Постанова

від 09.08.2007 по справі 26/388/06-19/61/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/388/06-19/61/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.08.07                                                                                       Справа №26/388/06-19/61/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді  Кричмаржевський В.А.    , Мірошниченко М.В.  , Хуторной В.М.

при секретарі Соколова А.А.

за участю представників:

позивача - Тусаєвої Р.П., дов.№4/16/10/06 від 16.10.2006р.; - Цимбала М.І., дов. від 09.08.2007р.

відповідача  -  Калініної Ю.О., дов.№1/07 від 07.08.2007р.  

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів”, м.Оріхів Запорізької області

на рішення  господарського суду Запорізької області  від 23.04.2007р.

у справі № 26/388/06-19/61/07

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернозахист”, м.Запоріжжя

до  відповідача   Відкритого акціонерного товариства „Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів”, м.Оріхів Запорізької області

про стягнення 23.664грн. 35коп. матеріальної шкоди

                                                             Установив:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Зернозахист”, м.Запоріжжя, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів”, м.Оріхів Запорізької області, про стягнення 23.664грн. 35коп. матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась за участю автомобілів, які належать сторонам у справі.

За рішенням господарського суду Запорізької області від 23.04.2007р. у справі №26/388/06-19/61/07 (суддя Даценко Л.І.) позов задоволено частково (з урахуванням уточнень позовних вимог, а.с.105-107), з відповідача на користь позивача стягнуто 15.385грн.21коп. матеріальної шкоди, 490грн. оплати послуг судового експерта, 153грн.85коп. державного мита та 76грн.72коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Відповідач вважає рішення місцевого господарського суду таким, що винесено з порушенням норм процесуального права, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Заявник акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції всупереч статті 35 ГПК України вважає постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 21.07.2006р. про притягнення до адміністративної відповідальності водія підприємства-відповідача рішенням, що є обов'язковим для господарського суду. Ця норма на його думку передбачає лише факти, що встановлені в  цивільному та кримінальному судочинстві. Вина відповідача у скоєні дорожньо-транспортної пригоди не доведена, оскільки позивач не надав належних доказів, які свідчать про те, що ДТП сталася з вини нашого водія.

          Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, так як вина водія автомобіля, який належить відповідачеві, доказана саме постановою Оріхівського районного суду від 21.07.2006р., яка є беззаперечним доказом вини водія Безпалька С.П., і не потребує доказуванню. Розмір матеріальної шкоди підтверджується матеріалами експертної оцінки. Просить рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін.   

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду від 09.08.2007р. №2313 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. та Хуторного В.М.

Проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

          22.05.2006р. у місті Запоріжжі по вул. Набережна магістраль водій транспортного засобу, який належить відповідачеві у справі – ВАТ „Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів”, Безпалько С.П., виконуючи свої трудові обов'язки, керуючи вантажним автомобілем „КРАЗ – 6510”, реєстраційний номер – 7428 ЗПС, виконуючи маневрування на проїзжій частині дороги - розворот, на порушення пункту 10.4 Правил дорожнього руху України попередньо не зайнявши крайнє ліве положення на дорозі, не переконавшись у відсутності перешкоди - іншого транспортного засобу, спричинив зіткнення з легковим автомобілем марки „КІА Sephia RS”, реєстраційний номер – 14568 НР, який належить позивачеві у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю „Зернозахист”, м.Запоріжжя.

          Вина водія Безпалька С.П. у цій ДТП підтверджена постановою Оріхівського районного суду від 21.07.2006р. (а.с.13), згідно з якою на нього накладений адміністративний штраф у розмірі 34 грн.

          Відповідно до частини 5 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді  справи. Таке  припущення  може бути спростоване в загальному порядку.

          Таким чином, факт дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась з вини водія автомобіля, який належить відповідачеві, не потребує додаткового доказування.

          Згідно зі статтею 1166, частиною 2 статті 1187, статтею 1188 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній  правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання,  зберігання або утримання  якого створює  підвищену небезпеку.

          Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” №6 від 27.03.92р. (з наступними змінами та доповненнями), та Роз'яснень Вищого арбітражного суду України (з наступними змінами та доповненнями), розглядаючи  позови про відшкодування шкоди,  суди повинні мати на увазі,  що відповідно до цивільного законодавства шкода,  заподіяна  особі  і  майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі  особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній  причинний  зв'язок  та  є  вина зазначеної особи. Вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної взаємодією джерел підвищеної  небезпеки,  наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід  виходити  з того,  що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини. Якщо шкоду заподіяно джерелом  підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

          Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на того володільця джерела підвищеної небезпеки,  з вини  якого заподіяно шкоду.

          А в даному випадку винним у ДТП є власник транспортного засобу - джерела підвищеної небезпеки, саме відповідач у справі, що й підтверджується вищезгаданою постановою Оріхівського районного суду.

          При визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, стаття 1192 Цивільного кодексу України передбачає, що з урахуванням обставин справи суд за  вибором  потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або  відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

          Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно  до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт,  необхідних для відновлення пошкодженої речі.

          Як вбачається з матеріалів справи, вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля марки „КІА Sephia RS”, який належить позивачеві, згідно з висновком спеціаліста-експерта (а.с.15-29) на момент проведення дослідження становить 41.490грн. 34коп., а розмір матеріальних збитків, заподіяних власнику автомобіля, складає 23.174грн.35коп. Колегія суддів приймає до уваги цей висновок, оскільки він не суперечить закону.

          Враховуючи те, що пошкоджений автомобіль був проданий згідно з договором купівлі-продажу від 28.08.2006р. за 7.789,14грн., що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-000136 від 28.08.2006р., витратною накладною №ЛНА-000002 (а.с.108-110), позивач скористався своїм правом і на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні першої інстанції за відповідною заявою зменшив первісну ціну позову на 7.789,14грн. (а.с.105-107).

          Таким чином, остаточна ціна позову становить - 15.875,21грн.

           Колегія суддів вважає, що господарський суд Запорізької області правомірно задовольнив позовні вимоги та правильно оцінив докази, надані сторонами.

           Разом з тим, суд першої інстанції у резолютивній частині допустив описку, яку слід  виправити.  

          Оскільки одна із сторін у справі - позивач на підставі частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення зменшив розмір позовних вимог, то фактично задовольнивши його позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд помилково зазначив про часткове їх задоволення. Слово „частково” з резолютивної частини рішення на підставі статті 89 ГПК України слід виключити.  

           Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, яких дійшов суд першої інстанції, а відтак, підстав для скасування рішення не має.

          Керуючись статтями 89, 101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -  

                                                                  Постановив:

                Виправити допущену у рішенні описку, слово „частково” з резолютивної частини виключити.

           Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів”, м.Оріхів Запорізької області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2007р. у справі №26/388/06-19/61/07 – без змін.

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.

 судді  Кричмаржевський В.А.  

 Мірошниченко М.В.  Хуторной В.М.