Рішення

від 05.12.2022 по справі 260/4129/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2022 року м. Ужгород№ 260/4129/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань Полянич В.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

сторони в судове засідання - не з`явилися;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3,м. Ужгород,Закарпатська область,88000) про визнання протиправним і скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач отримав містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва по АДРЕСА_2 .Закарпатська обл. від 16.03.2020 року № 55/03-01/20, які затверджені наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 16.03.2020 № 88-М «Про затвердження умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва» та від 06.11.2020 року № 267-М Про затвердження умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва». Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 390 від 25.08.2021 року «Про скасування містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва по Друтетів, буд. 126», містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва по АДРЕСА_2 .Закарпатська обл. від 16.03.2020 року № 55/03-01/20 та накази Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 16.03.2020 № 88-М «Про затвердження умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва» та від 06.11.2020 року № 267-М Про затвердження умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва», скасовано. На думку позивача, таке рішення є протиправним з огляду на те, що скасування містобудівних умов та обмежень не належить до компетенції органів виконавчої влади, в т.ч. органу місцевого самоврядування. Так, скасовані містобудівні умови та обмеження стосувалися нового будівництва на власній земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:35:001:0189 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Зокрема, на вказаній земельній ділянці був розташований житловий будинок. При цьому, вимоги надання документів, які регламентовані ст. 29 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивачем було виконано. З огляду на викладене позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, однак представник позивача надіслала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов, згідно якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вказавши на те, що наказами управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради 16.03.2020 № 88-М та 06.11.2020 № 267-М позивачу було затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво індивідуального житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення» по АДРЕСА_2 . Листом від 20.08.2021 р. Ужгородська окружна прокуратура звернулась до міського голови, в якому просила вирішити питання щодо скасування містобудівних умов та обмежень за № 172/03-06/20 від 06.11.2020 р. (зміни до містобудівних умов та обмежень № 55/03-01/20 від 16.03.2020) щодо будівництва індивідуального житлового будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення за вищезазначеною адресою, оскільки з матеріалів містобудівного розрахунку та планів поверхів ескізних пропозицій вбачається, що під видом індивідуального житлового будинку ймовірно здійснюється будівництво багатоквартирного житлового будинку, в результаті чого відповідачем було прийнято оскаржуване рішення. Так, Виконавчий комітет Ужгородської міської ради наділений, передбаченими п. 3 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваженнями скасувати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, видані підпорядкованим йому органом - Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради. З огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачеві було затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва по АДРЕСА_2 . Закарпатська обл. від 16.03.2020 року № 55/03-01/20, які затверджені наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 16.03.2020 № 88-М «Про затвердження умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва» зі змінами, згідно наказу від 06.11.2020 року № 267-М «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва» (а.с. 9-11).

В подальшому, рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 390 від 25.08.2021 року «Про скасування містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва по Друтетів, буд. 126» було скасовано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва по АДРЕСА_2 від 16.03.2020 року № 55/03-01/20 зі змінами № 172/03-06/21 від 06.11.2020 року, виданих позивачеві та накази Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 16.03.2020 № 88-М та від 06.11.2020 року № 267-М, якими вони були затверджені (а.с. 13).

Зокрема, скасовані містобудівні умови та обмеження стосувалися нового будівництва на власній земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:35:001:0189 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 14).?

Згідно копії витягу з Державною реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, підтверджується, що на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:35:001:0189 був розташований житловий будинок (об`єкт житлової нерухомості) загальною площею 102, 4 кв.м. (а.с. 15).

Відповідач вказує, що оскаржуване рішення № 390 від 25.08.2021 року було прийнято, у зв`язку з отриманим листом від 20.08.2021 р. № 07.53-104-3583ВИХ-21, згідно якого Ужгородська окружна прокуратура звернулася до міського голови, в якому просила вирішити питання щодо скасування містобудівних умов та обмежень за № 172/03-06/20 від 06.11.2020 р. (зміни до містобудівних умов та обмежень № 55/03-01/20 від 16.03.2020) щодо будівництва індивідуального житлового будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення за вищезазначеною адресою, так як з матеріалів містобудівного розрахунку та планів поверхів ескізних пропозицій вбачається, що під видом індивідуального житлового будинку ймовірно здійснюється будівництво багатоквартирного житлового будинку (а.с. 36-37).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VІ від 17 лютого 2011 року (далі Закон №3038), який є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері регулювання містобудівної діяльності.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.1 Закону №3038 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки. її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва (ст. 26 Закону №3038).

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до ст. 29 Закону №3038 містобудівні умови та обмеження є однією із основних складових вихідних даних та фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації): 3) викопіювання і топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Зазначений перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Згідно з ч.8 ст. 29 Закону №3028 містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

При цьому, внесення змін до містобудівних умов та обмежень, може здійснювані орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника: 2) абзац п`ятий частини восьмої статті 29 виключено (згідно із Законом України від 17.10.2019 р. №199-ІХ); 3) за рішенням суду.

У разі скасування за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженою органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Таким чином, наведений у ст.29 Закону №3038 перелік суб`єктів, що мають право на скасування містобудівних умов та обмежень, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Згідно ч. 2 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет ради: 1) попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проект місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради; 2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; 3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Разом з тим, нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачено право виконавчою комітету ради скасовувати надані містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року по справі №807/736/1834, такий висловив правову позицію, що системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону №280/97-ВР, згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Окрім цього, в Рішенні №7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Так, згідно постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року по справі №807/736/1834, такий висловив правову позицію, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

На підставі затверджених містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва по Другетів, 126 - у позивача виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, відповідно позивач заперечує проти зміни чи припинення таких правовідносин.

Крім того, з аналізу ч. 8 ст. 29 Закону №3038 слідує, що скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється за заявою замовника або за рішенням суду, та вказаною нормою не передбачена можливість скасування містобудівних умов та обмежень на підставі рішення виконавчого комітету міської ради.

Так, для скасування містобудівних умов та їх обмежень є визначений порядок, зокрема скасування таких здійснюється за рішенням суду чи за ініціативою замовника адміністративної послуги.

Крім того, суд зазначає, що згідно листа Ужгородської окружної прокуратури від 20.08.2021 року зазначено, що імовірно під видом індивідуального житлового будинку здійснюється будівництво багатоквартирного житлового будинку. Відтак, даний лист прокуратури, на який посилається відповідач, містить виключно припущення щодо можливого порушення містобудівних умов та обмежень при будівництві по вул. Другетів, 126, м. Ужгород.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевою самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У відповідача відсутністю повноважень і передбачених законом га правових підстав для прийняття спірною рішення, а відтак НІКИМ недотримано принципу належного врятування.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно вимог ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в розумінні ч. 3 зазначеної статті належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

Так, на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач долучив копію квитанції АТ КБ «Приватбанк» на суму 10800,00 грн. (а.с.17); копію Ордеру №1038472 (а.с. 18); Договір про надання правової допомоги (а.с. 20-21).

З огляду на зазначене, суд вважає, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10800,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3,м. Ужгород,Закарпатська область,88000) про визнання протиправним і скасування рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №390 від 25.08.2021 року "Про скасування містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва по Другетів, буд. 126"

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 11708,00 (одинадцять тисяч сімсот вісім гривень) грн.

4. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 12.12.2022 року.