку нерухомого майна у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: О.А. Мірута

Я.В. Хейло

Повне судове рішення складено 14 грудня 2022 року.

Головуючий: О.О. Тимченко