Рішення

від 12.12.2022 по справі 484/1754/22

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/484/791/22

Справа № 484/1754/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.12.2022 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Шикері І.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 28.03.2003 перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбу, який було розірвано. У період шлюбу у них з відповідачкою народилась дитина син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає із відповідачкою. За час перебування у шлюбі, ними було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що зазначене нерухоме майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і він має право на 1/2 його частину, просив задовольнити позов.

На підставі ст. ст.274,276 ЦПК Українисправа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 23.06.2022 було відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.07.2022 на 09.00 год.

19.07.2022, у зв`язку із перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті по іншому кримінальному провадженню, розгляд на справи було переназначено на 16.08.2022 на 10.00 год.

Ухвалою суду від 16.08.2022 розгляд справи було відкладено до 06.09.2022 до 09.00 год., для надання відповідачці можливості подання заперечень на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 06.09.2022 розгляд справи було відкладено до 19.09.2022 до 13.00 год., для надання представнику відповідачки адвокату Дорову А.О. можливості подання додаткових доказів у справі.

Ухвалою суду від 19.09.2022 розгляд справи було відкладено до 07.11.2022 до 10.30 год., для надання позивачу ознайомитись із запереченнями представника відповідачки, а представнику відповідачки адвокату Дорову А.О. можливості подання додаткових доказів у справі до 24.11.2022 до 10.00 год.

24.11.2022, у зв`язку із перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті по іншому кримінальному провадженню, розгляд на справи було переназначено на 09.12.2022 на 08.30 год.

19.07.2022відповідачка подаладо судувідзив напозовну заяву,у якому,заперечуючи проти позовузазначила,що дійсноперебувала узареєстрованому шлюбіз позивачем,який булорозірвано.Спірний житловийбудинок заадресою:АДРЕСА_1 та земельна ділянка, що розташована за цією ж адресою, належать їй на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між нею та ОСОБА_4 04.12.2019. Вказане нерухоме майно було придбано нею за її особисті кошти, які вона отримала від продажу належної їй квартири за адресою: АДРЕСА_2 . На підтвердження наведеного надала договір № 148\10 від 22.10.2019, укладений між нею та продавцем ОСОБА_5 про намір укласти угоду; додаткову угоду від 08.11.2019 до договору № 148\10; заяву на видачу готівки № 203550 ПАТ «АБ Акордбанк» від 02.12.2019 про отримання ОСОБА_2 209045 грн. від продажу квартири по АДРЕСА_2 ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.12.2011 на 1\6 частку квартири по АДРЕСА_2 ; договір задатку від 09.11.2019, відповідно до якого вона передала завдаток у розмірі 1000 доларів США в рахунок поточних платежів за придбання житлового будинку по АДРЕСА_1 ; розписку колишньої власниці будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 про те, що вона отримала від ОСОБА_2 повний розрахунок за будинок, в сумі 8800 доларів США. З врахуванням викладеного, посилаючись на те, що зазначене вище нерухоме майно, є її особистою власністю, а позивач не приймав жодної фінансової участі у придбанні будинку, про що він власноруч написав розписку, просила в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відповідь на відзив, позивач надав до суду заяву від 28.07.2022 та копії контрактів, де зазначені суми його заробітку, а також копію послужної книжки моряка, які, на його думку, підтверджують, що він приймав участь у придбанні будинку, так як довготривалий час працював другим помічником капітана на вантажних суднах і мав гарний заробіток у валюті.

19.09.2022 відповідачка подала до суду письмові заперечення на заяву позивача від 28.07.2022, у яких зазначила, що надані позивачем докази, жодним чином не підтверджують того, що позивач таким чином приймав участь в придбанні будинку. Зауважила, що позивач працював періодично, а у період з 2012-2017 не працював взагалі. Про отримання позивачем будь-яких коштів їх не відомо, так як він витрачав їх на власні потреби. Жодних доказів, які б стверджували придбання позивачем будь-якого майна для потреб сім`ї, що спростовує його участь в утриманні родини та формуванні сімейного бюджету суду не надано.

Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, дослідивши інвентаризаційну справу на житловий будинок по АДРЕСА_1 , суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтею 60СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 з 28.03.2003, який було розірвано рішенням суду (а.с.11).

Згідно договору купівлі-продажу від 04.12.2019, укладеного між ОСОБА_4 , з однієї сторони та ОСОБА_2 , з іншої сторони, вбачається, що ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_2 житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 4810400000:10:042:0007, площею 0,0489 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п.4.2 вказаного Договору, покупець ОСОБА_2 заявляє, що грошові кошти, які були сплачені продавцю - ОСОБА_4 за нерухомість, є спільною сумісною власністю з чоловіком ОСОБА_1 , який надав згоду на укладення цього договору, викладеною у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено Першою первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області від 04.12.2019 (а.с.29-31).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником зазначено вище нерухомого майнаявляється відповідачка ОСОБА_2 (а.с.32,33).

Особистими коштами,згідно ст.57СК України,є: премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди; страхові суми, одержані нею, ним за обов`язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 57 СК України, майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Тобто, ті кошти, які отримує чоловік\ дружина, є їхньою особистою власністю лише в тому випадку, якщо їх отримання не було спрямовано на витрату в інтересах сім`ї.

Майно вважається набутим за час шлюбу, якщо купівля відбулась в період з дати реєстрації шлюбу до набрання рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили (або до внесення відомостей про розірвання шлюбу в реєстр актів цивільного стану).

Твердження відповідачки про те, що зазначене вище спірне нерухоме майно є її особистою власністю, оскільки вона його придбала за особисті кошти, які отримала від відчуження квартири у м. Одеса, суперечать обставинам, які були встановлені судом, оскільки у самому договорі купівлі-продажу спірного будинку відповідачка підтвердила, що грошові кошти, які були сплачені продавцю - ОСОБА_4 за будинок, є спільною сумісною власністю з чоловіком ОСОБА_1 , який надав згоду на укладення цього договору, викладеною у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено Першою первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області від 04.12.2019.

Надана відповідачкою заява на видачу готівки № 203550 ПАТ «АБ Акордбанк» від 02.12.2019 про отримання ОСОБА_2 209045 грн. свідчить лише про зняття нею коштів і жодним чином не підтверджує того факту, що вказані кошти були отримані нею від покупця квартири по АДРЕСА_2 .

Інші докази, надані позивачкою, також не підтверджують викладених нею обставин.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що подружжям за час перебування у зареєстрованому шлюбі було придбано житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 4810400000:10:042:0007, площею 0,0489 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , тому слід визнати зазначене нерухоме майно спільною сумісною власністю подружжя.

Рішенням суду шлюб між сторонами розірвано, а тому, як вбачається з матеріалів справи, на даний час виникла необхідність у поділі спільного майна подружжя.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364Цивільного кодексуУкраїни (далі -ЦК України).

Частинами 1,2 ст.70СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Зі змісту п.п. 23,24 постанови ПленумуВСУ від21.12.2007№11«Про практикузастосування судамизаконодавства прирозгляді справпро правона шлюб,розірвання шлюбу,визнання йогонедійсним таподіл спільногомайна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65СК України.

Таким чином,враховуючи вищевикладене,суд вважає,що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, відповідає вимогам Закону і підлягає задоволенню.

Крім того, оскільки позов задоволено, то в силуст. 141 ЦПК України,з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.4,12,81,263-265,268, 274-279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який згідно позову проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про розподіл спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору, в сумі 1096 грн.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду чпротягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено 12.12.2022.

С У Д Д Я: І.А. ШИКЕРЯ