Постанова

від 25.09.2007 по справі 26/292/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/292/06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.09.07                                                                                       Справа №26/292/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Колодій Н.А. судді  Колодій Н.А.    , Кагітіна Л.П.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі судового засідання: Соколові А.А.

за участю представників:

позивача:     Власова І.Ю., довіреність  № 08/34 від 05.01.07 р.;

відповідача: Новіков В.С., довіреність № 01/01 від 01.02.07 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2007 року у справі                         № 26/292/06

за позовом  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м.Запоріжжя

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод азбестоцементних виробів», м.Запоріжжя

про стягнення 3 660,06 грн.

Та за зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод азбестоцементних виробів», м.Запоріжжя,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м.Запоріжжя

про стягнення 12 561,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.01.2007року у справі 26/292/06 у задоволенні первісного позову Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод азбестоцементних виробів» відмовлено. Зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод азбестоцементних виробів» до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» задоволено. Стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» на користь ВАТ «Запорізький завод азбестоцементних виробів» 12 561,47 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 125,61 грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», звернулось до суду з апеляційною скаргою. Вважає, що рішення ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги стверджує, що Відповідачу був поставлений природний газ на суму 54 133,14 грн. Однак, у порушення договірних зобов'язань ВАТ «Запорізький завод азбестоцементних виробів» фактично було сплачено лише 50 870,04 грн. і з порушенням термінів, передбачених умовами Договору. Апелянт вважає, що  суд при ухваленні рішення не врахував вищенаведені обставини, та відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що п. п. 5,4., 5,6. Договору визначають підставу визначення, зміни ціни, однак порядок зміни договору встановлений нормами закону. У рішенні суд першої інстанції не зазначає, з яких підстав названі обставини звільняють ВАТ «Запорізький завод азбестоцементних виробів» від обов'язку виконувати умови договору. Позивач за зустрічним позовом в своїй апеляційній скарзі стверджує, що сума заборгованості відповідача була визначена відповідно до умов договору в тій редакції, в якій він існував на момент нарахування заборгованості і яка була узгоджена сторонами шляхом підписання Договору. ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» є суб'єктом господарювання, який здійснював постачання відповідачу (за первісним позовом) природного газу за регульованим тарифом на підставі ліцензії. Державні фіксовані та регульовані ціни  і тарифи встановлюються державними органами. Таким чином, затверджена Постановою НКРЕ України №176 від 16.02.2006 року ціна на природний газ для потреб промислових споживачів є державною ціною, встановленою у відповідності до Закону України «про ціни і ціноутворення» і є обов'язковою для усіх суб'єктів господарювання. Таким чином, на думку заявника апеляційної скарги, у разі встановлення повноважним органом державної влади нової ціни на газ, вона автоматично стає обов'язковою для сторін і не потребує внесення змін до договору. Апелянт вважає, що суд необґрунтовано звільнив відповідача (за первісним позовом) від обов'язку виконувати умови Договору, крім того суд помилково дійшов висновку, що стягненню не підлягають нараховані Позивачем штрафні санкції. Заявник апеляційної скарги також стверджує, що позивач за зустрічним позовом не надав суду будь–яких доказів, які б свідчили про перерахування ним Платіжними дорученнями                № 173 та № 174 від 05.07.2006 року грошових коштів в сумі 12 561,47 грн. Вважає, що суд з невідомих підстав, визнав цей факт встановленим. Апелянт зазначає, що будь – яких доказів, що підтвердили б помилкове перерахування Позивачем за зустрічним позовом грошових коштів в сумі 12 561,47 грн. на користь ВАТ «Запоріжгаз» Позивач за зустрічним позовом не наводить. Крім того, при ухваленні рішення, суд не прийняв до уваги заперечення Відповідача за зустрічним позовом, що, на думку заявника апеляційної скарги, є грубим порушенням вимог ст.43 ГПК України. Виходячи з вищезазначеного, ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» просить рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2006 року по справі № 26/292/06 скасувати, справу направити на новий розгляд по суті.

ВАТ «Запорізький завод азбестоцементних виробів» у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, вважає, що оскаржуване рішення винесено з дотриманням усіх норм права, є обґрунтованим, доведеним, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Стверджує, що 31.12.2005 року між сторонами по справі була підписана додаткова угода № 1 до договору поставки природного газу № 65 п (МУ) ЗП від 31.12.2004 року, якою були внесені зміни, що стосуються вартості природного газу а також його об'єму. Свої обов'язки за вищезазначеним договором позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується контррахунком від 18.09.2006 року № 344, 345,345/1. 31.12.2006 року була підписана угода про розірвання Договору від 31.12.2004 року з 01.06.2006 року. Позивач за зустрічним позовом стверджує, що він 05.07.2006 року помилково за рахунок передплати за поставку газу по Договору № 65 П (МУ) ЗП від 31.12.2004 року здійснив передплату на розрахунковий рахунок відповідача у розмірі 12 561,47 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 714, 713 від 05.07.2006 року. Твердження відповідача за зустрічним позовом, що грошові кошти у розмірі 12 561,47 грн. за договором №110133 від 01.06.2006 року не надходили, не відповідають дійсності. Таким чином, на 04.12.2006 року сума заборгованості ВАТ «Запоріжгаз»  перед ВАТ «ЗЗАЦВ» за платіжними дорученнями № 714,713 складає 12 561,47 грн. В свою чергу, ВАТ «Запоріжгаз» всупереч умовам та обов'язкам за Договором в односторонньому порядку збільшив вартість природного газу, у зв'язку з чим у ВАТ «ЗЗАЦВ», на думку позивача за зустрічним позовом, з'явилась заборгованість, при цьому позивач не направив додаткову угоду для підписання, як це робилось раніше у передбаченому договором порядку.

26.06.2007 року ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» прийнята до провадження. Розгляд справи, призначений на 07.08.2007 року, відкладався.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2645 від 24.09.2007 року справу передано для розгляду колегії суддів: головуючий: Колодій Н.А., судді: Кагітіна Л.П., Мірошниченко М.В.

          В судовому засіданні 25.09.2007 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

За заявою представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

          По закінченні судового засідання 25.09.2007 року, колегією суддів, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, вважає апеляційну скаргу такою що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 31.12.2004 року між позивачем та відповідачем за первісним позовом було укладено договір на постачання природного газу  № 65П(МУ)ЗП (далі Договір), доповнений додатковими угодами до нього.

Відповідно до умов Договору, позивач зобов'язався передавати відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати його на умовах даного Договору.

Підставою для остаточних розрахунків, згідно  з п. 3.3 Договору, є акти приймання-передачі газу, підписані та скріплені печатками покупця та постачальника.

Ціна на газ визначена п.п. 5.1-5.6 Договору. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 31.12.2005 року (а.с.15), п. 5.1 Договору викладено в наступній редакції:

З 01.01.2006 року ціна за 100,0 куб. м газу без врахування вартості транспортування газу територією України становить:

П. 5.1.1 Договору - якщо покупець є платником податку на додану вартість 422,10 грн.,  у тому числі ПДВ – 0 грн.;

П 5.1.2 Договору -  якщо покупець не є платником податку на додану вартість – 506,52 грн., у тому числі ПДВ – 84,42 грн.

П. 5.1.3, 5.1.4  Договору - ПДВ визначається згідно з чинним законодавством України. Цільова надбавка до тарифу на газ (2%) становить 10,1304 грн., в тому числі ПДВ – 1,6884грн.

Зазначеною додатковою угодою змінено також і п. 5.2 Договору та викладено у наступній редакції. Тариф на постачання природного газу розподіленими газопроводами постачальника за 1000,0 куб.м. складає 29,16 грн., в тому числі ПДВ – 4,86 грн.

Договором також передбачено, що ціна на газ, що зазначена  у п. 5.1 Договору, визначена на день його підписання і змінюється нормативними актами уповноважених державних органів України, наказами НАК «Нафтогаз України». Вартість тарифу на постачання, що вказана в п. 5.2 даного договору, визначена на день його підписання і змінюється за рішенням НКРЕ України. Сторони домовились, що у випадку зміни ціни чи порядку розрахунків за газ, нові ціни чи порядок розрахунків є обов'язковим для сторін за договором з моменту введення їх в дію, про що постачальник письмово повідомляє покупця. У разі зміни ціни на газ в сторону зменшення або збільшення сторонами здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами.

Згідно з п. 6.1 Договору остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Колегія суддів, оцінивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, погоджується з висновком суду першої інстанції  щодо визнання первісного позову таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Стаття 193 Господарського кодексу України містить аналогічну норму, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтями 651, 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Також, відповідно приписам ч.ч. 1, 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як свідчать матеріали справи, постановою НКРЕ України № 176 від 16.02.2006 року (а.с.28) було збільшено та затверджено новий граничний рівень ціни на природний газ, який поставляється для промислових споживачів, у розмірі 548 грн. за 1000 м? без урахування ПДВ  і тарифів на транспортування та постачання природного газу.

Сторонами по справі зміни до Договору щодо збільшення ціни на газ у встановленому законодавством порядку внесені не були.

Направлені відповідачу листи від 16.06.2006 року №13/2260 та від 15.03.2006 року №13/1000 (а.с.24, 27), а також проект додаткової угоди щодо збільшення ціни (а.с.25), на які посилається позивач, не можуть бути доказами внесення змін до умов Договору стосовно збільшення ціни на газ, як того вимагає чинне законодавство, та, відповідно, не може бути підставою для стягнення  суми з відповідача у більшому розмірі, ніж встановлено Договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає, що змін до Договору, у встановленому законодавством порядку, внесено не було. А, отже, підстав для сплати  більшої суми у відповідача не виникло.

Крім того, позивач не надав передбачені Договором підписані сторонами та скріплені печатками акти приймання-передачі газу (за збільшеною ціною), а також обґрунтований розрахунок позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та наступним.

Приписи Постанови НКРЕ України № 176 від 16.02.2006 року щодо збільшення ціни на природний газ можуть бути підставою для збільшення ціни у Договорі на постачання природного газу. Але, твердження апелянта, що, встановлена повноважним органом державної влади, ціна на газ автоматично стає обов'язковою для сторін і не потребує внесення змін до договору, є хибним. Адже ціна предмету Договору є істотною його умовою, і порядок її зміни чітко встановлений нормами закону.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні первісного позову в частині  стягнення  основного боргу

          Статтями 549, 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що невиконання або неналежне виконання зобов'язання є  порушенням даного зобов'язання , у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штраф, пеня).

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з того, що позивач не довів факт порушення відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги щодо стягнення пені, штрафу, втрат від інфляції та 3 % річних також не підлягають задоволенню, оскільки обов'язковою умовою для їх нарахування та стягнення є наявність порушення грошового зобов'язання.

ВАТ «Запорізький завод азбестоцементних виробів» (надалі –ВАТ «ЗЗАЦВ») в межах даної справи заявлено зустрічні позовні вимоги про стягнення з ВАТ  по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (надалі – ВАТ «Запоріжгаз») 12 561,47 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Зустрічний позов  обґрунтовується тими обставинами,  що 31.05.2006 року між сторонами по справі було укладено Угоду про розірвання Договору № 65 П(МУ) від 31.12.2004 року, відповідно до якої сторони за взаємною згодою вирішили розірвати Договір і зазначили, що з 01.06.2006 року постачання природного газу за цим Договором припиняється.

05.07.2006 року ВАТ «ЗЗАЦВ» помилково перерахувало на рахунок ВАТ «Запоріжгаз» кошти в сумі 12 561,47 грн. з призначенням платежу «За поставку газа по дог. 65П(МУ)ЗП  от 31.12.2004 г. за июль 2006 г.», що підтверджується випискою з банку від 05.07.2006 року (а.с.52).

Як вбачається із матеріалів справи, підстав отримання від ВАТ «ЗЗАЦВ» платежу за Договором № 65 П(МУ)ЗП від 31.12.2004 року за поставку в липні 2006 року природного газу у ВАТ «Запоріжгаз» не було, адже зазначений Договір з 01.06.2006р. припинив свою дію.

В свою чергу, ВАТ «»Запоріжгаз» (відповідач за зустрічним позовом),  вимогу ВАТ «ЗЗАЦВ» повернути помилково перераховані грошові кошти в сумі 12 561,47 грн. залишело без  задоволення.

Факт безпідставного отримання ВАТ «Запоріжгаз» грошових коштів в сумі 12 561,47 грн. ВАТ «ЗЗАЦВ» доведений в судовому засіданні та підтверджений матеріалами справи.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України зазначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

ВАТ «Запоріжгаз» не надало суду доказів повернення ВАТ «ЗЗАЦВ» безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 12 561,47 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що зустрічна позовна заява про стягнення 12 561,47 грн. обґрунтована, доведена матеріалами справи, ґрунтується на нормах чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Господарський суд Запорізької області правомірно не прийняв до уваги заперечення відповідача за зустрічним позовом, адже вони не підтверджуються матеріалами справи та нормативно не обґрунтовані.

Враховуючи  вищенаведене,  апеляційний господарський суд вважає  доводи  апеляційної  скарги  необґрунтованими,  а  скаргу  такою, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи, дійшла висновку, що господарський суд Запорізької  області вірно застосував норми матеріального і процесуального права і правильно прийняв рішення про задоволення вимог позивача (за зустрічним позовом), правових підстав для скасування рішення господарського суду немає.

     Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (за зустрічним позовом)  у справі.

                Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

    ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м.Запоріжжя, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2007 року у справі № 26/292/06 – без змін.

Головуючий суддя Колодій Н.А.

 судді  Колодій Н.А.  

 Кагітіна Л.П.  Мірошниченко М.В.