Постанова

від 13.09.2007 по справі 2/96-пд-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/96-пд-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.09.07                                                                                       Справа №2/96-пд-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Колодій Н.А. судді  Колодій Н.А.    , Коробка Н.Д.  , Мойсеєнко Т. В.

при секретарі судового засідання: Лола Н.О.

за участю представників:

позивача: Матвєєв А.С., довіреність  № 116 від 16.04.07 р.;

відповідача: Гололобов М.І., довіреність № 03 від 09.04.07 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Геліос-Херсон,ЛТД», м.Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 17.05.2007 року у справі                         № 2/96-пд-07

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Агро ЛТД», м.Херсон

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Геліос-Херсон,ЛТД», м.Херсон

про визнання договору недійсним та стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.05.2007р. у справі                   №2/96-пд-07 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Агро ЛТД», м.Херсон до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Геліос-Херсон, ЛТД», м.Херсон про визнання договору недійсним та стягнення суми, задоволено частково. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Геліос-Херсон, ЛТД», м.Херсон на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Агро ЛТД», м.Херсон 85,00 грн. сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ «Геліос-Херсон,ЛТД», звернулось до суду з апеляційною скаргою. Вважає, що судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, що відповідно до положень п.4 ст.104 ГПК України є підставою для скасування або зміни рішення. Заявник апеляційної скарги вважає, що суд помилково посилається на те, що в договорі не були погоджені такі істотні умови, як предмет та строк його дії. Відповідач вказує, що предмет і ціна в договорі зазначені. А виходячи з того, що підряднику на момент укладання договору надане для монтажу обладнання було невідомим та не було надано спеціальних документів (технічна документація на обладнання, сертифікат якості, кошторис, дозволи на встановлення обладнання), заздалегідь він не міг навіть приблизно визначитись з обсягом і кількістю робіт, які необхідно було виконати для остаточного монтажу. Саме тому, що ці роботи за наведених умов неможливо було конкретизувати, предметом договору було зазначено, що ним є монтаж і наладка обладнання сушильного барабану. Робота підрядником була виконана в повному обсязі, в розумні строки, хоча строк виконання робіт у договорі не визначений. Відповідач в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що не визначення в договорі строку його виконання може бути підставою для визнання його недійсним лише у випадках, коли сторони не почали виконання зобов'язання. Стосовно якості предмету договору ніяких претензій щодо виконаних робіт у позивача не виникало. Заявник апеляційної скарги також вважає, що суд не зазначивши в чому саме полягає вина відповідача у виникненні спору, неправомірно стягує з нього судові витрати. Крім того, суд припускається помилки визнавши договір недійсним, оскільки у випадку відсутності істотних умов договору він повинен визнаватись неукладеним на підставі п.8 ст.181 ГК України і справа підлягає припиненню на підставі п.1.1 ст.180 ГПК України. Апелянт просить рішення господарського суду Херсонської області від 17.05.2007 року по справі № 2/96-ПД-07 скасувати в частині визнання договору недійсним та прийняти нове рішення по суті.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, вважає, що оскаржуване рішення винесено з дотриманням усіх норм права, є обґрунтованим, доведеним, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Стверджує, що сторонами у договорі не було погоджено строк дії та предмет, які є його суттєвими умовами. До того ж, при укладанні договору, сторонами не було узгоджено найменування робіт, необхідних для виконання умов договору, їх кількість та вимоги до їх якості, що є порушенням ч. 4 ст. 180 ГК України. Виходячи з вищевикладеного, вважає, що є всі підстави для визнання договору недійсним. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу також зазначає, що роботи, обумовлені в договорі, відповідно до законодавства, відносяться до робіт підвищеної небезпеки, тому для можливості їх виконання необхідний відповідний дозвіл Держгірпромнагляду або його територіального органу. Такий дозвіл позивачу не надавався, а отже, він не мав права виконувати роботи, передбачені договором підряду, так як вони не відповідають вимогам Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», а отже отримання необхідних документів територіального управління Держгірпромнагляду та здача в експлуатацію предмету договору підряду є неможливими.

26.06.2007 року ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду апеляційна скарга ТОВ ВКФ «Геліос-Херсон,ЛТД» прийнята до провадження. Розгляд справи призначений на 07.08.2007 року.  Розгляд  справи відкладався  до 13.09.2007р.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2545 від 12.09.2007 року справу передано для розгляду колегії суддів: головуючий: Колодій Н.А., судді: Коробка Н.Д., Мойсеєнко Т.В.

          В судовому засіданні 13.09.2007 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

За заявою представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

          По закінченні судового засідання 13.09.2007 року, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 16.05.2006 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперіал Агро ЛТД» та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою «Геліос-Херсон, ЛТД»,  було укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт, за умовами якого, замовник (позивач) доручив, а підрядник (відповідач) прийняв на себе зобов'язання здійснити монтаж і налагодження обладнання сушильного барабану.

Згідно додаткової угоди до договору підряду від 11.08.2006 року (а.с. 10), яка є невід'ємною його частиною, відповідач взяв на себе зобов'язання виконати монтажні роботи газового обладнання та автоматики жарової шафи  RAY-O-MATIC Sistem модель 322, отримати необхідні документи від територіального управління Держгірпромнагляду та здати в експлуатацію сушильний барабан жарової шафи лінії по переробці арахісу, а також здійснити комплекс заходів по навчанню правилам безпечної експлуатації сушильного барабану жарової шафи по переробці арахісу узгодженої кількості працівників позивача. ТОВ «Імперіал Агро ЛТД», в свою чергу взяло на себе зобов'язання оплатити вартість виконаних вищевказаних робіт в розмірі 19 221,00 грн. На виконання зобов'язання по оплаті робіт згідно договору підряду позивачем була здійснена оплата в розмірі 15050,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 17.05.2006 року, 22.06.2006 року, 18.08.2006 року (а.с. 18, 19, 69).

Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи, не погоджується з висновком господарського суду Запорізької області в частині визнання недійсним договору підряду від 16.05.2006 року на підставі невідповідності його ч.ч.2 – 4, 7 ст.180 ГК України та ст. 252 ЦК України з  наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладений, якщо між сторонами  у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу сторони повинна бути досягнута згода.

При укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно до положень ч.4 ст.180 ГК України, умови  про  предмет  у  господарському договорі   повинні визначати  найменування  (номенклатуру,  асортимент)  та кількість продукції (робіт,  послуг),  а також вимоги до їх  якості.

Відповідно до Роз'яснень Вищого господарського суду України від 26.04.2002 року                  № 04-5/491 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», сторони мають право укласти угоду про внесення змін до договору (додаткову угоду) з метою приведення його у відповідність із законом. Якщо зазначена угода не суперечить нормам чинного законодавства, господарський суд приймає до уваги зміст цієї угоди.

Як свідчать матеріали справи, договір підряду від 16.05.2006 року  не містить  всіх істотних  умов , зокрема  не визначений  предмет  договору. Однак додаткова угода від 11.08.2006, що є невід'ємною  частиною цього   договору року конкретизує його істотні умови, що  приводить угоду у відповідність до закону.

Згідно з ч.2 ст. 252 ЦК України, термін  визначається  календарною  датою  або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 3.2. додаткової угоди встановлено, що після виконання робіт у повному обсязі, Замовник сплачує суму договірної ціни згідно акту виконаних робіт.

Тобто Замовник зобов'язаний сплатити суму за договором підряду після  настання моменту виконання робіт Підрядчиком у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає договір підряду укладеним та таким, що відповідає ч.ч 2 – 4, 7  ст. 180 ГК України, та ст. 252 ЦК України.

Разом  з тим, колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, вважає договір на виконання монтажних робіт від 16.05.2006 року, укладений між ТОВ «Імперіал Агро ЛТД» та ТОВ ВКФ «Геліос-Херсон, ЛТД», недійсним, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені нормами ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст  правочину  не може суперечити Цивільному Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.

Стаття 227 ЦК України передбачає, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу, може бути визнаний судом недійсним.

Крім того,  згідно додатку № 1 до «Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 року № 1631 (далі Порядок), роботи з налагодження приладів КВП і автоматики безпеки газовикористовувального обладнання (в даному випадку жарові шафи, що працюють на природному газі) відносяться до робіт підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 3 Порядку, суб'єкт господарської діяльності, який має намір розпочати виконання роботи підвищеної небезпеки за переліком згідно з додатком № 1 чи проводити навчання працівників з питань охорони праці інших суб'єктів господарської діяльності, професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, які залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки, повинен одержати відповідний дозвіл Держгірпромнагляду або його територіального органу.

Відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», дозвіл – це документ дозвільного характеру, який дає суб'єкту право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності. Здійснення господарської діяльності без наявності документу дозвільного характеру не допускається.

Як свідчать матеріали справи, дозвіл ТОВ ВКФ «Геліос-Херсон ЛТД» на виконання робіт налагодження приладів КВП і автоматики безпеки газовикористовувального обладнання ( даному випадку жарові шафи, що працюють на природному газі) не надавався. Таким чином, позивач не мав права здати в експлуатацію предмет договору підряду без отримання спеціального дозволу, а отже не мав права виконувати роботи, передбачені договором підряду, так як це суперечить вимогам Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний господарський суд визнає договір підряду, укладений між позивачем та відповідачем, недійсним відповідно до ст.  227 ЦК  України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що вимоги позивача про  стягнення  з відповідача 15050,00 грн. не підлягають  задоволенню,  але  з інших  мотивів, ніж зазначено  судом  першої інстанції.

Відповідно до ст.207 Господарського  кодексу  України, виконання  господарського  зобов'язання,   визнаного судом   недійсним повністю  або  в частині   припиняється     повністю  або  в частині  з дня  набрання   рішенням   суду  законної   сили  як   таке, що   вважається   недійсним  з моменту  його виконання. У  разі   якщо  за  змістом   зобов'язання    воно   може  бути  припинено   лише на майбутнє, таке  зобов'язання   визнається   недійсним   і припиняється  на майбутнє.

Виходячи із змісту договору підряду, укладеного між сторонами по справі, зобов'язання  по виконанню підрядних  робіт може бути припинено лише на майбутнє, тому визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

          Крім  того, колегія  суддів  зазначає, ст. 216 ЦК  України, на підставі якої заявлені  позивачем вимоги про реституцію, встановлює, що правові  наслідки,  передбачені  ч.1,2 цієї  статті застосовуються, якщо   законом  не встановлені  особливі  умови  їх  застосування або  особливі  правові наслідки  окремих  видів  недійсних правочинів.

          Укладений  між  сторонами  договір підряду передбачає  зобов'язання виконати певний обсяг робіт за певну плату. Договором  від 16.05.2006р.   передбачена   договірна   вартість робіт  в  сумі  15 221 грн.  Додатковою  угодою  від 11.08.2006р.  сторони  збільшили  обсяг  та вартість  робіт     до 19 221 грн. Угода  виконана   сторонами  частково,   позивач   прийняв  відповідно до Акту виконаних робіт  частину  замовлених підряднику  робіт і  сплатив за  це  визначену  в Акті  вартість.    Виконані  відповідачем  роботи   позивач не  повернув  підряднику. Як  пояснив  в судовому  засіданні  представник  позивача, решту   робіт, які  не виконав  підрядник   виконує  інша  підрядна  організація , яка  має  відповідну   ліцензію   на  здійснення діяльності, передбаченої  предметом  договору.  

          До  матеріалів  справи  сторонами  залучені   Акти  приймання  виконаних  підрядних  робіт від 31.07.2006р. та  від 09.08.2006р. Відповідно до  цих  Актів    позивач  прийняв  від   відповідача  підрядні  роботи на загальну  суму  15 221  грн.  Актом  перевірки  систем  автоматики  жарової  шафи  по переробці  арахісу від 14.06.2006р.,  підписаного сторонами у двосторонньому  порядку,  встановлено, що    роботи  виконані  в повному  обсязі, згідно  проекту. Проведена  перевірка   всіх  схем та ланцюгів управління. Обладнання  підготовлено  для проведення  пусконалагоджувальних робіт.   Матеріали  справи   містять    Протоколи  випробування  автоматики  безпеки, відповідно до  яких встановлено, що   випробування   автоматики безпеки котла, проведені ПТП ПП «Продагросервіс» та  ЗАТ «Херсонських міськмолзавод» показали надійність  захисту   котлоагрегату. Схема  захисту котла  придатна до експлуатації.(а.с. 57-60).  

           За  виконані  позивачем  роботи   позивач  перерахував   платіжними  дорученнями 17.05.2006р.,  22.06.2006р., та  18.08.2006р.  15 050  грн.. що  фактично не  перевищує  вартість виконаних  відповідачем  та    переданих   позивачу  робіт.

          Враховуючи  вищевикладені  обставини, колегія  суддів  дійшла  висновку, що  зобов'язання  по  спірному  договору припиняється на майбутнє   з моменту   набрання  рішення  суду  законної  сили.

          Доводи  заявника  апеляційної  скарги  спростовуються  вищевикладеним.

Колегія суддів дійшла висновку, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права не призвело до неправильного вирішення спору по суті, тому не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення, при змінивши при цьому  його мотивувальну частину.

Державне мито за апеляційною скаргою відноситься на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105  Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -

    ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Геліос-Херсон,ЛТД», м.Херсон, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 17.05.2007 року у справі № 2/96-пд-07 – без змін.

Головуючий суддя Колодій Н.А.

 судді  Колодій Н.А.  

 Коробка Н.Д.  Мойсеєнко Т. В.