Рішення

від 15.12.2022 по справі 814/409/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2022 р. № 814/409/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Техно", вул.Самойловича, 31-А, м. Миколаїв, 54052, до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, про:визнання протиправною та скасування постанови від 12.01.2018 № 6-КП,ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алан-Техно» (далі позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області (далі відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.01.2018 № 6-КП.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова відповідача від 12.01.2018 № 6-КП прийнята ним на підставі акта перевірки, який складено з порушенням частини другої статті 19 Конституції України, Закону України від 05.04.2007 № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі Закон № 877-V), Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 „Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні (далі Порядок № 295), Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (далі Порядок № 390), тому цей акт перевірки не міг бути підставою для розгляду справи та прийняття постанови.

Позивач посилався на недотримання відповідачем процедури проведення перевірки, а саме:

- у порушення пункту 8 Порядку № 295 у повідомленні про інспекційне відвідування зазначена лише дата початку інспекційного відвідування, але відсутня дата його закінчення;

- у порушення частини третьої статті 6, частини п`ятої статті 7 Закону № 877-V позивачу не було надано для ознайомлення підставу інспекційного відвідування, не пред`явлено направлення на проведення інспекційного відвідування з наданням відповідної копії;

- у порушення абзацу 9 частини першої статті 6 Закону № 877-V обсяг з`ясованих питань в акті перевірки значно більший, ніж обсяг питань, зазначених посадовою особою відповідача у журналі реєстрації перевірок за № 33 у розділі „Мета та характер перевірки;

- у порушення підпункту 2 пункту 11 Порядку № 295 та частини другої статті 19 Конституції України посадова особа відповідача не вивчила табелі обліку використання робочого часу за лютий 2017 року та липень 2017 року, згідно з якими звільнений 28.02.2017 працівник ОСОБА_1 , звільнений 01.07.2017 працівник ОСОБА_2 , звільнений 04.07.2017 працівник ОСОБА_3 були відсутні на роботі в день звільнення, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та виплати їм грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки зазначеним працівникам;

- у порушення підпункту 2 пункту 11 Порядку № 295 та частини другої статті 19 Конституції України в акті перевірки зазначено про порушення прав працівника ОСОБА_4 , який на підприємстві не працював. Натомість в постанові від 12.01.2018 № 6-КП зазначено про порушення відносно ОСОБА_4 ;

- у порушення типової форми акта перевірки, затвердженої Порядком № 390, посадові особи відповідача не забезпечили заповнення керівником розділу акта перевірки „Перелік питань для контролю дій державних інспекторів праці, в якому керівник позивача повинен був особисто надати відповіді на зазначені в ньому запитання;

- у порушення підпункту 2 пункту 11 Порядку № 295 та частини другої статті 19 Конституції України посадова особа відповідача 29.12.2017 відібрала у керівника письмові пояснення, довідку із зазначенням кількості днів невикористаної відпустки, за які звільненим працівникам не виплачено компенсацію, та отримала засвідчені копії документів;

- у постанові від 12.01.2018 № 6-КП в описі порушення зазначено інформацію з конкретною кількістю днів щорічної відпустки, що підлягає компенсації звільненим працівникам, яку посадові особи відповідача отримали після перевірки та яка в акті перевірки не зазначена. Зазначене свідчить про порушення пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі Порядок № 509) та частини другої статті 19 Конституції України.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в позові. Відповідач зазначив, що підставою для проведення інспекційного відвідування було звернення громадянина про порушення трудового законодавства під час його звільнення.

Як вказав відповідач, у ході інспекційного відвідування встановлено, що, у порушення статті 83 Кодексу законів про працю України, 19-тьом звільненим працівникам не виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки. Ці порушення зафіксовані актом перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 20.12.2017 № 14-01-153/0261. Акт перевірки підписаний директором ТОВ „Алан-Техно ОСОБА_5 без зауважень. Заперечень до акту перевірки не надавалось.

Відповідач зазначив у відзиві, що під час проведення інспекційного відвідування директор позивача подала головному державному інспектору Панковій І.А. пояснення щодо зауважень, що виникли в ході перевірки, у яких зазначила про відсутність документа, який визначає виплату заробітної плати на підприємстві двічі на місяць; неукладення колективного договору; виплату заробітної плати один раз на місяць; проведення розрахунків із звільненими працівниками в день виплати поточної заробітної плати у зв`язку з відсутністю коштів на підприємстві; ненарахування та невиплату компенсації за невикористану відпустку при розрахунку із звільненими 19 працівниками. Надані керівником позивача пояснення підтверджують недотримання позивачем мінімальних державних гарантій з оплати праці.

Відповідач у відзиві також визнав, що під час оформлення акта перевірки допущена помилка у написанні прізвища працівника (Стародубцев замість Старорубльовцев), що пояснюється комп`ютерною автозаміною слова. Зазначена помилка виправлена у постанові від 12.01.2018 № 6-КП. Ця помилка не впливає на кількість працівників (19), відносно яких вчинене порушення, та суму штрафу.

Відповідач вказав, що позивачу направлялося повідомлення про призначення справи до розгляду на 12.01.2018 і 11.01.2018 від відповідача надійшло клопотання директора позивача про розгляд справи у відсутність представника підприємства.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що у відзиві не наведено жодного факту, який би свідчив про дотримання посадовими особами відповідача Закону № 877-V, Порядку № 295, Порядку № 390, Порядку № 509.

У відповіді на відзив позивач повторив наведені в позові аргументи та додатково вказав на ненадання для ознайомлення підстави інспекційного відвідування, направлення на проведення інспекційного відвідування.

Також позивач зазначив, що у зверненні працівника, яке слугувало підставою для проведення інспекційного відвідування, не йдеться про ті порушення, які перевірялися під час інспекційного відвідування (про порушення процедури оформлення трудових відносин, ведення достовірного обліку виконаної роботи, бухгалтерського обліку витрат на оплату праці, недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці, порушення оплати праці при сумісництві, суміщенні, виконанні обов`язків тимчасово відсутнього працівника, неоплату роботи в нічний час, святкові і неробочі дні, надурочний час, за роботу у важких і шкідливих умовах, часу простою, непроведення індексації заробітної плати, порушення строків виплати поточної заробітної плати (у тому числі заробітної плати за весь час щорічної відпустки), недотримання форм заробітної плати, непроведення компенсації втрати частини заробітної плати не в першочерговому порядку, недотримання порядку розрахунку середньої заробітної плати).

Позивач зазначив також у відповіді на відзив, що питання перевірки оплати праці не вносилися до журналу перевірок.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 у справі № 814/409/18, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 04.08.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду частково задовольнив касаційну скаргу позивача, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 04.08.2021 вказав, що фактично суди не перевіряли дотримання Управлінням Держпраці у Миколаївській області процедури проведення інспекційного відвідування. Верховний Суд звернув увагу на висловлену Верховним Судом у постанові від 19.09.2018 (справа № 804/2956/17) позицію, відповідно до якої, надаючи оцінку рішенню посадової особи територіального органу Держпраці за наслідками перевірки, окрім правомірності, власне вимог цього рішення (з огляду на правовий статус Держпраці та її територіальних органів), важливим є з`ясувати, серед іншого, дотримання процедури проведення цієї позапланової перевірки. Верховний Суд вказав, що у такому контексті належить зважити на те, на якій підставі призначено цю перевірку, що було предметом перевірки, чи оформлено відповідні документи на проведення позапланової перевірки, чи ознайомлений суб`єкт господарювання про проведення позапланової перевірки з її предметом. Тобто з`ясування дотримання процедури проведення перевірки (інспекційного відвідування) є важливим питанням в аналогічних спорах.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, справу № 814/409/18 передано на розгляд судді Птичкіній В.В.

Ухвалою від 06.09.2021 суд прийняв справу № 814/409/18 до свого провадження, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 05.10.2021.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 05.10.2021, суд за клопотанням представника позивача відклав розгляд справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Ухвалою від 21.10.2021 суд задовольнив заяву позивача та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, а також заявив усні клопотання про виклик свідків та долучення доказів до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та заявлених представником позивача усних клопотань, посилаючись на їхню безпідставність.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 09.12.2021, суд відмовив у задоволенні усних клопотань представника відповідача про виклик свідків та долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

28.09.2017 відповідачу надійшла заява громадянина ОСОБА_6 (вхідний № Ф-562-17, т. 1, а. с. 66), в якому він просив провести перевірку ТОВ „Алан-Техно щодо порушення трудового законодавства. Заявник повідомив також, що незважаючи на подання заяви про звільнення, його не звільняють, не видають трудову книжку та не провели розрахунку із заробітної плати.

08.12.2017 відповідач видав наказ № 311 „Про проведення інспекційних відвідувань, у пункті 1 якому зазначено про проведення інспекційних відвідувань за додержанням вимог законодавства про працю суб`єктів господарювання Миколаївської області згідно з додатком, в тому числі позивача (т. 1, а. с. 67-68). Однією з підстав проведення інспекційного відвідування було звернення від 28.09.2017 № Ф-562-17.

Згідно з пунктом 2 наказу, відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів належало забезпечити підготовку та надання інспекторам праці направлення із зазначенням питань, що підлягають контролю, та внесення відомостей про інспекційні відвідування до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця.

Згідно з додатком до наказу, інспекційне відвідування позивача мала проводити інспектор праці Панкова І.А. у період з 11.12.2017 по 20.12.2017.

Інспектору праці Панковій І.А. видано направлення від 08.12.2017 № 557 (т. 1, а..с. 70) на проведення перевірки позивача у період з 15.12.2017 по 20.12.2017. Направлення адресоване ТОВ „Алан-Техно, містить відомості про орган Держпраці, інспектора праці, об`єкт контролю, вид перевірки та період її проведення, відомості про попередню перевірку, підставу перевірки, розпорядчий акт, на виконання якого проводиться перевірка. У направленні зазначені також питання, що підлягають контролю: оформлення трудових відносин з найманими працівниками; ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці, розрахунок з прцівниками при звільненні.

У період з 15.12.2017 по 20.12.2017 головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Панкова І.А. на підставі наказу відповідача від 08.12.2017 № 311, направлення від 08.12.2017 № 557 на проведення перевірки суб`єкта господарювання провела перевірку позивача на предмет додержання законодавства про працю.

Директор ТОВ „Алан-Техно Шаповалова І.О. оформила на ім`я головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Панкової І.А. письмові пояснення щодо зауважень, що виникли в ході перевірки, в яких, серед іншого, повідомила, що розрахунки із звільненими працівниками проводилися в день виплати поточної заробітної плати у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку підприємства; у 2017 році компенсація за невикористану відпустку при розрахунку зі звільненими працівниками (19 осіб) не нараховувалася та не виплачувалася (т. 1, а. с. 76). Дата оформлення або надання цих пояснень у них не зазначена. До пояснення доданий список з 19-ти працівників (т.1, а. с. 77).

Результати перевірки оформлені актом перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 20.12.2017 № 14-01-153/0261 (т. 1, а. с. 20 35).

В акті перевірки зазначено, що вона проведена за участю директора ТОВ „Алан-Техно ОСОБА_5 та головного бухгалтера ТОВ „Алан-Техно ОСОБА_7 .

В акті перевірки зафіксовано, серед іншого, порушення статті 83 Кодексу законів про працю України щодо 19-ти звільнених працівників, а саме: невиплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки. В акті також зазначено, що така компенсація не нараховувалася (т. 1, а. с. 31).

Акт перевірки підписаний директором ТОВ „Алан-Техно Шаповаловою І.О. без зауважень та вручений їй 20.12.2017, що підтверджується підписом керівника позивача на акті та написом „Без зауважень у розділі акта „Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеної перевірки та складеного акта перевірки, що мають місце з боку суб`єкта господарювання (т. 1, а. с. 33).

05.01.2018 відповідач надіслав позивачу повідомлення від 05.01.2018 № 17/57 про призначення розгляду справи (т. 1, а. с. 71 72).

У зазначеному повідомленні відповідач, посилаючись на підпункти 6, 7 пункту 4 Порядку № 509, відповідач повідомив позивача про дату, час та місце розгляду справи щодо порушення вимог законодавства про працю України та просив забезпечити присутність керівника (заступника керівника) або уповноваженої особи вищезазначеного суб`єкта господарювання.

У відповідь на повідомлення від 05.01.2018 № 17/57 позивач направив відповідачу лист від 10.01.2018 № 1, в якому просив „розглянути справу щодо порушення законодавства про працю України без присутності керівництва (т. 1, а. с. 73).

12.01.2018 відповідач прийняв постанову № 6-КП, якою за порушення статті 83 Кодексу законів про працю України (невиплату 19-ти звільненим працівникам грошової компенсації за всі невикористані ними дні щорічної відпустки), на підставі статті 259, абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, пункту 8 Порядку № 509 на позивача накладений штраф у сумі 608 000 грн (т. 1, а. с. 42-43).

Отже, спір між сторонами виник у зв`язку з накладенням на позивача штрафу за невиплату звільненим працівникам грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР „Про оплату праці (далі Закон № 108/95-ВР), Закону № 877-V, Порядку № 295, Порядку № 509, Порядку № 390 (втратив чинність 29.12.2017).

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходив з такого.

І. Щодо дотримання чи недотримання відповідачем процедури проведення перевірки (інспекційного відвідування).

За нормами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 2 Закону № 877-V, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Законом у відповідній сфері (трудових відносин) є Кодекс законів про працю України.

Відповідно до абзацу першого статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначена Порядком № 295, який затверджений задля реалізації положень статті 259 Кодексу законів про працю України.

Майже всі аргументи позивача в обґрунтування позовних вимог (крім одного, якому суд надав оцінку окремо) полягають у недотриманні відповідачем процедури інспекційного відвідування.

У постанові від 04.08.2021 у цій справі Верховний Суд вказав на обов`язок суду під час нового розгляду справи зважити на те, на якій підставі призначено перевірку, що було предметом перевірки, чи оформлено відповідні документи на проведення позапланової перевірки, чи ознайомлений суб`єкт господарювання про проведення позапланової перевірки з її предметом.

Суд з`ясував ці питання під час судового розгляду.

Щодо підстави призначення перевірки.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 877-V, підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Суд установив, що інспекційне відвідування було призначене на підставі заяви працівника ТОВ „Алан-Техно Фемчина М.В. від 28.09.2017 № Ф-562-17, в якому він просив провести перевірку ТОВ „Алан-Техно щодо порушення трудового законодавства та повідомив про порушення відносно нього законодавства про працю, в тому числі непроведення розрахунку із заробітної плати. Інакше кажучи, працівник посилався на порушення його права на оплату праці. Ураховуючи характер зазначених у заяві порушень, суд вважає, що надати докази на їх підтвердження не видавалося за можливе.

Отже, підстава призначення інспекційного відвідування відповідала чинному законодавству.

Щодо предмету перевірки.

Оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф за невиплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки 19-тьом працівникам при звільненні.

Компенсаційні виплати входять до структури заробітної плати (стаття 2 Закону № 108/95-ВР), тому їх невиплата є порушенням у сфері оплати праці.

Станом на день подання заяви відповідачу громадянин ОСОБА_6 був звільнений з роботи (дата звільнення 10.04.2017, зазначена в акті перевірки, т. 1, а. с. 31).

Суд установив, що питання розрахунку з працівниками при звільненні було предметом інспекційного відвідування, про що свідчить зміст направлення від 08.12.2017 № 557.

До переліку питань, які підлягали перевірці, відповідач також включив оформлення трудових відносин з найманими працівниками, ведення достовірного обліку виконаної працівниками роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці.

Ці питання не були предметом звернення громадянина ОСОБА_6 , але для вирішення спору це не має значення, оскільки спір між сторонами виник внаслідок перевірки відповідачем не цих питань, а питання оплати праці (розрахунків із звільненими працівниками), яке було предметом звернення громадянина.

Отже, виявлені перевіркою порушення трудового законодавства в сфері оплати праці перебувають в межах предмету перевірки, який відповідає також підставі проведення перевірки.

Чи оформлено відповідні документи на проведення позапланової перевірки.

Згідно з частинами першою-третьою статті 7 Закону № 877-V, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Суд установив, що відповідач видав наказ від 08.12.2017 № 311 „Про проведення інспекційних відвідувань та направлення від 08.12.2017 № 557, які містили передбачені законом відомості.

У направленні від 08.12.2017 № 557 не зазначено чітко про заяву громадянина ОСОБА_6 як підставу інспекційного відвідування, але такі відомості не могли бути зазначені відповідачем в направленні в силу положення підпункту 6 пункту 13 Порядку № 295 („Інспекторам праці забороняється розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об`єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведене у зв`язку з отриманням такої скарги). Зокрема, у разі зазначення у направленні відомостей про звернення гр. ОСОБА_6 , ознайомлення позивача із змістом направлення означало б їх розголошення.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що відповідач оформив відповідні документи на проведення позапланової перевірки.

Чи ознайомлений суб`єкт господарювання про проведення позапланової перевірки з її предметом.

Пункт 8 Порядку № 295 передбачає, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

У справі міститься копія повідомлення від 11.12.2017 № 210 про інспекційне відвідування, адресоване ТОВ „Алан-Техно з позначкою про його вручення 15.12.2017 (т. 1, а. с. 69).

У повідомленні зазначено: „Відповідно до п. 8 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 та наказу управління Держпраці у Миколаївській області від „08 грудня 2017 № 311 повідомляємо про інспекційне відвідування на ТОВ „АЛАН-ТЕХНО, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, з питань додержання законодавства про працю з „15 грудня 2017 по „20 грудня 2017.

Отже, відповідач виконав вимоги Порядку № 295 про повідомлення об`єкту відвідування про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю.

Суд установив, що позивач також був ознайомлений з переліком питань, які підлягали перевірці.

Зокрема, відповідно до частини дванадцятої статті 4 Закону № 877-V, перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу у суб`єкта господарювання).

До позовної заяви позивач додав копію титульного аркуша Журналу реєстрації перевірок № 1 та сторінки журналу, що містить записи за № 29-33.

У записі за номером 33 у стовпчику „Мета та характер перевірки зазначено: „Перевірка оформлення трудових відносин з найманими працівниками, ведення достовірного обліку викон. працівниками роботи та бух.обліку витрат на оплату праці; розрахунок з праців. при звільненні.

Застосовані інспектором праці скорочення не впливають на можливість сприйняття і розуміння переліку питань, що підлягали перевірці.

Запис № 33 містить також відомості про те, що перевірка проводиться Управлінням Держпраці у Миколаївській області, зазначені прізвище, ім`я, по батькові інспектора праці, номер та дата видачі службового посвідчення, дата та номер направлення на перевірку, період проведення перевірки.

Зазначене дає підстави для висновку, що позивач був ознайомлений як з фактом проведення інспекційного відвідування, так і з його предметом.

Під час розгляду справи суд надав оцінку аргументам позивача щодо процедури інспекційного відвідування, наведеним у позовній заяві та відповіді на відзив.

Позивач зазначив, що у порушення пункту 8 Порядку № 295 у повідомленні про інспекційне відвідування зазначена лише дата початку інспекційного відвідування, але відсутня дата його закінчення

На підтвердження цієї обставини позивач додав до позовної заяви копію повідомлення від 11.12.2017 № 210, в якому відсутня дата закінчення інспекційного відвідування, дата його початку 08.1.2017. Відповідно до розписки на повідомленні, воно вручене 08.12.2017.

За нормами пункту 8 Порядку № 295, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Інспекційне відвідування проведене в період з 15.12.2017 по 20.12.2017.

До відзиву відповідач додав копію повідомлення від 11.12.2017 № 210, в якому зазначені дати початку та закінчення інспекційного відвідування (15.12.2017 20.12.2017). Відповідно до розписки на повідомленні, воно вручене 15.12.2017.

Позивач додав до позовної заяви опис документів (т. 1, а. с. 45-49), які містяться в матеріалах інспекційного відвідування та з якими він ознайомився у січні 2018 року за заявою від 25.01.2018 (т. 1, а. с. 44). Серед цих документів міститься повідомлення про інспекційне відвідування, отримане 15.12.2017 (позиція № 140 опису).

Отже, про інспекційне відвідування, проведене з 15.12.2017 по 20.12.2017, відповідач повідомив позивачу повідомленням від 11.12.2017 № 210, врученим 15.12.2017, яке містило як дату початку, так і дату закінчення інспекційного відвідування.

Обставина надання 08.12.2017 позивачу повідомлення, яке такої дати не містила, не має юридичного значення для вирішення спору, оскільки під час розгляду відповідачем справи щодо порушення законодавства про працю воно не враховувалося та до матеріалів інспекційного відвідування не належить.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про дотримання відповідачем пункту 8 Порядку № 295 та відхилив доводи позивача.

Позивач зазначив, що у порушення частини третьої статті 6, частини п`ятої статті 7 Закону № 877-V позивачу не було надано для ознайомлення підставу інспекційного відвідування, не пред`явлено направлення на проведення інспекційного відвідування з наданням відповідної копії.

Щодо надання для ознайомлення підстави інспекційного відвідування.

Як установив суд, підставою для проведення інспекційного відвідування була заява громадянина ОСОБА_6 про порушення його трудових прав.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 877-V, суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Суд не застосовує цю норму до спірних правовідносин у частині ознайомлення з підставою інспекційного відвідування, з огляду на таке.

За змістом статті 2 Закону № 877-V, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Законом у відповідній сфері (трудових відносин) є Кодекс законів про працю України.

Кодекс законів про працю в питанні регулювання (особливостей) процедури контролю за додержанням законодавства про працю відсилає до норм Порядку № 295.

Зокрема, відповідно до абзацу першого статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначена Порядком № 295, який затверджений задля реалізації положень статті 259 Кодексу законів про працю України.

Отже, особливості перевірок додержання законодавства про працю передбачені Порядком № 295.

Відповідно до підпункту 6 пункту 13 Порядку № 295, інспекторам праці забороняється розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об`єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведене у зв`язку з отриманням такої скарги.

Отже, відповідач правомірно не надав позивачу для ознайомлення заяву ОСОБА_6 , що була підставою для призначення інспекційного відвідування, оскільки спеціальне законодавство (Кодекс законів про працю України у сукупності з Порядком № 295) забороняє розголошувати об`єкту відвідування такі відомості.

Щодо пред`явлення направлення з наданням його копії.

Норми частини п`ятої статті 7 Закону № 877-V, на яку посилається позивач, суд не застосовує до спірних правовідносин, оскільки така норма не була обов`язковою для відповідача станом на день проведення перевірки.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V (у редакції станом на 01.12.2019, чинній на момент проведення інспекційного відвідування), зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Частина п`ята статті 7 Закону № 877-V не належить до обов`язкового переліку норм, дотримання яких зобов`язаний був забезпечити відповідач.

Направлення від 08.12.2017 № 557 адресоване позивачу.

Копія направлення від 08.12.2017 № 557, що міститься у справі, не містить розписки представника позивача про отримання його копії.

Відповідно до статті 10 Закону № 877-V, суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, серед іншого:

вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства;

перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу;

не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання);

оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб;

отримувати консультативну допомогу від органу державного нагляду (контролю) з метою запобігання порушенням під час здійснення заходів державного нагляду (контролю);

вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від посадових осіб органів державного нагляду (контролю) внесення до нього записів про здійснення таких заходів до початку їх проведення.

За нормами підпунктів 6, 8 пункту 14 Порядку № 295, під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства та оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці.

Позивач стверджує про неознайомлення з направленням, неотримання його копії. У такому разі позивач мав припустити його відсутність. Дії щодо проведення інспекційного відвідування за відсутності направлення на перевірку є проявом недодержанням інспектором праці вимог законодавства, що надає право об`єкту відвідування вимагати від інспектора праці додержання вимог закону та оскаржувати його дії. Але у позовній заяві, відповіді на відзив відсутні доводи про те, що позивач вимагав у інспектора праці дотримання вимог закону, а саме: надання копії направлення та / або оскаржував дії інспектора праці, який, за твердженням позивача, проводив перевірку імовірно без попереднього вручення копії направлення.

У справі дійсно відсутні докази вручення копії направлення позивачу.

Разом з тим, направлення на перевірку було оформлене та існувало до її початку. У журналі реєстрації перевірок інспектор праці зробила запис № 33, який містив відомості про направлення (дата, номер).

Позивач був поінформований про предмет перевірки, об`єкт перевірки, її вид, період її проведення, орган Держпраці, посадову особу, що її проводитиме, дату та номер наказу, на підставі якого її призначено (джерело відповідної інформації для позивача - повідомлення від 11.12.2017 № 210 у сукупності із записом у журналі перевірок). Тобто позивач мав у своєму розпорядженні всі відомості, що зазначаються в направленні, крім відомостей про останню попередню перевірку.

Стверджуючи про ненадання йому копії направлення, позивач не скористався правом не допустити інспектора праці, вимагати від нього надання копії направлення, оскаржити його дії.

Ураховуючи зазначене в сукупності (наявність у позивача необхідної інформації про перевірку, що зазначається в направленні, та допуск інспектора праці до перевірки, неоскарження його дій), суд дійшов висновку, що ненадання позивачу копії направлення на перевірку його прав не порушило та на результат інспекційного відвідування не вплинуло.

За таких умов суд не має підстав вважати відсутність доказів вручення позивачу копії направлення від 08.12.2017 № 557 підставою для визнання акту перевірки недопустимим доказом.

Позивач зазначив, що у порушення типової форми акту перевірки, затвердженої Порядком № 390, посадові особи відповідача не забезпечили заповнення керівником розділу акту перевірки „Перелік питань для контролю дій державних інспекторів праці, в якому керівник позивача повинен був особисто надати відповіді на зазначені в ньому запитання.

Відповідно до форми акта перевірки, передбаченої чинним на дату його складання Поряком № 390, частина акта під назвою „Перелік питань для контролю дій державних інспекторів праці заповнюється виключно керівником та/або уповноваженими ним особами суб`єкта господарювання.

Отже, заповнення цього розділу акта перевірки є обов`язком керівника об`єкта перевірки або іншої уповноваженої ним особи об`єкта перевірки.

За таких умов забезпечення інспектором праці заповнення цього розділу зводиться до надання акту керівнику.

Суд установив, що акт перевірки підписаний керівником позивача. У полі акту, передбаченому для зауважень об`єкта перевірки, зазначено „Без зауважень. Отже, акт перевірки надавався керівнику позивача.

Ураховуючи викладене, суд не вбачає порушень з боку відповідача в частині незаповнення цього розділу акта перевірки керівником позивача.

Позивач зазначив, що у порушення підпункту 2 пункту 11 Порядку № 295 та частини другої статті 19 Конституції України в акті перевірки зазначено про порушення прав працівника ОСОБА_4 , який на підприємстві не працював. Натомість в постанові від 12.01.2018 № 6-КП зазначено про порушення відносно ОСОБА_4 .

Відповідно до підпункту 2 пункту 11 Порядку № 295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.

Відповідач пояснив у відзиві, що відмінності у написанні прізвища пояснюються комп`ютерною автозаміною.

Матеріали справи свідчать про те, що це дійсно є опискою і в акті перевірки та постанові зазначається про одну й ту саму особу.

В описі документів інспекційного відвідування (складений позивачем за результатами ознайомлення з матеріалами інспекційного відвідування) зазначені документи щодо гр. ОСОБА_4 (наприклад, позиції за № 41, 44) і немає жодного документа щодо гр. ОСОБА_4 .

На переконання суду, за таких умов описка не може бути підставою для неприйняття акта перевірки як доказу її результатів.

Позивач зазначив, що у порушення підпункту 2 пункту 11 Порядку № 295 та частини другої статті 19 Конституції України посадова особа відповідача не вивчила табелі обліку використання робочого часу за лютий 2017 року та липень 2017 року, згідно з якими звільнений 28.02.2017 працівник ОСОБА_1 , звільнений 01.07.2017 працівник ОСОБА_2 , звільнений 04.07.2017 працівник ОСОБА_3 були відсутні на роботі в день звільнення, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки зазначеним працівникам.

Норми чинного законодавства не передбачають обов`язкового переліку документів, які повинні досліджуватися під час інспекційного відвідування.

Відповідно до підпункту 2 пункту 11 Порядку № 295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право ) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.

Надаючи інспектору праці пояснення щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки звільненим працівникам, керівник позивача не зазначила про відсутність цих осіб на роботі в день звільнення, на табелі обліку робочого часу не посилалась.

Крім того, в описі документів інспекційного відвідування (складений позивачем за результатами ознайомлення з матеріалами інспекційного відвідування) зазначений табель обліку робочого часу за лютий 2017 року, що означає його дослідження інспектором праці під час інспекційного відвідування.

На підставі цього суд відхиляє зазначений довод позивача в частині посилання на недотримання процедури.

Позивач також заперечує наявність у нього обов`язку виплачувати працівникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошову компенсацію саме в день звільнення, оскільки в цей день вони були відсутні на роботі, мотивуючи цим відсутність порушень щодо цих громадян. Таке питання не є процедурним. Питання доведеності або недоведеності порушень суд дослідив під час розгляду справи і навів мотивування своєї правової позиції нижче за текстом цього рішення.

Позивач зазначив, що у порушення абзацу 9 частини першої статті 6 Закону № 877-V обсяг з`ясованих питань в акті перевірки значно більший, ніж обсяг питань, зазначених посадовою особою відповідача у журналі реєстрації перевірок за № 33 у розділі „Мета та характер перевірки.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V (у редакції станом на 01.12.2019, чинній на момент проведення інспекційного відвідування), зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Абзац 9 частини першої статті 6 Закону № 877-V не належить до обов`язкового переліку норм, дотримання яких зобов`язаний забезпечити відповідач.

У зв`язку з цим суд відхиляє зазначений аргумент позивача.

Крім того, суд вказує на таке.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з накладенням на позивача штрафу постановою відповідача від 12.01.2018 № 6-КП за невиплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки 19-тьом працівникам при звільненні.

Суд установив, що питання розрахунку з працівниками при звільненні було предметом інспекційного відвідування.

У журналі реєстрації перевірок № 1 інспектор праці внесла запис про перевірку, серед іншого, питання розрахунку з працівниками при звільненні.

Тобто у спірних правовідносинах обсяг з`ясованих питань не виходить за межі предмету перевірки, зазначеного у журналі реєстрації перевірок позивача.

Позивач зазначив, що у порушення підпункту 2 пункту 11 Порядку № 295 та частини другої статті 19 Конституції України посадова особа відповідача 29.12.2017 відібрала у керівника письмові пояснення, довідку із зазначенням кількості днів невикористаної відпустки, за які звільненим працівникам не виплачено компенсацію, та отримала засвідчені копії документів.

Відповідно до підпункту пункту 11 Порядку № 295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Пояснення, на які вказує позивач, оформлені за підписом керівника позивача.

Пояснення оформлені на фірмовому бланку позивача, адресовані інспектору праці, але не мають вихідного номера та дати.

Пояснення містяться у матеріалах інспекційного відвідування (позиція № 123 опису документів, складеного позивачем).

Дата надання пояснень, про яку стверджує позивач (29.12.2017), не підтверджена документально.

За таких умов обставина надання таких пояснень після закінчення інспекційного відвідування не доведена.

Наводячи попередній аргумент, позивач акцентував, що у постанові від 12.01.2018 № 6-КП в описі порушення зазначено інформацію з конкретною кількістю днів щорічної відпустки, що підлягає компенсації звільненим працівникам, яку посадові особи відповідача отримали після перевірки та яка в акті перевірки не зазначена. Позивач вказав, що зазначене свідчить про порушення пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 та частини другої статті 19 Конституції України.

Позивач наводить цей аргумент, посилаючись на вищезгадані пояснення керівника позивача. Разом з тим, копія таких пояснень, яка є у матеріалах судової справи, не містить відомостей про кількість днів щорічної відпустки, що підлягає компенсації звільненим працівникам.

Як зазначалося вище, у справі відсутні докази на підтвердження того, що після закінчення інспекційного відвідування посадові особи відповідача отримали від позивача будь-яку інформацію.

Суд також вказує, що кількість днів щорічної відпустки, що підлягає компенсації, не впливає на кваліфікацію діяння як правопорушення, не впливає на суму штрафу. Зокрема, сума штрафу залежить від кількості працівників, трудові права яких порушено (Стаття 265 Кодексу законів про працю України „ Відповідальність за порушення законодавства про працю: „…Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: … недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення…)

Позивач зазначив, що у зверненні працівника, яке слугувало підставою для проведення інспекційного відвідування, не йдеться про ті порушення, які перевірялися під час інспекційного відвідування (про порушення процедури оформлення трудових відносин, ведення достовірного обліку виконаної роботи, бухгалтерського обліку витрат на оплату праці, недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці, порушення оплати праці при сумісництві, суміщенні, виконанні обов`язків тимчасово відсутнього працівника, неоплату роботи в нічний час, святкові і неробочі дні, надурочний час, за роботу у важких і шкідливих умовах, часу простою, непроведення індексації заробітної плати, порушення строків виплати поточної заробітної плати (у тому числі заробітної плати за весь час щорічної відпустки), недотримання форм заробітної плати, непроведення компенсації втрати частини заробітної плати не в першочерговому порядку, недотримання порядку розрахунку середньої заробітної плати).

Зазначені позивачем порушення не були підставою для накладення на нього штрафу постановою від 12.01.2018 № 6-КП.

Суд повторює, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з накладенням штрафу за невиплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки 19-тьом працівникам при звільненні.

Компенсаційні виплати належать до структури заробітної плати.

У заяві від 28.09.2017 гр. ОСОБА_6 повідомляв про порушення у сфері оплати праці.

Отже, у спірних правовідносинах обсяг з`ясованих питань не виходить за межі підстави перевірки.

Позивач зазначив, що питання перевірки оплати праці не вносилися до журналу перевірок.

Суд установив, що до журналу реєстрації перевірок № 1 інспектор праці внесла запис № 33, в якому серед питань, що підлягають перевірці, зазначила про розрахунок з працівниками при звільненні.

Розрахунок при звільненні є питанням оплати праці.

На підставі вищенаведеного суд дійшов переконання, що в питанні процедури інспекційного відвідування відповідач не порушив прав позивача.

ІІ. Щодо наявності чи відсутності порушення законодавства про працю, за яке застосовано штраф.

Згідно з абзацом першим статті 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до статті 12 Закону № 108/95-ВР, норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Відповідно до абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, відповідачу належало довести обставину невиплати позивачем 19-тьом працівникам грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у день їх звільнення, а позивачу відсутність такого порушення, якщо він посилається на таку обставину.

Як така фактична обставина невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки 19-тьом звільненим працівникам позивачем не заперечується. Незгоду із застосованим штрафом позивач аргументував недотриманням відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування та запереченням можливості використання акта перевірки від 20.12.2017 № 14-01-153/0261 як джерела відомостей про порушення позивачем законодавства про працю.

Як зазначено вище, суд установив дотримання відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування.

За пунктами 19-21 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Отже, акт перевірки від 20.12.2017 № 14-01-153/0261, складений за результатами інспекційного відвідування, підписаний керівником об`єкту контролю без зауважень, є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом допущення позивачем порушення законодавства про працю, а саме: статті 83 Кодексу законів про працю України.

Відповідно, такий акт міг бути підставою для розгляду відповідачем справи щодо порушення вимог законодавства про працю.

В акті перевірки зазначено, що грошова компенсація не нараховувалась при звільненні і на час перевірки вона не була виплачена.

У письмових поясненнях без номера та дати керівник позивач підтвердила, що розрахунки із звільненими працівниками проводяться не у день звільнення, а в день виплати поточної заробітної плати, у зв`язку із відсутністю коштів на рахунку.

Позивач не подав ані відповідачу під час перевірки, ані суду доказів того, що він нарахував та виплатив звільненим працівникам компенсацію за дні невикористаної відпустки.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку про доведеність обставини невиплати позивачем грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки 19-тьом працівникам у день їх звільнення.

Позивач також, з посиланням на частину першу статті 116 Кодексу законів про працю України, вказав на неврахування позивачем відсутності 3-х працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ) на робочому місці в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підтвердження обставини відсутності 3-х працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ) на роботі в день звільнення позивач подав табелі обліку робочого часу за липень 2017 року, лютий 2017 року.

На переконання суду, позивач не подав достатніх доказів відсутності працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на роботі у день звільнення (01.07.2017, 04.07.2017, 28.02.2017 відповідно).

Зокрема, такими доказами мали б бути також документи, що підтверджують підставу такої відсутності. Наприклад, акти відсутності на робочому місці у разі нез`явлення працівника на роботу із нез`ясованих причин. У разі якщо позивач звільнив цих працівників під час їхньої тимчасової непрацездатності чи перебування у відпустці, такими доказами могли б бути листки непрацездатності, накази про надання відпусток. Саме на підставі документів, що підтверджують причину відсутності на робочому місці заповнюється табель обліку робочого часу, який без відповідних документів не є достатнім доказом відсутності на роботі зазначених вище осіб у день їх звільнення.

Також суд зауважив, що, надані копії табелів не містять позначок про причини відсутності працівника на робочому місці, передбачених Типовою формою табеля обліку використання робочого часу, затвердженою наказом Держкомстату України від 05.12.2008 № 489.

Отже, позивач не довів обставину відсутності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на роботі у день звільнення.

Позивач також не довів обставину розрахунку із зазначеними в постанові 19-тьма звільненими працівниками з грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки до проведення перевірки.

Ураховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про доведеність допущення позивачем порушень законодавства про працю, виявлених і зафіксованих з дотриманням установленої процедури, за які відповідач правомірно і обгрунтовано наклав на позивача штраф постановою від 12.01.2018 № 6-КП.

На підставі викладеного, у задоволенні позову належить відмовити.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 9 120 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви до адміністративного суду. Судові витрати, у зв`язку з відмовою в позові, не належить стягувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Техно" (вул. Самойловича, 31-А, м. Миколаїв, 54052, ідентифікаційний код: 13849530) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код: 39787411) про визнання протиправною та скасування постанови від 12.01.2018 № 6-КП відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна