Постанова

від 13.12.2022 по справі 149/2186/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/2186/22

Провадження № 22-ц/801/2157/2022

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гончарук-Аліфанова О. Ю.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 рокуСправа № 149/2186/22м. Вінниця

Вінницький апеляційнийсуд ускладі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів:Берегового О.Ю., Якименко М.М., секретар ЛуцишинО.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Хмільницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Хмільницької міської ради та апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 жовтня 2022 року, повне рішення складено 28 жовтня 2022 року, а також апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Хмільницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Хмільницької міської ради на додаткове рішення цього ж суду від 09 листопада 2022 року, рішення ухвалені суддею Гончарук-Аліфановою О.Ю., в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Хмільницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Хмільницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про скасування наказів, про поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Усерпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із даним позовом, в якому просила:

- скасувати накази директора КНП «Хмільницький центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі КНП «Хмільницький ЦПМСД») Л.Дубової від 22 липня 2022 року №236/к-тм та від 26 липня 2022 року №157/к-тр;

- поновити її на посаді сестри медичної пункту здоров`я (ПЗ) с.Соколова;

- стягнути на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30 липня 2022 року по дату винесення рішення судом.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що з 01.09.2016 вона працювала спочатку на посаді завідуючого фельдшера фельдшерського пункту с. Соколова, а потім сестрою медичного пункту здоров`я (ПЗ) с.Соколова.

Наказом директора КНП «Хмільницький ЦПМСД» Л. Дубової від 26.07.2022 № 157/к-тр її було звільнено з посади сестри медичної 30.07.2022 на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП Україниу зв`язку із закінченням строку трудового договору, у зв`язку із заявою ОСОБА_1 про достроковий вихід на роботу з відпустки по догляду за дитиною по досягненню нею чотирьохрічного віку.

Вказаний наказ позивач вважає незаконним, оскільки укладений на початку її трудової діяльності строковий трудовий договір закінчився ще в 2018 році, проте трудові відносини тривали, вимоги про їх припинення не було. Тому її статус тимчасового працівника змінився на статус постійного працівника. У наказі її звільнення пов`язується з тим, що вона тимчасово працювала на посаді на час знаходження у відпустці ОСОБА_1 , однак, до прийняття останньої на роботу вона вже працювала у відповідача.

Незаконність її звільнення також підтверджується записами в трудовій книжці. Зокрема, у серпні 2018 року основний працівник ОСОБА_4 , на час відпустки якої вона була спочатку прийнята на роботу, звільнилась з роботи, у зв`язку із чим наказом № 143 від 27.08.2018 позивач була переведена на постійну посаду завідувача-фельдшера фельдшерським пунктом с. Соколова. Однак, в 2022 році до трудової книжки позивача було внесено запис про недійсність цього запису на підставі наказу від 22.07.2022 № 236/к-тм, з цим наказом її не було ознайомлено. Вважає вказаний наказ незаконним, оскільки він стосується обставин, які склались чотири роки тому.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 жовтня 2022 року позов задоволено.

Скасовано накази директора КНП «Хмільницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Хмільницької міської ради Л. Дубової від 22 липня 2022 року № 236/к-тм «Про скасування наказу від 27 серпня 2018 року № 143» та від 26 липня 2022 року № 157/к-тр«Про звільнення ОСОБА_5 ».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді сестри медичної пункту здоров`я (ПЗ) с.Соколова.

Стягнуто з КНП «Хмільницький центр первинноїмедико-санітарноїдопомоги» Хмільницької міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулуз 30 липня 2022 року по28жовтня 2022року врозмірі 39886 грн.36 коп.без урахування податків і зборів, а також на користь держави 2 977 грн. 20 коп. судового збору.

Додатковим рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 09 листопада 2022 року заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з КНП «Хмільницькийцентр первинноїмедико-санітарноїдопомоги»Хмільницької міськоїради накористь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Не погодившись із рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 жовтня 2022 року, КНП «Хмільницький ЦПМСД» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Також протягом строку на апеляційне оскарження КНП «Хмільницький ЦПМСД» подало доповнення до апеляційної скарги, в яких просить скасувати додаткове рішення цього ж суду від 09 листопада 2022 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем зазначено, що висновок суду з приводу неможливості скасування наказу №143 від 27 серпня 2018 року після його реалізації не відповідаєобставинамсправи, оскільки реалізації цього наказу не було та до відома ОСОБА_2 він доведений не був. Суд вважав, що саме з 27 серпня 2018 року, дати видання спірного наказу, позивачка стала працівником з безстроковим трудовим договором, однак, в цей період працівник знаходився у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, і лише 01 квітня 2019 року вона фактично вийшла на роботу. Судом залишено поза увагою, що саме ОСОБА_1 з 11 серпня 2018 року вважається працівником лікарні, чий строковий трудовий договір продовжено на невизначений строк.Врахування судом 30 липня 2022 року, останнього робочого дня позивача, до періоду вимушеного прогулу є помилковим. Суд припустив, що позивачка працювала за графіком 5-ти денного робочого тижня, однак, це не відповідає дійсності. Щодо заперечень мотивів додаткового рішення, то вказано, що договір про надання правничої допомоги не містить усіх істотних умов договору. Надані квитанції про сплату представнику коштів не можуть бути дійсними та достатніми доказами понесених витрат на правничу допомогу. Заява про розподіл судових витрат підлягала залишенню без розгляду, оскільки докази на підтвердження понесених витрат подані з пропуском визначеного законом строку.

У поданому на апеляційну скаргу КНП «Хмільницький ЦПМСД» (та їх доповнення) відзиві ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні цієї апеляційної скарги, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 жовтня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 09 листопада 2022 року залишити без змін.

Також з апеляційною скаргою на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 жовтня 2022 року звернулася третя особа ОСОБА_1 , в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У скарзі зазначає, що як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 були прийняті на роботу за строковим трудовим договором на час відпустки ОСОБА_6 , але на відміну від ОСОБА_2 , станом на 11.08.2018 трудові відносини ОСОБА_1 з відповідачем фактично тривали. У тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певної події, такий договір вважається укладеним на певний строк, тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку. Судом помилково скасовано наказ №236/к-тм від 22.07.2022.

У поданому на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відзиві ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні цієї апеляційної скарги, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 жовтня 2022 року та додаткове рішення від 09 листопада 2022 року залишити без змін. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн витрат на правову допомогу.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши мотиви апеляційної скарги, дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягаєчастковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення ОСОБА_2 працювала на посаді сестри медичної пункту здоров`я (ПЗ) с. Соколова на підставі безстрокового трудового договору, згідно наказу №28 від 19 січня 2022 року та її заяви від 18 січня 2022 року, в яких жодних строків сторонами не встановлено, а також з того, що з серпня 2018 року трудовий договір ОСОБА_2 на посаді завідувача-фельдшера ФП с. Соколова продовжено на невизначений строк, тому прийшов до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача за п. 2 ст. 36 КЗпП України, внаслідок чого наказ № 157/к-тр від 26 липня 2022 року підлягає скасуванню.

Також суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування наказу від 22 липня 2022 року № 236/к-тм про скасування наказу № 143 від 27 серпня 2018 року, зазначивши, що наказ № 143 за своєю юридичною суттю являється локальним актом підприємства індивідуального характеру, дія якого вичерпується його виконанням, його приписи, звернені до окремих індивідів, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію, оскільки після його прийняття позивач та третя особа виконували свої трудові обов`язки протягом більше трьох років, тому вказаний акт не може бути скасованим після його реалізації. Крім того суд вказав, щонаказ № 236/к-тм не містить посилань на конкретні норми законодавства; доказів проведення перевірки, її підстав суду не надано; зазначена в наказі мета винесення: «своєчасне реагування на виявлені порушення», після майже чотирьох років з дня винесення та реалізації, не виглядає логічною, а також його винесення майже одразу після отримання заяви ОСОБА_1 від 19 липня 2022 року про вихід з відпустки по догляду за дитиною, тому відповідачем було прийнято оскаржуваний наказ з дійсною метою змінити в односторонньому порядку врегульовані трудові відносини ОСОБА_2 з відповідачем для її подальшого звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України.

У зв`язку з поновленням ОСОБА_2 на роботі суд стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 липня 2022 року по 28 жовтня 2022 року в розмірі 39886,36 грн.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду в частині наявності підстав для скасування оскаржуваних наказів, а також поновлення ОСОБА_2 на роботі, однак, вважає, що рішення суду в частині визначення періоду та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні.

Встановлено, що до 23 жовтня 2015 року на посаді завідувача фельдшерського пункту с.Соколова на постійній основі працювала ОСОБА_4 ..

22 жовтня 2015 року ОСОБА_4 звернулась до головного лікаря Хмільницького РМЦ ПМД Барабаша М.В. із заявою про надання їй відпустки по догляду за дитиною до трьох років з 23 жовтня 2015 рокупо 10серпня 2018року (а.с. 36, 37).

29 серпня 2016 року до головного лікаря Хмільницького РМЦ ПМД Барабаша М.В. із заявою звернулася ОСОБА_2 , в якій вона просила прийняти її на посаду завідувача-фельдшера ФП с.Соколова з 01 вересня 2016 року тимчасово на час відпустки по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_4 (а.с.7).

Із журналу оперативних наказів головного лікаря слідує, що ОСОБА_2 було прийнято на посаду завідувача-фельдшера ФП с.Соколова з 01 вересня 2016 року тимчасово начас відпусткипо доглядуза дитиноюдо трьохроків ОСОБА_4 (а.с. 9).

З 02 лютого 2017 року по 07 червня 2017 року ОСОБА_2 перебувала на лікарняному, причина непрацездатності: вагітність (а.с.38), а з 08 червня 2017 року по 18 квітня 2020 року їй надано відпустку по догляду за дитиною до трьох років (а.с. 10, 11).

06 квітня 2017 року головним лікарем РМЦ ПМСД Барабашем М.В. на підставі заяви ОСОБА_1 від 13 березня 2017 року видано наказ № 36, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято на посаду завідувача-сестра медична ФП с. Соколова з 07 квітня 2017 року тимчасово на час відпустки по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_4 (а.с. 39, 40).

08 серпня 2018 року завідувач ФП с. Соколова ОСОБА_4 звернулась до директора КНП «Хмільницький ЦПМСД» ОСОБА_7 із заявою про звільнення із займаної посади з 11 серпня 2018 року за угодою сторін (а.с.43).

10 серпня 2018 року директором ЦПМСД ОСОБА_7 було видано наказ № 140, відповідно до якого завідувача ФП с. Соколова ОСОБА_4 звільнено заугодою сторінз 11серпня 2018року (а.с. 44).

Із наказу директора ЦПМСД Барабаша М.В. № 143 від 27 серпня 2018 року слідує, що ОСОБА_2 , завідувача ФП с. Соколова, переведено на постійну посаду завідувача ФП с. Соколова з 13 серпня 2018 року, а ОСОБА_1 - завідувача ФП с. Соколова переведено на посаду завідувача ФП с. Соколова тимчасово на час відпустки по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_2 (а.с.50).

З 06 лютого 2019 року по 11 червня 2019 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, причина непрацездатності: вагітність (а.с. 45), а з 12 червня 2019 року по 22 квітня 2022 року ОСОБА_1 , зав. ФП с. Соколова перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років (а.с.47,48).

29 березня 2019 року директором КНП «Хмільницький ЦПМСД» Барабашем М.В. на підставі заяви ОСОБА_2 від 25 березня 2022 року видано наказ №40, відповідно до якого ОСОБА_2 , зав. ФП с. Соколова, вважалася на роботі з 01 квітня 2019 року під час відпустки по доглядуза дитиною до трьох років (а.с.12, 13).

19 січня 2022 року іншим директором КНП «Хмільницький ЦПМСД» -Дубовою Л.М. на підставі заяви ОСОБА_2 від 18 січня 2022 року видано наказ №28, відповідно до якого ОСОБА_2 переведено на посаду сестри медичної ПЗ с.Соколоваамбулаторії ЗПСМ м. Хмільник з 19 січня 2022 року (а.с. 14, 15).

22 липня 2022 року директором КНЗ «Хмільницький ЦПМСД» ОСОБА_3 видано наказ № 236/к-тм«Про скасування наказу від 27 серпня 2018 року № 143», яким за результатами проведеної перевірки наказів підприємства з кадрових питань, з метою своєчасного реагування на виявлені порушення щодо процедури видання наказу від 27 серпня 2018 року №143 (відсутність особистих заяв працівників, який цей наказ стосується та відсутність доказів про ознайомлення з цим наказом даних працівників), відповідно до норм чинного законодавства України: 1. Скасовано та слід вважати наказ від 27 серпня 2018 року №143таким, що не набрав законної сили; 2. Усі посилання у внутрішніх документахпідприємства на цей наказ вважати недійсним (а.с.51).

Наказом директора КНП«Хмільницький ЦПМСД» Дубової Л. від 26 липня 2022 року № 157/к-тр «Про звільнення Діани ШТЕЙНИ» звільнено ОСОБА_2 , сестру медичного пункту здоров`я (ПЗ) с. Соколова, 30 липня 2022 рокуу зв`язку із закінченням строку трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП України). Підстава: заява ОСОБА_1 від 19 липня 2022 року, зареєстрована за № 01-27/98, про достроковий вихід на роботу з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею чотирьохрічного віку.

29 липня 2022 року ОСОБА_2 ознайомлена з вказаним наказом та отримала його копію (а.с.6).

Відповідно до наказу директора КНЗ «Хмільницький ЦПМСД» Дубової Л.М. від 28 липня 2022 року № 163/к-тр «Про переривання відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_8 », перервано ОСОБА_1 ,, завідувачу ФП с.Соколова, відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею чотирьохрічного віку з 01 серпня 2022 року. Підстава: заява ОСОБА_1 від 19 липня 2022 року (а.с.49).

ОСОБА_2 , вважаючи незаконним її звільнення на підставі п.2 ст.36 КЗпП України закінчення строку трудового договору, оскільки працювала за безстроковим трудовим договором, звернулася до суду із даним позовом.

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 36КЗпП України, підставою припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору.

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін 9ч. 1 ст. 21 КЗпП України).

Пунктом 2 частини1 статті23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

У частині другій вказаної статті вказано, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Встановлено, що ОСОБА_2 з 01 вересня 2016 року прийнята на посаду завідувача-фельдшера ФП с. Соколова на час відпустки по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_4 .

Із заяви ОСОБА_4 від 22 жовтня 2015 року про надання їй відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вікувбачається, що вона просила надати їй відпустку з 23 жовтня 2015 року по 10 серпня 2018 року.

Тобто, днем виходу ОСОБА_4 на роботу по завершенню відпустки по догляду за дитиною до трьох років є 11 серпня 2018 року, що вона ізробила.

Заяви позивача, відповідно до якої остання просила прийняти її на посаду завідувача-фельдшера ФП с. Соколова на час відпустки по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_4 , а також виданий на підставі цієї заяви наказ відповідача про прийняття на роботу, свідчать про строковість трудових відносин між сторонами та погодження з позивачем дати закінчення трудового договору.

Із вказаного слідує, що10 серпня 2018 року, напередодні виходу на роботу основного працівника ОСОБА_4 , тобто у день закінчення строкового трудового договору, ОСОБА_2 підлягала звільненню за п. 2 ст. 36 КЗпП.

Не дивлячись на те, що на момент закінчення відпустки ОСОБА_4 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та виходу її на роботу ОСОБА_2 також знаходилася у відпустці по догляду за дитиноюдо досягнення нею трирічного віку, вона все однопідлягала звільненню із займаної посади, однак, з обов`язковим працевлаштуванням (ч.3 ст.184КЗпП України).

Як визначено статтею 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або іншого волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору - контракту він виявив, коли звертався із заявою про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого контракту після закінчення строку, на який він був укладений.

У зв`язку із виходом ОСОБА_4 на роботу наказ про звільнення ОСОБА_2 виданий не був, вимоги про припинення трудових відносин від відповідача не надходило, тобто трудові відносини тривали, що свідчить про продовження дії трудового договору між сторонами.

Крім того, 11 серпня 2018 року, після виходу на роботу, ОСОБА_4 звільнилася із займаною посади завідувача ФП с. Соколова, а з 13 серпня 2018 року на цю посаду на постійній основіпереведено ОСОБА_2 .

Тому у зв`язку з наведеним не приймаються до уваги твердження апелянтів (КНП «Хмільницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Хмільницької міської радита ОСОБА_1 ) з приводу того, що на момент виходу на роботу основного працівника ОСОБА_4 тимчасово обов`язки завідувача ФП с.Соколова виконувала ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 , яка знаходилася у відпустці по догляду за дитиною додосягнення нею трирічного віку, і що саме з ОСОБА_1 ,після виходу ОСОБА_4 з відпустки та її подальшого звільнення, трудові відносини набули ознак безстроковості.

ОСОБА_2 не могла бути звільнена 30 серпня 2022 року на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв`язку із виходом на роботу ОСОБА_1 , на що наголошує третя особа в скарзі, оскільки при прийняттіпозивачки на роботу строк трудового договору визначався конкретним терміномна час відпустки ОСОБА_4 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а не на ОСОБА_1 ..

Тому станом на 30 серпня 2022 року такої підстави, як звільнення у зв`язку із закінченням строку трудового договору або настання події, до якої він укладався, вже немає.

Також колегія суддів звертає увагу, що з 19 січня 2022 року ОСОБА_2 згідно наказу №28 від цього ж числа було переведено на посаду сестри медичної пункту здоров`я с. Соколова амбулаторії ЗПСМ м. Хмільник, і в цьому наказі також не йде мова про строковість перебування на посаді.

Доводи апеляційної скарги КНП «Хмільницький центрпервинної медико-санітарноїдопомоги» Хмільницькоїміської ради з приводу того, що судом не було з`ясовано обставин видання наказу №143 від 27 серпня 2018 року відхиляються апеляційним судом, оскільки, по-перше, предметом оскарження був наказ №236/к-тм від 22 липня 2022 року. По-друге, суд прийшов до висновку, що наказ №143 вичерпав свою дію його виконанням, і вказаний висновок апелянтом не спростований.

ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі посилається на ряд постанов Верховного Суду, стверджуючи, що вони не були взяті до уваги судом першої інстанції, при цьому вона лише цитує зміст судових рішення, не проектуючи висновки суду касаційної інстанції на обставини даної справи, і не вказує, в якій частині ці постанови не були взяті до уваги судом.

Решта доводів апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції в цій частині.

Таким чином, підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову відсутні.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи КНП відповідача, викладені в його доповненнях до апеляційної скарги, з приводу стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У позовній заяві ОСОБА_2 просила стягнути з КНП «ХмільницькийЦПМСД» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 липня 2022 року по дату винесення рішення судом, без зазначення розміру такого заробітку.

У позові ОСОБА_2 вказала лише, що її заробітна плата за травень, червень 2022 року становить 13500 грн. Розмір середньоденної заробітної плати для проведення розрахунку нею визначено також не було.

Справа судом першої інстанції розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

При стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд урахував, що:

1) період вимушеного прогулу з 30 липня 2022 року по 28 жовтня 2022 року становить 65 робочих днів;

2) відповідно до довідки відповідача від 29 липня 2022 року №7, заробітна плата ОСОБА_2 за травень та червень 2022 року становила по 13500 грн;

3) кількість робочих днів у травні, червні 2022 року становила 44 робочих днів (по 22 дні в травні та липні 2022 року), тому середньоденна заробітна плата становила 613,60 грн.

Керуючись п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, суд визначив, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 липня 2022 року по 28 жовтня 2022 року становить 39886,36 грн без урахування податків і зборів.

Заперечуючи щодо проведеного судом розрахунку відповідачв доповненнях до апеляційної скарги зазначив, щосуд при розрахунках виходив з п`ятиденного робочого тижня, що не відповідає дійсності.

На підтвердження викладеного скаржником надано копію наказу директора КНП «Хмільницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Хмільницької міської ради Дубової Л. від 12 січня 2022 року №10 «Про режим та графік роботи КНП «Хмільницький ЦПМСД», яким з 01 січня 2022 року встановлено режим роботи по підприємству та структурних підрозділах відповідно до додатку 1, додатку 2. Тривалість денної робочої зміни визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіком змінності. Робота працівників у вихідні та святкові дні проводитьсязгідно графіку, затвердженого керівником установи або його заступником з медичної частини за погодженням з профспілковим комітетом. Графіки змінності підлягають доведенню до відома працівників.

Відповідно до Додатку 2 до наказу №10 від 12 січня 2022 року, для фельдшерського пункту (Пункт здоров`я) с. Соколова встановлено шестигодинний робочий тиждень. Режим роботи, дні та години роботи: понеділок-п`ятниця з 08 год. 00 хв. по 15 год. 00 хв. (13 год. 00 хв. по13 год. 30 хв. перерва на обід); субота з 08 год. 00 хв. по 14 год. 00 хв.

З вказаним наказом та додатком до нього ОСОБА_2 ознайомлена під підпис.

Зважаючи на те, що позивачка в позовній заяві не навела власного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не зазначила про вказані вище обставини в позовній заяві, у зв`язку з чим відповідач позбавлений був можливості надати вказані докази до суду першої інстанції, а суд ухвалив рішення в порядку письмового провадження, беручи до уваги відсутність з боку позивача заперечень з приводу цих обставин у відзиві на апеляційну скаргу, додані до доповнень на апеляційну скаргу докази відповідачем приймаються апеляційним судом.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за часвимушеного прогулу.

Порядок обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу регламентовано Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N100 (надаліПорядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, у випадку розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.

У абз. 1 п.8 Порядку зазначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхоммноження середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які маютьбути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата позивача становить 519,23 грн (27 000 грн (13 500 грн нарахована заробітна плата за травень + 13 500 грн нарахована заробітна плата за червень) : 52 робочих дні (26 робочих днів в травні та 26 робочих днів у червні)).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 липня 2022 року (наступний день після звільнення) по 28 жовтня 2022 року (день ухвалення рішення судом) у розмірі 39980,71 грн(519,23 грн х 77 робочих днів), без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Доводи скаргиКНП «Хмільницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Хмільницької міської ради з приводуне підтвердження належними доказами витрат на правничу допомогу не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки апеляційна скаргавідтворює за своїм змістом заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, подані ним до суду першої інстанції, і яким судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення було надано оцінку.

Суд, врахувавши обсяг наданих представником позивача послуг, їх співмірність зі складністю справи, сумою виплаченого гонорару, а також те, що справу було розглянуто у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, надані позивачем заяви по суті спору, а також взявши до уваги заперечення відповідача щодо витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на надання професійної правової допомоги у розмірі 10 000 гривень, мотивувавши свій висновок в цій частині.

Висновки суду за результатами розгляду заяви про розподіл судових витрат апелянтом не спростовані.

Підстав для залишення заяви представника позивача без розгляду, на що наголошує апелянт, через пропуск надання доказів на підтвердження розміру витрат не було, оскільки в позовній заяві у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України позивачем було зазначено, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що і було зроблено в даному випадку.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а також фактично не задоволено вимоги скарги КНП «Хмільницький ЦПМСД», оскільки рішення про відмову в задоволенні позову не прийнято, підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь скаржників понесених ними судових витрат немає.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила стягнути на її користь витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції.

Статтею 133ЦПК Українивизначено, щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У ч. 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

На підтвердження витрат в матеріалах справи наявні (в копіях): 1) договір на надання правової допомоги від 09 серпня 2022 року, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Якименко О.О.; 2) довідка від 08 грудня 2022 року, відповідно до якої за апеляційний розгляд Штейною Д.М. у справі №149/2186/22 сплачено 4000 грн за затрачені адвокатом 8 годин роботи (ознайомлення зі змістом двох апеляційних скарги та підготовку двох відзивів); 3) квитанція б/н від 09 грудня 2022 року про сплату ОСОБА_2 4000 грн.

На переконання колегії суддів, розмір витрат на правничу допомогу є розумним та співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, документально підтверджений, а клопотань про зменшення витрат наоплату правничоїдопомоги адвокатавід КНП«Хмільницький центрпервинної медико-санітарноїдопомоги»Хмільницької міськоїради не надходило, тому понесені позивачем витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн підлягають стягненню з відповідача на її користь.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Хмільницький центр первинної медико-санітарноїдопомоги» Хмільницької міської ради задовольнити частково.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 жовтня 2022 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Хмільницький центр первинної медико-санітарноїдопомоги» Хмільницької міської ради (ЄДРПОУ 36905591) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 липня 2022 року по 28 жовтня 2022 року в розмірі 39980 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень 71 копійку(сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів).

У решті рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 жовтня 2022 року залишити без змін.

Додаткове рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 09 листопада 2022 року залишити без змін.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Хмільницький центр первинної медико-санітарноїдопомоги» Хмільницької міської ради(ЄДРПОУ 36905591) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 грудня 2022 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.Ю. Береговий

М.М. Якименко