Рішення

від 08.12.2022 по справі 759/17146/20

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/17146/20

пр. № 2/759/824/22

08 грудня 2022 року

Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 , представника позивача за первісним позовом - адвоката Журавльова М.М., представника відповідача за первісним позовом - адвоката Шупик О.А., представника відповідача за первісним позовом - адвоката Володько С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Комфортконсалтинг», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна про визнання договору купівлі-продажу та акту передачі нерухомого майна недійсним за зустрічним позовом ТОВ «Комфортконсалтинг» до ОСОБА_1 , третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

09.10.2020 року позивач разом із своїм представником звернулися до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Комфортконсалтинг», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна про визнання договору купівлі-продажу та акту передачі нерухомого майна недійсним.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач є спадкоємцем за заповітом після її тітки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті вона була власником ј частини житлового будинку та ј частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Право на спадкування позивача підтверджується заповітом, посвідченим 13.06.2014 державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори. З метою оформлення права на спадщину позивач звернулася до вказаної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, постановою від 08.11.2018 року №9731/0231 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю складу спадкового майна. Як стало відомо позивачу, належна тітці частина житлового будинку та земельної ділянки 29.08.2018 року були двічі переоформлені протягом 29-31серпня 2018 року на інших осіб.

Так, 29.08.2018 року приватним нотаріусом Змисловською Тетяною Василівною було здійснено державну реєстрацію договору купівлі - продажу № 3181 від 16.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П. Згідно цього договору новим власником ј частини житлового будинку та ј частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , став ОСОБА_2 .

31.08.2018 року ј частина житлового будинку та ј частина земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , була передана за актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.08.2018 року від ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортконсалтинг».

Проте, ОСОБА_3 ніколи не відчужувала належне їй нерухоме майно та не мала такого наміру. Також позивач звертала увагу суду, що між покійною ОСОБА_3 та співвласником житлового будинку ОСОБА_4 існував конфлікт щодо порядку користування спільним майном.

Ще в 2013 році ОСОБА_4 постійно пропонував ОСОБА_3 укласти із ним договір довічного утримання, задля отримання права власності на її частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому погрожував, що у випадку її незгоди він буде чинити їй перешкоди у нормальному користуванні майном.

Протягом 2014-2016 років позивач в інтересах тітки ОСОБА_3 , а також вона особисто, неодноразово зверталися до правоохоронних органів з причин протиправних дій ОСОБА_4 , спрямованих на порушення права власності ОСОБА_3 .

Протягом 2015-2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тривали численні судові спори щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та мали предметом захист права власності, тому відчуження ОСОБА_3 своєї частини зазначеної нерухомості у 2008 році повністю виключається.

У всіх зверненнях до правоохоронних органів, ОСОБА_3 , зверталася як власник частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_3 впродовж тривалого часу здійснювала активні дії, спрямовані на захист належного їй права власності, на ј частину житлового будинку та ј частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що однозначно свідчить про відсутність будь-яких правочинів, спрямованих на відчуження належних їй об`єктів.

На відсутність факту відчуження ОСОБА_3 належної їй нерухомості також вказує інформація з бази даних міського земельного кадастру станом на 17.11.2014 року, відповідно до якої остання є власником зазначеної земельної ділянки.

Також позивач звертає увагу на те, що під час отримання постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус повідомила, що згідно із скан - копією договору купівлі-продажу №3181 від 16.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Федоришиним О.П., яка розміщена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підпис на зазначеному документі відрізняється від підпису ОСОБА_3 у заповіті.

З метою захисту своїх порушених прав та притягнення осіб, винних у протиправному заволодінні спадковим майном, позивач звернулася до правоохоронних органів із повідомленням про злочин. За викладеними фактами було розпочате кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Самостійно замовити проведення почеркознавчої експертизи та надати суду відповідний висновок вона не можу через відсутність доступу до договору купівлі-продажу №3181 від 16.07.2008 року.

Отже, за життя ОСОБА_3 її право власності на ј частину житлового будинку (квартира АДРЕСА_2 , не припинялося жодним із передбачених ч. 1 ст. 346 ЦК України способом, її воля на припинення такого права власності була відсутня.

Таким чином, договір купівлі-продажу № 3181 від 16.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П., не містить справжнього підпису ОСОБА_3 , що є підставою для визнання його недійсним у зв`язку з недодержанням в момент вчинення правочину вимог ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України. Оспорюваний Акт приймання-передавання нерухомого майна від 30.08.2018 вчинений із порушенням вимоги цивільного законодавства, як такий, що вчинений на підставі недійсного правочину, а тому підлягає визнанню недійсним.

Посилаючись на викладене, позивач та її представник просили суд:

1) Визнати недійсним договір купівлі-продажу №3181 від 16.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П.

2) Скасувати запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 27708527, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною, внесений до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 42777329 від 30.08.2018 року та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 42777329 від 30.08.2018, року зобов`язати державного реєстратора внести запис про скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 27708527.

3) Скасувати запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 27708776, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною, внесений до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 42777668 від 30.08.2018 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 42777668 від 30.08.2018 року, зобов`язати державного реєстратора внести запис про скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 27708776.

4) Визнати недійсним Акт приймання-передавання нерухомого майна від 30.08.2018 року.

5) Скасувати запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 27719026, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною, внесений до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 42788916 від 31.08.2018 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 42788916 від 31.08.2018 року, зобов`язати державного реєстратора внести запис про скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 27719026.

6) Скасувати запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 27718532, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною, внесений до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 42788393 від 31.08.2018 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 42788393 від 31.08.2018 року, зобов`язати державного реєстратора внести запис про скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 27718532.

7) Судові витрати стягнути з відповідачів солідарно.

13.10.2022 рокуухвалою Святошинського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

17.11.2020 року представником відповідача - ТОВ «Комфортконсалтинг» подано зустрічну позовну заяву, в якій зазначав, що підтвердженням обставини, що укладенням між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу «3181 від 16.07.2008 року були порушені права та законні інтереси ОСОБА_1 , остання посилається на заповіт від 13.06.2014 року, начебто підписаний ОСОБА_3 та посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори. Проте, ознайомившись із змістом вказаного заповіту, представник позивача за зустрічним позов вважає, що підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_3 на ньому вчинено не ОСОБА_3 , а іншою особою (ймовірно ОСОБА_1 ), що підтверджується наступним. Так, в якості підтвердження того, що ОСОБА_3 та сама позивач дійсно зверталася до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування стосовно начебто незаконних дій ОСОБА_4 щодо спірного майна до первісного позову додано 8 засвідчених копій заяв та скарг, виконаних від імені ОСОБА_3 за період з 10.11.2014 по 01.09.2015 року, а також 1 заяву від свого імені, яка датується 26.06.2016 року. Як вбачається зі змісту та зовнішнього вигляду вказаних заяв, скарг та заповіту від 13.06.2014 року, текст і підписи у них виконані одним почерком та в одному письменному стилі, що дає всі підстави стверджувати, що насправді ОСОБА_3 їх не писала та не підписувала, а це замість неї зробила інші особа, ймовірно ОСОБА_1 . Також на користь такої позиції свідчить і той факт, що і рукописний текст, і підпис на заповіті виконано у швидкому темпі, що є характерним для почерку осіб молодого та середнього віку, але аж ніяк не для осіб старечого віку, якою була ОСОБА_3 , оскільки на момент підписання заповіту останній виповнилося 80 років. В зв`язку з цим твердження ОСОБА_1 у первісній позовній заяві про те, що підписи, виконані від імені ОСОБА_3 у договорі купівлі-продажу №3181 від 16.07.2008 року та в заповіті від 13.06.2014 року відрізняються один від одного є цілком логічними, оскільки на його думку підпис у договорі від 16.07.2008 року виконала сама ОСОБА_3 , а у заповіті - інші особа, ймовірно, сама ОСОБА_1 . Оскільки підпис у заповіті виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особу, то такий заповіт підлягає визнанню недійним на підставі положень ч. 2 ст. 1257 ЦК України.

Посилаючись на викладене, представник відповідача за первісним позовом просив суд прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним, визнати заповіт від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори від 13 червня 2014 року, недійсним.

17.11.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача - ТОВ «Комфортконсалтинг», в якому представник відповідача просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю, оскільки жодного, належного та допустимого доказу, який би свідчив про те, що ОСОБА_3 за життя дійсно не підписувала спірний договір купівлі-продажу №3181 від 16.07.2008 року та відповідно не здійснювала волевиявлення на відчуження спірного майна, позивачем не надано. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шляхом укладення відповідних правочинів врегулювали між собою порядок переходу права власності на об`єкти купівлі-продажу. Докази того, що оспорюваний договір було укладено з порушенням вимог ст. 203, 2015 ЦК України відсутні, а тому відсутні і підстави для визнання його недійсним.

14.09.2021 рокуухвалою Святошинського районного суду міста Києва зустрічний позов ТОВ «Комфортконсалтинг» до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Комфортконсалтинг», ОСОБА_2 про визнання недійсними договору купівлі-продажу та акту передачі нерухомого майна.

29.10.2021 року до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому представник позивача за первісним позовом просив відмовити у задоволенні зустрічного позову про визнання заповіту недійсним, з підстав того, що ст. 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, зокрема, у разі встановлення , що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Разом з тим, матеріали справи не містять жодного інформації про те, що оскаржуваний заповіт від 13.06.2014 року вчинено не ОСОБА_3 та/або що її волевиявлення викладене у цьому заповіті не було вільним і не відповідало її волі. Всі аргументи зустрічного позову є лише припущенням, не підтверджені жодними доказами, а тому не можуть бути підставою для визнання заповіту недійсним.

23.02.2022 року позивач за первісним позовом разом із своїм представником подали до суду заяву про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та акту передачі нерухомого майна в новій редакції із змінами предмету позову, в якій зазначили наступне. На момент подання первісного позову позивач вважала, що Акт приймання-передавання нерухомого майна від 30.08.2018 року було складено його сторонами на підставі лише договору купівлі-продажу №3181 від 16.07.2008 року. Разом з тим, під час ознайомлення зі спадковою справою, заведеною після смерті ОСОБА_3 , було виявлено копії двох договорів купівлі-продажу від 16.07.2008 року начебто укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а саме: договору купівлі-продажу ј частини земельної ділянки серія та номер 3181 від 16.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П., договору купівлі-продажу ј частини житлового будинку, серія та номер 3180 від 16.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П.

Позивачу відомо, що за життя ОСОБА_3 не відчужувала належного їй майна, а тому їй як спадкоємцю майна за заповітом належить право на отримання у власність ј частини земельної ділянки та ј частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Факт відсутності підпису ОСОБА_3 на вказаних договорах є підставою для визнання їх недійсними. Обгрунтування первісного позову щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу ј частини земельної ділянки за виявлених обставин також стосується і необхідності визнання недійсним договору купівлі-продажу ј частини житлового будинку.

З урахуванням зміни предмету позову, позивач та її представник просили суд:

1) Визнати недійсним договір купівлі-продажу ј частини житлового будинку №3180 від 16.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П.

2) Скасувати запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 27708776, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною, внесений до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 42777668 від 30.08.2018 року та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 42777668 від 30.08.2018 року, зобов`язати державного реєстратора внести запис про скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 27708776.

3) Визнати недійсним договір купівлі-продажу ј частини земельної ділянки №3181 від 16.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П.

4) Скасувати запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 27708527, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною, внесений до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 42777329 від 30.08.2018 року та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 42777329 від 30.08.2018 року, зобов`язати державного реєстратора внести запис про скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 27708527.

5) Визнати недійсним Акт приймання-передавання нерухомого майна від 30.08.2018.

6) Скасувати запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 27719026, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною, внесений до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 42788916 від 31.08.2018 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 42788916 від 31.08.2018 року, зобов`язати державного реєстратора внести запис про скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 27719026.

7) Скасувати запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 27718532, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною, внесений до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 42788393 від 31.08.2018 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 42788393 від 31.08.2018, зобов`язати державного реєстратора внести запис про скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 27718532.

8) Судові витрати стягнути з відповідачів солідарно.

У судовому засіданні 08.12.2022 року, перед початком слухання справи по суті, представником позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокатом Журавльовим М.М. було заявлено клопотання про залишення без розгляду клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, подане 20 січня 2022 року. Протокольною ухвалою суд задовольнив зазначене клопотання представника позивача за первісним позовом.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

08.12.2022 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва цивільну справу повернено на стадію підготовчого провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.12.2022 року відмовлено у прийнятті заяви представника позивача за первісним позовом - адвоката Журавльова М.М. про зміну предмету позову.

У судовому засіданні позивачка та її представник за первісним позовом підтримали заявлений первісний позов та просили задовольнити з викладених підстав та наданих доказів по справі, у задоволенні зустрічної позовної заяви просили відмовити за необгрунтованістю.

Представник відповідача за первісним позовом ТОВ «Комфортконсалтинг» - адвокат Шупик О.А. у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечував, зустрічний позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладених у зустрічній позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокат Володько С.С. просив відмовити у задоволенні первісного позову за необгрунтованістю.

Представник Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду невідомі.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Т.В. у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового розгляду, про причини неявки суд не повідомляла.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Зважаючи на вищенаведені положення, враховуючи те, що всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання задля дотримання принципу розумності строків, суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явились.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень у своїх заявах по суті, дослідивши у судовому засіданні докази, на які посилаються сторони, у відповідності до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, дійшов до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 84 роки померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області 26 березня 2018 року.

Згідно копії Державного акту на право власності н земельну ділянку серії ЯЖ №040986, виданого 15 лютого 2008 року, ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею ј від 0,800 га, розташованої на АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000 000 000:75:161:0051.

Як вбачається із копії Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори 06 червня 1996 року, ОСОБА_3 є спадкоємцем майна після померлого ОСОБА_5 , а саме: ј частини жилого будинку, який знаходиться в АДРЕСА_3 .

За життя, 13 червня 2014 року, ОСОБА_3 , все її майно, рухоме та нерухоме, де б воно не було і з чого б воно не складалося і, взагалі, все те, що буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Черноморченко О.В. 13 червня 2014 року, зареєстровано в реєстрі за №3469.

Згідно постанови державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Черноморченко О.В. від 08 листопада 2018 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ј частку житлового будинку та ј частку земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю складу спадкового майна, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №144346290 від 07.11.2018 року та сканкопій документів, наявних в реєстрі, вбачається, що вказане майно належить іншій особі.

Відповідно до копії Договору купівлі-продажу ј частини земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П. 16 липня 2008 року, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купив ј частину земельної ділянки площею 0,08 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000 000 000:75:161:0051.

Згідно копії Договору купівлі-продажу ј частини жилого будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П. 16 липня 2008 року, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купив ј частину жилого будинку загальною площею 183,3 кв. м, жилою площею 16,4 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із Акту приймання-передачі нерухомого майна від 30 серпня 2018 року, ОСОБА_2 передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфортконсалтинг» в особі представника Седляра Віталія Валерійовича прийняв майно, а саме: земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000 000 000:75:161:0051, площею 0,08 га, реєстраційний номер об`єкта майна 164854180386: ј частка; житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 164854180386, ј частка.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №144346290 від 07.11.2018 року, право власності на ј частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та ј частину земельної ділянки площею 0,08 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000 000 000:75:161:0051 зареєстровано за ТОВ «Комфортконсалтинг» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна серії б/н, виданий 30.08.2018, видавник: ОСОБА_2 та ТОВ «Комфортконсалтинг».

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Згідно з ч.2 ст.202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатосторонніми правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст.202 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3 частини 1 ст.208 ЦК України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач за первісним позовом як на підставу недійсності договорів купівлі-продажу ј частини житлового будинку та ј частини земельної ділянки від 16 липня 2008 року, та вчиненого на їх підставі акту приймання-передачі, посилається на відсутність волевиявлення ОСОБА_3 під час укладення оспорюваних договорів, а саме, відсутність особистого підпису ОСОБА_3 в договорах.

Позивач за зустрічним позовом як на підставу заявленої вимоги про визнання недійсним заповіту від 13 червня 2014 року також посилається на те, що підпис в ньому вчинено не самою ОСОБА_3 , а іншою особою.

Згідно ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно з ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Разом з тим, ні позивачем за первісним позовом, ні позивачем за зустрічним позовом не надано суду жодних належних доказів у розумінні ст.ст. 76, 77 ЦПК України, на підтвердження заявлених вимог, які б свідчили про відсутність особистого волевиявлення померлої ОСОБА_3 при укладенні оспорюваних договорів та заповіту, а докази, що наявні у справі не є достатніми для встановлення оспорюваних обставин.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

На підставі ст.ст. 11, 15-16, 203, 207, 208, 215-216, 328, 655 ЦК України, керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 76, 77, 81, 89, 141, 158, 247, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Комфортконсалтинг», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна про визнання договору купівлі-продажу та акту передачі нерухомого майна недійсним.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Комфортконсалтинг» до ОСОБА_1 , третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 грудня 2022 року.

Суддя Н.О. Горбенко