Рішення

від 10.01.2007 по справі 26/292/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/292/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.07                                                                                        Справа №  26/292/06

Суддя   

За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7)до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод азбестоцементних виробів” (69069, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 36)про стягнення 3660,06 грн.

За зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод азбестоцементних виробів” до        Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації  “Запоріжгаз”    про стягнення 12561,47 грн.  

                                                                                            Суддя Зубкова Т.П.

Представники:

Від позивача          Туркін О.С., дов. № 08/18 від 05.01.2006 р.

Від відповідача      Новіков В.С., дов. № 258 від 12.07.2006 р.

СУТЬ  СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 3660,06 грн., які складаються з 3263,10 грн. основного боргу за договором на постачання природного газу     № 65П(МУ)ЗП від 31.12.2004 р., 19,59 грн. втрат від інфляції, 20,31 грн. –3% річних,    128,65 грн. пені та 228,41 грн. штрафу за порушення умов договору.  

28.07.2006 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на    04.09.2006 р. Ухвалою суду від 04.09.2006 р. у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 27.09.2006 р. Ухвалою суду від 27.09.2006 р. до провадження для спільного розгляду з первісним позовом було прийнято зустрічну позовну заяву ВАТ “Запорізький завод азбестоцементних виробів” до ВАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”  про стягнення 12561,47 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, за клопотанням сторін строк вирішення спору продовжено, розгляд справи відкладено на  26.10.2006 р. В судовому засіданні 26.10.2006 р. оголошувалась перерва до 29.11.2006 р. Розгляд справи було відкладено на 10.01.2007 р.

Позивач за первісним позовом підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, обґрунтовує їх ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, умовами договору на постачання природного газу  № 65П(МУ)ЗП від 31.12.2004 р. та Постановою НКРЕ України № 176 від 16.02.2006 р. Посилається на те, що зазначеною Постановою НКРЕ  було змінено та затверджено новий граничний рівень ціни у розмірі 548,00грн. за           1000 м.куб. без урахування податку на додану вартість і тарифів на транспортування та постачання природного газу. На виконання листа НАК “Нафтогаз України” від 29.05.2006 р. (вих. №10/1602) позивач направив відповідачу листа (вих.№13/2260) від 16.06.2006 р., яким повідомив керівника про існування роз'яснювального  листа ДПА України та запропонував погасити існуючу перед ВАТ “Запоріжгаз” заборгованість в частині сплати ПДВ за  природний газ, переданий у січні-лютому 2006 р., з метою недопущення порушення законодавства у сфері оподаткування. Однак, зазначена пропозиція була залишена відповідачем без задоволення. Позивач звертає увагу суду на пункти 5.4, 5.6 договору і зазначає, що на виконання листа НАК “Нафтогаз України” від 24.02.2006 р. (вих. № 8/12-275-1494) та постанови НКРЕ № 176  від  16.02.2006 р.   ВАТ “Запоріжгаз” направило відповідачу лист “Про коригування вартості газу” від 15.03.2006 р. (вих. №13/1000), в якому зазначалося, що позивач вимушений провести коригування вартості газу споживачам за січень-лютий 2006 р. на розмір вартості ПДВ. До листа додавалися: рахунок на доплату за січень 2006 р., рахунок за лютий 2006 р., додаткова угода № 2, акт приймання-передачі газу за січень 2006 р., акт приймання-передачі газу за лютий 2006 р., які до теперішнього часу до ВАТ “Запоріжгаз” не повернуті. Посилаючись на ці обставини, позивач вважає, що виконав умови договору і повідомив відповідача про зміну ціни на природний газ у зв'язку з прийняттям НКРЕ постанови №176 від 16.02.2006 р. Проти зустрічного позову заперечує, просить у його задоволенні відмовити.

Відповідач проти первісного позову заперечує, вважає його необґрунтованим. Підкреслює, що сплачував за отриманий в 2006 році газ за цінами, встановленими в договорі, а твердження позивача стосовно того, що зміна договірної ціни може здійснюватись ним в односторонньому порядку –лише на підставі постанови НКРЕ  і не потребує укладання сторонами додаткової угоди до договору, вважає неправомірним. Підкреслює, що згідно умов договору всі зміни та доповнення до нього мають бути виконані у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін, що підтверджується вже існуючою додатковою угодою № 1 від 31.12.2005 р. про збільшення ціни на природний газ. Зустрічні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, обґрунтовує їх ст.  1212 ЦК України. Пояснює, що помилково перерахував позивачу 12561,47 грн. у якості оплати за поставку у липні 2006 р. за договором № 65П(МУ)ЗП від 31.12.2004 р. природного газу, хоча насправді у липні 2006 р. цей договір вже не діяв, оскільки за згодою сторін його було розірвано ще 31.05.2006 р.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 65П(МУ)ЗП на постачання природного газу (надалі –Договір), доповнений додатковими угодами до нього.

Згідно умов Договору позивач зобов'язався передавати відповідачу природний газ,  а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 3.3  Договору підставою для остаточних розрахунків є акти приймання-передачі газу, підписані та скріплені печатками покупця та постачальника.

Ціна на газ визначена в пунктах 5.1 –5.6 Договору.  Відповідно до п. 5.1 Договору     (в редакції додаткової угоди  №1 від 31.12.2005 р.) з 01 січня 2006 р. ціна за 100,0 куб.м газу без врахування вартості транспортування газу територією України становить:

5.1.1 якщо покупець є платником податку на додану вартість –  422,10 грн., в тому числі ПДВ –0 грн.

5.1.2 якщо покупець не є платником податку на додану вартість –  506,52 грн.,  в тому числі ПДВ –84,42 грн.

5.1.3  ПДВ визначається згідно з чинним законодавством України.

5.1.4 Цільова надбавка до тарифу на газ (2%) становить 10,1304 грн.,  в т.ч. ПДВ –1,6884 грн.

Згідно п. 5.2 Договору тариф на постачання природного газу розподільними газопроводами постачальника за 1000,0 куб.м. складає 29,16 грн., в тому числі ПДВ –       4,86 грн.

Пунктами 5.4 –5.6 Договору передбачено, що ціна на газ, що вказана у п.5.1 даного Договору, визначена на день його підписання і змінюється нормативними актами уповноважених державних органів України, наказами НАК “Нафтогаз України”.   Вартість тарифу на постачання, що вказана в п. 5.2 даного Договору, визначена на день його підписання і змінюється за рішенням НКРЕ. Сторони домовились, що у випадку зміни ціни чи порядку розрахунків за газ нові ціни чи порядок розрахунків є обов'язковим для сторін за договором з моменту введення їх в дію, про що постачальник письмово повідомляє покупця. У разі зміни ціни на газ в сторону зменшення або збільшення сторонами здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами.

Відповідно до п. 6.1 Договору остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним.      

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані докази, суд вважає первісний позов  таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України   цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст. 14 Цивільного кодексу України  цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Приписами ст.ст. 651, 654 Цивільного кодексу  України встановлено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України  зміна   та   розірвання    господарських   договорів   в односторонньому порядку не допускаються,  якщо інше не передбачено законом або договором.  Сторона  договору,  яка  вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір,  повинна надіслати  пропозиції  про  це  другій стороні за договором.  Сторона  договору,  яка  одержала  пропозицію про зміну чи розірвання  договору,  у  двадцятиденний  строк  після   одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що постановою НКРЕ України № 176 від     16.02.2006 р.  було змінено (збільшено) та затверджено новий граничний рівень ціни на природний газ, який поставляється для промислових споживачів, у розмірі 548 грн. за     1000 м3  без урахування ПДВ і тарифів на транспортування та постачання природного газу.

Однак, сторонами  за Договором  змін до нього щодо збільшення ціни за газ у встановленому законодавством порядку внесено не було.   

Листи  від 16.06.2006 р. (вих. № 13/2260) та від 15.03.2006 р. (вих. № 13/1000), на які посилається позивач, направлені ним відповідачу, у тому числі із проектом додаткової угоди щодо збільшення ціни,  не можуть служити доказами внесення змін до умов Договору  стосовно збільшення суми ціни за газ, як того вимагає чинне законодавство, та бути підставою для  стягнення суми з відповідача у більшому розмірі, ніж встановлено Договором. Не отримавши від відповідача  у встановлений законом строк підписаної додаткової угоди, позивач не був позбавлений права звернутися до суду щодо вирішення спору, у тому числі щоб уникнути збитків.

Отже, у встановленому законодавством порядку змін до Договору внесено не було і, як наслідок,  підстав для сплати більшої суми у відповідача не виникло. Треба також зазначити, що позивачем не надані передбачені Договором  підписані сторонами та скріплені печатками  акти приймання-передачі газу (за збільшеною ціною), а також обґрунтований розрахунок позовних вимог.

Суд не приймає до уваги, як необґрунтоване, посилання позивача на  лист НАК “Нафтогаз України” від 24.02.2006 р. (вих. № 8/12-275-1494) та лист  Державної податкової адміністрації України від 19.05.2006 р. (вих. №5648/6/16-1415), оскільки зазначені листи носять рекомендаційний, роз'яснювальний характер.

Пункти 5.4, 5.6 Договору, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не спростовують висновків суду. Вони передбачають підставу визначення, зміни ціни, однак порядок зміни договору встановлений нормами закону.    

З огляду на викладене, у задоволенні первісного позову в частині стягнення суми основного боргу слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 549, 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, (неналежне виконання) є порушенням  зобов'язання, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Статтею 625 цього Кодексу встановлена відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивач не довів факт порушення відповідачем грошового  зобов'язання,  позовні вимоги щодо стягнення пені, штрафу, втрат від інфляції та 3 % річних також не підлягають задоволенню, оскільки обов'язковою умовою для їх нарахування та стягнення є наявність порушення грошового зобов'язання.

ВАТ “Запорізький завод азбестоцементних виробів” (надалі –ВАТ “ЗЗАЦВ”) заявлено зустрічні позовні вимоги про стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (надалі –ВАТ “Запоріжгаз”) 12561,47  грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2006 р. між  ВАТ “Запоріжгаз” і ВАТ “ЗЗАЦВ” було укладено Угоду  про розірвання договору № 65 П(МУ) ЗП від 31.12.2004 р. Згідно цієї Угоди сторони за взаємною згодою вирішили розірвати Договір і визначили, що  з  01.06.2006 р. постачання природного газу за цим Договором припиняється.

Однак, 05.07.2006 р. ВАТ “ЗЗАЦВ” платіжними дорученнями № 713 та № 714 помилково перерахувало на рахунок ВАТ «Запоріжгаз»грошові кошти в сумі          12561,47  грн. з призначенням платежу «За поставку газа по дог. 65П(МУ)ЗП от 31.12.2004 г. за июль  2006 г.».

Як вже зазначалось, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що в липні 2006 р. поставка позивачем природного газу  відповідачу за Договором № 65 П(МУ) ЗП від 31.12.2004 р. не відбувалась. Отже, і підстав для отримання від ВАТ “ЗЗАЦВ” платежу за Договором № 65 П(МУ) ЗП від 31.12.2004 р.    за  поставку  в  липні  2006 р.  природного газу  у  ВАТ “Запоріжгаз”   не було.

Незважаючи на це, вимогу ВАТ “ЗЗАЦВ” повернути  помилково перераховані грошові кошти в сумі  12561,47 грн. ВАТ “Запоріжгаз” залишило без задоволення.

Факт безпідставного отримання ВАТ “Запоріжгаз” майна (грошових коштів в сумі 12561,47  грн.) ВАТ “ЗЗАЦВ” доведений в судовому засіданні, підтверджений матеріалами справи.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно  або  зберегла  його у  себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

ВАТ “Запоріжгаз” не надало суду доказів повернення ВАТ “ЗЗАЦВ” безпідставно отриманих  грошових  коштів  в  сумі 12561,47  грн.

З огляду на вищевикладене зустрічна позовна вимога про стягнення 12561,47  грн. обґрунтована і належить задоволенню.

Заперечення ВАТ “Запоріжгаз”  не приймаються судом до уваги як нормативно та документально необґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати і за первісним, і за зустрічним позовом покладаються на ВАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

        2.  Зустрічний позов задовольнити.

    3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7,  ЄДРПОУ 03345716) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький  завод азбестоцементних виробів” (69069, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 36, ЄДРПОУ 00292971) 12561,47  грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 125,61 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

              Суддя                                                                Т.П. Зубкова   

   (Рішення оформлено 24.05.2007 р.)