8/44/07
У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.07.07 Справа №8/44/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Яценко О.М. судді Яценко О.М. , Зубкова Т.П."(переведений)" , Кагітіна Л.П.
при секретарі: Шерник О.В.
за участю представників:
позивача: Образцова А.М., довіреність № 26/06 від 29.12.2006р.;
позивача: Базік О.Д., довіреність № 24 від 12.02.07р., начальник ВДР – 3;
відповідача: Малик А.С., довіреність № 26 від 14.02.07р., спеціаліст - юрисконсульт
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2007 року у справі № 8/44/07
за первісним позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжавтотранс”, м.Запоріжжя
до відповідача: Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Запоріжжя
про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.11.2006р. № 57-рш в частині пунктів 2-4; пункту 6 в частині накладення штрафу за порушення передбачені пунктом 2- у розмірі 5000грн., пунктом 3 – у розмірі 500грн., пунктом 4 – у розмірі 5000грн., та пункту 7
за зустрічним позовом: Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Запоріжжя
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжавтотранс”, м.Запоріжжя
про стягнення 11 500 грн. штрафу за порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2082 від 10.07.2007р. справа № 8/44/07 передана для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий: Яценко О.М. – доповідач; суддів: Зубкова Т.П., Кагітіна Л.П.
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
За згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 8/44/07 від 27.02.2007 (суддя Попова І.А.) позов ВАТ "Запоріжавтотранс" задоволено частково. Визнано недійсними п.2; п.4; п.6 в частині накладення штрафу за порушення, передбачені п. 2, п.4; п. 7 рішення ЗОТВ Антимонопольного комітету України від 15.11.2006р. № 57-рш. В іншій частині позову відмовлено. Позов ЗОТВ Антимонопольного комітету України задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Запоріжавтотранс" за позовом Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до державного, бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя, 500 грн. штрафу.
Рішення господарського суду мотивоване нормами Закону України «Про захист економічної конкуренції», Типовим технологічним процесом надання послуг пасажирських автостанцій та автовокзалів, Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг на транспорті).
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, сторони у справі звернулися з апеляційними скаргами.
Відкрите акціонерне товариство «Запоріжавтотранс» не погодилося з рішенням суду в частині відмови в задоволенні первісного позову стосовно визнання недійсним пункту 3 рішення ЗОТВ Антимонопольного комітету України від 15.11.2006 року № 57рш та в частині задоволення зустрічного позову відділення стосовно стягнення 500 грн. штрафу. При цьому заявник апеляційної скарги посилається на наступні обставини: товариство забезпечена наявність безоплатних вбиралень на кожній автостанції і тому включення до вартості обов'язкових автостанційних послуг витрати на послугу за користування громадських вбиралень є обґрунтованим. До того, з врахуванням передачі в орендне користування вбиралень на автостанціях № 1 та № 3 в м. Запоріжжя приватному підприємцю Калінько В.Г. та приватному підприємцю Підеш Д.В. в економічному обгрунтуванні послуг витрати зменшені на суми платежів, які відшкодовані орендарями.
Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України також не погодилося з рішенням суду, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісних вимог товариства відмовити повністю, а зустрічний позов тер відділення стосовно стягнення штрафу в розмірі 11 500 грн. задовольнити: згідно пункту 7.2 Типового технологічного процесу надання послуг надання послуг пасажирський автостанцій та автовокзалів розмір плати на послуги не повинен залежати від дальності поїздки пасажира та вартості квитка. Судом зроблено хибний висновок про відсутність порушення зі сторони ВАТ «Запоріжавтотранс» способу встановлення ціни на автостанційні послуги для перевізників, укладені з останніми договори не є договорами про сумісну діяльність.
В уточненнях до апеляційної скарги тервідділення вважає, що з врахуванням стягненої судом суми штрафи зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 10 000 грн.
В поясненнях ЗОТВ Антимонопольного комітету вказало, що наявне в матеріалах справи рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.10.2005 року не має ніякого відношення до цієї справи, оскільки Жовтневий районний суд м. Запоріжжя розглядав питання про відповідність дій товариства Закону України «Про автомобільний транспорт», а не вимогам законодавства про захист економічної конкуренції.
У відзиві на апеляційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України позивач за первісним позовом – ВАТ «Запоріжатотранс» не визнав її доводи, оскільки діючим законодавством не встановлено, що встановлення вартості автостанційного збору з пасажирів у відсотковому відношенні до вартості квитка є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Також законодавець не встановлює порядок та державне регулювання граничного розміру авто станційного збору. Типова форма договорів про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом визначена в Додатку № 16 до «Порядку і умов організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом», який затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21 січня 1998 року № 21, що враховано при укладенні договорів з перевізниками. Висновки тервідділення, які зроблені в рішенні від 15.11.2006 року № 57-рш є необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству. Відповідно відсутні підстави для стягнення нарахованої суми штрафу. Конституція України забороняє примушувати робити те, що не передбачено законодавством.
У відзиві на апеляційну скаргу ВАТ «Запоріжавтотранс» відповідач за первісним позовом – Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України також не визнало її доводи: матеріали справи підтверджують відсутність безкоштовних громадських вбиралень на автостанціях, хоча вартість такої послуги включена в загальну вартість автостанційних послуг. В розмір автостанційного збору 20% від тарифу за проїзд одного пасажиру, який затверджено наказом голови правління товариства від 20.12.2001 року за № 72 «Про затвердження тарифів на автостанційі послуги» включена обов'язкова послуга як користування громадськими вбиральними.
В судовому засіданні представники сторін підтвердили свої доводи апеляційних скарг та заперечень на них.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
15 листопада 2006 року Адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України – далі Тервідділення прийнято рішення № 57-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким:
1. Визнано, що відкрите акціонерне товариство "ЗапорІжавтотранс" у 2005 році і поточному періоді 2006 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання автостанційних послуг в межах своїх автовокзалу та автостанцій в містах Запоріжжя, Вільнянськ, Бердянськ, Приморськ, Мелітополь, Токмак, Оріхів, Пологи, Гуляйполе, Василівна, Дніпрорудне, Кам'янка-Дніпровська, Енергодар, селищах міського типу Новомиколаївка, Якимівка, Веселе, Приазовське, Чернігівка, Камишуваха, Куйбишеве, Розівка, Велика Білозерка, Кирилівка Якимівського району, с.Біленьке Запорізького району з часткою 100%.
2. Визнано, що відкрите акціонерне товариство "ЗапорІжавтотранс", встановивши вартість автостанцінного збору з пасажирів у відсотковому відношенні до вартості квитка, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктами 1 і 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку автостанційних послуг шляхом встановлення таких цін чи інших умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, та застосування різних цін чи різних умов до рівнозначних угод з покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.
3. Визнано, що відкрите акціонерне товариство "ЗапорІжавтотранс", включивши до вартості обов'язкових автостанційних послуг витрати на послугу з - користування
громадською вбиральнею, без фактичного надання цієї послуги, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті ІЗ Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді дій суб'єкта господарювання, що призвели або можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
4. Визнано, що відкрите акціонерне товариство "ЗапорІжавтотранс", встановивши
вартість обов'язкових автостанційних послуг для перевізників, у відсотковому відношенні доходу такого перевізника, отриманого від реалізації автостанціями (автовокзалами) квитків на рейси цього перевізника, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктами 1 і 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку автостанційних послуг шляхом встановлення таких цін чи інших умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, та застосування різних цін чи різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, покупцями без об'єктивно виправданих нате причин.
5. Визнано, що відкрите акціонерне товариство "ЗапорІжавтотранс", включивши в Договори з перевізниками положення, яке передбачає зарахування всіх коштів від реалізації багажних квитків при їх продажу персоналом Товариства через каси автостанцій на рахунок Товариства, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку автостанційних послуг шляхом встановлення таких цін чи інших умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
6. Згідно з ч.2 ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" притягнуто відкрите акціонерне товариство ”Запоріжавтотранс", до відповідальності у вигляді накладення штрафу за порушення передбачені:
пунктом 2 - у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.;
пунктом 3 - у розмірі 500 (п'ятсот) грн.;
пунктом 4 - у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.;
пунктом 5-у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
7. Зобов'язано відкрите акціонерне товариство "Запоріжавтотранс" до 1 січня 2007 року припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначені в пунктах 2, 4.
Не погодившись з прийнятим рішенням відкрите акціонерне товариство «Запоріжавтотранс» - далі ВАТ оскаржило його в судовому порядку шляхом подання позову про визнання вказаного рішення недійсним. В ході судового процесу Тервідділенням подано зустрічний позов про стягнення з ВАТ суми штрафу в розмірі 11500 грн., яка господарським судом прийнята до розгляду.
З прийнятим рішенням суду не погодились як позивач (відповідач за зустрічним позовом) у справі, так і відповідач (позивач за зустрічним позовом).
Колегія суддів вважає, що оскільки зустрічний позов пов'язаний з первісним, спочатку перевірити законність та обґрунтованість рішення суду за первісним позовом, а потім за зустрічним.
Акт державного чи іншого органу-це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Згідно роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 року, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації-позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи акту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів приходить до висновку, що спірне рішення Адміністративною колегією Тервідділення, прийнято у відповідності до повноважень Антимонопольного комітету встановленим Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Законом України «Про захист економічної конкуренції», Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які були затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 з подальшими змінами.
Господарський суд правомірно прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання дій ВАТ як такими що порушують законодавство про захист антимонопольного законодавства, які вказані в пунктів 2 та 4 рішення Тервідділення № 57-рш.
Як свідчать матеріали справи та фактичні обставини, в законодавчому порядку не визначено порядок формування ціни на автостанційні послуги.
Терввіділення вважає зловживання ВАТ монопольним становищем шляхом встановлення таких цін чи інших умов реалізації, які б неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції, а саме встановлення ціни на автостанційні послуги в залежності від вартості квитка в розмірі 20% для пасажирів та 10% від суми реалізації квитків для перевізників.
Після внесення змін до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (постанова КМУ від 29.01.2003р. № 141) пункт 13 передбачає, що за надання обов'язкових послуг автостанцій та автовокзалів з осіб, які придбавають проїзні квитки, справляється відповідно автостанційний чи автовокзальний збір, розмір якого визначається калькуляцією пов'язаних з наданням цих послуг витрат та кількістю пасажирів, що ними скористалися, і не може перевищувати встановленого граничного рівня. Граничного рівня автостанційного збору до даного часу не затверджено, до того ж Тервідділенням не надаються доводи того, що за умови наявності значної конкуренції на ринку автостанційних послуг Запорізької області, розмір автостанційного збору був би меншим.
ВАТ „Запоріжавтотранс" під час розгляду справи Територіальним відділенням антимонопольного комітету надавало економічне обгрунтування автостанційного збору за 2005 рік.
Доводи апеляційної скарги Тервідділення спростовуються наступними обставинами:
Посилання Терввідділення на пункт 7.2 Типового технологічного процесу надання послуг авто пасажирських автостанцій та автовокзалів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.08.2001 року за № 565 носить рекомендаційний характер і не є обов'язковим до виконання - а.с.100 т.1. Як було вказано вище, на даний час відсутній в країні законодавчо встановлений порядок формування цін на автостаційні послуги.
Договори з перевізниками ВАТ укладено на підставі Типової форми договору про сумісну діяльність пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом, яка визначена Додатком № 16 до „Порядку і умов організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом" затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 21 січня 1998 року N21, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 квітня 1998 р. за N 257/2697 (з наступними змінами та доповненнями), Пункт 4.1. розділу 4 типового договору передбачає, зокрема таку редакцію: Порядок взаєморозрахунків - Автостанція із загальної суми виторгу від реалізації квитків перераховує Перевізнику ___%.
Умови договорів, які позивач укладає з перевізниками є уніфікованими. Розділ З уніфікованих договорів позивача „ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ" передбачає, що загальні кошти від реалізації квитків на проїзд пасажирів розподіляються таким чином:
а) кошти, що становлять складову частину вартості квитка, тобто тарифи на перевезення пасажирів, відповідно до відомості касового продажу квитків 20-АСС:
- Господарюючому суб'єкту (позивачу) - 10 (десять) відсотків суми від тарифу на перевезення пасажирів;
- Перевізнику – 90 (дев'яносто) відсотків суми від тарифу на перевезення пасажирів.
Згідно частини 4 ст. 179 Господарського кодексу України якщо сторони визначають зміст договору на основі типового договору вони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови
В судовому засіданні з'ясовано, що пасажири, які здійснюють поїздку на більшу відстань, відповідно отримують більше послуг автостанцій та автовокзалів на шляху маршруту.
В той же час колегія суддів погоджується з доводом Тервідділення стосовно того, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.10.2005 року не розглядалось питання відповідності дій ВАТ по встановленню автостанційного збору законодавству про захист економічної конкуренції.
Апеляційна скарга ВАТ стосовно відмови у визнанні пункту 3 рішення Тер відділення № 57-рш також не підлягає задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджена відсутність безкоштовних громадських вбиралень при наявності включення у вартість автостанційних послуг такої послуги.
Крім того, однією зі складових обов'язкових автостанційних послуг, які повинні надаватися ВАТ “Запоріжавтотранс” пасажирам, та за які з пасажирів стягується автостанційний сбір, є послуга громадських вбиралень (п.13 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997р. № 176). ВАТ не заперечується факт передачі вбиралень в орендне користування приватних підприємців.
На інформаційних стендах, розміщених на автовокзалі, інформація про наявність безкоштовної громадської вбиральні відсутня. До Тервідділення надійшла скарга фізичної особи про неможливість користування на автостанції послугою з користування громадської вбиральні безоплатно. Тервідділення правомірно встановило, що ВАТ, користуючись своїм монопольним становищем, створив такі умови, що послуги з користування громадських вбиралень надаються не ним, а орендарями на платній основі.
Відповідно вимоги по зустрічному позову про стягнення суми штрафу суд першої інстанції правомірно задовольнив, виходячи із задоволених вимог по первісному позову.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення господарського суду. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Судові витрати покласти на заявників апеляційної скарги.
Керуючись ст. 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Запоріжавтотранс» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2007 року у справі № 8/44/07 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2007 року у справі № 8/44/07 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2007 року у справі № 8/44/07 - без змін.
Головуючий суддя Яценко О.М.
судді Яценко О.М.
Зубкова Т.П."(переведений)" Кагітіна Л.П.
Суд | Запорізький апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 10.07.2007 |
Оприлюднено | 02.11.2007 |
Номер документу | 1078851 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Запорізький апеляційний господарський суд
Яценко О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні