Постанова

від 17.03.2023 по справі 814/409/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 814/409/18Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Димерлія О.О. та Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАН-ТЕХНО" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року (суддя Птичкіна В.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 15.12.2022) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАН-ТЕХНО" до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправною і скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2018 року ТОВ "АЛАН-ТЕХНО" звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Управління про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.01.2018 №6-КП.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що повідомлення про інспекційне відвідування не містить дати його закінчення; позивача не ознайомлено про підставу інспекційного відвідування та не пред`явлено направлення на його проведення; обсяг предмету перевірки виходив за межі, визначені інспектором в журналі реєстрації перевірок; після проведення перевірки інспектор відібрала пояснення від керівника Товариства; прізвище одного з працівників в акті перевірки написано невірно. По суті порушень позивач зазначив, що розрахунок із звільненими працівниками в день їх звільнення неможливо було провести у зв`язку із відсутністю таких працівників на роботі в цей день.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено, що ним здійснювалось хоча б нарахування компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Доводи Товариства стосовно порушення процедури проведення перевірки та наявності недоліків в оформленні матеріалів перевірки суди відхилили, оскільки такі недоліки не могли вплинути на правильність висновку Управління Держпраці про наявність порушень. Також суди зазначили, що Порядок №295 не містять обмежень для відповідача в питаннях, які можуть бути предметом перевірки, а тому відповідач має право перевіряти весь спектр дотримання вимог трудового законодавства, а не тільки обставини, які послугували підставою для проведення інспекційного відвідування та/або зазначені в журналі реєстрації перевірок.

Постановою Верховного Суду від 4 серпня 2021 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення суду касаційної інстанції мотивовано тим, що фактично суди не перевіряли дотримання Управлінням Держпраці у Миколаївській області процедури проведення інспекційного відвідування. Суд звернув увагу на висловлену Верховним Судом у постанові від 19.09.2018 (справа №804/2956/17) позицію, відповідно до якої, надаючи оцінку рішенню посадової особи територіального органу Держпраці за наслідками перевірки, окрім правомірності власне вимог цього рішення (з огляду на правовий статус Держпраці та її територіальних органів), важливим є з`ясувати, серед іншого, дотримання процедури проведення цієї позапланової перевірки. Верховний Суд вказав, що у такому контексті належить зважити на те, на якій підставі призначено цю перевірку, що було предметом перевірки, чи оформлено відповідні документи на проведення позапланової перевірки, чи ознайомлений суб`єкт господарювання про проведення позапланової перевірки з її предметом. Тобто з`ясування дотримання процедури проведення перевірки (інспекційного відвідування) є важливим питанням в аналогічних спорах.

За результатом нового розгляду справи Миколаївський окружної адміністративний 15 грудня 2022 року ухвалив рішення, яким у задоволенні позову товариства відмовив.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позовної заяви про порушення процедури інспекційного відвідування та отримання доказів в неналежний спосіб.

Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 вересня 2017 року до Управління Держпраці у Миколаївській області надійшла заява громадянина ОСОБА_1 , в якій він повідомив, що працював з вересня 2016 року по 7 квітня 2017 року слюсарем у ТОВ "АЛАН-ТЕХНО". Незважаючи на написану 12 квітня 2017 року заяву про звільнення, станом на вересень 2017 року його не звільнено. Крім того, з ним не проведено розрахунку по заробітної платі з 3 по 7 квітня (т. 1 а.с. 66).

8 грудня 2017 року Управління Держпраці у Миколаївській області видало наказ №311 "Про проведення інспекційних відвідувань, у пункті 1 якому зазначено про проведення інспекційних відвідувань за додержанням вимог законодавства про працю суб`єктами господарювання Миколаївської області згідно з додатком, в тому числі позивача (т. 1 а.с. 67-68). Однією з підстав проведення інспекційного відвідування було звернення від 28.09.2017 №Ф-562-17.

Згідно з пунктом 2 наказу, відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів належало забезпечити підготовку та надання інспекторам праці направлення із зазначенням питань, що підлягають контролю, та внесення відомостей про інспекційні відвідування до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця.

Згідно з додатком до наказу, інспекційне відвідування позивача мала проводити інспектор праці Панкова І.А. у період з 11.12.2017 року по 20.12.2017 року.

Інспектору праці Панковій І.А. видано направлення від 08.12.2017 №557 (т. 1, а.с. 70) на проведення перевірки ТОВ "АЛАН-ТЕХНО" у період з 15.12.2017 по 20.12.2017. Направлення містить відомості про орган Держпраці, інспектора праці, об`єкт контролю, вид перевірки та період її проведення, відомості про попередню перевірку, підставу перевірки, розпорядчий акт, на виконання якого проводиться перевірка. У направленні зазначені також питання, що підлягають контролю: оформлення трудових відносин з найманими працівниками; ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці, розрахунок з працівниками при звільненні.

У грудні 2017 року Управління Держпраці у Миколаївській області провело перевірку ТОВ "АЛАН-ТЕХНО" на предмет додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, результати якої оформлені актом №14-01-153/0261 (т. 1 а.с. 20-35).

Згаданим актом серед іншого зафіксовано порушення статті 83 КЗпП України щодо 19-ти звільнених працівників, а саме: невиплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки. В акті також зазначено, що така компенсація не нараховувалася (т. 1 а.с. 31).

5 січня 2018 року Управління Держпраці у Миколаївській області надіслало ТОВ "АЛАН-ТЕХНО" повідомлення про призначення розгляду справи, у відповідь на яке позивач клопотав про розгляд справи за його відсутності (т. 1 а.с. 71-73).

12 січня 2018 року Управлінням Держпраці у Миколаївській області винесено постанову №6-КП, якою за порушення приписів частини першої статті 83 КЗпП України (не виплата звільненим працівникам грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки), на підставі абз. 4 частини другої статті 265 КЗпП України, на позивача накладено штраф в сумі 608000 грн. (т. 1 а.с. 42-43).

Незгода із зазначеної постановою зумовило ТОВ "АЛАН-ТЕХНО" звернутися до суду з даним адміністративним позовом про її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог товариства суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог. При цьому, мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції вважав, що підстава призначення інспекційного відвідування відповідала чинному законодавству. Так, щодо предмету перевірки суд зазначив, що незважаючи на те, що до переліку питань, які підлягали перевірці, були включені питання, які не були предметом звернення громадянина ОСОБА_1 , для вирішення спору це не має значення, оскільки спір між сторонами виник внаслідок перевірки відповідачем не цих питань, а питання оплати праці (розрахунків із звільненими працівниками), яке було предметом звернення згаданого громадянина.

Щодо оформлення відповідних документів на проведення позапланової перевірки, то суд першої інстанції виходив з того, що відповідач видав наказ від 08.12.2017 №311 "Про проведення інспекційних відвідувань та направлення від 08.12.2017 №557, які містили передбачені законом відомості. І хоча у направленні від 08.12.2017 №557 не зазначено про заяву громадянина ОСОБА_1 , як підставу інспекційного відвідування, але такі відомості не могли бути зазначені в направленні в силу положення підпункту 6 пункту 13 Порядку №295 ("Інспекторам праці забороняється розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об`єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведене у зв`язку з отриманням такої скарги). Зокрема, у разі зазначення у направленні відомостей про звернення гр. ОСОБА_1 ознайомлення позивача із змістом направлення означало б їх розголошення. Тому відповідач правомірно не надав позивачу для ознайомлення заяву, що була підставою для призначення інспекційного відвідування

Також суд установив, що позивач був ознайомлений з переліком питань, які підлягали перевірці. І незважаючи на те, що у справі дійсно відсутні докази вручення копії направлення позивачу, ураховуючи все вищенаведене, а також, що позивач не скористався правом не допустити інспектора праці, вимагати від нього надання копії направлення, оскаржити його дії, суд дійшов висновку, що ненадання позивачу копії направлення на перевірку його прав не порушило та на результат інспекційного відвідування не вплинуло.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що оскільки акт перевірки від 20.12.2017 №14-01-153/0261, складений за результатами інспекційного відвідування, підписаний керівником об`єкту контролю без зауважень, тому є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом допущення позивачем порушення законодавства про працю, а саме: статті 83 КЗпП України, а саме невиплати позивачем 19-тьом працівникам грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у день їх звільнення, що свідчить про доведеність допущення позивачем порушень законодавства про працю, виявлених і зафіксованих з дотриманням установленої процедури, за які відповідач правомірно і обґрунтовано наклав на позивача штраф постановою від 12.01.2018 №6-КП.

Надаючи правову оцінку законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України від 05.04.2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі Закон №877-V) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

В цьому випадку слід наголосити, що Закон №877-V визначає основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а як слідує з тлумачення поняття принцип - це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане.

Статтею 1 цього Закону встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з частиною п`ятою вказаної вище статті Закону №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в частині п`ятій статті 2 Закону №877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, звертатись до інших норм Закону №877-V.

Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон №877-V незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №809/799/17, від 9 липня 2020 року у справі №818/585/17.

Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11 лютого 2015 року №96 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017 року (у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Пунктом 5 Порядку №295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Статтею 6 Закону №877-V визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

В абзаці 9 частини першої статті 6 Закону №877-V зазначено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Це положення покликане запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення позапланової перевірки (інспекційного відвідування) позивача було звернення ОСОБА_1 , якій повідомив про те, що його не звільняють і не видають трудову книжку, незважаючи на написану ним заяву про звільнення, та не проведення з ним розрахунку по заробітній платі за чотири дні. У зв`язку з чим він просив провести перевірку ТОВ "АЛАН-ТЕХНО" щодо порушення трудового законодавства.

Тобто, підставою для проведення перевірки було зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю (щодо не звільнення та не проведення розрахунку за відпрацюванні дні у квітні 2017 року).

В свою чергу, як вбачається з направлення на проведення перевірки суб`єкта господарювання №557 (т. 1 а.с. 70) питання інспекційного відвідування є оформлення трудових відносин з найманими працівниками; ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці; оплата праці, розрахунок з працівниками при звільненні.

З акту №14-01-153/0261 (т. 1 а.с. 20-35), вбачається, що предметом інспекційного відвідування є загальне додержання ТОВ "АЛАН-ТЕХНО" законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зокрема невиплата 19 звільненим працівникам грошової компенсації за всі не використані ними дні щорічної відпустки.

Тобто, під час заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування) відповідач вийшов за межі предмета інспекційного відвідування та здійснив перевірку оформлення трудових договорів (контрактів) щодо інших працівників відповідача та з питань, які не були заявлені ОСОБА_1 .

Вирішуючи подібні спори, Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 у справі №809/799/17 дійшов висновку, що недотримання вимог абзацу 9 частини першої статті 6 Закону №877-V (щодо з`ясування під час проведення позапланового заходу лише тих питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу) та пункту 5 Порядку №295 є порушенням порядку проведення перевірки (інспекційного відвідування) та самостійною підставою для скасування постанов про накладення штрафу, які прийняті на підставі акту, складеного за результатами такої перевірки.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 у справі №500/2878/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оспорювана у даній справі постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №6-КП від 12.01.2018 року, якою Управління Держпраці у Миколаївській області на ТОВ "АЛАН-ТЕХНО" накладено штраф, підлягає скасуванню, як така, що прийнята на підставі акту, який отриманий в результаті перевірки, проведеної з порушенням порядку, встановленого законом.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції не може бути визнано законним і обґрунтованими, оскільки суд не правильно встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірив належним чином доводи позивача, про що було вказано у постанові від 04.08.2021 р. Верховним Судом, та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову ТОВ "АЛАН-ТЕХНО".

Таким чином доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відтак апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 139 КАС України, судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору за подачу: позовної заяви (9120 грн. платіжне доручення №106 від 09.02.2018 (т. 1 а.с. 4)); апеляційної скарги від 28.09.2018 (13680 грн. платіжне доручення №941 від 28.08.2018, платіжне доручення №944 від 28.08.2018 (т. 1 а.с. 165, 166)); касаційної скарги (18240 грн., платіжне доручення №26 від 15.01.2019 (т. 1 а.с. 209)); апеляційної скарги від 16.01.2023 (13000 грн. платіжне доручення №70 від 13.01.2023) підлягає відшкодуванню йому за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАН-ТЕХНО" задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАН-ТЕХНО" задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Миколаївській області про накладення штрафу уповноваженими особами №6-КП від 12.01.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління Держпраці у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАН-ТЕХНО" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 54040 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяО.О.Димерлій

СуддяІ.П.Косцова