Рішення

від 23.04.2007 по справі 26/388/06-19/61/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Запорізької

області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

23.04.07                                                                                       

Справа №  26/388/06-19/61/07

За позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Зернозахист”,  м. Запоріжжя

До відповідача:  Відкритого акціонерного товариства

“Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів”, м. Оріхів  Запорізької області

Про стягнення 23664,35 грн.   

          Суддя Даценко Л.І.

Присутні:

Від позивача 

-директор Цимбал М.А., наказ № 1 від 01.09.1999р.

- Тусаєва Р.П., дов. № 3/16/10/06 від 16.10.06р.

Від відповідача -Щацкий С.Д., дов. 154 від 26.10.06р.

        Розглядається позовна заява про

стягнення з відповідача на користь позивача 

23 664,35 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо -транспортної

пригоди.

        Позивач свої вимоги обґрунтовує

обставинами, викладеними в позовній заяві та, як на підставу позовних вимог,

посилається на ст. ст. 1172, 1187 ЦК України.

        Ухвалою суду від 29.09.2006р. позовна

заява була прийнята до провадження, розгляд призначено на  30.10.2006р. 

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладалося на

22.02.2007р. 16.04.2007р.

        Розпорядженням голови  господарського суду Запорізької області за №

341 від 21.02.2007р. у зв'язку з хворобою судді Зубкової Т.П. матеріали

справи  № 26/388/06  передано судді Даценко Л.І.

        Суддя ухвалою від 22.02.07р.  прийняла справу № 26/388/06 в своє

провадження,  присвоїв справі   № 26/388/06-19/61/07 та  призначив засідання суду на 19.03.2007р.

Розгляд справи  в порядку ст. 77 ГПК

України відкладено на 02.04.07р, 23.04.07р.

        За клопотанням сторін судовий розгляд

справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

        Справу розглянуто 23.04.2007р., за

згодою сторін оголошено  вступну та

резолютивну частини  рішення.

        У судовому засіданні позивач уточнив

позовні вимоги, просить стягнути на його користь 15 875,21 грн., посилаючись на

те, що 28.08.2006р.  ТОВ “Зернозахист"

здійснило продаж пошкодженого автомобіля KIA Sephia RS реєстраційний № 14568 НР

за суму у розмірі 7789,14 грн. Позивач просить судові витрати та послуги

експерта у сумі 490,0 грн. покласти на відповідача.

Відповідач проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим.

Посилається зокрема на те, що висновок фахівця містить ціни, які в декілька

разів перевищують вартість автомобільних деталей та робіт з ремонту, які

існують в Запорізькій області в період з моменту скоєння ДТП. Просить в позові

відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд

ВСТАНОВИВ:

        22.05.2006р. на вулиці Набережна

магістраль м. Запоріжжя, водій транспортного засобу ВАТ  “Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів”

ОСОБА_1, виконуючи свої трудові обов'язки, керуючи автомобілем КРАЗ 6510,

реєстраційний НОМЕР_1 при розвороті в порушення п. 10.4 Правил дорожнього руху

України, не зайняв крайнє ліве положення на дорозі внаслідок чого спричинив

зіткнення з автомобілем марки KIA Sephia RS реєстраційний № 14568 НР, який

належав ТОВ “Зернозахист".

        Відповідальність за заподіяну

протиправними діями шкоду виникає при 

наявності вини особи, що заподіяла шкоду, крім випадків, прямо передбачених

законом.

        Згідно роз'яснень президії ВАСУ від

01.04.1994р. № 02-5/215 “Про деякі питання практики вирішення спорів,

пов'язаних з відшкодуванням шкоди”, розглядаючи спори, пов'язані з

відшкодуванням шкоди, заподіяну дією джерел підвищеної небезпеки слід виходити

з того, що в даному випадку шкода 

відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням вини.

        Вина гр. ОСОБА_1, підтверджена

постановою Оріхівського районного суду 

від 21.07.2006р. (копія долучена до матеріалів справи).

        Згідно зі ст. 35 Господарського

процесуального кодексу України,  

обставини,  визнані  господарським 

судом загальновідомими, не 

потребують доказування.

        Факти,  

встановлені  рішенням  господарського  суду 

(іншого  органу,  який  вирішує

господарські спори) під час розгляду однієї 

справи,  не  доводяться 

знову  при вирішенні інших спорів,

в яких беруть участь ті самі сторони.   

        Рішення суду з цивільної справи, що

набрало законної сили,  є  обов'язковим 

для  господарського суду щодо

фактів, які встановлені   судом і мають

значення для вирішення спору.        

        Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу

України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіями

особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода,  заподіяна 

майну фізичної або юридичної особи, 

відшкодовується в повному об'ємі особою, яка її завдала.

        Статтею 33 Господарського

процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень. 

        Відповідно до п.2 ст.1187 Цивільного

кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується

особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове

право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом,

іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену

небезпеку.

        Шкода, заподіяна взаємодією джерел

підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів,

відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.

        Обов'язок відшкодування шкоди

покладається на того володільця джерела підвищеної небезпеки, з вини якого

заподіяно шкоду. (Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/215 від

01.04.1994 р. зі змінами та доповненнями).

        Заперечення боржника не приймаються до

уваги, оскільки Пленум Верховного суду України (Постанова Пленуму Верховного

суду України № 6 від 27.03.92р. із змінами 

та доповненнями внесеними Постановою № 7 від 08.07. 94р. та  № 11 від 30.09.94р.) роз'яснив наступне:

При визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно

від форми власності, слід виходити з положень ст. 453 УК України, ст. ст. 48,

51, 52, 54, 56, 57 Закону України “Про власність”. Слід враховувати, що

відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу

обов'язку  надати річ того ж роду і

якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в

натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування

шкоди можливий.  Коли відшкодування шкоди

в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки

відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт,

які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні

наслідки  неправомірних дій заподіювача

шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних

збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержанні доходи у

зв'язку з заподіянням шкоди майну.

        Як вбачається з матеріалів справи та

пояснень сторін, вартість відновлювального ремонту згідно висновку фахівця №

210 від 14.06.2006р. складає 41490,34 грн., що перевищує дійсну вартість

автомобіля на момент проведення дослідження. Матеріальний збиток, заподіяний

власнику автомобіля дорівнює ринковій вартості транспортного засобу, а саме 23

174, 35 грн.

        Заперечення боржника, щодо ціни,

трудозатрати на ремонт та вартість деталей відповідно до Довідника Германії не

приймаються до уваги, так як згідно Пленуму Верховного суду України  Постановою № 7 від 08.07. 94р. роз'яснив

наступне:

        Якщо для відновлення попереднього стану

речі, що  мала певну зношеність, були

використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що

випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа,

відповідальна за шкоду, не вправі вимагати 

врахування зношеності майна або 

меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність

пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого

його вартість (при відшкодуванні збитків).

        У судовому засіданні позивач уточнив

позовні вимоги, зменшивши їх, мотивуючи тим, що пошкоджений автомобіль він

продав (договір купівлі -продажу від 28.08.06р. та рахунок -фактура № СФ

-000136) за 7789,14 грн.

        Отже матеріальний збиток, заподіяний

позивачу, з урахуванням отриманих за договором купівлі -продажу від 28.08.06р.

становить 15 385,21 грн.

        Таким чином, позовні вимоги по

стягненню матеріальної шкоди  завданої

джерелом підвищеної небезпеки (автомобілем) боржника, що заподіяна автомобілю

марки KIA Sephia RS реєстраційний № 14568 НР підлягають задоволенню частково у

сумі  15 385,21 грн.,  а також 490,0 грн. оплата послуг судового

експерта.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони

пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1172, 1187 ЦК

України,  ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44,

49,  82, 84, 85 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Оріхівський кар'єр

формувальних матеріалів” (70500, м. Оріхів 

Запорізької області, вул. Піщана, 11, ЄДРПОУ 00223438,                                        р/р

2600304924001 в Оріхівському відділені ЗРУ ЗАТ КБ “ПриватБанк”, м. Оріхів, МФО

313399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Зернозахист” (69002,  м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 6/148, ЄДРПОУ

30557207, р/р № 26003280595001 в ЗРУ ЗАТ КБ “ПриватБанк”, м. Запоріжжя,  МФО 313399) 15 385,21 грн. матеріальної

шкоди, 490,0 грн. оплата послуг судового експерта, 153,85 грн.   витрат по сплаті державного мита та 76,72

грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ. 

                       Суддя                                                                                 

Л.І.Даценко

      Рішення

оформлено і підписано згідно із вимогами ст.84 ГПК України  03.05.2007р.